Справа № 128/880/25
Провадження № 2/127/2354/25
12 листопада 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Ан О.В.,
за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 з позовом до Вінницького районного суду Вінницької області суду звернулося ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», яке просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №1553718 від 10.02.2021 в сумі 20561 грн. Мотивувало позовні вимоги тим, що 10.02.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено кредитний договір №1553718 згідно якого відповідачка отримала кошти у сумі 7000 грн. Позичальник, отримавши кредитні кошти порушила договірні зобов'язання щодо строків повернення кредиту, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка в добровільному порядку не погашається. Відповідно до укладеного договору факторингу ТОВ «Лінеура Україна» передало право вимоги за договором позивачу.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 31.03.2025 справу передано для розгляду за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.
Ухвалою суду від 24.06.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторона позивача у судове засідання не з'явилася, представник позивача надав заяву у якій позовні вимоги підтримав, просив розгляд справи здійснити у його відсутність проти заочного порядку вирішення спору не заперечував.
Відповідач у встановлений судом строк відзив не подав. Враховуючи неявку відповідача, який був належно повідомлений про місце, дату та час судового засідання та не повідомив про причини неявки, відсутність відзиву, суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити рішення в порядку заочного провадження на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).
Суд дослідивши надані докази установив, 10.02.2021 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1553718, згідно якого відповідачка отримала кошти у сумі 7 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надався строком на 27 днів. За користування кредитом клієнт зобов'язався сплатити товариству 693,50% річних від суми кредиту в розрахунку 1,90 % на добу. Вказаний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості склала 20561 грн, та складається з наступного: заборгованості по кредиту - 7000 грн та заборгованості по відсотках - 13561 грн.
24.12.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001 відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
ЗУ «Про споживче кредитування» регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Крім того, статтею 21 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, згідно якої споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно п. 3 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
Відповідно до ч. 2, 8 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом вказаних норм, позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредитодавцю ту суму кредиту, яка була ним отримана на підставі такого договору.
Розмір зобов'язання щодо повернення суми кредиту визначається не встановленим кредитним лімітом, а сумою фактично отриманого кредиту в рамках договору.
При цьому, абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку та в повному обсязі ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» не повернуті, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 20561 грн., яка складається з 7000 грн заборгованості за тілом та 13561 грн заборгованості за відсотками підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судових витрат зі сплати судового збору.
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст.137, 141 ЦПК України суд зважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, на підставі ст. 526, 527, 530, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №1553718 від 10.02.2021 в сумі 20561 (двадцять тисяч п'ятсот шістдесят одну) гривню.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 7422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійки судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», адреса: вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, код ЄДРПОУ 42228158.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено 12.11.2025
Суддя: