Справа № 308/7531/23
1-кп/308/99/25
12 листопада 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
перекладача - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,
захисників - ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу та про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених, в об'єднаному кримінальному провадженні №308/7531/23 (1-кп/308/99/24) за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317; ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_28 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317; ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307; ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 309 КК України
на розгляді суду перебуває вищезгадане об'єднане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_15 та ОСОБА_16 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підставою для продовження застосованих запобіжних заходів є наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які, на переконання прокурора, не змінилися та є достатніми для тримання обвинувачених під вартою.
Так, прокурор вважає, що перебування обвинувачених на волі може негативно вплинути на хід судового розгляду, оскільки вони зможуть вчиняти тиск на основного свідка у кримінальному провадженні. Крім того, прокурор звертає увагу на те, що обвинувачені є мешканцями інших регіонів, тому не зможуть виконувати покладені на них обов'язки та матимуть змогу ухилятися від суду, знаючи про покарання, яке їм буде загрожувати, а також зможуть продовжити злочинну діяльність.
Також прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 строку дії обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Підставою для продовження вищезгаданих обов'язків є необхідність у запобіганні переховуванню обвинувачених від суду, впливу на свідків та вчиненні в подальшому інших злочинів. При цьому за обставин цього кримінального провадження, на переконання прокурора, мета продовження строку дії обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, виправдовує ступінь втручання у права і свободи обвинувачених.
У судовому засіданні прокурор подані ним клопотання про продовження строків тримання під вартою та про продовження строку дії додаткових обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, підтримав, просив їх задовольнити.
У судовому засіданні обвинувачені та їх захисники проти продовження строку тримання під вартою та проти продовження строку дії додаткових обов'язків заперечили.
Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд доходить до такого висновку.
Відповідно до частин 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 194 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
За приписами ч. 4 цитованої норми якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу, суд повинен, серед іншого, з'ясувати те, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені прокурором ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).
Надаючи правову оцінку наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить з такого.
З фактичних обставин вбачається, що питання продовження строку тримання обвинувачених під вартою вирішується на стадії судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки така перестала існувати, а на її заміну висунуте обвинувачення.
У свою чергу, обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою на стадії судового розгляду вирішальне значення має наявність чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд бере до уваги, що інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення за ч. 3 ст. 307 КК України відповідно до правил ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами.
Суд зауважує, що з фактичних обставин слідує, що обвинувачені зареєстровані поза межами Закарпатської області.
Поряд із цим, на переконання колегії суддів, ризик переховування обвинувачених є дійсним також з огляду на те, що в Україні введено воєнний стан через агресію російської федерації проти України. Так, на думку суду, вказана обставина суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку на території держави.
Крім того, колегія вважає, що вік та стан здоров'я обвинувачених уможливлюють застосування відносно останніх запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів протилежного суду не представлено.
Понад це, колегія суддів бере до уваги той факт, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні не завершено.
За таких обставин, перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження, тяжкість інкримінованих обвинуваченим правопорушень, а також характер та методику розслідування кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів на даний час існують ризики того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду та незаконно впливати на свідка, який конфіденційно співпрацює зі стороною обвинувачення.
Заперечення захисників та обвинувачених означених висновків не спростовують.
Із урахуванням, зокрема, даних про особу кожного із обвинувачених, характеру інкримінованих їм діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, суд вважає, що продовження строку тримання обвинувачених під вартою буде доцільним, а також відповідатиме вимогам процесуального закону.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, відповідно до якої питання обґрунтованості тривалості тримання під вартою не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних його обставин. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу.
Крім того, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Лабіта проти Італії», за яким питання розумності строків тримання особи під вартою вирішуються судом, зважаючи на наявність дійсного публічного інтересу у триманні особи під вартою, що переважає над приватним правом особи на особисту недоторканність.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Нечипорук та Йонкало проти України» зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Суд зауважує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, Європейський суд з прав людини зазначав, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
За таких обставин, на переконання суду, в даному випадку суспільний інтерес у завершенні неупередженого розгляду даного кримінального провадження слід визнати виключними обставинами, згідно з якими лише продовження строку дії застосування раніше обраного запобіжного заходу зможе запобігти визначеним ризикам.
Резюмуючи, колегія суддів вказує про те, що чинне законодавство у випадках вирішення питань щодо продовження строку дії наведених заходів забезпечення кримінального провадження зобов'язує суд перевіряти можливість запобігання ризикам, персоніфікованих ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу до особи, аніж той, про обрання (продовження) якого просить сторона обвинувачення.
Частина 1 ст. 176 КПК України встановлює такі альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт. Найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Письмових зобов'язань інших осіб про поруку за виконання обвинуваченими, щодо яких вирішується питання про продовження строку тримання під вартою, покладених на них обов'язків та їх доставки до суду не надходило.
За обставин цього кримінального провадження ризики переховування обвинувачених від суду та впливу на свідка, який конфіденційно співпрацює зі стороною обвинувачення, є дійсними та триваючими. На переконання колегії суддів, застосування альтернативних запобіжних заходів, що не пов'язані з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки кожного з обвинувачених, а також не зменшить наявних ризиків.
Отже, беручи до уваги особу кожного з обвинувачених, характер пред'явленого обвинувачення, тяжкість покарання, що їм загрожує, суд вказує на те, що застосування альтернативних запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави, особистого зобов'язання на даній стадії судового процесу є недоцільним з огляду на їх непропорційність встановленим ризикам. Вказане зумовлює висновок про те, що за обставин цього кримінального провадження перелічені запобіжні заходи не будуть ефективними стримуючими факторами.
За таких обставин колегія суддів доходить до висновку про необхідність задоволення клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Суд з'ясував, що ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 06.03.2025 ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.01.2025 в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_16 скасовано та визначено останній заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454200 грн.
Крім того, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23.07.2025 апеляційні скарги адвоката ОСОБА_20 , який діяв у інтересах обвинуваченої ОСОБА_16 , адвоката ОСОБА_23 , який діяв у інтересах обвинуваченого ОСОБА_17 , задоволено частково.
Згаданою ухвалою апеляційний суд визначив розмір застави для обвинувачених ОСОБА_17 та ОСОБА_16 у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Беручи до уваги наведене, а також враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, стан здоров'я обвинуваченої ОСОБА_16 , тривалість її перебування під вартою, суд із урахуванням обставин, визначених ст. 178 КПК України, доходить до висновку про необхідність визначення обвинуваченій ОСОБА_16 застави у розмірі, вказаному в ухвалі Закарпатського апеляційного суду від 23.07.2025 по справі №308/7531/23.
Поряд із цим, суд бере до уваги, що обов'язковість судового рішення є конститутивним принципом (див. пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).
Не обмежуючись викладеним, суд зауважує про те, що ризики позапроцесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_15 зі спливом часу втрачають свою інтенсивність, що, на переконання суду, уможливлює визначення вказаному обвинуваченому застави в межах, визначених процесуальним законом.
Визначаючи розмір застави для обвинуваченого ОСОБА_15 , суд бере до уваги зміст, кількість та характер встановлених ризиків, особу обвинуваченого, тривалість його перебування під вартою та поведінку під час судового провадження.
У свою чергу, надаючи правову оцінку наявності підстав для продовження відносно окремих обвинувачених строку дії додаткових обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, колегія суддів виходить з такого.
21.07.2023 ухвалою колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 строком на 60 діб, тобто до 18 вересня 2023 року.
У подальшому ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 07.09.2023 згадану ухвалу суду першої інстанції змінено в частині продовження строку дії запобіжного заходу та змінено запобіжний захід переліченим обвинуваченим у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720 грн., яку вони внесли.
Наведене зумовило покладення на обвинувачених обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду на першу вимогу; не відлучатися з населеного пункту, в якому вони фактично проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в України; не спілкуватися з визначеними судом особами.
Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2023 та від 08.11.2023, 18.12.2023, 01.02.2024, 26.03.2024, 20.05.2024, 16.07.2024, 12.09.2024, 20.10.2024, 10.12.2024, 28.01.2025, 14.03.2025, 06.05.2025, 06.06.2025, 28.07.2025, 17.09.2025 продовжено дію додаткових обов'язків строком до 2 місяців.
Крім того, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12.06.2024 по справі №308/7531/23 обвинуваченому ОСОБА_7 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави на тримання під вартою з правом внесенням застави.
Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.07.2024, 12.09.2024 та 20.10.2024, 10.12.2024, 28.01.2025, 14.03.2025, 06.05.2025, 06.06.2025, 28.07.2025, 17.09.2025 вказаному обвинуваченому продовжено дію додаткових обов'язків строком до 2 місяців.
Крім того, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 20.11.2024 по справі №308/7531/23 обвинуваченому ОСОБА_19 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави на тримання під вартою з правом внесенням застави.
Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.07.2024, 12.09.2024 та 20.10.2024, 10.12.2024, 28.01.2025, 14.03.2025, 06.05.2025, 06.06.2025, 29.07.2025, 17.09.2025 вказаному обвинуваченому продовжено дію додаткових обов'язків строком до 2 місяців.
Також слідчий суддя з'ясував, що ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2025 та від 29.07.2025 обвинуваченим ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_9 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, яку вони внесли.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2025 вказаним обвинуваченим продовжено дію додаткових обов'язків строком до 2 місяців.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що на даний час стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи питання про продовження строку дії додаткових обов'язків щодо обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 колегія суддів враховує тяжкість та характер інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Так, зокрема, кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 307 КК України є особливо тяжким злочином.
При цьому кримінальні правопорушення, передбачені статтями 307, 311 і 317 КК України, є злочинами у сфері обігу особливо небезпечних наркотичних засобів, що створює загрозу для здоров'я населення.
У свою чергу, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 255 КК України, посягають на громадську безпеку.
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність у відношенні ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 ризиків, передбачених п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з ідентичних мотивів, які вказані щодо решти обвинувачених.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов до переконання про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії додаткових обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_9 .
Керуючись ст.ст. 176-178, 194, 331, 369-372, 392 КПК України, суд
клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити повністю.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_15 строком на 60 днів, тобто до 10 січня 2026 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_15 обов'язків, передбачених цим Кодексом - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп.
У разі внесення застави на ОСОБА_15 покласти наступні обов'язки:
-прибувати до суду на першу вимогу у визначений час;
-не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме - до ГУ ДМС у Закарпатській області.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_16 строком на 60 днів, тобто до 10 січня 2026 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_16 обов'язків, передбачених цим Кодексом, у відповідності до ухвали Закарпатського апеляційного суду від 23.07.2025 по справі №308/7531/23 - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 00 коп.
У разі внесення застави на ОСОБА_16 , покласти наступні обов'язки:
-прибувати до суду на першу вимогу у визначений час;
-не відлучатися з населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме - до ГУ ДМС у Закарпатській області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених, задовольнити.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_17 та ОСОБА_18 дію обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 2 місяців, тобто до 10.01.2026 включно, а саме:
-прибувати до суду на першу вимогу у визначений час;
-не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_29 ;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме - до ГУ ДМС у Закарпатській області.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 дію обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 2 місяців, тобто до 10.01.2026 включно, а саме:
-прибувати до суду на першу вимогу у визначений час;
-не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме - до ГУ ДМС у Київській області;
-носити електронний засіб контролю.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 дію обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 2 місяців, тобто до 10.01.2026 включно, а саме:
- прибувати до суду на першу вимогу;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- не спілкуватися зі свідком ОСОБА_29 .
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_19 дію обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 2 місяців, тобто до 10.01.2026 включно, а саме:
- прибувати до суду на першу вимогу;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до ГУ ДМС України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну;
- не спілкуватися зі свідком ОСОБА_29 .
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору і надіслати начальнику ДУ «Закарпатська установа виконання покарань № 9».
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3