Справа № 302/1300/25
Провадження № 2/302/506/25
(заочне)
13 листопада 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Повідайчика О.І., розглянувши заочно за правилами спрощеного позовного провадження в залі судових засідань цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
09 вересня 2025 до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтований таким.
16 грудня 2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (далі - ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», кредитодавець 1/ позикодавець 1) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 34381-12/2024, а 25 квітня 2025 року між позикодавцем 1 і позивачем було укладено договір факторингу №250425, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 34381-12/2024 в сумі 31500,00 грн.
12 грудня 2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (далі - ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», кредитодавець 2/ позикодавець 2) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26137-12/2024, а 25 квітня 2025 року між позикодавцем 1 і позивачем було укладено договір факторингу №250425, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 26137-12/2024 в сумі 9000,00 гривень.
15 грудня 2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», кредитодавець 3/ позикодавець 3) та ОСОБА_1 , було укладено Договір надання коштів у кредит № 73664722, а 27 березня 2025 року між позикодавцем 1 і позивачем було укладено договір факторингу №27/03/25, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до відповідача в сумі 21128,80 грн, з яких: 10340,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3762,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 5376,80 грн. - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування Кредитом та 1650,00 - комісія за надання Кредиту.
13 грудня 2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», кредитодавець 4/ позикодавець 4) та ОСОБА_1 , було укладено Договір надання коштів у кредит № 8444237, а 27 березня 2025 року між позикодавцем 1 і позивачем було укладено договір факторингу №27/03/25, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до відповідача в сумі 13790,00 грн, з яких: 7500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 24,65 грн - сума заборгованості за відсотками, 4250,00 грн. - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування Кредитом та 2015,35 - комісія за надання Кредиту.
Обґрунтовуючи позов зазначеними обставинами, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з відповідача суми заборгованості за вказаними кредитними договорами (договором позики).
Також позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати у розмірі 3 028,00 грн за сплату ним судового збору при пред'явленні позову до суду.
Ухвалою судді від 15 вересня 2025 року було відкрито провадження в справі й постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до вимог частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.
Відзиву від відповідачки не надійшло.
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки зі змісту позовної заяви не вбачається заперечень проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Повно та всебічно розглянувши надані позивачем документи та матеріали на обґрунтування заявлених ним вимог, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини сторін регламентуються наведеними нижче нормами діючого законодавства.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитодавцем та позичальником в електронній формі укласти не видається за можливе.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Обов'язок позичальника повернути позику (кредит), у відповідності до умов договору, виникає тільки після і внаслідок виконання позикодавцем свого обов'язку видати (переказати) позичальнику відповідні грошові кошти - позику.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.1055 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), як визначено статтею 1077 ЦК України, одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За правилом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов'язання. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу - на стороні кредитора - у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов'язанні.
Пунктом 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 передбачено, що первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.
Пунктом 4.10. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 передбачено, що первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Пунктом 5.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 передбачено, що Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них.
Доказами надання кредиту (видачі/перерахування кредитних коштів) можуть бути будь-які документи, з яких можна встановити факт господарської операції, а саме: первинні бухгалтерські документи (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки по рахунку та інше) чи будь-які інші прямих доказів існування цієї обставини загалом.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 № 566, лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до вимог ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на положення ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд установив такі фактичні обставини справи й на підставі наведених норм правового регулювання дійшов таких висновків.
Щодо стягнення заборгованості, яка виникла на підставі кредитних договорів № 4381-12/2024 від 16.12.2024 та № 26137-12/2024 від 12.12.2024 про надання фінансового кредиту.
Суд установив, що 16 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» і ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту №34381-12/2024, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на її платіжну картку було надано кредит у розмірі 7 500 грн, строком на 120 днів, тобто до 14.04.2025, зі сплатою 1% денної процентної ставки /пункти 1.1, 1.4.1 договору/ (а.с.7-10).
Відповідачка ознайомилася і підписала одноразовим ідентифікатором Y597 паспорт споживчого кредиту (а.с. 12-13) й таблицю обчислення загальної вартості кредиту.
Пунктом 1.6 договору № 34381-12/2024 встановлено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс онлайн платежів" (iPay.ua) від 06.08.2025 № 3426_250806142633 (а.с. 14) підтверджується виконання умов кредитного договору кредитодавцем, а саме - факт транзакції № 596606083 на суму 7 500,00 грн (сім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) 16.12.2024 о 09:50 год згідно з умовами договору з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на картку № НОМЕР_1 .
25 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (клієнт) було укладено договір факторингу № 250425 (а.с. 25-26). З вказаного договору та акту прийому передачі реєстру боржників від 25 квітня 2025 року (а.с.27) та витягу з реєстру боржників від 25 квітня 2025року (а.с. 30) слідує, що ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передало ТОВ «ФК ЄАПБ» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №34381-12/2024 загальної суми заборгованості 31 500,00 грн, з якої: 7 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9000,00 грн - сума заборгованості за відсотками та 15 000,00 грн - сума заборгованості за штрафом.
Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 500 грн і щодо стягнення відсотків у сумі 9000,00 грн та про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
В частині вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафаними санкціями в сумі 15000,00 грн, суд зауважує, що відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві й перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відтак вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею та штрафами не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №34381-12/2024 від 16.12.2024 у розмірі 16 500,00 грн (шістнадцять п'ятсот гривень 00 коп.), яка складається з основного боргу в сумі 7 500,00 грн (сім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) та відсотків - 9000,00 грн (дев'ять тисяч гривень 00 коп.). З наведених мотивів і міркувань суд уважає, що в задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми 15 000,00 грн заборгованості за штрафними санкціями - належить відмовити.
Суд установив, що 12 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» і ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту №26137-12/2024, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на її платіжну картку було надано кредит у розмірі 2500 грн, строком на 120 днів, тобто до 10.04.2025, зі сплатою 1% денної процентної ставки /пункти 1.1, 1.4.1 договору (а.с.16-19).
Відповідачка ознайомилася і підписала одноразовим ідентифікатором Y262 паспорт споживчого кредиту (а.с. 21-22) й таблицю обчислення загальної вартості кредиту.
Пунктом 1.6 договору №26137-12/2024 встановлено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс онлайн платежів" (iPay.ua) від 06.08.2025 № 3426_250806142633 (а.с.23) підтверджується виконання умов кредитного договору кредитодавцем, а саме - факт транзакції № 593234359 на суму 2 500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) 12.12.2024 о 17:00 год згідно з умовами договору з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на картку № НОМЕР_1 .
25 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (клієнт) було укладено договір факторингу № 250425 (а.с. 25-26). З вказаного договору та акту прийому передачі реєстру боржників від 25 квітня 2025 року (а.с.27) та витягу з реєстру боржників від 25 квітня 2025року (а.с. 29) слідує, що ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передало ТОВ «ФК ЄАПБ» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №26137-12/2024 загальної суми заборгованості 9000,00 грн, з якої: 2 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2250,00 грн - сума заборгованості за відсотками та 4250,00 грн - сума заборгованості за штрафом.
Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 500 грн і щодо стягнення відсотків у сумі 2250,00 грн та про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
В частині вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями в сумі 4250,00 грн, суд зауважує, що відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві й перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відтак вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею та штрафами не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №26137-12/2024 від 12.12.2024 у розмірі 4750,00 грн (чотири тисячі сімсом п'ятдесят гривень 00 коп.), яка складається з основного боргу в сумі 2 500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) та відсотків - 2250,00 грн (дві тисячі двісті п'ятдесят гривень 00 коп.). З наведених мотивів і міркувань суд уважає, що в задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми 4250,00 грн заборгованості за штрафними санкціями - належить відмовити.
Щодо стягнення заборгованості, яка виникла на підставі договору № 73664722 про надання коштів у кредит від 15 грудня 2024 року.
Суд установив, що 15 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 73664722, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на її платіжну картку було надано кредит у розмірі 11000 грн, строком на 30 днів, тобто до 13.01.2025, зі сплатою 0,700% денної процентної ставки /пункти 2.2, 2.2.1 договору/ (а.с.34-40).
Відповідачка ознайомилася і підписала одноразовим ідентифікатором 47074 паспорт споживчого кредиту (а.с. 33-34) і таблицю обчислення загальної вартості кредиту.
Пунктом 2.1 договору № 73664722 встановлено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .
13 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №13975519, згідно якої строк кредитування продовжено на 60 днів, тобто до 12.02.2025, зі сплатою 1,00% денної процентної ставки /пункти 2.2, 2.2.1 договору/ (а.с.42).
27 березня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнт) було укладено договір факторингу № 27/03/25 (а.с. 46-47). З вказаного договору та акту прийому передачі реєстру боржників від 27 березня 2025 року (а.с.49) та витягу з реєстру боржників від 27 березня 2025 року (а.с. 52) слідує, що ТОВ «27 березня 2025» передало ТОВ «ФК ЄАПБ» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 73664722 загальної суми заборгованості 21128,80 грн, з якої: 10 340,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3762,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 5376,80 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом та 1650,00 - комісія за надання кредиту.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 340,00 грн та 3762 грн - суми заборгованості за відсотками і, відтак, про наявність підстав для задоволення позову в цій частині
Щодо стягнення відсотків за понадстрокове користування кредитом у сумі 5376,80 грн суд зауважує про таке.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16), де викладені зокрема правові висновки, що поняття "користування кредитом", яким послуговуються скаржники, є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Тобто в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі N 912/1120/16 (пункт 6.19).
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
В частині вимог щодо стягнення з відповідачки заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом в сумі 5376,80 грн, суд зауважує, що відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві й перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відтак вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом не ґрунтуються на вимогам закону, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 1 650,00 грн суд дійшов таких висновків.
Пунктом 2.2.4 кредитного договору № 73664722 від 15.12.2024 (а.с. 35) встановлено, що Комісія за наданням кредиту - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1 650 грн 00 коп. Пунктом 6.2. кредитного договору № 73664722 від 15.12.2024 за надання Кредиту Позичальник Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником в останній день користування Кредитом відповідно до п.2.2 Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.4 п.2.2Договору розмір комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті Позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе Кредитодавець під час розгляду заявки та надання кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої Заявки та укладення Договору. Послуга для Позичальника полягає в аналізі Заявки та надані пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання Кредиту. Пунктом 6.3 передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути повністю суму отриманого Кредиту, сплатити Проценти в строк визначений Договором та Комісію за надання кредиту, будь-яким доступним йому способом. За умовами укладеного Договору у Позичальника відсутні необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням Кредиту. Позичальником самостійно сплачується послуги фінансових посередників, що здійснюють перерахування грошових коштів, відповідно до їх тарифів. Вартість послуг третіх осіб установлюється виключно таким особам, відповідно Кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії Договору і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості Кредиту для Позичальника.
Абзацом 4 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Відповідно до пункту 4) ч. 1 ст. 1 цього Закону загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Тобто законом передбачено право сторін передбачити сплату комісій, пов'язаних з наданням і отриманням кредиту, якщо воно обумовлюється необхідністю надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця. Водночас економічна сутність зазначених комісій повинна бути розкрита споживачеві для забезпечення його повною інформацією по кредиту.
Відповідно до правового висновку Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд зауважує, що Кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з наданням кредиту. Комісія встановлена за аналіз Заявки та надані пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання Кредиту. Тобто Кредитодавець установив плату за прийняття рішення про надання за плату коштів у кредит. Суд зауважує, що платою за користування кредитними коштам є проценти, відповідно до положень ст. 1048 ЦК України. Оцінивши зазначені положення Договору суд висновує, що положення пункту 2.2.4. і 6.2. кредитного договору щодо сплати позичальником Комісії є нікчемними відповідно до частини п'ятої і шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 1 650,00 грн.
На підставі наведеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 73664722 від 15.12.2025 у розмірі 14 102,00 грн (чотирнадцять тисяч сто дві гривні 00 коп.), яка складається з основного боргу в сумі 10 340,00 грн (десять тисяч триста сорок гривень 00 коп.) та відсотків - 3762,00 грн (три тисячі сімсот шістдесят дві гривень 00 коп.). З наведених мотивів і міркувань суд уважає, що в задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми 5376,80 грн. - заборгованості за процентами за понадстрокове користування Кредитом та 1650,00 - комісія за надання Кредиту, - належить відмовити.
Щодо стягнення заборгованості, яка виникла на підставі договору № 8444237 про надання споживчого кредиту від 13 грудня 2025 року.
Суд установив, що 13 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 8444237, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на її платіжну картку було надано кредит у розмірі 8500 грн, строком на 30 днів, тобто до 11.01.2025, зі сплатою 0,80% денної процентної ставки /пункти 2.2, 2.2.1 договору/ (а.с.64-71).
Відповідачка ознайомилася і підписала одноразовим ідентифікатором 515486 кредитний договір і таблицю обчислення загальної вартості кредиту.
Пунктом 2.1 договору № 8444237 встановлено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
27 березня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнт) було укладено договір факторингу № 27/03/25 (а.с. 46-47). З вказаного договору та акту прийому передачі реєстру боржників від 27 березня 2025 року (а.с.49) та витягу з реєстру боржників від 27 березня 2025 року (а.с. 52) слідує, що ТОВ «27 березня 2025» передало ТОВ «ФК ЄАПБ» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 8444237 загальної суми заборгованості 13790,00 грн, з якої: 7500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 24,65 грн - сума заборгованості за відсотками, 4250,00 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом та 2015,00 - комісія за надання кредиту.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в сумі 7500 грн та щодо стягнення відсотків у сумі 24,65 грн і, відтак, про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 2015,35 грн суд дійшов таких висновків.
Пунктом 2.2.4 кредитного договору № 73664722 від 13.12.2024 встановлено, що Комісія за наданням кредиту - 23,71% від суми Кредиту та дорівнює 2015 грн 35 коп. Пунктом 6.2. кредитного договору № 73664722 від 15.12.2024 за надання Кредиту Позичальник Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником в останній день користування Кредитом відповідно до п.2.2 Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.4 п.2.2Договору розмір комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті Позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе Кредитодавець під час розгляду заявки та надання кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої Заявки та укладення Договору. Послуга для Позичальника полягає в аналізі Заявки та надані пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання Кредиту. Пунктом 6.3 передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути повністю суму отриманого Кредиту, сплатити Проценти в строк визначений Договором та Комісію за надання кредиту, будь-яким доступним йому способом. За умом укладеного Договору у Позичальника відсутні необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням Кредиту. Позичальником самостійно сплачується послуги фінансових посередників, що здійснюють перерахування грошових коштів, відповідно до їх тарифів. Вартість послуг третіх осіб установлюється виключно таким особам, відповідно Кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії Договору і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості Кредиту для Позичальника.
Абзацом 4 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Відповідно до пункту 4) ч. 1 ст. 1 цього Закону загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Тобто законом передбачено право сторін передбачити сплату комісій, пов'язаних з наданням і отриманням кредиту, якщо воно обумовлюється необхідністю надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця. Водночас економічна сутність зазначених комісій повинна бути розкрита споживачеві для забезпечення його повною інформацією по кредиту.
Відповідно до правового висновку Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд зауважує, що Кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з наданням кредиту. Комісія встановлена за аналіз Заявки та надані пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання Кредиту. Тобто Кредитодавець установив плату за прийняття рішення про надання за плату коштів у кредит. Суд зауважує, що платою за користування кредитними коштам є проценти, відповідно до положень ст. 1048 ЦК України. Оцінивши зазначені положення Договору суд висновує, що положення пункту 2.2.4. і 6.2. кредитного договору щодо сплати позичальником Комісії є нікчемними відповідно до частини п'ятої і шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 2015,35 грн.
В частині вимог щодо стягнення з відповідачки заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом в сумі 4250,00 грн, суд зауважує, що відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві й перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відтак вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 8444237 від 13.12.2025 у розмірі 7524,65 грн (сім тисяч п'ятсот двадцять чотири гривні 65 коп.), яка складається з основного боргу в сумі 7500,00 грн (сім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) та відсотків - 24,65 грн (двадцять чотири гривень 65 коп.). З наведених мотивів і міркувань суд уважає, що в задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми 4250,00 грн. - заборгованості за процентами за понадстрокове користування Кредитом та 2015,35 - комісія за надання Кредиту, - належить відмовити.
Згідно з приписами ст. 141 ЦПК України, з врахуванням часткового задоволення позову (56,85%) з відповідача на користь позивача слід стягнути на часткове відшкодування витрат із сплати судового збору суму 1721,42 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, м.Київ, вул..Симона Петлюри, буд.30, реквізити ІВАN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості у загальному розмірі - 42 876 (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят шість) гривні 65 копійок, яка складається :
за Кредитним договором № 34381-12/2024 в розмірі 16500,0 грн., з яких:
7 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
9 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
за Кредитним договором № 26137-12/2024 в розмірі 4 750,0 грн, з яких:
2 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
2 250,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
за Кредитним договором № 73664722 в розмірі 14 102,0 грн, з яких:
10 340,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
3 762,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
за Договором позики № 8444237 в розмірі 7 524,65 грн., з яких:
7 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
24,65 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, м.Київ, вул..Симона Петлюри, буд.30, реквізити ІВАN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») 1721,42 грн (одна тисяча сімсот двадцять одна гривень 42 коп.) на часткове відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач вправі оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
Повне рішення суду складено 13.11.2025.
Головуючий суддя О. І. Повідайчик