Справа № 127/29770/25
Провадження № 3/127/6301/25
13.11.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
08.09.2025 о 19.00 год по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно малолітнього сина - ОСОБА_2 , а саме вдарив кулаком в голову.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та суду пояснив, що він сина не бив, у нього виник конфлікт з колишньою дружиною у зв'язку з перешкоджанням останньою побаченням з сином. Будь-яких діянь, пов'язаних з домашнім насильством щодо сина, він не вчиняв.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку його захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини першої статті 173-2 КпАП домашнє насильство полягає у вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Аналогічне визначення закріплене у пункті 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII). Зокрема, згідно з визначенням, даним у зазначеній правовій нормі, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Зі змісту пункту 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Зі змісту частини другої статті 173-2 КпАП випливає, що відповідальність за цією нормою настає у разі вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 08.09.2025 о 19.00 год по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно малолітнього сина - ОСОБА_2 , а саме вдарив кулаком в голову.
На підтвердження зазначених обставин до протоколу надані копія реєстрації повідомлення про правопорушення (далі - Реєстрація), копія протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію (далі - Заява), копію письмових пояснень ОСОБА_3 (далі - Пояснення) та письмові пояснення ОСОБА_3 (далі - Пояснення 2).
Заперечуючи обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 повідомив суду, що заперечує проти виклику в судове засідання для допиту заявника - ОСОБА_3 . З огляду на це суд вважає за доцільне зауважити таке.
У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08), рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Крім того, у пункті 43 рішення від 06.02.2025 (справа «Гайдашевський проти України») ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об'єктивною перевіркою.
Отже, суд обмежений наданими суду доказами і вчиняти самостійні дії з метою отримання нових доказів не уповноважений. Натомість суд уповноважений на вчинення процесуальних дій, спрямованих на перевірку достовірності наданих суду доказів. При цьому суд обмежений вирішенням тих питань, які ініційовані перед судом сторонами провадження. Саме тому, зважаючи на заперечення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо виклику в судове засідання заявника для перевірки достовірності відомостей, викладених у Поясненні та Поясненні 2, суд вважає, що останні мають бути враховані при прийнятті відповідного процесуального рішення.
Посилання захисника в частині відсутності медичних документів в якості доказу нанесення його підзахисним тілесних ушкоджень дитині суд оцінює критично. Зокрема, захисник зауважив, що медичними документами мав бути підтверджений факт нанесення його підзахисним тілесних ушкоджень дитині. Однак суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення був складений не у зв'язку з спричиненням тілесних ушкоджень, а у зв'язку з нанесенням удару кулаком в голову. Вище суд навів визначення фізичного насильства згідно з приписами Закону № 2229-VIII. Діяння ж ОСОБА_1 , описані у наданих суду матеріалах, містять ознаки такого домашнього насильства у формі фізичного насильства.
З огляду на викладене, суд вважає, що діяння ОСОБА_1 охоплюється складом правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КпАП, за ознаками вчинення домашнього насильства психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення правопорушення стосовно малолітньої особи.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини. Аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає за доцільне з метою попередження вчинення ним аналогічних правопорушень в майбутньому застосувати до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 173-2, 283, 284 КпАП, суд
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень на користь держави.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: