Єдиний унікальний номер 333/10359/25
Провадження №1-кс/333/3512/25
Іменем України
07 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю секретарки судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025080100002127 від 27 березня 2025 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України,-
07.11.2025 слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_4 , звернувся до суду із клопотанням, яке погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України.
1.Короткий зміст поданого клопотання
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.05.2025 № 127, ОСОБА_7 вважається таким, що прибув у відрядження до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов'язків з метою проходження базової загальноосвітньої підготовки у складі зведеного навчального батальйону «Граніт-1».
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_7 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо вирішив вчинити військовий злочин, та в якості пособників вчинення якого залучив ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та інших невстановлених на теперішній час осіб, за наступних обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14.05.2025, ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньо змовою із ОСОБА_5 та іншими невстановленими на теперішній час особами, під час спілкування засобами телефонного зв'язку з військовослужбовцем ОСОБА_7 , який проходить військову службу за мобілізацією на посаді курсанта 3 зведеної навчальної роти зведеного навчального батальйону «Граніт-1» військової частини НОМЕР_1 , досягли домовленості, щодо сприяння у вчиненні ним самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) з місця тимчасового розташування підрозділів військової частини НОМЕР_1 , на території АДРЕСА_2 , за грошову винагороду.
Відповідно до досягнутої домовленості, невстановлені в ході досудового розслідування на теперішній час особи, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , зобов'язалися прибути на невстановленому досудовим розслідуванням автомобілі у заздалегідь обумовлене місце, а саме до військової частини НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , куди ОСОБА_7 , маючи умисел на самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, прибув за направленням медичної служби військової частини НОМЕР_1 , під приводом консультації у лікаря терапевта, після чого забрати військовослужбовця ОСОБА_7 в якості пасажира вказаного транспортного засобу та доставити його до орендованої ними квартири за адресою: АДРЕСА_3 , а в подальшому, ОСОБА_8 , разом зі ОСОБА_5 на автомобілі «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_3 мали доставити ОСОБА_7 до обраного ним місця на території м. Запоріжжя, де останній планував переховуватись, ухилячись від проходження військової служби, гарантуючи при цьому останньому безперешкодний перетин «блок-постів», розташованих на шляху слідування, уникнення перевірки його документів.
Так, 14.05.2025, приблизно о 11 годині, невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи з метою реалізації заздалегідь розробленого плану та раніше досягнутої домовленості, пересуваючись на невстановленому автомобілі, прибули в обумовлене місце, а саме до військової частини НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , куди ОСОБА_7 , маючи умисел на самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, прибув за направленням медичної служби військової частини НОМЕР_1 , під приводом консультації у лікаря терапевта та вже очікував їх.
У подальшому ОСОБА_7 сів в якості пасажира до невстановленого автомобіля, а невстановлені на теперішній час, в ході досудового розслідування особи, діючи узгоджено між собою та за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , відповідно до заздалегідь розробленого плану, маючи на меті виконання раніше досягнутої із військовослужбовцем ОСОБА_7 домовленості, направленої на сприяння вчинення останнім дезертирства, шляхом використання наявного у них транспортного засобу, а також усунення перешкод, направились на вказаному автомобілі до орендованої ними квартири за адресою: АДРЕСА_3 , де залишили ОСОБА_7 .
Після цього, з метою доведення злочинного умислу до кінця, ОСОБА_8 спільно зі ОСОБА_5 , діючи спільно, за попередньою змовою між собою та з невстановленими на теперішній час в ході досудового розслідування особами на автомобілі «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_3 направилися з м. Запоріжжя до м. Житомира.
16.05.2025, під час слідування з м. Запоріжжя до м. Житомира, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , діючи узгоджено між собою та із невстановленими досудовим розслідуванням особами, на виконання раніше розробленого плану, направленого на сприяння вчиненню ОСОБА_7 дезертирства та подальшого його переховування від органів правопорядку, шляхом спілкування засобами телефонного зв'язку орендували для військовослужбовця ОСОБА_9 іншу квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , а також з метою конспіративного пересування по місту Житомиру шляхом слідування з попереднього місця переховування да іншого, організували засіб пересування для ОСОБА_7 , залучивши невстановленого досудовим розслідуванням водія автомобіля таксі, на якому останній переїхав до вказаного місця проживання з раніше орендованої квартири, надаючи при цьому ОСОБА_9 відповідні поради та вказівки направлені на забезпечення приховування вчиненого останнім кримінального правопорушення та подальшого переховування від органів правопорядку.
Так, 18.05.2025 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_8 спільно зі ОСОБА_5 , та за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, діючи з метою реалізації заздалегідь розробленого плану та раніше досягнутої домовленості, пересуваючись на автомобілі «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_3 , прибули в обумовлене місце у м. Житомирі (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено), де їх очікував ОСОБА_7 , який переховувався від органів правопорядку, виконуючи раніше надані ОСОБА_8 та ОСОБА_5 вказівки та поради.
У подальшому ОСОБА_7 сів в якості пасажира до автомобіля «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_3 , а ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , діючи узгоджено між собою та відповідно до заздалегідь розробленого плану, маючи на меті виконання раніше досягнутої із військовослужбовцем ОСОБА_7 домовленості, направленої на сприяння вчинення останнім дезертирства, шляхом використання наявного у них транспортного засобу, а також усунення перешкод, шляхом використання службового становища ОСОБА_8 , як працівника поліції, під час можливої поглибленої перевірки документів ОСОБА_7 за маршрутом слідування до місця призначення та проїзду контрольних пунктів пропуску на автомобільних шляхах, направились на вказаному автомобілі до міста Запоріжжя.
За виконання взятих на себе зобов'язань, виконавши всі дії направлені на сприяння ОСОБА_7 у вчиненні ним дезертирства та достававши його у заздалегідь обумовлене місце, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та інші, невстановлені під час досудового розслідування особи, отримали від військовослужбовця ОСОБА_7 грошову винагороду у заздалегідь обумовленій сумі, а останній після цього свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби на території м. Запоріжжя.
Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, який кваліфіковано як: пособництво у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
05.11.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Запоріжжя, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.
Провина ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину), повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:
- матеріалами, виконаних оперативними підрозділами доручень;
- показами свідків;
- протоколами слідчих розшукових дій, передбачених главою 21 КПК України, з яких знято гриф «таємно»;
- іншими доказами у своїй сукупності.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
.
2.Позиції учасників судового засідання.
В судовому засіданні, слідчий у повному обсязі підтримав клопотання та послався на обставини, які у ньому були викладені.
Прокурор в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні ризики.
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч.1 ст. 178 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При цьому, ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 вказаної статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 вказаної статті..
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчому судді необхідно перевірити:
1)чи набула особа статусу підозрюваного?
2)чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення?
3)чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України?
4)чи наявні інші обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України?
5)чи можливо застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою та чи наявні відомості на переконання того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження?
6)який розмір застави необхідно визначити як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід та які обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідно покласти на підозрюваного, у випадку внесення застави?
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, приходить до таких висновків.
4.Щодо набуття статусу підозрюваного
Запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру було вручено особисто ОСОБА_5 06.11.2025, про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься розпис самого підозрюваного.
Щодо обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: матеріалами, виконаних оперативними підрозділами доручень; показами свідків; протоколами слідчих розшукових дій, передбачених главою 21 КПК України, з яких знято гриф «таємно»; протоколами обшуків; речовими доказами; іншими доказами у своїй сукупності.
Разом з тим, необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
5.Щодо наявності ризиків
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
У клопотанні слідчий вказує на ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, (3) незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вплинути на його хід, (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
5.1. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи:
- за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, віднесене до категорії особливо тяжких, за яке передбачене найбліше покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Про наявність вказаного ризику свідчить і той факт, що злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 пов'язаний з організацією незаконного перетину через державний кордон України, що свідчить про його обізнаність з можливостями такого незаконного перетину кордону на виїзд з України. З метою переховування від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_5 , в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають слідчому судді підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
5.2. Щодо ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги:
- на даний час не всі свідки кримінального правопорушення встановлені та допитані, а відтак підозрюваний ОСОБА_5 , у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, знаючи про них, буде здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь.
- в ході розгляду даного клопотання підозрюваному стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, з яких він дізнався зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх.
Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
5.3. Щодо наявності ризику знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Слідчий суддя вважає обґрунтованим доводи слідчого про існування вказаного ризику, враховуючи, що: наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, органом досудового розслідування не встановлені усі обставини готування та скоєння злочину, а також не знайдені та не вилучені всі предмети та документи, які могли бути використані при цьому, а тому існує достатньо обґрунтований ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може знищити, сховати або спотворити вищезазначені речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Такі відомості, на переконання слідчого судді, свідчать про можливість вчинення підозрюваним дій, спрямованих на зміну, спотворення чи знищення предметів та документів з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
5.4. Щодо наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином
Слідчий суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_5 не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими співучасниками злочину, в тому числі ще невстановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.
Крім того, слідчий суддя відзначає, що на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, ОСОБА_5 має певні стійкі зв'язки у правоохоронних структурах, а тому перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
Також слідчий суддя зауважує, що обставини та характер вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень, зафіксовані факти конспірації у телефонних розмовах, а також маскування у листуваннях домовленостей щодо передачі неправомірної вигоди, а також цілей запланованих зустрічей, вказують про високий рівень підготовки та конспіративності дій співучасників, що підтверджує схильність та здатність, зокрема і підозрюваного ОСОБА_5 , приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами.
Вказане свідчить про можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
У зв'язку з вищевикладеним, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, ризику знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
5.5. Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
- вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України;
- пред'явлення йому підозри у вчиненні у співучасті особливо тяжкого злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного кримінального правопорушення та відомостями про ймовірну участь у них підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
6. Щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або більш м'якого запобіжного заходу
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, зазначених у п. 5 цієї ухвали, застосування застави буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних пристроїв та можливістю спілкування з іншими особами (в т.ч. учасниками кримінального провадження та на цей невстановленими ймовірно причетними особами), що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.
Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_5 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням його особистих характеристик, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваного слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин максимально можливе передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років (за ч.4 ст. 408 КК України).
При цьому, вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, кількість ймовірних співучасників, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити максимальний строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме - до 01 січня 2026 року включно
7. Щодо альтернативного запобіжного заходу
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму.
Зважаючи на тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 , роль останнього у його вчиненні, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
З урахуванням всіх досліджених даних щодо фінансового стану підозрюваного та його сім'ї, врахувавши обставини цього кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до нього запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та його індивідуальних обставин зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним з підтвердженими доходами, вартістю належного йому та його близьким особам майна (нерухомого, рухомого і грошових активів) та розумним з огляду на обставини розслідуваних кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обґрунтовано підозрюється.
Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у зв'язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов'язки:
1) прибувати за першим викликом до слідчих ДБР, які здійснюють досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду;
2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд до України;
5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.
Такі обов'язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для підозрюваного і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-179, 182-184, 193-197, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 05.01.2026, включно. Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислюється з моменту його фактичного затримання в залі суду 07.11.2025 о 16.00 год.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МЮУ.
Визначити одночасно щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
ОСОБА_5 або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок на депозитний рахунок місцевих загальних судів (отримувач платежу - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок №UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за першим викликом до слідчих ДБР, які здійснюють досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду;
2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд до України;
5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.
Клопотання підозрюваного та його захисника про застосування більш м'який запобіжний захід - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя Комунарського
районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1