Справа №127/35492/25
Провадження №1-кс/127/13798/25
11 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №62025240040002707 від 26.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040002707 від 26.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 призваний 13.01.2023 на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 за призовом під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини Збройних Сил України.
Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_5 31.12.2024 добровільно прибув до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.
Після цього, згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №49 від 17.02.2025, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 вважається таким, що прибув до військової частини НОМЕР_1 та облікований, як тимчасово прикомандирований військовослужбовець, на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.05.2024 №7038 та розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2024 №6837.
У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №52 від 20.02.2025, солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 призначено на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказом командира військової частини НОМЕР_1 встановлено розпорядок дня військової частини, в якому визначено, що о 09 год. 00 хв. проводиться шикування особового складу та о 18 год. 00. хв. завершується робочий день.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 10.03.2025 у військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_5 виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від проходження військової служби, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно - правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, о 09.00 годині 10.03.2025 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_1 та ухилявся від проходження військової служби, перебуваючи у не встановленому місці, до 04.11.2025 коли добровільно прибув до Південного територіального управління ВСП (м. Одеса), чим фактично припинив вчинення ним кримінального правопорушення.
За час відсутності у розташуванні військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_1 , солдат ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд
ОСОБА_5 10.11.2025 повідомлено про підозру у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
10.11.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК України, у зв'язку наявністю обґрунтованих підстав, що останній може втекти з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Підозра ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України обґрунтовується наступними доказами:
?Повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 про вчинення кримінального правопорушення та актом службового розслідування проведеного у військовій частині НОМЕР_1 з додатками;
?Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;
?іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
На даний час в органу досудового розслідування наявні підстави у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності, шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду.
Так, ОСОБА_5 є діючим військовослужбовцем Збройних сил України, при цьому підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, який вчинений в умовах воєнного стану, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване правопорушення останній може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними показань, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, при цьому, будучи без запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_5 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може зникнути та переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У зв'язку з вищевикладеним, а також те, що запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, слідчий просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив обрати інший запобіжний захід або визначити розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні по суті клопотання підтримав думку захисника, вину визнав, по суті пояснив, що частину залишив за станом здоров'я, після лікування бажає продовжувати службу.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.
Слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025240040002707 від 26.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно підозри, оголошеної ОСОБА_5 останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчиненого в період воєнного стану, тривалістю понад три доби.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України обґрунтована. Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання та доведена прокурором при розгляді даного клопотання.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи, що підозрюваному відомі контактні дані свідків у кримінальному провадженні, які зокрема є військовослужбовцями, слідчий суддя приходить до переконання, що останній може незаконно впливати на даних свідків, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 вину визнає, раніше не судимий, має постійне місце проживання, двох дітей на утриманні, одружений.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що відповідно до вимог ч. 8 ст. 176 КПК України, передбачає застосування виключного запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку про неможливість застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Нормами вказаної статті встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого правопорушення, однак вчиненого без застосування насильства або погрози його застосування та без загибелі людей, крім того відомостей про попередні порушення дисципліни відсутні. ОСОБА_5 призваний на службу у 2023 році та безпосередньо приймав участь у бойових діях. Таким чином відсутні перешкоди для визначення ОСОБА_5 застави в межах визначених ч. 5 ст. 182 КПК України.
При вирішенні питання щодо розміру застави, судом враховуються обставини та тяжкість правопорушення, а також характеризуючі дані підозрюваного, який надає покази, вину визнає, має постійне місце проживання, раніше не судимий, а також його матеріальний стан.
Крім того, слід враховувати, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, враховуючи вищевикладені норми законодавства, а також обставини вчинення кримінального правопорушення, його тяжкість, характеризуючі дані підозрюваного, його матеріальний стан, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що такий запобіжний захід як тримання під вартою, з альтернативою внесення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з дня фактичного затримання особи, тобто з 10.11.2025 по 08.01.2026 включно.
Одночасно визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
?прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
?не відлучатись із населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
?утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
?здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя