Справа № 127/31484/25
Провадження 3/127/6634/25
13 листопада 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
21.09.2025 інспектором з ЮП СВГ ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькі області лейтенантом поліції Т.Форманюк складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 668260. З даного протоколу вбачається, що «21.09.2025 об 11 год. 30 хв. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених ст. 50 СК України обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок чого останній вжив наркотичну речовину «ЛСД» та отримав наркотичне сп'яніння». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в скоєнні адміністративного правопорушення визнав. Пояснив, що обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення дійсно мали місце. Також зазначив, що не мав та не має умислу ухилятися від виконання батьківських обов'язків щодо виховання сина.
Клопотання про забезпечення та/або витребування доказів, виклик свідків тощо відособи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не надходили.
З письмових пояснень ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи вбачається, що «21.09.2025 перебуваючи за місцем свого проживання ОСОБА_1 помітив, що його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває в дивному стані та має дивну поведінку. Після чого запитав в сина, що сталось, на що останній пояснив, що вжив таблетки «ЛСД» в дозуванні - 4 шт. по . ОСОБА_1 одразу відвіз сина до лікарні, де останній повідомив, що замовив дану речовину через телеграмм канал».
З довідки, виданої 21.09.2025 КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня ВОР», вбачається, що ОСОБА_2 було встановлено діагноз - наркотичне сп'яніння ЛСД, з госпіталізацією у психіатричне відділення. Дитина у свідомості. Самозвернення у ВЕМД.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 21.09.2025 неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є сином ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання із батьками за адресою: АДРЕСА_2 , вжив наркотичну речовину «ЛСД» в кількості 4 шт. по таблетки, які самостійно придбав через телеграм канал, внаслідок чого отримав наркотичне сп'яніння.
Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані:
- виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
- піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
- забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
- поважати дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою адміністративну відповідальність.
Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення.
Судом прийнято до уваги, що під незабезпеченням необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей варто розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про виховання і навчання неповнолітніх. Ухилення батьків і осіб, що їх замінюють, від виконання своїх обов'язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їхнього здоров'я, створення необхідних умов для своєчасного одержання ними освіти, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності. Виховання складається з різного роду дій батьків.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначена відповідальність батьків за розвиток дитини, а саме: виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості; на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Крім того, батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані: постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни; сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
Відсутність спілкування із дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення негативно впливає на її розвиток як складову виховання, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Найкращі інтереси дитини є предметом основного піклування її батьків. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, судом розцінюється як ухилення від виховання дитини батьками.
Батьки відіграють велику роль у ставленні дітей, зокрема, до наркотиків й запобіганні їх вживання. Тому щоб уберегти своїх дітей від шкідливих звичок, батьки повинні уважно спостерігати за всіма змінами в поведінці та зовнішності дитини, проводити бесіди про вплив і ризики вживання, зокрема наркотиків.
Таким чином, ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством своїх батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідного виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стало наслідком складання 21.09.2025 протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 хоча і не мав прямого умислу ухилятися від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання неповнолітнього сина, не бажав настання шкідливих наслідків, однак мав би передбачати і допускати їх настання. Таким чином, факт ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання неповнолітнього сина, мав місце.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до переконання в тому, що ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 668260 від 21.09.2025, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , які містяться у матеріалах справи і усними, наданими в судовому засіданні, а також іншими матеріалами справи.
Санкція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає альтернативний вид адміністративного стягнення. Тому, вирішуючи який саме вид адміністративного стягнення слід застосувати до правопорушника, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення має на меті не тільки кару, а й виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а при його призначенні, згідно із ст. 33 КУпАП, суд повинен ураховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Суд вважає, що наслідки бездіяльності ОСОБА_1 щодо належного виховання сина, хоча і не представляють суспільної небезпеки, не завдали та наразі не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб, проте ухилення від забезпечення належноговиховання сина в майбутньому може зашкодити інтересам дитини та негативно вплинути на його життя.
Також, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_1 про необхідність належного виконання своїх батьківських обов'язків.
Тому, враховуючи характер скоєних правопорушень, особу порушника, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, забезпечуючи при цьому належну рівновагу, тобто пропорційність між метою судового рішення та його негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, суд прийшов до переконання за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Суд прийшов до висновку, що у даній справі таке стягнення є необхідним та достатнім.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 КУпАП і п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605, 60 гривень.
На підставі вищевикладеного та керуючись п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 9, 23, 24, 33-36, 38, ч. 1 ст. 401, ч. 1 ст. 184, ст.ст. 221, 251, 268, 277, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд,-
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП, та стягнути з нього штраф в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, у порядку якого з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу , та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: