Cправа № 127/34369/25
Провадження № 2-а/127/324/25
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гриневича В.С.,
секретар судового засідання: Вчерашнюк А.О.
за участю позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу №127/34369/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, який мотивовано тим, що постановою в справі про адміністративне правопорушення від 20.10.2025 серії ЕНА №5980162 інспектором відділу поліції №3 (м. Вінниці) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом Брагуцою В.А. позивача незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Як зазначається позивачем, він 20.10.2025 біля 18 год. рухався по дорозі Т0212 у Вінницькому районі в напрямку с. Лука Мелешківська на автомобілі «Міцубіші Лансер» держ. номер НОМЕР_1 , приблизно в 2-3 км від села він об'їхав вантажний фургон, який рухався в попутному напрямку попереду нього і перед перехрестям дороги Т0212 та другорядної дороги значно зменшив швидкість перед знаком 1.22 «Перехрестя з другорядною дорогою» десь до 25-30 км/год.
За перехрестям він зупинився на вимогу працівників поліції і пред'явив відповідні документи. Патрульний поліції повідомив позивачу про порушення ст. 8.5.1 та ст. 14.6.а Правил дорожнього руху, тобто перетин суцільної лінії дорожньої розмітки, порушення правил обгону (обгін на перехресті з другорядною дорогою) і виніс постанову про адміністративне правопорушення.
На думку позивача оскаржувана постанова винесена не об'єктивно та упереджено, з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.10.2025 відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови серії ЕНА №5980162 від 20.10.2025 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за адміністративне правопорушення. Також відповідачу було запропоновано протягом трьох днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.
На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, представником відповідача було надіслано суду відзив. Зі змісту даного відзиву вбачається, що, на думку представника відповідача, вимоги позивача є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню. Так, 20.10.2025 у с. Лука-Мелешківська Вінницької області відносно позивача було винесено постанову серії ЕНА №5980162 від 20.10.2025, по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення вимог дорожньої розмітки, а саме перетин вузької суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 та порушення правил обгону, а саме обгін на перехресті.
Як слідує із наявних відеозаписів поліцейський повідомив водієві суть правопорушення, а саме перетин суцільної лінії дорожньої розмітки та обгін на перехресті, на що позивач повідомив, що розпочав виїзд на зустрічну смугу ще до наявності відповідної розмітки. Далі поліцейський повідомив про наявність також відповідного попереджувального знаку, що позивач взагалі не прокоментував.
У подальшому водій погодився із даними порушеннями та заявив прохання притягти його до відповідальності за однією статтею КУпАП.
Враховуючи викладені обставини, дану постанову представник відповідача вважає законною та вважає що підстави для задоволення позову відсутні.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, клопотанням від 07.11.2025 представник відповідача Орленко В.В. просив справу розглядати без його участі та відмовити у задоволенні позову.
Згідно частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.10.2025 поліцейським відділу поліції №3 (м. Вінниця) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Брагуцою Віталієм Анатолійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичного режимі серії ЕНА №5980162, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 20.10.2025 о 17 год. 51 хв. в с. Лука-Мелешківська, вул. Т0212 2км., керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив обгін на перехресті, також перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1. яка розподіляє напрямки руху по смугах, чим порушив пункт правил 8.5.1 ПДР України, чим порушив п. 14.6.а ПДР України - порушення правил обгону, заборонено обгін на перехресті.
Положеннями частини другої статті 36 КУпАП закріплено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
З урахуванням наведеної норми, працівником поліції уповноваженим на притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення наведених вище правопорушень, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (ч. 2 ст. 122 КУпАП), а саме накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та правомірності рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 14.6 а) ПДР України обгін заборонено на перехресті.
Положеннями пункту 8.1. ПДР України передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до пункту 8.5 ПДР України дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.
Положеннями пункту 8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Відповідно до розділу 34 Дорожня розмітка ПДР України горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.
Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Лінію розмітки 1.11 перетинати заборонено з боку суцільної лінії розмітки. Лінію 1.2, якою позначено край проїзної частини, перетинати дозволяється (якщо це не заборонено встановленими дорожніми знаками).
Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, за диспозицією частини першої статті 122 КУпАП відповідальність наступає за порушення розмітки проїзної частини доріг.
За диспозицією частини другої статті 122 КУпАП відповідальність наступає за порушення правил обгону.
Як зазначено вище, з урахуванням норми 36 КУпАП, працівником поліції уповноваженим на притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення наведених вище правопорушень, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (ч. 2 ст. 122 КУпАП), а саме накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 20.10.2025 о 17 год. 51 хв. в с. Лука-Мелешківська, вул. Т0212 2км., керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив обгін на перехресті, також перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 яка розподіляє напрямки руху по смугах, чим порушив пункт правил 8.5.1 ПДР України, чим порушив п. 14.6.а ПДР України - порушення правил обгону, заборонено обгін на перехресті.
В свою чергу позивач заперечує такі обставини, зазначаючи що керував транспортним засобом із дотриманням ПДР України, під час руху здійснив перетин суцільної смуги з метою обгону транспортного засобу який рухався зі швидкістю меншою ніж 30 км/год., та вказаний обгін останній зробив завчасно до перехрестя.
Однак, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що будь яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 122 КУпАП, матеріали справи не містять.
Зокрема, з наданого представником відповідача відеозапису під назвою «Відео Давінчук» із службової нагрудної бодікамери працівника поліції, вбачається лише спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, однак з вказаного відеозапису не вбачається того, що працівником поліції встановлено та зафіксовано те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив обгін на перехресті, також перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 яка розподіляє напрямки руху по смугах.
Посилання представника відповідачів з приводу того, що на вказаному відеозаписі сам позивач погодився із даними порушеннями та заявив прохання притягти його до відповідальності за однією статтею КУпАП не може беззаперечно стверджувати про те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив обгін на перехресті, також перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 яка розподіляє напрямки руху по смугах.
При цьому суд зауважує, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 751/4821/17.
Суд зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капралом поліції Маликом Олегом Олександровичем) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Таким чином, будь яких доказів на підтвердження обставин, які слугували підставою для винесення поліцейським постанови про вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., матеріали справи не містять.
Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 7 КУпАП закріплено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Положеннями статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Поряд з цим, положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищевикладене винесена відносно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за частиною другою статті 122 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Що стосується визнання протиправними дій відповідача, щодо винесення оскаржуваної постанови, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки прийняття інспектором, в межах наданий йому повноважень, постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, навіть за умови скасування такої постанови, не свідчить про протиправність дій суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду судового збору не сплачував, оскільки звільнений від його сплати (інвалід другої групи), в той же час матеріали справи не містять доказів понесення інших судових витрат позивачем, а тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 7, 122, 247, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 143, 242-244, 246, 262, 286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Постанову серії ЕНА №5980162 від 20 жовтня 2025 року, винесену інспектором ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Брацугою Віталієм Анатолійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10.
Суддя: