Справа № 127/13406/25
Провадження № 2/127/2641/25
(заочне)
11 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шаміної Ю.А.,
при секретарі судового засідання Міхеєвій Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Голден Хаус» про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Голден Хаус» про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва. Свої вимоги мотивує тим, що 07 вересня 2020 року укладено договір №9 про внесення пайових внесків в ОК ЖБК «ГОЛДЕН ХАУС» між Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ГОЛДЕН ХАУС» в особі Голови кооперативу Швеця Дениса Вікторовича, який діяв на підставі Статуту, з однієї сторони, та громадянином України ОСОБА_1 , з другої сторони. Згідно Додатку до Договору №4 про сплату внесків у ОК ЖК «ГОЛДЕН ХАУС» від 07 вересня 2020 року Порядок сплати внесків, на дату підписання цього порядку сплати внесків з врахуванням площі об?єкту нерухомості згідно проекту та вартості будівництва одного квадратного метру становить 1147326 гривень, що еквівалентно 41360 доларів США. Крім того, 16 серпня 2020 року Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ГОЛДЕН ХАУС» було видано довідку №04 ОСОБА_1 про те, що він згідно Договору про внесення пайового внеску №04 від 07 вересня 2020 року, повністю вніс пайовий внесок за будівництво офісного приміщення №4 загальною площею 41,36 кв.м. на 2 поверсі торгово-офісного центру «River&Road» по АДРЕСА_1 . Згідно договору про внесення пайових внесків в ОК ЖБК «ГОЛДЕН ХАУС» ЖБК зобов?язується організувати будівництво об?єкту будівництва та здачу його в експлуатацію орієнтовно у строк до кінця 4 кварталу 2021 року при умові дотримання пайовиком порядку та строків сплати внесків. Проте станом на момент звернення позивачки до суду ТОВ «River&Road» не отримав сертифікату на об'єкт капітального будівництва, що засвідчує відповідність закінченого будівництва об'єкта проєктній документації та підтверджує готовність до експлуатації. За умовами договору пайовик самостійно оформлює право власності на об'єкт нерухомості. Проте, здійснити вказану дію позивачка позбавлена можливості у зв'язку із відсутністю необхідних для цього документів, що передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Вищевикладене й стало підставою для звернення позивачки до суду із вимогою про визнання за нею майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, а саме нежитлове приміщення №4 на 2 поверсі, загальною площею 41,36 кв.м. за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0510100000:02:057:0039. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав заяву (вх. №99906 від 11.11.2025) згідно якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, розгляд справи просив проводити у його відсутність, щодо заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилися, будучи повідомленим про день, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не надав, а тому суд ухвалив (без винесення окремого процесуального документа із занесенням ухвали до протоколу судового засідання) провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 07 вересня 2020 між Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Голден Хаус» та ОСОБА_1 було укладено договір №9 про внесення пайових внесків в ОК «ЖБК «Голден Хаус» (надалі -Договір).
Додатком № 1 до Договору №4 про сплату внесків в ОК «ЖБК «Голден Хаус» сторони правочину узгодили порядок сплати пайових внесків, розмір яких встановлювався з урахуванням площі об'єкту нерухомості згідно проєкту та вартості будівництва одного квадратного метра. Так, розмір пайового внеску було визначено в сумі 1147326 гривень, що еквівалентно 41360 доларів США, який пайовик зобов'язався сплатити не пізніше 07.09.2020.
Крім того, у додатку № 2 Договору №4 про сплату внесків в ОК «ЖБК «Голден Хаус» сторони погодили план та розміщення об'єкта нерухомості, що є предметом цього договору, на поверсі.
Відповідно до п. 1.1. розділу 1 Договору відповідач зобов'язався організувати будівництво торгово-офісного центру «River&Road» по вул. Князів Коріатовичів, 89, м. Вінниця за рахунок внесків асоційованого члена та внесків інших асоційованих членів ЖБК, здати його в експлуатацію, передати пайовику приміщення в об'єкті будівництва, обумовлене цим договором та всі документи, необхідні пайовику для реєстрації права власності на нього, а пайовик, в свою чергу, зобов'язалась внести до ЖБК внески у розмірах та в порядку, встановлених даним договором та додатками, до нього та має право отримати об'єкт нерухомості лише за умови повного внесення внеску, встановленого даним договором для пайовика.
Відповідно до п. 1.5. розділу 1 договору «об'єкт будівництва» будується на земельній ділянці площею 0,4691 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0510100000:02:057:0039.
Згідно пп. 4.2.1. п. 4.2. розділу 4 умов Договору ЖБК зобов'язаний організувати будівництво об'єкту будівництва та здачу його в експлуатацію орієнтовно у строк до кінця «4» кварталу 2021 року при умові дотримання пайовиком порядку та строків сплати внесків.
Згідно із п. 2.8.-2.9 розділу 2 Договору після внесення пайовиком повного розміру внеску ЖБК надає пайовику довідку про асоційоване членство у ЖБК та про внесення пайового внеску в повному обсязі. Обов'язок пайовика по сплаті внеску по даному договору вважається виконаним в день зарахування коштів на рахунок ЖБК.
07 вересня 2020 року Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Голден Хаус» було видано ОСОБА_1 довідку №04 про те, що він є асоційованим членом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Голден Хаус» та згідно договору про внесення пайового внеску №04 від 07.09.2020 повністю вніс пайовий внесок за будівництво офісного приміщення №4 загальною площею 41,36 м2 на 2 поверсі торгово-офісного центру «River&Road» по вул. Князів Коріатовичів, 89.
Відповідно пп. 4.2.5. п. 4.2 розділу 4 Договору ЖБК зобов'язаний забезпечити будівництво об'єкту будівництва та введення його в експлуатацію в строки, передбачені даним договором.
Оформлення права власності здійснюється в органах державної реєстраційної служби після здачі об'єкту будівництва в експлуатацію та підписання пайовиком акту приймання-передачі об'єкту нерухомості (п. 8.2. розділу 8 Договору).
Станом на час звернення до суду об'єкт будівництва, частиною якого є предмет договору, не завершений і в експлуатацію не прийнятий. Доказів на спростування цього матеріали справи не містять.
Позивач вказує, що відповідачем не виконано належним чином умови договору, що призвело до порушення його законних прав та інтересів.
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачкою разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.
Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.
Дослідивши матеріали справи оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи наведене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
У ході розгляду справи судом встановлено, що 07 вересня 2020 між сторонами було укладено договір про внесення пайових внесків в ОК «ЖБК «Голден Хаус», умови якого позивачем виконано в повному обсязі, що підтверджується довідкою №04, виданою ОК «ЖБК «Голден Хаус» 07 вересня 2020 року. Водночас, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, станом на час звернення до суду умов інвестування не дотримано, будівництво об'єкта нерухомості не завершено і об'єкт в експлуатацію не введено.
Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
У ч. 1 ст. 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (ст. 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Також у ст. 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об'єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.
З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у ст. 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об'єктом цивільних правовідносин.
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абз. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб'єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов'язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб'єктивне право, яке здатне бути самостійним об'єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоложних свобод (надалі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Концепція майна в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак і майном (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі Броньовські проти Польщі, заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі Сук проти України , заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ Фон Мальтцан та інші проти Німеччини від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути, у тому числі, легітимні очікування та майнові права (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії , заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
Відповідно до п. 21, п. 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі Федоренко проти України (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі Стреч проти Сполучного Королівства , заява № 44277/98).
У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як право очікування, яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.
Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулюються Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Законом України «Про інвестиційну діяльність».
Відповідно до ст. 4 і ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктом і результатом інвестицій (об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно з пунктом 6 статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.
У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об'єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.
Тобто після завершення будівництва та здачі будівлі в експлуатацію офісне приміщення, в даному випадку, як окремий об'єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об'єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 (провадження №14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).
Укладаючи договір про внесення пайових внесків, асоційований член кооперативу отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.
Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об'єктом у розумінні ЦК України такий об'єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в ч. 1 ст. 182 та ч. 2 ст. 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є офісне приміщення в новозбудованому торгово-офісному центрі, в даному випадку, цивільне законодавство не містить.
Договір про внесення пайових внесків в ОК «ЖБК «Голден Хаус» укладено його сторонами з певною економічною метою, якої вони мають досягти внаслідок його виконання, дотримуючись принципу добросовісності, розумності і справедливості, визначеного у ст.ст. 3, 509 ЦК України. І такою метою є отримання асоційованим членом кооперативу у власність об'єкта нерухомості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
13 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи № 760/17864/16-ц (провадження № 61-699св17) підтвердив раніше сформовану позицію, викладену в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі№ 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), яка полягає в тому, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
За загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.
Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).
У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно із ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
За положеннями п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об'єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.
Положеннями Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), визначено, зокрема, особливості державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт у результаті здійснення нового будівництва чи реконструкції (п. 77-81).
Зазначеними нормами встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.
Таким чином саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування.
Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на об'єкт нерухомого майна до введення будівлі в експлуатацію. Згідно із ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).
Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою.
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а стороною відповідача не надано суду жодних доказів, які спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню,
Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 15140,00 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 15, 16, 177, 190, 316, 317, 319, 328, 331, 392, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 626-629, 638 ЦК України, ст.ст. 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 259, 263-265, 280-282, 284, 289, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а саме нежитлове приміщення номер 4 на 2 поверсі, загальною площею 41,36 кв.м., за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0510100000:02:057:0039.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Голден Хаус» на користь ОСОБА_1 15140,00 грн (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень) судового збору.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідач, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «ГОЛДЕН ХАУС», код ЄДРПОУ 42089898, місцезнаходження: вул. Пирогова, буд. 53, кв. 7, м. Вінниця, Вінницька область.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна