Справа № 298/1386/25
Номер провадження 3/298/879/25
13 листопада 2025 року с-ще Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., розглянувши матеріали об'єднаної справи №298/1386/25 (провадження 3/298/879/25), які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Ізвесткове Хабаровського краю Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, за ч.1 ст.185-10, ч.1 ст. 204-1 КУпАП, -
до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області надійшли два протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185-10 КУпАП та ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Постановою суду від 13 листопада 2025 року справи №298/1386/25 (провадження 3/298/879/25) та №298/1387/25 (провадження 3/298/880/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.185-10 КУпАП та ч.1 ст.204-1 КУпАП об'єднано в одне провадження, об'єднаній справі присвоєно номер №298/1386/25 (провадження 3/298/879/25).
26 вересня 2025 року об 11 год. 10 хв. на околиці населеного пункту Стужиця (територія Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області) в межах прикордонної смуги на відстані 1000 метрів до державного кордону України на напрямку 39 прикордонного знаку Словацької Республіки був затриманий гр.України ОСОБА_1 під час спроби незаконного перетину державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану. Під час спроби незаконного перетину державного кордону України вдався до втечі та вчинив злісну непокору, а саме не виконав неодноразову повторену законну вимогу військовослужбовця ДПСУ зупинитись і продовжував втікати. Своїми діями порушив вимоги ст.34 Закону України «Про ДПСУ» від 03.04.2003 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
26 вересня 2025 року об 11 год. 10 хв. на околиці населеного пункту Стужиця (територія Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області) в межах прикордонної смуги на відстані 1000 метрів до державного кордону України на напрямку 39 прикордонного знаку Словацької Республіки був затриманий гр.України ОСОБА_1 під час спроби незаконного перетину державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон. Своїми діями порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся. Про причину неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При цьому, суддею зауважується, що ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість особисто або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами останній не скористався.
Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, знаючи, що в провадженні суду знаходиться відповідна справа, про що свідчать наведені вище обставини.
За таких обставин, неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
За змістом ст. 268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 185-10 КУпАП та ст. 204-1 КУпАП, не є обов'язковою.
За таких обставин, суд у відповідності до вимог ст.268 КУпАП вважає, що дану справу може бути розглянуто.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Положеннями ч.1 ст. 185-10 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено уст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника прикордонної державної служби при виконанні ним службових обов'язків.
У відповідності до ст. 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», відповідальність за неправомірні дії, що перешкоджають реалізації повноважень Державної прикордонної служби України - непокора або опір законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».
Положеннями ч.1 ст.204-1 КУпАП встановлено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Згідно ст.9 Закону України "Про Державний кордон України" перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно п.6 ч.1 ст.8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185-10 КУпАП та ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, дії останнього за вказаними частинами статей КУпАП, як спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України та злісна непокора законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, кваліфіковані вірно.
Факт скоєння та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.185-10 КУпАП та ч.1 ст.204-1 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ №327939 від 26 вересня 2025 року. Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми, ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків підписувати про ознайомлення зі змістом протоколу, отримання примірнику протоколу;
- протоколом про адміністративне затримання від 26 вересня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 був затриманий о 11 год. 10 хв. 26 вересня 2025 року на строк до трьох діб з метою з'ясування обставин правопорушення;
- протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ №327943 від 26 вересня 2025 року. Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми, ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків підписувати про ознайомлення зі змістом протоколу, отримання примірнику протоколу;
- письмовими поясненнями помічника начальника відділу прикордонної служби - начальника кінологічного відділення ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 від 26.09.2025, в яких він зазначає, що під час несення ним служби 26 вересня 2025 року на околиці населенного пункту Стужиця Ужгородського району Закарпатької області на відстані близько 1000 метрів до лінії державного кордону напрямку 39 прикордонного знаку Словацької Республіки був виявлений та затриманий гр. України ОСОБА_1 , під час спроби незаконного перетинання державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану. Під час затримання особи вдався до втечі та здійснив злісну непокору законній вимозі представника ДПСУ;
- фотокопією паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданого на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; схемою затримання; довідкою про результати проведення фільтраційно-перевірочних заходів; витягом з книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) в період з 20.00 25.09.2025 по 20.00 26.09.2025;
- даними фото з фотопастки з фіксацією гр. України ОСОБА_1 .
Суд констатує, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного станув Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022року, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, неодноразово продовжувався, зокрема, востаннє Указом Президента України №793/2025 від 20.10.2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 05.11.2025 строком на 90 діб.
Відтак правопорушення ОСОБА_1 вчинив у період дії воєнного стану.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.185-10 КУпАП та ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Санкція ч.1 ст.185-10 КУпАП, передбачає накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Санкція ч.1 ст.204-1 КУпАП тягне за собою накладення штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Даних про притягнення протягом року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять.
Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, визначених ст.17 КУпАП, у даній справі не встановлено, передбачені ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення на момент розгляду справи не закінчились.
У порядку вимог ст.ст.33-35 КУпАП при накладенні на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185-10 КУпАП та ч.1 ст.204-1 КУпАП, суд враховує встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушень, характер скоєних проступків, умови та ситуацію, в яких правопорушення вчинені, особу ОСОБА_1 , беручи до уваги ступінь вини винної особи та її майновий стан, суд приходить до висновку про необхідність застосування стягнення на підставі ст.36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто за ч.1 ст.204-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі тристанеоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На переконання суду, таке стягнення буде достатнім для виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і відповідатиме визначеній ст.23 цього Кодексу меті адміністративного стягнення.
Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути в даній справі судовий збір в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 185-10, 204-1, 283, 284, 285, 287 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185-10 КУпАП, ч.1 ст.204-1 КУпАП та на підставі ст.36 КУпАП застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п"ять тисяч сто) гривень, на рахунок №UА208999980313040106000007393, отримувач коштів ГУК у Закарпатській області/ВеликоберезнянськаТГ/21081100, код за ЄДРПОУ 37975895, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 21081100.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу -10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок на рахунок №UА908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету - 22030106.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області.
Суддя Зизич В.В.