Справа № 297/1702/25
13 листопада 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ГАЛ Л. Л., за участю секретаря Фазекаш Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «ФК «Ейс», в інтересах якого діє Поляков О.В., звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-9758530 від 07.05.2024 року в розмірі 11 821 грн., яка складається з: 5 500 грн. - заборгованість за тілом; 6 321 грн. - заборгованість за відсотками, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Позов мотивований тим, що 07.05.2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 00-9758530 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора та ознайомився з актуальною редакцією правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит». Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті кредитодавця, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані.
Відмова відповідача від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для її проведення має наслідком відмову кредитодавця від встановлення ділових відносин з позичальником та від укладення з позичальником кредитного договору.
Таким чином, під час укладення кредитного договору первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію відповідача згідно з вимогами, встановленими постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами кредитного договору.
Згідно з правилами, до укладення кредитного договору, позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано паспорт споживчого кредиту.
Оскільки відповідач погодився з умовами, запропонованими в паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, первісний кредитор сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 500 грн., порядок сплати якої визначено умовами кредитного договору.
Отже, позичальнику перерахувалася сума в розмірі 5 000 грн.
На виконання умов кредитного договору, 07.05.2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 , у зв'язку з чим відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.
Таким чином, первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.
25.11.2024 року між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
До позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 11 821 грн.
Під час укладення кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту в сумі 5 500 грн., валюту надання, строк дії договору та порядок кредитування. Дане погодження умов, а також підписання кредитного договору відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису, свідчить про його належне та добровільне волевиявлення на укладення електронного правочину.
Однак, оскільки відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі 11 821,00 грн., яка складається з : 5 500 грн. - заборгованість по кредиту; 6 321 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.06.2025 року клопотання представника позивача - адвоката Тараненко А.І. про витребування доказів задоволено та від АТ КБ «ПриватБанк» витребувано: 1) Інформацію чи емітувалась на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка маска-картки № НОМЕР_1 / чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); 2) Інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період 07.05.2024 - 12.05.2024 у сумі 5 000 грн. (безготівкове зарахування згідно транзакції № 41509-96350-35174 від 07.05.2024 19:34); 3) Інформацію чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_1 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); 4) У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_4 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за платіжною карткою маска-картки № НОМЕР_5 - надати номери телефонів, що знаходяться в анкетних даних клієнта банку за платіжною карткою маска-картки № НОМЕР_1 ; 5) У разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період 07.05.2024 - 12.05.2024 у сумі 5 000 грн. (безготівкове зарахування згідно транзакції № 41509-96350-35174 від 07.05.2024 19:34) - надати первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію; 6) Надати повний номер рахунку маска-картки № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); 7) У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи - надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти боржника); 8) У випадку, якщо картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_1 не належить відповідачу, яким є ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) - надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_3 (а. с. 98-100).
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідач відзив щодо позову не подав.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України говориться, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що 07.05.2024 року ОСОБА_1 уклав кредитний договір № 00-9758530 з ТОВ «Макс Кредит» у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора та через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 йому були перераховані кредитні кошти в розмірі 5 000 грн., строк кредитування: 360 календарних днів (а. с. 18-26, 38-40, 41, 42-44).
Закон України «Про електронні довірчі послуги» визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов?язки суб?єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.
Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов?язуються і використовуються ним як підпис.
Частино третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз?яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз?яснення логічно пов?язані з нею.
Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Таким чином, у кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
25.11.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а. с. 58-63, 73-75).
Отже, ТОВ «ФК «Ейс» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9758530 від 07.05.2024 року на загальну суму 11 821 грн.
У порядку та на умовах, визначених у договорі факторингу, позивач зобов'язався передати (сплатити) первісному кредитору суму фінансування, а первинний кредитор зобов'язався відступити позивачу права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних первісному кредитору за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від первісного кредитора до позивача відбувається у дату відступлення прав вимоги.
За цим договором фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачении договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свое право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 00-9758530 від 07.05.2024 року, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за наданим кредитом в розмірі 11 821 грн. (а. с. 56-57).
Аналогічне вбачається з виписки за кредитним договором № 00-9758530 від 07.05.2024 року за період 25.11.2024 року - 15.05.2025 року, згідно якої у ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 11 821 грн., що складається з: 5 500 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6 321 грн. - прострочена заборгованість за процентами (а. с. 55).
Крім того, згідно витребуваної судом інформації в АТ КБ «ПриватБанк», на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_6 (IBAN НОМЕР_7 ). Також по клієнту емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_6 за період 07.05.2024 року - 12.05.2024 року: фінансовий номер телефону: НОМЕР_4 та номер телефону, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_4 (а. с. 116).
Також долучена АТ КБ «ПриватБанк» виписка по рахунку № НОМЕР_6 за період 07.05.2024 року - 12.05.2024 року підтверджує зарахування ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 5 000 грн. у додатку (а. с. 116-117).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У даному випадку матеріали справи свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на встановлених умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір було укладено на підставі вільного волевиявлення ОСОБА_1 ..
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Кредитні кошти відповідачу були надані у спосіб, зазначений у кредитному договорі.
Так, первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.
У свою чергу, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
Отже, відповідачем було грубо порушено умови кредитного договору, а також норми чинного законодавства.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов договору.
За таких обставин, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. суд констатує наступне.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Велика Палата Верховного Суду висловила наступну правову позицію у постанові від 19 лютого 2020 р. № 14-382цс19.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка її бажає її отримати.
Судом досліджено свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 53), ордер на надання правничої допомоги (а. с. 52), довіреність, видану директором ТОВ «ФК «Ейс» (а. с. 85), договір про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року (а. с. 76-78), додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року (а. с. 79), додаткову угоду № 28 до договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року (а. с. 80-82), акт прийому-передачі наданих послуг від 15.05.2025 року (а. с. 83).
Отже, проаналізувавши детальний опис виконаних представником позивача - адвокатом Тараненко А.І. та вищенаведені норми законодавства, суд вважає розмір витрат понесених позивачем, тобто у даному випадку витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката є співмірними із складністю даної категорії справ та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг.
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що відшкодування позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката, підлягає в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625, 1054 ЦК України, суд
рішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», яке розташоване за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956, заборгованості за кредитним договором № 00-9758530 від 07.05.2024 року в розмірі 11 821 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять одна) гривня, яка складається з: 5 500 грн. - заборгованість за тілом; 6 321 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: Лайош ГАЛ