Єдиний унікальний номер 333/10359/25
Провадження №1-кс/333/3510/25
Іменем України
07 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю секретарки судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисниці підозрюваного - адвокатки ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025080100002127 від 27 березня 2025 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Магдалинівки, Оріхівського району, Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
07.11.2025 слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_4 , звернувся до суду із клопотанням, яке погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
1.Короткий зміст поданого клопотання
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що у зв'язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_7 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено військовий стан на всій території України.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 № 1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Так, ОСОБА_8 , будучи працівником правоохоронного органу, визначивши для себе вчинення злочинів, пов'язаних з недоторканістю державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, джерелом доходів, переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, умисно, з корисливих мотивів, діючи всупереч урегульованим законами суспільним відносинам у сфері охорони державного кордону України, в період дії воєнного стану, введеного на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, коли чоловікам, громадянам України віком від 18 до 60 років обмежено виїзд за межі України, та в порушення Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок перетину державного кордону України, вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, за наступних обставин.
Так, з метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_8 , достовірно знаючи про обмеження щодо виїзду громадян України чоловічої статі за кордон на період дії воєнного стану, діючи умисно та з корисливих мотивів, маючи злочинний умисел, направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню наданням засобів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 27.03.2025, вступив у злочинну змову з ОСОБА_5 , раніше знайомим йому інспектором СРПП відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції Головного управляння Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_9 та іншими невстановленими під час досудового розслідування особами.
Діючи узгоджено з ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими під час досудового розслідування особами, ОСОБА_8 розробив злочинний план незаконного переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон України, який полягав у підшуканні осіб, що мають намір перетнути державний кордон України, подальше забезпечення таких осіб підробленими документами, які дають підстави для виїзду осіб чоловічої статі через державний кордон України в умовах воєнного стану, а також надання їм відповідної інформації, інструкцій та порад щодо порядку перетинання кордону з підробленими документами, за грошову винагороду.
Приблизно у вересні 2025 року, але не пізніше 07.10.2025, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 познайомилися з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомили останньому про те, що вони надають послуги з організації незаконного переправлення через державний кордон України за грошову винагороду та в разі потреби йому особисто або його знайомим він може звернутися до них з вказаного приводу.
17.10.2025 ОСОБА_10 , якого органом досудового розслідування залучено до конфіденційного співробітництва, повідомив ОСОБА_8 , що має знайомого - військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_11 , також залученого органом досудового розслідування до конфіденційного співробітництва, який нібито бажає самовільно залишити місце служби та виїхати за межі України, не маючи на те законних підстав, на що ОСОБА_8 повідомив, що для вирішення вказаних питань, йому необхідно звернутися до ОСОБА_9 .
Діючи на виконання вказівки ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , якого органом досудового розслідування залучено до конфіденційного співробітництва, 17.10.2025 зустрівся з ОСОБА_9 , якому також повідомив про наявність знайомого військовослужбовця ОСОБА_11 , який нібито бажає самовільно залишити місце служби та виїхати за межі України, не маючи на те законних підстав. В свою чергу ОСОБА_9 повідомив, що має можливість надати сприяння ОСОБА_11 у залишенні військової частини та перетинанні державного кордону України за грошові кошти та на своє прохання отримав від ОСОБА_10 номер телефону ОСОБА_11 для подальшого зв'язку, надання роз'яснень та пропозицій щодо можливих шляхів та способів самовільного залишення військової служби, а також підготовки та порядку виїзду за межі України.
В подальшому ОСОБА_9 , діючи узгоджено з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами, за попередньою змовою з ними, 19.10.2025, приблизно о 18 годині 10 хвилин під час спілкування засобами телефонного зв'язку повідомив ОСОБА_11 про обізнаність з його проблемою та готовність допомогти у її вирішенні, з'ясував у останнього місце його служби, сімейний стан, а також відсутність фінансових зобов'язань.
При цьому, ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_11 забезпечити виготовлення підробленої медичної довідки на ім'я його матері - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якої остання начебто перебуватиме на стаціонарному лікуванні, що стане підставою отримання ОСОБА_11 короткострокової відпустки з місця служби та прибуття до м. Запоріжжя, де йому необхідно буде написати рапорт з проханням виїзду за кордон, який буде погоджено його командиром і він зможе виїхати за межі України. Крім того, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_11 , що вартість вказаних послуг для нього складатиме від 12000 до 15000 доларів США.
20.10.2025 приблизно о 10 годині 30 хвилин, під час спілкування засобами телефонного зв'язку, ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_9 про згоду на його пропозицію.
24.10.2025, ОСОБА_9 , діючи узгоджено з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , діючи з метою реалізації заздалегідь розробленого плану та раніше досягнутої домовленості, під час спілкування засобами телефонного зв'язку, повідомив ОСОБА_11 про необхідність придбання проїзного квитка на потяг сполученням «Запоріжжя1 - Перемишль» та обов'язкове придбання зворотного квитка, з метою усунення підозр у військовослужбовців Державної прикордонної служби України, щодо можливого його не повернення на територію України у подальшому. На виконання вказівок ОСОБА_9 ОСОБА_11 , 25.10.2025, приблизно о 19 годині 04 хвилин придбав проїзні квитки на потяг №032П сполученням «Запоріжжя1-Перемишль», вагон №7, посадочне місце № 42 з датою відправлення із м. Запоріжжя 04.11.2025 та на потяг № 032Д сполученням «Перемишль - Запоріжжя1», вагон № 8, посадочне місце № 41 з датою відправлення із м. Перемишль (Польща) 13.11.2025.
Крім того, 25.10.2025, приблизно о 17 годині 45 хвилин, ОСОБА_9 , діючи узгоджено з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , діючи з метою реалізації заздалегідь розробленого плану та раніше досягнутої домовленості, під час спілкування засобами телефонного зв'язку, повідомив ОСОБА_11 про те, що 27.10.2025 медична довідка буде готова та висунув вимогу про те, що за її виготовлення ОСОБА_11 має передати йому грошові кошти у сумі приблизно 500 доларів США.
27.10.2025, приблизно о 14 годині 19 хвилин, під час спілкування засобами телефонного зв'язку, ОСОБА_11 , на виконання раніше наданих ОСОБА_9 вказівок, повідомив останньому про готовність здійснення оплати послуг з виготовлення медичної довідки у сумі 20000 гривень. В свою чергу ОСОБА_9 , діючи узгоджено з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , надав ОСОБА_11 реквізити банківського рахунку для перерахування грошових коштів - № НОМЕР_2 , та повідомив про необхідність здійснення оплати якомога швидше, запевнивши його, що одразу після отримання довідки направить йому її скановану копію через месенджер «WhatsApp», а її оригінал направить засобами поштового зв'язку через відділення ТОВ «Нова Пошта», розташоване поблизу місця несення ним військової служби, у м. Павлограді, Дніпропетровської області.
В той же день, 27.10.2025, приблизно о 14 годині 49 хвилин, ОСОБА_11 через застосунок «ПУМБ» на мобільному телефоні, за вказівкою ОСОБА_9 , зі своєї банківської карти № НОМЕР_3 здійснив переказ грошових коштів у сумі 20000 гривень на банківську карту № НОМЕР_2 .
28.10.2025 (більш точний час на теперішній момент досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_9 , діючи узгоджено з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , через месенджер «WhatsApp» направив ОСОБА_11 скановану копію медичної довідки № 343, до якої було внесено відомості, які не відповідали дійсності, про те, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КНП «Міська лікарня № 8» ЗМР з 28.10.2025 до теперішнього часу (дата видачі довідки 28.10.2025) з діагнозом: «Церебральний атеросклероз ІІ ст., гіпертонічна хвороба ІІ ст, 3 ст, неускладнений криз».
Після цього, 28.10.2025 ОСОБА_9 , діючи узгоджено з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , засобами телефонного зв'язку, повідомив ОСОБА_11 про необхідність додаткової оплати послуги з надання оригіналу медичної довідки у сумі 10000 гривень на банківську карту № НОМЕР_2 . ОСОБА_11 в свою чергу, на виконання вимоги ОСОБА_9 здійснив додаткову оплату зі своєї банківської карти № НОМЕР_3 грошових коштів у сумі 10000 гривень на вказаний ОСОБА_9 банківський рахунок.
29.10.2025 (більш точний час на теперішній момент досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи узгоджено із ОСОБА_8 , через ТОВ «Нова Пошта», з відділення № 27, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 186, відправили оригінал вказаної підробленої медичної довідки на ім'я ОСОБА_11 до відділення № 9, за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Нова, район ж/б № 1.
Після цього, у невстановлений в ході досудового розслідування час, під час спілкування засобами телефонного зв'язку ОСОБА_9 , діючи узгоджено з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , зобов'язався забезпечити прибуття автомобіля у заздалегідь обумовлене місце, а саме до відділення № 9 ТОВ «Нова Пошта», за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Нова, район ж/б № 1, водій якого повинен забрати військовослужбовця ОСОБА_11 в якості пасажира та доставити його до вказаного ОСОБА_11 місця на території м. Запоріжжя, де останній начебто планує готуватися до незаконного перетину державного кордону України.
Так, 04.11.2025, приблизно о 10 годині, невстановлений водій на автомобілі «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_4 , прибув в обумовлене місце, а саме до відділення № 9 ТОВ «Нова Пошта», за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Нова, район ж/б № 1, де його очікував ОСОБА_11 , виконуючи раніше надані ОСОБА_9 вказівки та поради. У подальшому ОСОБА_11 сів в якості пасажира до автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_4 , а невстановлений водій вказаного автомобіля направився на вказаному автомобілі до міста Запоріжжя.
В подальшому, 04.11.2025, ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати спільний з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів та на виконання попередньої домовленості повідомив ОСОБА_10 , якого органом досудового розслідування залучено до конфіденційного співробітництва, про необхідність зустрічі у заздалегідь обумовленому місці на території м. Запоріжжя та передачі йому грошових коштів у сумі 13000 доларів США, в якості оплати за організацію незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України.
Після цього, 04.11.2025 приблизно о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_10 прибув до визначеного ОСОБА_9 місця, а саме до АЗС «WOG», за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, 2, де передав останньому грошові кошти у сумі 10000 доларів США (що станом на 04.11.2025 відповідно до курсу НБУ становить 420409 грн), а також повідомив, що залишок грошових коштів в сумі 3000 доларів США він передасть ОСОБА_9 після того, як ОСОБА_11 перетне державний кордон України. Після цього ОСОБА_9 перелічив грошові кошти, тим самим особисто пересвідчився про наявність вказаної вище суми грошових коштів, та розділив їх на дві частини по 5000 доларів США, при цьому одну частину залишив собі, а другу повернув ОСОБА_10 , повідомивши про необхідність зустрітися з ОСОБА_5 , який чекатиме його поблизу ресторану «Аристократ», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Марії Примаченко (проспект Маяковського), 2А, та якому необхідно передати другу частину грошових коштів у сумі 5000 доларів США, після чого отримати від нього документи, які нададуть ОСОБА_11 право перетину державного кордону України.
На виконання вказівок ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , будучи залученим органом досудового розслідування до конфіденційного співробітництва, направився до визначеного ним місця, а саме до ресторану «Аристократ», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Марії Примаченко (проспект Маяковського), 2А, де зустрівся з ОСОБА_5 , якому передав другу частину грошових коштів у сумі 5000 доларів США.
ОСОБА_5 , в свою чергу, продовжуючи реалізовувати спільний з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів та на виконання попередньої домовленості, достовірно знаючи, що ОСОБА_11 не надавалася відпустка та дозвіл виїзду за кордон, передав ОСОБА_10 підроблені офіційні документи, які містили підроблені підписи і відбитки печаток, з метою створення уявлення їх достовірності, а саме витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 30.10.2025 № 839, відповідно до якого ОСОБА_11 , командиру відділення управління мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 НГУ надано щорічну основну відпустку терміном 17 календарних днів з 04 листопада 2025 року по 20 листопада 2025 року, з виїздом до міста Лодзь, Республіка Польща, а також відпускний квиток за підписом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 04.11.2025 № 2497, виданий молодшому сержанту ОСОБА_11 , який прямує у щорічну основну відпустку за 2025 рік «Sporna 89, 91-107 Lodz, Poland», з 04 листопада 2025 року по 20 листопада 2025 року, з метою їх подальшого використання під час проходження прикордонного контролю при перетині державного кордону України, як таких, що надають право на виїзд за межі України, під час дії воєнного стану.
В подальшому, 04.11.2025 приблизно о 18 годині, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати спільний з ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та іншими невстановленими особами злочинний умисел, в ході спілкування засобами телефонного зв'язку з ОСОБА_11 , шляхом надання останньому порад та вказівок щодо його поведінки під час проходження прикордонного контролю при перетині державного кордону України, вчинив керівництво діями ОСОБА_11 щодо його незаконного перетину державного кордону. Так, ОСОБА_8 детально пояснив ОСОБА_11 план незаконного переправлення через державний кордон та надав відповідні інструкції щодо його поведінки під час перетину державного кордону, надання підроблених документів та відповідей на питання, які можуть бути йому задані військовослужбовцями Державної прикордонної служби України під час здійснення прикордонного контролю.
Після цього, 05.11.2025 приблизно о 14 годині 15 хвилин ОСОБА_11 , діючи на виконання інструкцій та вказівок ОСОБА_8 , залізничним транспортом прибув до міжнародного пункту пропуску «Мостиська-залізничний», розташованого на станції Мостиська-ІІ Мостиського району Львівської області та надав під час проходження прикордонного контролю вказані вище підроблені документи отримані від ОСОБА_5 , які містили недостовірні відомості щодо надання йому відпустки з можливістю виїхати за кордон, а також виконавши всі дії зазначені ОСОБА_8 як необхідні під час здійснення прикордонного контролю.
Після цього, 05.11.2025 приблизно о 16 годині 05 хвилин ОСОБА_9 , діючі узгоджено із ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами, прибув на парковку супермаркета «Сільпо», за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64, де зустрівся із ОСОБА_10 , якого органом досудового розслідування було залучено до конфіденційного співробітництва, та отримав від нього другу частину грошових коштів у сумі 3000 доларів США (що станом на 05.11.2025 відповідно до курсу НБУ становить 126217 грн 50 коп), в якості сплати за надання послуг з організації незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_11 ..
Однак одразу після отримання вказаних грошових коштів між, незаконна протиправна діяльність вказаних осіб була викрита та припинена працівниками правоохоронних органів.
Таким чином, ОСОБА_5 , діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, вчинив всі дії, раніше визначені відповідно до розробленого ним злочинного плану, які полягали в організації та сприянні своїми порадами, вказівками та наданням засобів в незаконному переправленні ОСОБА_11 через державний кордон України.
Таким чином, ОСОБА_5 за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який кваліфіковано як: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинена за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
05 листопада 2025 року о 19 годині 35 хвилин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
06 листопада 2025 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.
Провина ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину), повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:
- матеріалами, виконаних оперативними підрозділами доручень;
- показами свідків;
- протоколами слідчих розшукових дій, передбачених главою 21 КПК України, з яких знято гриф «таємно»;
- протоколами обшуків;
- речовими доказами;
- іншими доказами у своїй сукупності.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке Кримінальним кодексом України передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дев'яти років.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 332 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, віднесене до категорії тяжких, за яке передбачене найбліше покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з конфіскацією майна. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Про наявність вказаного ризику свідчить і той факт, що злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 пов'язаний з організацією незаконного перетину через державний кордон України, що свідчить про його обізнаність з можливостями такого незаконного перетину кордону на виїзд з України. З метою переховування від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_5 , в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності.
Характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 свідчать про соціальну небезпеку підозрюваного як для держави у умовах воєнного стану так і для окремих громадян. Своїми протиправними діями ОСОБА_5 не тільки підриває триваючи в державі заходи, спрямовані на укріплення і становлення національної безпеки та обороноздатності країни, а й сприяє військовозобов'язаним громадянам України до вчинення незаконного перетину державного кордону, маючи на меті особисте матеріальне збагачення, нехтуючи інтересами держави, перешкоджаючи державним органам у виконанні контролю за переміщенням громадян України через державний кордон і це є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_5 буде саме тримання під вартою.
Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_5 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваної буде саме тримання під вартою.
Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, органом досудового розслідування не встановлені усі обставини готування та скоєння злочину, а також не знайдені та не вилучені всі предмети та документи, які могли бути використані при цьому, а тому існує достатньо обґрунтований ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може знищити, сховати або спотворити вищезазначені речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час не всі свідки кримінального правопорушення встановлені та допитані, а відтак підозрюваний ОСОБА_5 , у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, знаючи про них, буде здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь.
При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Окрім цього у вказаному кримінальному провадженні є інші підозрювані і тому є ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 буде чинити тиск на них, схиляючи до дачі свідчень на свою користь з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Обґрунтуванням ризику, передбаченого п.4 ч.1 с.177 КПК України є те, що ОСОБА_5 має певні стійкі зв'язки у правоохоронних структурах, а тому перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання та залишення без засобів існування, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 при ухваленні вироку, наслідки злочинів, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.
Застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_5 не можливо, так як він не зможе виконувати обов'язки покладені на особу при обрані особистого зобов'язання, домашнього арешту у зв'язку з ризиками описаними вище. Особисту поруку не можливо застосувати у зв'язку з відсутністю осіб, яких слідство вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
2.Позиції учасників судового засідання.
В судовому засіданні, слідчий у повному обсязі підтримав клопотання та послався на обставини, які у ньому були викладені.
Прокурор в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисниця заперечували проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні ризики.
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч.1 ст. 178 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При цьому, ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 вказаної статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 вказаної статті..
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчому судді необхідно перевірити:
1)чи набула особа статусу підозрюваного?
2)чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення?
3)чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України?
4)чи наявні інші обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України?
5)чи можливо застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою та чи наявні відомості на переконання того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження?
6)який розмір застави необхідно визначити як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід та які обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідно покласти на підозрюваного, у випадку внесення застави?
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, приходить до таких висновків.
4.Щодо набуття статусу підозрюваного
Запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру було вручено особисто ОСОБА_5 06.11.2025, про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься розпис самого підозрюваного.
Щодо обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: матеріалами, виконаних оперативними підрозділами доручень; показами свідків; протоколами слідчих розшукових дій, передбачених главою 21 КПК України, з яких знято гриф «таємно»; протоколами обшуків; речовими доказами; іншими доказами у своїй сукупності.
Разом з тим, необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
5.Щодо наявності ризиків
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
У клопотанні слідчий вказує на ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 (1) може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, (3) незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вплинути на його хід, (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
5.1. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи:
- за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 332 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, віднесене до категорії тяжких, за яке передбачене найбліше покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з конфіскацією майна. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Про наявність вказаного ризику свідчить і той факт, що злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 пов'язаний з організацією незаконного перетину через державний кордон України, що свідчить про його обізнаність з можливостями такого незаконного перетину кордону на виїзд з України. З метою переховування від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_5 , в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають слідчому судді підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
5.2. Щодо ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги:
- на даний час не всі свідки кримінального правопорушення встановлені та допитані, а відтак підозрюваний ОСОБА_5 , у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, знаючи про них, буде здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь.
- в ході розгляду даного клопотання підозрюваному стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, з яких він дізнався зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх.
Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
5.3. Щодо наявності ризику знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Слідчий суддя вважає обґрунтованим доводи слідчого про існування вказаного ризику, враховуючи, що: наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, органом досудового розслідування не встановлені усі обставини готування та скоєння злочину, а також не знайдені та не вилучені всі предмети та документи, які могли бути використані при цьому, а тому існує достатньо обґрунтований ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може знищити, сховати або спотворити вищезазначені речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Такі відомості, на переконання слідчого судді, свідчать про можливість вчинення підозрюваним дій, спрямованих на зміну, спотворення чи знищення предметів та документів з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
5.4. Щодо наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином
Слідчий суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_5 не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими співучасниками злочину, в тому числі ще невстановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.
Крім того, слідчий суддя відзначає, що на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, ОСОБА_5 має певні стійкі зв'язки у правоохоронних структурах, а тому перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
Також слідчий суддя зауважує, що обставини та характер вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень, зафіксовані факти конспірації у телефонних розмовах, а також маскування у листуваннях домовленостей щодо передачі неправомірної вигоди, а також цілей запланованих зустрічей, вказують про високий рівень підготовки та конспіративності дій співучасників, що підтверджує схильність та здатність, зокрема і підозрюваного ОСОБА_5 , приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами.
Вказане свідчить про можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
У зв'язку з вищевикладеним, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, ризику знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
5.5. Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
- вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України;
- пред'явлення йому підозри у вчиненні у співучасті особливо тяжкого злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю та з конфіскацією майна.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного кримінального правопорушення та відомостями про ймовірну участь у них підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
6. Щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або більш м'якого запобіжного заходу
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, зазначених у п. 5 цієї ухвали, застосування застави буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних пристроїв та можливістю спілкування з іншими особами (в т.ч. учасниками кримінального провадження та на цей невстановленими ймовірно причетними особами), що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.
Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_5 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням його особистих характеристик, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваного слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Як вказувалось вище, за інкриміновані підозрюваному злочини максимально можливе передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років (за ч.5 ст. 191 КК України).
При цьому, вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, кількість ймовірних співучасників, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити максимальний строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме - до 01 січня 2026 року включно
7. Щодо альтернативного запобіжного заходу
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму.
Зважаючи на тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 , роль останнього у його вчиненні, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження. Слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі, який перевищує встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, адже в даному випадку кримінальне правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, є тяжкими та має підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки впливає на обороноздатність України, подає негативний приклад для інших військовозобов'язаних та військовослужбовців, створює враження безкарності та вседозволеності, підриває авторитет органів державної влади, слідчий суддя вважає, що визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_5 , сума якої визначатиметься з урахуванням розміру отриманої ним та спільниками неправомірної вигоди та відповідно до ступеню тяжкості злочину, зможе забезпечити реалізацію мети обрання запобіжного заходу, а також те, що сума неправомірної вигоди, отриманої ОСОБА_5 та його спільниками складає 13000 доларів США, що еквівалентно 546 942 грн 50 копійок, слідчий суддя вважає, що одночасно із застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно визначити розмір застави ОСОБА_5 у розмірі не менше розміру неправомірної вигоди отриманої ним та спільниками за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
З урахуванням всіх досліджених даних щодо фінансового стану підозрюваного та його сім'ї, врахувавши обставини цього кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до нього запобіжний захід у виді застави у розмірі неправомірної вигоди, що складає 13000 доларів США, що еквівалентно 546 942 грн 50 копійок.
Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та його індивідуальних обставин зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним з підтвердженими доходами, вартістю належного йому та його близьким особам майна (нерухомого, рухомого і грошових активів) та розумним з огляду на обставини розслідуваних кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обґрунтовано підозрюється.
Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у зв'язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов'язки:
1) прибувати за першим викликом до слідчих ДБР, які здійснюють досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду;
2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд до України;
5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.
Такі обов'язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для підозрюваного і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-179, 182-184, 193-197, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 04.01.2026, включно. Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислюється з моменту його фактичного затримання слідчим 05.11.2025 о 19.35 год.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МЮУ.
Визначити одночасно щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
ОСОБА_5 або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири двісті) гривень 00 копійок на депозитний рахунок місцевих загальних судів (отримувач платежу - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок №UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за першим викликом до слідчих ДБР, які здійснюють досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду;
2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд до України;
5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.
Клопотання підозрюваного та його захисниці про застосування більш м'який запобіжний захід - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя Комунарського
районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1