Справа № 302/768/25
Провадження № 2/302/341/25
(у повному обсязі)
13 листопада 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі
головуючого судді Готри В. Ю.,
за участі: секретаря судового засідання Царь О. В.,
представниці відповідача ОСОБА_1 - адвокатки Хворост Д. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє представниця Дараган Юлія Олександрівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики та кредиту,
У червні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», товариство), в інтересах якого діє представниця Дараган Ю. О., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики та кредиту.
Позов обґрунтований тим, що 6 та 8 липня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 були укладені в електронній формі договори позики № 79331164 і № 2962339, за умовами яких позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на його платіжну картку було надано на умовах строковості, платності і зворотності позику у розмірі, відповідно, 16 000 та 13 100 гривень.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило товариству за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрах боржників за №№37, 38 від 26.11.2024, у тому числі і щодо відповідача за договором позики № 79331164 на загальну суму заборгованості 28 096 грн, із яких 16 000 грн основна сума боргу, 4 320 грн заборгованості за відсотками і 7 776 грн заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою, та за договором позики № 2962339 на загальну суму заборгованості 22 302,75 грн, із яких 13 100 грн основна сума боргу, 37,99 грн заборгованості за відсотками, 6 550 грн заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою і 2 614,76 грн комісії за надання позики.
14 липня 2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір позики № 7682061, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на його платіжну картку було надано на умовах строковості, платності і зворотності позику у розмірі 13 700 гривень.
11 січня 2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 11-01/2024, відповідно до якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрах боржників за № 9 від 11.12.2024, у тому числі і щодо відповідача за цим договором на загальну суму заборгованості 34 113 грн, із яких 13 700 грн основна сума боргу, 13 563 грн заборгованості за відсотками і 6 850 грн заборгованості за процентами на прострочену позику.
Також 8 і 15 липня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 були укладені в електронній формі кредитні договори № 09237-07/2024 і № 17786-07/2024, за умовами яких позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на його платіжну картку було надано на умовах строковості, платності і зворотності кредитні кошти у розмірі по 10 000 гривень.
19 листопада 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 191124/2, відповідно до якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» відступило товариству за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрах боржників від 19.11.2024, у тому числі і щодо відповідача за кредитним договором № 09237-07/2024 на загальну суму заборгованості 33 000 грн, із яких 10 000 грн основна сума боргу, 18 000 грн заборгованості за процентами і 5 000 грн заборгованості за штрафними санкціями, та за кредитним договором № 17786-07/2024 на загальну суму заборгованості 33 000 грн, із яких 10 000 грн основна сума боргу, 18 000 грн заборгованості за процентами і 5 000 грн заборгованості за штрафними санкціями.
Окрім цього, 10 липня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі кредитний договір № 8072011, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на його платіжну картку було надано на умовах строковості, платності і зворотності позику у розмірі 30 000 гривень.
28 березня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28032025, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників за № 2 від 28.03.2025, у тому числі і щодо відповідача за цим кредитним договором на загальну суму заборгованості 99 000 грн, із яких 30 000 грн основна сума боргу, 54 000 грн заборгованості за відсотками і 15 000 грн заборгованості за пенею, штрафами.
Посилаючись на наведені вище обставини, а також на ухилення відповідачем від виконання своїх зобов'язань за цими договорами, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість загалом на суму 249 511,75 грн, а саме за: 1) договором позики № 79331164 на загальну суму заборгованості 28 096 грн, із яких 16 000 грн основна сума боргу, 4 320 грн заборгованості за відсотками і 7 776 грн заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою; 2) договором позики № 2962339 на загальну суму заборгованості 22 302,75 грн, із яких 13 100 грн основна сума боргу, 37,99 грн заборгованості за відсотками, 6 550 грн заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою і 2 614,76 грн комісії за надання позики; 3) договір позики № 7682061 на загальну суму заборгованості 34 113 грн, із яких 13 700 грн основна сума боргу, 13 563 грн заборгованості за відсотками і 6 850 грн заборгованості за процентами на прострочену суму; 4) кредитним договором № 17786-07/2024 на загальну суму заборгованості 33 000 грн, із яких 10 000 грн основна сума боргу, 18 000 грн заборгованості за процентами і 5 000 грн заборгованості за штрафними санкціями; 5) кредитним договором № 09237-07/2024 на загальну суму заборгованості 33 000 грн, із яких 10 000 грн основна сума боргу, 18 000 грн заборгованості за процентами і 5 000 грн заборгованості за штрафними санкціями; 6) кредитним договором № 8072011 на загальну суму заборгованості 99 000 грн, із яких 30 000 грн основна сума боргу, 54 000 грн заборгованості за відсотками і 15 000 грн заборгованості за пенею, штрафами, а також стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2025 року цю позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У відзиві на позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця-адвокатка Хворост Д. М., посилався на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог до нього.
Зазначав, що позивачем не доведено переходу до нього права вимоги від первісних кредиторів за всіма договорами факторингу, є відсутні докази отримання ним кредиту з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», невідповідність періоду нарахування відсотків позивачем строку кредитування та відсотки є нарахованими без урахування перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а нараховані штрафні санкції не відповідають пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Просив у задоволені позову відмовити повністю та стягнути з позивача на його користь понесені у справі витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 гривень.
13 листопада 2025 року представницею відповідача ОСОБА_1 - адвокаткою Хворост Д. М. подано до суду заяву про часткове визнання позову на суму заборгованості в загальному розмірі 84 067,94 грн, із яких 50 000 грн за тілом кредитів (30 000 грн + 10 000 грн + грн) та процентів 34 067,94 грн (21 352,19 грн + 5 845,61 грн + 6 870,14 грн). Щодо решти позовних вимог просила в їх задоволені відмовити.
У судовому засіданні представниця відповідача ОСОБА_1 - адвокатка Хворост Д. М. позовні вимоги визнала частково, з підстав наведених нею у заяві від 13.11.2025, а щодо задоволення решти позовних вимог заперечила з підстав їх безпідставності та необґрунтованості.
Представник позивача у судове засідання не з'явився повторно, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, однак безпосередньо у відповіді на відзив на позовну заяву просив суд розглянути цю справу без його участі.
Заслухавши представницю відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини у справі та оцінивши у сукупності докази, які мають значення для справи, суд зазначає таке.
Судом установлено, що 6 липня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір позики № 79331164, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на його платіжну картку було надано на умовах строковості, платності і зворотності позику для споживчих потреб у розмірі 16 000 грн, строком на 30 днів (до 04.08.2024), під 0,9% денної процентної ставки під час строку дії договору та 2,7% денної процентної ставки понадстрокове користування позики. Проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання і повернення, на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором /пункти 2.1.-2.3, 4 договору/ (т. 1 а.с.12-15).
Також 8 липня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договори позики № 2962339, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на його платіжну картку було надано на умовах строковості, платності і зворотності позику для споживчих потреб у розмірі 13 100 грн строком на 30 днів (до 06.08.2024), під 0,675% денної процентної ставки та 5% денної процентної ставки понадстрокове користування позики та зі сплатою комісії за надання позики у сумі 2 614,76 грн, що становить 19,96% від суми позики. Проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання і повернення, на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором /пункти 2.1.-2.3., 4 договору/ (т.1 а.с.27-31).
Ці договори позики і додаток № 1 до них у виді таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит підписані його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у пунктах 21, 22 цих договорів (т.1 а.с.14,29). Договори містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, реквізити платіжної картки, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальнику у вигляді, відповідно, 88082 та 405733.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 позику відповідно до умов укладених договорів, що стверджується відповідними розрахунками та інформацією банку про зарахування відповідачу коштів на його картковий рахунок (т.1 а.с.234-239, т.2 а.с.66), проте ОСОБА_1 свої договірні зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим у нього перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» утворилася заборгованість у розмірі: 1) за договором позики № 79331164 станом на 26.11.2024 на загальну суму заборгованості 28 096 грн, із яких 16 000 грн основна сума боргу, 4 320 грн заборгованості за відсотками і 7 776 грн заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою, про що свідчить відповідний розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників № 38 від 26.11.2024 щодо боржника ОСОБА_1 (т.1 а.с.18,26); 2) за договором позики № 2962339 станом на 26.11.2024 на загальну суму заборгованості 22 302,75 грн, із яких 13 100 грн основна сума боргу, 37,99 грн заборгованості за відсотками, 6 550 грн заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою і 2 614,76 грн комісії за надання позики, про що свідчить відповідний розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників № 37 від 26.11.2024 щодо боржника ОСОБА_1 (т.1 а.с.32,34).
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21 з додатковими угодами до нього, в тому числі додаткової угоди № 44 від 26.11.2024, відповідно до яких ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило товариству за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрах боржників за №№37, 38 від 26.11.2024, у тому числі і щодо відповідача за договором позики № 79331164 на загальну суму заборгованості 28 096 грн, із яких 16 000 грн основна сума боргу, 4 320 грн заборгованості за відсотками і 7 776 грн заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою, та за договором позики № 2962339 на загальну суму заборгованості 22 302,75 грн, із яких 13 100 грн основна сума боргу, 37,99 грн заборгованості за відсотками, 6 550 грн заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою і 2 614,76 грн комісії за надання позики (т.1 а.с.19-25,33).
Також 14 липня 2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір позики № 7682061, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на його платіжну картку було надано на умовах строковості, платності і зворотності позику для споживчих потреб у розмірі 13 700 грн, строком до 02.10.2024, під 1,5% денної процентної ставки /пункти 2.1.-2.5 договору/ (т.1 а.с.40-47).
Даний договір позики і додаток № 1 до нього у виді графіку обов'язкових платежів підписані його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у розділі 9 цього договору (т.1 а.с.44). Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, реквізити платіжної картки, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальнику у вигляді t19708.
ТОВ «МАНІФОЮ» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 позику відповідно до умов укладеного договору (т.1 а.с.242, 243, т.2 а.с.60), проте відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим у нього перед ТОВ «МАНІФОЮ» станом на 02.10.2024 утворилася заборгованість на загальну суму 34 113 грн, із яких 13 700 грн основна сума боргу, 13 563 грн заборгованості за відсотками і 6 850 грн заборгованості за процентами на прострочену позику, про що свідчить відповідний розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників № 9 від 11.12.2024 щодо боржника ОСОБА_1 (т.1 а.с.56,57).
11 січня 2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 11-01/2024, відповідно до якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрах боржників за № 9 від 11.12.2024, у тому числі і щодо відповідача за цим договором на загальну суму заборгованості 34 113 грн, із яких 13 700 грн основна сума боргу, 13 563 грн заборгованості за відсотками і 6 850 грн заборгованості за процентами на прострочену позику (т.1 а.с.51-55).
Окрім цього, 8 і 15 липня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 були укладені в електронній формі кредитні договори № 09237-07/2024 і № 17786-07/2024, за умовами яких позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на його платіжну картку НОМЕР_1 було надано на умовах строковості, платності і зворотності кредитні кошти у розмірі по 10 000 грн, строком на 120 днів, відповідно, до 04.11.2024 і до 11.11.2024, під 1,5% денної процентної ставки /пункти 1.1.-1.4.1. договорів/ (т.1 а.с.64-67, 73-76).
Ці кредитні договори і додаток № 1 до них у виді графіку платежів підписані його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у розділі 2 даних договорів (т.1 а.с.64 на звороті, а.с.73 на звороті). Договори містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, реквізити платіжної картки, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальнику у вигляді W0913 і W2302 відповідно.
ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти відповідно до умов укладених договорів, про що свідчать листи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.04.2025 про зарахування на картку НОМЕР_1 по 10 000 грн 08.07.2024 і 15.07.2024 (т.1 а.с.68,77), надана банком інформація (т.2 а.с.65)
Проте відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим у нього перед ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» станом на 04.11.2024 і 11.11.2024 (на дату закінчення строку дії договорів) утворилася заборгованість: 1) за кредитним договором № 09237-07/2024 від 08.07.2024 на загальну суму заборгованості 33 000 грн, із яких 10 000 грн основна сума боргу, 18 000 грн заборгованості за процентами і 5 000 грн заборгованості за штрафними санкціями (а.с.78); 2) кредитним договором № 17786-07/2024 на загальну суму заборгованості 33 000 грн, із яких 10 000 грн основна сума боргу, 18 000 грн заборгованості за процентами і 5 000 грн заборгованості за штрафними санкціями, про що свідчать відповідні розрахунки заборгованості (т.1 а.с.69,78,211-213) та витяг з реєстру боржників від 19.11.2024 щодо боржника ОСОБА_1 (т.1 а.с.85).
19 листопада 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 191124/2, відповідно до якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» відступило товариству за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрах боржників від 19.11.2024, у тому числі і щодо відповідача за кредитним договором № 09237-07/2024 на загальну суму заборгованості 33 000 грн, із яких 10 000 грн основна сума боргу, 18 000 грн заборгованості за процентами і 5 000 грн заборгованості за штрафними санкціями, та за кредитним договором № 17786-07/2024 на загальну суму заборгованості 33 000 грн, із яких 10 000 грн основна сума боргу, 18 000 грн заборгованості за процентами і 5 000 грн заборгованості за штрафними санкціями (а.с.81-85).
Також 10 липня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір про надання споживчого кредиту за № 8072011, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на його платіжну картку НОМЕР_1 було надано на умовах строковості, платності і зворотності кредит у розмірі 30 000 грн, строком на 360 дні, під 1,5% денної процентної ставки /пункти 1.2.-1.7.1., 2.1. договору/ (т.1 а.с.88-98).
Даний кредитний договір і додаток № 1 до нього у виді обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит підписані його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у пункті 9.6 цього договору (т.1 а.с.95). Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, реквізити платіжної картки, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальнику у вигляді С5760.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного договору (т.2 а.с.67), проте відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим у нього перед ТОВ «АВЕНТУС Україна» на 27.03.2025 утворилася заборгованість на загальну суму 99 000 грн, із яких 30 000 грн основна сума боргу, 54 000 грн заборгованості за відсотками і 15 000 грн заборгованості за пенею, штрафами, про що свідчить відповідний розрахунок заборгованості (т.1 а.с.107-109,222-233) та реєстр боржників № 2 від 28.03.2025 щодо боржника ОСОБА_1 (т.1 а.с.106).
28 березня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28032025, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників за № 2 від 28.03.2025, у тому числі і щодо відповідача за цим кредитним договором на загальну суму заборгованості 99 000 грн, із яких 30 000 грн основна сума боргу, 54 000 грн заборгованості за відсотками і 15 000 грн заборгованості за пенею, штрафами (т.1 а.с.102-105).
Розглядаючи цей спір, суд керується тим, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються, зокрема, загальними положення ЦК України про зобов'язання, параграфом 1, 2 Глави 71 ЦК України «Позика», «Кредит», законами України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію».
Так, за правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За положеннями пункту 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір уважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюється законом.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Пунктом 1-1 ч. 1 ст. Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, установлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, установлених договором.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).
Зважаючи на те, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо повернення коштів за цими договорами, а також не сплачено нараховані відсотки за договорами № 2962339 від 08.07.2024 та № 8072011 від 10.07.2024, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту підлягають задоволенню.
Із приводу нарахованих відсотків за договорами: 1) № 79331164 на суму заборгованості 4 320 грн за відсотками і 7 776 грн за процентами за понадстрокове користування позикою; 2) № 7682061 на суму заборгованості 13 563 грн заборгованості за відсотками і 6 850 грн заборгованості за процентами на прострочену суму; 3) № 17786-07/2024 на суму заборгованості 18 000 грн заборгованості за процентами і 5 000 грн заборгованості за штрафними санкціями; 4) № 09237-07/2024 на суму заборгованості 18 000 грн заборгованості за процентами і 5 000 грн заборгованості за штрафними санкціями, суд зазначає таке.
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 статті 5 ЦК України).
Метою Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII (з подальшими змінами) (далі Закон № 1734-VIII) є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами (стаття 2 Закону № 1734-VIII).
Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї (стаття 3 цього Закону).
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною 4 цієї статті, в якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом та частиною 5 цієї статті, в якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Водночас у пункті 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З огляду на наведені норми Закону № 3498-IX та приписи частини 1 статті 5 ЦК України, оскільки договори № 79331164, № 7682061, № 17786-07/2024 і № 09237-07/2024 укладені між сторонами після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте укладені без урахування його положень, тому відповідні умови договорів щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує 1,5% на день, починаючи з 121 по 240 день із дня набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, тобто до 20.08.2024, а після 240 дня, тобто з 21.08.2024 понад 1% на день є нікчемними.
За таких обставин за договором:
1)№ 79331164, із заявлених позивачем до стягнення заборгованості на суму 4 320 грн за відсотками і 7 776 грн за процентами за понадстрокове користування позикою, підлягають до стягнення 7 200 грн (з 06.07.2024 по 04.08.2024 за ставкою 1,5% на день, що за 30 днів із суми кредиту у 16 000 грн становить 7 200 грн);
2)№ 7682061, із заявлених позивачем до стягнення заборгованості на суму 13 563 грн заборгованості за відсотками і 6 850 грн заборгованості за процентами на прострочену суму, підлягають до стягнення 13 700 грн (з 14.07.2024 по 20.08.2024 за ставкою 1,5% на день, що за 38 днів становить 7 809 грн; з 21.08.2024 по 02.10.2024 за ставкою 1% на день, що за 43 дні становить 5 891 грн, а заразом складає 13 700 грн);
3)№ 17786-07/2024 із заявлених позивачем до стягнення заборгованості на суму заборгованості 18 000 грн заборгованості за процентами, підлягають до стягнення 13 850 грн (з 15.07.2024 по 20.08.2024 за ставкою 1,5% на день, що за 37 днів становить 5 550 грн; з 21.08.2024 по 11.11.2024 за ставкою 1% на день, що за 83 дні становить 8 300 грн, а заразом складає 13 850 грн);
4)№ 09237-07/2024, із заявлених позивачем до стягнення заборгованості на суму заборгованості 18 000 грн заборгованості за процентами, підлягають до стягнення 14 200 грн (з 08.07.2024 по 20.08.2024 за ставкою 1,5% на день, що за 44 дні становить 6 600 грн; з 21.08.2024 по 04.11.2024 за ставкою 1% на день, що за 76 дні становить 7 600 грн, а заразом складає 14 200 грн).
При цьому, на переконання суду, у даному випадку не є обмеження свободи договору сторін, закріплену у статті 6 ЦПК України, оскільки свобода договору не є безмежна, адже завжди є об'єктивна потреба в її обмеженні з метою захисту публічних інтересів, інтересів слабкої сторони. Як зазначено в ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У приписах закону № 3498-IX прямо зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, а тому на час укладення цих договорів кредитор, мав би керуватися саме цими приписами.
Окрім цього, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відтак позивачем не враховано вказаних вище вимог перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено нарахування відповідачеві штрафів у розмірі по 5 000 грн за кредитними договорами № 17786-07/2024, № 09237-07/2024 та 15 000 грн за договором № 8072011 про надання споживчого кредиту.
З огляду на це є слушними доводи відповідача про нарахування позивачем відсотків без урахування перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а також штрафних санкцій усупереч пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Водночас суд не погоджується з твердженням відповідача про недоведеність переходу до позивача права вимоги до нього від первісних кредиторів за вказаними вище договорами факторингу, відсутністю первинних бухгалтерських документів щодо надання йому коштів, оскільки таке спростовується матеріалами справи. До того ж виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта, так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність, а тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30.11.2022 у справі № 214/6975/15-ц, від 25.11.2022 у справі № 1512/2-214/11, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21 тощо, які враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Також у пунктах 87-90 постанови Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) виснувано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.
Отже, з огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивач частково довів поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв'язку між собою достатніми доказами свої вимоги, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1, пункту 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
За таких обставин з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» понесені останнім у справі судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог, що становить 3 074,24 грн (3742,68 грн /сплачений судовий збір/ х 82,14% /задоволених позовних вимог/ = 3 074,24).
Керуючись статтями 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє представниця Дараган Юлія Олександрівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики та кредиту задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» загальну заборгованість за договорами у розмірі 204 952 (двісті чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 75 копійок, а саме: 1) за договором позики № 79331164 у розмірі 16 000 грн основна сума боргу і 7 200 грн заборгованості за відсотками; 2) за договором позики № 2962339 на суму 13 100 грн основний борг, 37,99 грн заборгованості за відсотками, 6 550 грн заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою і 2 614,76 грн комісії за надання позики; 3) за договором позики № 7682061 на суму 13 700 грн основного боргу і 13 700 грн за відсотками; 4) кредитним договором № 17786-07/2024 на суму 10 000 грн основний борг і 13 850 грн заборгованості за процентами; 5) кредитним договором № 09237-07/2024 на суму 10 000 грн основний борг і 14 200 грн заборгованості за процентами; 6) кредитним договором № 8072011 на суму 30 000 грн основна сума боргу і 54 000 грн за відсотками.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3 074 (три тисячі сімдесят чотири) гривні 24 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 13.11.2025
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35625014;
Відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя В. Ю. Готра