Справа № 496/4678/25
Провадження № 1-кс/496/1767/25
12 листопада 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
слідчий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
адвоката - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження №12025162250000625 від 25.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,
Прокурор Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить суд: накласти арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження на майно, вилучене 25.07.2025 року, під час огляду місця події, а саме: - легковий автомобіль «Toyota CARINA E», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , кузов НОМЕР_3 , сірого кольору; - мобільний телефон «maxcom mm142» сірого кольору з номером НОМЕР_4 ; - мобільний телефон «Samsung galaxy J1 (2016)» золотистого кольору з номером НОМЕР_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що 25.07.2025 року о 12:47 год. співробітники Державної прикордонної служби України на блок-пості «Зелений хутір» поза межами населеного пункту Біляївка Одеського району Одеської області (географічні координати 46,49855°пн.ш., 30,17500°сх.д.) зупинили легковий автомобіль «Toyota CARINA E», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На задньому пасажирському сидінні перебував ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель м. Запоріжжя. Під час перевірки водій і пасажир надали суперечливі відомості про мету та місце призначення поїздки: за показаннями свідків - інспекторів ДПСУ ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_5 повідомив, що везе ОСОБА_6 для переоформлення автомобіля, тоді як ОСОБА_6 давав сплутані пояснення, які розбігались із поясненнями ОСОБА_5 . Розбіжність у поясненнях, а також правовий режим воєнного стану, зумовили наявність достатніх підстав вважати, що мало місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України з корисливих мотивів). Самі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовились давати пояснення слідчому, посилаючись на ст. 63 Конституції України, та в подальшому не являлись на виклики слідчого до органу досудового розслідування. Під час огляду місця події, проведеного згідно зі ст. 237 КПК України, було вилучено: - автомобіль «Toyota CARINA E», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , кузов НОМЕР_3 , сірого кольору, що належить ОСОБА_5 , згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу; - мобільний телефон «maxcom mm142» сірого кольору з номером НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 ; - мобільний телефон «Samsung galaxy J1 (2016) золотистого кольору з номером НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_6 . Вилучене майно постановою слідчого від 26.07.2025 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчим ОСОБА_9 було подане клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, за результатом розгляду якого, ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду 30.07.2025 було накладено арешт на вказане майно. В подальшому за результатом оскарження ухвали слідчого судді Одеським апеляційним судом постановлено ухвалу від 15.09.2025 про скасування ухвали слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 30.07.2025 та постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 про накладення арешту на майно повернуто прокурору для усунення недоліків викладених в мотивувальній частині ухвали, на протязі 72 годин, з моменту отримання повного тексту ухвали апеляційного суду. 24.09.2025 року на електронну пошту Біляївської окружної прокуратури надійшов лист, який містив повний текст ухвали апеляційного суду від 15.09.2025 року, та був зареєстрований за вх. №3223-25 від 24.09.2025 року.
Процесуальним керівником з урахуванням зауважень, зазначених в мотивувальній частині ухвали від 15.09.2025 року, у межах 72-годинного строку 26.09.2025 року подано виправлене клопотання про накладення арешту на зазначене майно. З урахуванням цього строки, передбачені абз.2 п.5 ст. 171 КПК України для звернення з клопотанням про арешт майна, не були порушені, та необхідність у ініціюванні питання про поновлення строку на звернення з клопотанням відсутні. За результатом розгляду клопотання, поданого 26.09.2025 року, ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду від 02.10.2025 року клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження №12025162250000625 від 25.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України повернуто прокурору, для усунення недоліків протягом 72 годин. Повний текст ухвали слідчого судді від 02.10.2025 року було отримано нарочно прокурором 02.10.2025 року о 10:30 год. Зазначене виправлене клопотання з відомостями щодо попереднього руху подається у межах 72-годинного строку, з урахуванням цього строки, передбачені абз.2 п. 5ст. 171 КПК України для звернення з клопотанням про арешт майна не були порушені, та необхідність у ініціюванні питання про поновлення строку на звернення з клопотанням відсутні.
Автомобіль «Toyota CARINA E» був безпосередньо використаний для перевезення осіб, таким чином, він може бути засобом вчинення кримінального правопорушення і потенційно підлягає спеціальній конфіскації (п.2 ч.2 ст. 170 КПК України). На автомобілі можуть знаходитися сліди готування до злочину (GPS, маршрути та інші цифрові записи), що мають бути досліджені в рамках криміналістичної експертизи. Накладення арешту на автомобіль необхідне для: - забезпечення збереження речового доказу; - унеможливлення його відчуження власником, що позбавить можливості спеціальної конфіскації; - збереження слідів правопорушення для проведення експертних досліджень. Мобільні телефони «maxcom mm142» і «Samsung galaxy J1 (2016)» містять журнали дзвінків, SMS-повідомлення, листування у месенджерах, геолокаційні дані, фотографії та інші цифрові відомості, які можуть свідчити про підготовку та організацію незаконного переправлення осіб (контакти зі співорганізаторами, домовленості про маршрут, розрахунки тощо). Для дослідження цих даних потрібне проведення комп'ютерно-технічної експертизи за спеціальністю 10.9 «Дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів». Без накладення арешту власники можуть знищити або змінити дані, а експертиза стане неможливою. Арешт телефонів забезпечить збереження речових доказів та можливість їх подальшої спеціальної конфіскації.
Санкція ч.3 ст. 332 КК України передбачає конфіскацію майна як вид покарання. Накладення арешту на зазначене майно є необхідним для забезпечення можливості його подальшої конфіскації у разі постановлення обвинувального вироку. Арешт є тимчасовим заходом; після закінчення провадження та відсутності підстав для арешту майно буде повернуто власникам. Використання автомобіля для переміщення особи через кордон, можливість знищення або відчуження майна, ризик втрати цифрових даних на телефонах - усе це об'єктивно обґрунтовує необхідність арешту.
З відкритих джерел встановлено, що ОСОБА_11 є настоятелем Свято-Преображенського храму УПЦ (МП) у с. Маяки Біляївського району. Справа за №496/2879/25 за обвинуваченням ОСОБА_5 за фактами виправдовування збройної агресії Російської Федерації та незаконного переправлення осіб через державний кордон розглядає Приморський районний суд м. Одеси. Наприкінці січня 2025 року ОСОБА_5 затримано співробітниками Служби безпеки України.
На даний час ОСОБА_5 висунуте обвинувачення у тому, що він взяв 6 100 доларів США у двох чоловіків мобілізаційного віку за сприяння у незаконному виїзді до невизнаної Придністровської молдавської республіки. Ці факти дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може бути причетним до систематичної діяльності з організації нелегального перетину кордону громадянами України призовного віку та використовує для цього власне майно (зокрема автомобіль «Toyota Carina E»). Отже, існує реальний ризик, що, залишившись без арешту, автомобіль і мобільні телефони можуть бути використані для вчинення нових кримінальних правопорушень або відчужені чи знищені з метою уникнення відповідальності. Це додатково обґрунтовує необхідність негайного накладення арешту на зазначене майно у межах даного кримінального провадження.
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , надав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт вищевказаного майна.
В обґрунтування заперечень зазначено, що прокурором не надано до суду підтвердження, що клопотання подано у строк визначений попередньою ухвалою, а саме впродовж 72 годин. Згідно інформації, яку зазначає прокурор у клопотанні, ухвала суду отримана 02.10.2025 року о 10:30 год., таким чином, строк подання відповідного клопотання спливає 05.10.2025 року о 10:30 год. Судом зареєстровано вказане клопотання 06.10.2025 о 16:28 год., що може вказувати на пропущений строк звернення з відповідним клопотанням. Однак, дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню (пункт 28 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи). З метою встановленням чи не порушені строки звернення з клопотанням про арешт майна, слід витребувати у канцелярії суду та/або прокурора інформацію (квитанцію) з електронного суд про час підписання та направлення відповідного клопотання. У разі відсутності підтвердження, що вказане клопотання підписано і направлено у строк передбачений ухвалою суду до 72 годин без поважних на те причин, таке клопотання підлягає відмові, а не поверненню прокурору для усунення порушень, оскільки у разі порушення строку його не можливо поновити у даному випадку.
У разі, якщо суду будуть надані підтвердження про відсутність пропущеного строку і суд перейде до розгляду по суті клопотання, адвокат ОСОБА_3 просив врахувати, що власники майна не є підозрюваними у вказаному кримінальному проваджені, досудове слідство триває 3 місяця і жодних слідчих дій з власниками майна жодного разу не проводились після 25.07.2025 року, жодного разу не викликались, експертиза призначена після 2 місяців строку досудового слідства, після того як на це наголосив у своїй ухвалі Одеській апеляційний суд. Одеський апеляційний суд своєю ухвалою від 15.09.2025 повернув клопотання прокурору для усунення недоліків, а саме: «Клопотання слідчого про арешт вилучених автомобіля та мобільних телефонів, які належать ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , не відповідає вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки в ньому відсутнє будь-яке належне обґрунтування підстав та мети арешту (ст.170 КПК України).
У порушення абз.2 ч.2 ст.171 КПК до клопотання не додано відповідних оригіналів або копій документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, окрім як копій протоколу огляду місця події, постанови про визнання предметів речовими доказами, а також протоколів допиту свідків, які є співробітниками ДПС України, про те, що на блок посту «Зелений Хутір» зупинили автомобіль «Tоyota CARINA E», під керуванням ОСОБА_5 з пасажиром ОСОБА_6 , які не надали однозначної відповіді щодо напрямку свого руху. У клопотанні зазначається, що вилучене під час огляду майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення та можуть бути використані як докази, з урахування визнання вилученого майна речовими доказами.
Колегія суддів констатувала, що матеріали клопотання не містять жодного доказу відносно того, що вилучене майно містить на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, було засобом чи предметом будь-якого кримінально караного діяння, а також обґрунтування стосовно того, яке відношення власники майна мають до даного кримінального провадження. Клопотання слідчого містить загальний перелік правових підстав для накладення арешту на майно, а саме, що воно необхідне з метою збереження речових доказів, забезпечення конфіскації майна як виду покарання, та спеціальної конфіскації. Однак, будь-яких доказів цих доводів, клопотання та долучені до нього копії матеріалів кримінального провадження не містять, також в матеріалах судового провадження відсутні відомості про призначення будь-яких експертних досліджень вилучених мобільних телефонів, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні. Відомості про пред'явлення підозри в даному кримінальному провадженні також відсутні. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що звертаючись із клопотанням про накладення арешту на майно, прокурором не долучено документів, які можливо перебувають в розпорядженні органу досудового розслідування, на підтвердження того, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення саме у даному кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.332 КК України. Колегія суддів звертає увагу, що необґрунтоване накладення арешту майна може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити законні права власників та володільців майна.».
Аналізуючи ухвалу колегії Одеського апеляційного суду з повторними клопотаннями прокурора про накладення арешту на майно, слід констатувати, що прокурором на виконання ухвали суду апеляційної інстанції формально доопрацьовано матеріали, а саме додана постанова про призначення експертизи після 2-х місяців двох мобільних телефонів, які не мають логічного захисту та навіть не мають можливості встановлення будь якого месенджера. Постанова винесена формально для затягування процесу, оскільки така експертиза у зв'язку з завантаженням експертів буде тривати понад 2-х місяців і не дасть жодного результату для кримінального провадження. Це було також виконано для формального виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду.
Однак, в інших зауваження суду, жодних дій з боку органу досудового слідства та прокурора не виконано. Суд однозначно ставив питання перед органом досудового слідства про відсутність будь-яких фактичних даних, що вилучене майно є чи могло бути знаряддям будь якого злочину. Колегія суддів констатувала, що матеріали клопотання не містять жодного доказу відносно того, що вилучене майно містить на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, було засобом чи предметом будь-якого кримінально караного діяння, а також обґрунтування стосовно того, яке відношення власники майна мають до даного кримінального провадження.
Окрім формально відсутності будь-яких обґрунтувань щодо події (факт незаконного перетину кордону), ч.3 ст. 332 КК України передбачає, що дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів. Матеріали клопотання, кримінального провадження не містять жодних відомостей про те, що злочину взагалі був вчинений, тим паче не містить даних про вчинення такого злочину організованою групою чи з корисливих мотивів. Аналізуючи клопотання, до якого жодного документу, окрім ухвали Одеського апеляційного суду від 15.09.2025 року не додано, слід звернути увагу на недостовірні відомості, які зазначає прокурор і намагається ввести суд в оману.
Так, наприклад основною підставою для внесення відомостей до ЄРДР стала інформація від співробітників Державної прикордонної служби про вчинення кримінального правопорушення на підставі нібито наданих показів, які виникали сумніви. Жодного доказу для сприйняття його судом, до суду не надано. Відсутні записи з бодікамер, не було будь-яких підтверджень сумнівів працівників ДПСУ, сумніви не можуть бути підставою для реєстрації кримінального провадження, вилучення та тривалого тримання майна, без жодних доказів, які підтверджують факт організації перевезення з метою перетину кордону. Прокурор в клопотанні зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_12 відмовились надавати покази на підставі ст. 63 Конституції України та в подальшому не з'являлись на виклики слідчого до органу досудового слідства. (2 аркуш клопотання 1 абзац). Ці відомості не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не викликались до органу досудового слідства у будь-якому кримінальному проваджені згідно відповідного порядку. В перший день 25.07.2025 року після незаконного вилучення майна, примусового доставлення до відділу поліції, незаконного утримання в відділі поліції без надання будь-яких процесуальних документів, після прибуття адвоката, невстановлені особи перешкоджали виїзду з парковки біля відділу поліції. Після запрошення слідчим на надання пояснень, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скористались своїм правом на захист і підписали пояснення складені слідчим, при цьому допиту не було. Більше жодного разу, жодний слідчий, прокурор не викликав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , тому відомості зазначені прокурором не відповідають дійсності.
Щодо тих документів, якими може володіти орган досудового слідства, які вважають повістками, вони не відповідають приписам, не мають обов'язкових даних визначених ст. 137 КПК України, тобто навіть не мають номера кримінального провадження, про що одразу адвокатом направлено відповідний лист до слідчого з обґрунтуванням. Прокурор констатує факт, що автомобіль Тойота, на який він намагається накласти арешт, був безпосередньо використаний для перевезення осіб. Тобто, прокурор діючи упереджено безпосередньо до особи ОСОБА_5 , намагається довести суду, що автомобіль, який перевозить осіб, має сліди злочину. Тобто, нарешті прокурор показав суду, чому саме він хоче арештувати вказаний автомобіль, саме за перевезення осіб. Однак, кримінальним кодексом України не передбачена відповідальність за перевезення осіб, в народі це називають таксі. В подальшому прокурор повторно висловлює свої особисті думки, що якщо не накласти арешт на автомобіль і телефони вони будуть використані у повторному злочині.
Від початку кримінального провадження до теперішнього часу, вже понад 3 місяці, дії правоохоронних органів, зокрема прокурора ОСОБА_4 , направлені виключно на створення обставин, які можуть дати підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_5 , в першу чергу на думку власника майна, за його відношення до релігійної організації (церкви), щодо якої наразі не вирішено спір у суді з боку держави. Всі інші домисли, міркування прокурора, викладені в клопотанні, не підтверджуються матеріалами справи. Тобто, як і зазначав Одеській апеляційний суд прокурором, у порушення абз.2 ч.2 ст.171 КПК України, до клопотання не додано відповідних оригіналів або копій документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, окрім як копій протоколу огляду місця події, постанови про визнання предметів речовими доказами, а також протоколів допиту свідків, які є співробітниками ДПС України, про те, що на блок посту «Зелений Хутір» зупинили автомобіль «Tоyota CARINA E», під керуванням ОСОБА_5 з пасажиром ОСОБА_6 , які не надали однозначної відповіді щодо напрямку свого руху. На переконання представника власників майна прокурором у клопотанні порушуються презумпція невинуватості, як і в попередньому клопотанні від 26.09.2025 року. Як видається зі змісту заявленого прокурором клопотання, останнє містить окремі висловлювання прокурора, котрі прямо та грубо порушують гарантоване ОСОБА_5 право вважатися невинуватим, а всі думки та міркування прокурора порушують презумпцію невинуватості. Прокурор спираючись на свої міркування, які не підтверджені матеріалами кримінального провадження, намагається обґрунтувати своє клопотання тим, що відображено у ЗМІ і не стосується цього кримінального провадження в якому він звернувся з клопотанням про арешт майна. Окрім цього, прокурором у підтвердження своїх домислів і міркувань без фактичних наявних доказів в судовому засідання долучив до матеріалів клопотання роздруківки новин у засобах ЗМІ, які не мають жодного відношення до вказаного кримінального провадження, однак в суді пояснив, що ці факти підтверджують причетність ОСОБА_5 і до цього кримінального правопорушення. Також прокурором долучено ухвалу суду з відсутніми персональними даними (ОСОБА 1, ОСОБА 2,) та повідомив суду, що ця ухвала про закриття підготовчого провадження у справі саме відносно ОСОБА_5 , однак будь яких підтверджень не надав. Прокурор у судовому засідання допускав висловлювання у бік ОСОБА_5 з обвинувальним ухилом, висловлював свої думки щодо ОСОБА_5 причетності до кримінального провадження, однак матеріалами кримінального провадження ці данні не підтверджені, повідомлення про підозру жодній особі не вручено. Прокурор будучи обізнаним з матеріалами кримінального провадження діючи упереджено навмисно намагається ввести в оману суд про нібито неявку ОСОБА_5 та ОСОБА_12 за викликом неодноразово, що не відповідає матеріалами кримінального провадження. (арк. 2 клопотання 1 абзац). Повторно прокурор діє упереджено та констатує факт, що автомобіль Тойота, на який прокурор намагається накласти арешт, був безпосередньо використаний для перевезення осіб. (арк. 3 останній абзац, арк. 4) Тобто, прокурор діючи упереджено безпосередньо до особи ОСОБА_5 намагається довести суду, що автомобіль який перевозить осіб, має ознаки злочину.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання, підтвердив подані заперечення.
Прокурор ОСОБА_13 у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив судове засідання провести за його відсутності, клопотання підтримав.
Вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_3 , дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.173 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 30.07.2025 року по справі №496/4678/25 клопотання слідчого СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , про арешт майна задоволено; накладено арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження на майно, яке вилучено 25.07.2025 року в ході проведення огляду місця події: транспортний засіб легкового типу, марки «Tоyota CARINA E», реєстраційний номер якого НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_6 , сірого кольору; мобільний телефон «maxcom mm142», в корпусі сірого кольору, з встановленим номером телефону НОМЕР_4 ; мобільний телефон «Samsung galaxy J1» (2016) в золотистому корпусі, з встановленим номером телефону НОМЕР_5 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.09.2025 року апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 - задоволено частково; ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 30.07.2025 року, якою в рамках кримінального провадження №12025162250000625 від 25.07.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, накладено арешт на вищевказане майно - скасовано; постановлено нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 про накладення арешту на майно, виявлене та вилучене 25.07.2025 року під час проведення огляду місця події поза межами населеного пункту Біляївка Одеського району Одеської області на блок пості за географічними координатами: 46.49855, 30.17500, на автодорозі Т-1625, в кримінальному провадженні №12025162250000625 від 25.07.2025 року - повернуто прокурору для усунення недоліків викладених в мотивувальній частині ухвали, на протязі 72 (семидесяти двох) годин, з моменту отримання повного тексту ухвали апеляційного суду.
Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 02.10.2025 року клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження №12025162250000625 від 25.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України - повернуто прокурору, для усунення недоліків протягом 72 (семи десяти двох) годин.
Адвокат ОСОБА_3 у поданих запереченнях акцентував увагу на тому, що прокурором не надано до суду підтвердження, що клопотання подано у строк, визначений попередньою ухвалою, а саме впродовж 72 годин.
Проте, в ході розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що прокурором отримано ухвалу слідчого судді про повернення клопотання для усунення недоліків протягом 72 (семи десяти двох) годин 02.10.2025 року о 10:30 год.
Клопотання, яке розглядається, сформоване прокурором в системі «Електронний суд» 05.10.2025 року о 03:00 год. та 06.10.2025 року зареєстровано судом, тому строки для подачі клопотання прокурором не пропущені.
Одеський апеляційний суд, скасовуючи ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 30.07.2025 року, виходив з того, що у порушення абз.2 ч.2 ст.171 КПК України, до клопотання не додано відповідних оригіналів або копій документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, окрім як копій протоколу огляду місця події, постанови про визнання предметів речовими доказами, а також протоколів допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є співробітниками ДПС України, про те, що на блок посту «Зелений Хутір» зупинили автомобіль «Tоyota CARINA E», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 з пасажиром ОСОБА_6 , які не надали однозначної відповіді щодо напрямку свого руху.
Матеріали клопотання не містять жодного доказу відносно того, що вилучене майно містить на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, було засобом чи предметом будь-якого кримінально караного діяння, а також обґрунтування стосовно того, яке відношення власники майна мають до даного кримінального провадження. Клопотання слідчого містить загальний перелік правових підстав для накладення арешту на майно, а саме, що воно необхідне з метою збереження речових доказів, забезпечення конфіскації майна як виду покарання, та спеціальної конфіскації. Однак, будь-яких доказів цих доводів, клопотання та долучені до нього копії матеріалів кримінального провадження не містять, також в матеріалах судового провадження відсутні відомості про призначення будь-яких експертних досліджень вилучених мобільних телефонів, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні.
Слідчий суддя вважає, що прокурор, звертаючись повторно з даним клопотанням, не навів інших обґрунтувань для накладення арешту на вилучене майно та не надав доказів, які б свідчили про наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Прокурор стверджує, що транспортний засіб «Toyota CARINA E», реєстраційний номер НОМЕР_1 , може бути засобом вчинення кримінального правопорушення, на ньому можуть знаходитися сліди готування до злочину (GPS, маршрути та інші цифрові записи), що мають бути досліджені в рамках криміналістичної експертизи. Проте, прокурором не надано доказів про призначення експертизи транспортного засобу «Toyota CARINA E», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Звертаючись із клопотанням про накладення арешту на майно, прокурором не долучено документів, які можливо перебувають в розпорядженні органу досудового розслідування, на підтвердження того, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення саме у даному кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.332 КК України.
Слідчий суддя також враховує, що відомості про пред'явлення підозри в даному кримінальному провадженні також відсутні.
Необґрунтоване накладення арешту майна може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити законні права власників та володільців майна.
Керуючись ст.ст. 98, 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження №12025162250000625 від 25.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 13.11.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1