Справа № 946/9161/25
Провадження № 1-кс/946/2261/25
11 листопада 2025 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: слідчого - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, українця, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, зі слів військовослужбовця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України,-
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке 19.09.2025 внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12025162150001256 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у період дії на всій території України воєнного стану, введеного із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, який у подальшому неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку та діє на теперішній час, 19.09.2025 близько 16:30 години ОСОБА_5 маючи прямий умисел направлений на заволодіння чужим майном, знаходячись у приміщенні магазину «Корона», за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Покровська, 42а, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, з торгівельного залу магазину «Корона» набрав товар а саме: пиво «Славутич Львівське 1715» вартістю 75 грн. та рибу «Ставридою», вартістю 90 грн. підійшов до каси, виклав товар на касову стрічку, повідомив касира про те, що він не буде платити на товар, взяв його та вийшов із приміщення магазину. Надалі, продавець-консультант магазину «Корона» ОСОБА_7 , побачивши протиправні дії ОСОБА_5 вийшла за нам на вулицю з метою припинення незаконного заволодіння товаром та його повернення, на що ОСОБА_5 дістав з кишені кофти предмет зовні на розкладний ніж, і спрямовуючи ніж у бік потерпілої ОСОБА_7 , тримаючи ніж у руках, почав погрожувати завданням їй тілесних ушкоджень, чим створив обґрунтовану загрозу для життя та здоров'я останньої та змусив її припинити спробу повернення викраденого майна. Таким чином, ОСОБА_5 здійснив напад, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_7 , заволодів продуктами харчування, а саме: пивом «Славутич Львівське 1715» вартістю 75 грн. та рибою «Ставридою», вартістю 90 грн., чим спричинив майнову шкоду на суму 165 грн.
Після чого, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив майнову шкоду на суму 165 гривень.
Тим самим, встановлена достатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 .
19.09.2025 ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні даного кримінального правопорушення та 20.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Слідчим суддею Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 22.09.2025 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.11.2025.
Двомісячний строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні спливає 19.09.2025. Разом з тим, закінчити розслідування до вказаного строку неможливо, оскільки необхідно вирішити питання щодо суб'єктної підслідності, отримати відповіді на запити від військових частин щодо статусу підозрюваного та вирішити питання щодо залучення до кримінального провадження представника потерпілої юридичної особи.
Виконати вищезазначені дії вчасно не надалося за можливим, оскільки запити було надіслано вчасно без зволікань, однак протягом тривалого терміну відповіді станом на теперішній час отримано не було, що має суттєве значення для судового розгляду обвинувального акту. Для проведення вищезазначених процесуальних дій та закінчення досудового розслідування необхідний строк не менше одного місяця.
У зв'язку з вищевикладеним, 06.11.2025 керівником Ізмаїльської окружної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3 місяців, тобто до 19.12.2025.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання, просили його задовольнити та зазначили, що з'ясовуються питання щодо підслідності, так як строк досудового розслідування продовжено до 19.12.2025, особа є військовослужбовцем. Наявні всі підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , у зв'язку із обґрунтованістю підозри та підтвердженням наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3,5 ст.177 КПК України. Підстав для зміни запобіжного заходу не має. Обставини та ризики не змінилися.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого та просив відмовити у його задоволенні, мотивуючи тим, що підозрюваний розрахувався за викрадене майно, вибачився перед касиром та власником майна. Орган досудового розслідування вчиняє бездіяльність щодо досудового розслідування. Просить домашній арешт. Підозрюваний проживає разом з мамою та бабусею. Має позитивну характеристику.
Підозрюваний в судовому засіданні кваліфікацію злочину не визнає. Він служив, дали відпустку, однак не повернувся своєчасно. І коли хотів повернутися, то йому сказали, що він в СЗЧ, тому може не повертатися. Він не мав грошей. Хотів піїти поїсти та випити. Ніж він не відкривав, нікому не погрожував. Він розкаюється, просив пробачення. Підтримує позицію адвоката. Відкривав замок велосипеду, а на тому брелоку був і невеликий складний ніж, тому він держав в руках ніж із замком, він не погрожував ножем. Слідчим експериментом це підтверджено. В магазині сказав, щоб викликали поліцію і пішов. Мав подавлений стан. Потерпіла схватила його за плече та потягнула. В цей час у нього в руках вже був в сцепці брелок з ключем та ножем. Він сказав продавщиці, що у нього в руках ніж. Однак цим ножем не погрожував, не відкривав та не розмахував. Після цього продавщиця відпустила його руку.
Вивчивши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників кримінального провадження, приймаючи до уваги мету та підстави застосування запобіжного заходу, передбачені ст.177 КПК України, а також оцінивши в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, слідчий суддя доходить наступного висновку.
Встановлено, що слідчим відділенням Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025162150001256 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
19.09.2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
20.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом обшуку, протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України, протоколом допиту потерпілої, протоколом огляду місця події, речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
22.09.2025 ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області відносно підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 17.11.2025 року.
Двомісячний строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні спливає 19.09.2025. Разом з тим, закінчити розслідування до вказаного строку неможливо, оскільки необхідно вирішити питання щодо суб'єктної підслідності, отримати відповіді на запити від військових частин щодо статусу підозрюваного та вирішити питання щодо залучення до кримінального провадження представника потерпілої юридичної особи.
Виконати вищезазначені дії вчасно не надалося за можливим, оскільки запити було надіслано вчасно без зволікань, однак протягом тривалого терміну відповіді станом на теперішній час отримано не було, що має суттєве значення для судового розгляду обвинувального акту.
Для проведення вищезазначених процесуальних дій та закінчення досудового розслідування необхідний строк не менше одного місяця.
06.11.2025 керівником Ізмаїльської окружної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3 місяців, тобто до 19.12.2025.
Сукупність отриманих доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини справа "Нечипорук і Йонкало проти України" термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34). Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Слідчий суддя приходить до висновку, що за даних обставин, на даній стадії кримінального провадження достатньо доказів, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини справа "Нечипорук і Йонкало проти України" термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.
В свою чергу, приймаються до уваги обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з врахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув'язнення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Сукупність отриманих доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, та який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 буде мати можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1), оскільки розуміє, що за вчинення вказаного тяжкого кримінального правопорушення йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, підозрюваний може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнути відповідальності та покарання за вчинений злочин;
- перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні (п. 3), так як отримав разом з цим клопотанням додатки до нього у вигляді копій процесуальних документів в яких зазначені адреси реєстрацій, проживання, абонентські номери свідків та понятих. Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому підозрюваний матиме можливість незаконно впливати на свідків, зокрема шляхом прохань або погроз змушувати надати неправдиві показання з метою створення сприятливих для себе умов для уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин;
- перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5), зокрема і з метою приховування обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення а також, оскільки, підозрюваний офіційно не працевлаштований, та як наслідок, в нього відсутні постійні джерела доходу та відсутнє постійне місце роботи, у зв'язку с чим, останній може реалізувати за оплату або отримання інших благ психотропні речовини, у зв'язку з чим, буде продовжувати свої злочинні діяння.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створіть загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Також при врахуванні перелічених ризиків слідчий суддя звернути на фактичні обставини справи в частині дій, які інкримінуються підозрюваному, відомості, що характеризують його особу, репутацію, вчинення особливо тяжкого злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Ризики, на наявності яких наголошують слідчий та прокурор на даний момент не зникли, продовжують існувати та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Вказані обставини свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п. 6) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, у тому числі, приймаються до уваги, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів у матеріалах кримінального провадження, що вказують на причетність до вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, відсутність у підозрюваного офіційного місця роботи та навчання; відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків; ризик продовження протиправної чи повторення протиправної поведінки; вік та стан здоров'я підозрюваного не перешкоджають продовженню застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
З вказаного вище вбачається, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу неможливе, так як це може не запобігти ризикам вчинення нових злочинів, переховування від органів досудового розслідування та впливу на свідків, потерпілу.
Отже, прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Вирішуючи питання про продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Враховуючи, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування та тяжкості можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у разі доведеності його вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за рішенням суду, з огляду на підтвердження викладених вище ризиків, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, слідчій суддя приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, а тому вважає за можливе та необхідне продовжити застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладені обставини, менш суворі запобіжні заходи, у тому числі застава, домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених пп. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не зможуть забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, який в подальшому продовжено на території України строком на 30 діб Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, надалі продовжено строком на 30 діб Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженого Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, надалі продовжено строком на 90 діб Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022, надалі продовжено строком на 90 діб Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженого Законом України № 2500-ІХ від 15.08.2022, надалі продовжено строком на 90 діб Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженого Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022, та надалі продовжено строком на 90 діб Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, та надалі продовжено строком на 90 діб Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 затвердженого Законом України № 3057-ІХ від 02.05.2023, та надалі продовжено строком на 90 діб Указом Президента України від 18.08.2023 № 451/2023 затвердженого Законом України № 3276-ІХ від 18.08.2023, та надалі продовжено строком на 90 діб Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 затвердженого Законом України № 3429-ІХ від 08.11.2023 та надалі продовжено строком на 90 діб Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024, затверджено Законом № 3564-IX від 06.02.2024.
Строки запобіжного заходу не можуть перевищувати строків досудового слідства, в зв'язку з чим запобіжні заходи можуть бути застосовані відповідно до строку закінчення досудового слідства.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування.
В свою чергу, відповідно до приписів ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Одночасно, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, у зв'язку з чим, слідчим суддею розмір застави не визначається.
Керуючись ст.ст.132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України,-
Клопотання слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 19.12.2025 року, як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, з утриманням в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено 13.11.2025р. о 10:45 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1