Справа № 147/1646/25
Провадження № 2/147/638/25
11 листопада 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борейко О. Г.,
із секретарем Задверняк Т. П.,
за участю:
представника відповідача Усенка А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,
16.09.2025 представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 - адвокат Лабик Р. Р., звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 33333,34 грн страхового відшкодування моральної шкоди; стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 33333,34 грн страхового відшкодування моральної шкоди та 144000,00 грн страхового відшкодування пов'язаної з втратою годувальника та судових витрат пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16.03.2025 близько 05:25 год. водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автобусом «Man Lion's Coach L», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою на вулиці Центральній, що у с. Гордіївка Тростянецької ТГ Гайсинського району Вінницької області, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , який перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, на велосипеді «Салют» перетинав проїзну частину дороги справа наліво по ходу руху автобуса. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 був госпіталізований до лікувального закладу, де під час надання медичної допомоги помер.
За фактом ДТП слідчим управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020000000463.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи, проведеної в межах кримінального провадження №12025020000000463, у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у виді полі травми: важкої закритої тупої травми грудей з множинними двобічними переломами ребер, більше зліва і лівої лопатки, з пошкодженнями плеври і тканини легенів зліва, крововиливами в плевральні порожнини; закриту тупу травму живота, з пошкодженням тканини селезінки, крововиливами в капсули внутрішніх органів, черевну порожнину; синці в лівій потиличній ділянці голови, а також в ділянках грудей, спини, сідниці зліва, правого стегна. Травми такого характеру, які виявлено при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5 утворились від дії тупих твердих предметів зі значною силою, та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя в момент заподіяння (завдання), знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з настанням смерті. Основна травмуючи сила була направлена на задню ліву частину тіла, разом з тим мав місце загальний струс тіла. Смерть ОСОБА_5 настала від гострої масивної крововтрати внаслідок тупих важких травм грудей і живота з ушкодженням кісток скелету внутрішніх органів.
29.04.2025 постановою слідчого кримінальне провадження №12025020000000463 закрите у зв'язку з відсутністю в діяннях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Підставою для закриття став висновок судової інженерно-транспортної експертизи від 21.04.2025, згідно з яким водій не мав технічної можливості уникнути наїзду, а причиною ДТП стало порушення Правил дорожнього руху самим велосипедистом ОСОБА_5 .
Станом на дату ДТП (16.03.2025) цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Man Lion's Coach L» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у Відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №227592493, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.
Керуючись положеннями Закону України «Про обов'язкове соціальне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 №3720-ІХ, 22.05.2025 представник позивачів повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законі України від 21.05.2024 №3720-ІХ, із заявами на виплату страхового відшкодування.
Серед заявлених позивачами до відшкодування вимог, містились:
66666,67 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п 27.3. ст.27 Закон України від №1961- ІV, належної матері потерпілого, ОСОБА_1 ;
66666,67 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п 27.3. ст.27 Закон України від №1961- ІV, належної синові потерпілого, ОСОБА_3 ;
288000,00 грн в рахунок відшкодування пов'язаного із втратою годувальника;
10400,00 грн в рахунок відшкодування витрат на поховання потерпілого.
У липня 2025 року відповідачем було проведено виплату страхового відшкодування належну позивачам у наступних розмірах:
33333,33 грн 50% страхового відшкодування моральної шкоди, належної матері потерпілого, ОСОБА_1 ;
5200,00 грн 50% страхового відшкодування витрат на поховання потерпілого;
33333,33 грн 50% страхового відшкодування моральної шкоди, належної синові потерпілого, ОСОБА_3 ;
144000,00 грн 50% страхового відшкодування шкоди пов'язаної із втратою годувальника, належного синові потерпілого, ОСОБА_3 .
Підставою для зменшення розміру відшкодування відповідач вказав наявність вини загиблого велосипедиста, у зв'язку з чим поділив розраховану суму шкоди на відповідальних осіб.
На час звернення з позовною заявою до суду, Відповідач так і не здійснив виплату страхового відшкодування у повному обсязі та у строки встановлені пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове соціальне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що стало підставою для звернення Позивачів в суд за захистом своїх порушених прав на страхове відшкодування.
Ухвалою суду від 19 вересня 2025 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову.
02.10.2025 від представника АТ «СК «Країна» Усенка А. М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Man Lion's Coach L», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована згідно Договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/227592493 від 03.03.2025.
06.05.2025 AT «СК «Країна» отримано повідомлення про ДТП від представника Позивача 1.
04.06.2025 - AT «СК «Країна» отримано заяву на виплату страхового відшкодування від представника Позивача 1.
02.06.2025 - AT «СК «Країна» отримано повідомлення про ДТП та заяву на виплату страхового відшкодування від представника Позивача 2.
17.07.2025 AT «СК «Країна» прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування (моральна шкода) на користь Позивача 1 у загальному розмірі 33333,33 грн, після отримання документів, що підтверджують розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2
22.07.2025 AT «СК «Країна» прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування у зв'язку з втратою годувальника та моральної шкоди на користь Позивача 2 у загальному розмірі 185666,66 грн, після отримання документів, що підтверджують розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Факт оплати на користь Позивачів страхового відшкодування не заперечується позивачем а тому і не підлягає додатковому доказуванню.
В зв'язку з тим, що відповідно до отриманої Постанови про закриття кримінального провадження від 29.04.2025, встановлено, що велосипедист ОСОБА_5 загинув по власній недбалості та необережності, в результаті грубого порушення вимог Правил дорожнього руху України, тому розмір страхового відшкодування було зменшено, на підставі п. 34.5 Закону.
Сам загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого - ОСОБА_5 має бути розраховано шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на два.
Представник відповідача зазначає, що у даному випадку за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями відповідальними є декілька осіб - ОСОБА_4 , як особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та ОСОБА_5 , протиправні дії якого сприяли виникненню шкоди.
Вказує на завищенні витрат на правничу допомогу.
Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 69-82).
03.10.2025 від представника позивачів Лабика Р. Р. надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено: 1) щодо безпідставності зменшення розміру страхового відшкодування, адже відповідач встановивши факт настання страхового випадку (смерть внаслідок ДТП), був зобов'язаний виплатити відшкодування в повному обсязі, розрахованому відповідно до закону, а не зменшувати його на власний розсуд; 2) щодо судової практики з приводу зменшення розміру відшкодування, вказуючи, що така практика не є сталою і суперечить іншим рішенням судів вищих інстанцій; 3) щодо обґрунтованості розрахунку та права на відшкодування, а саме те, що відповідач неправомірно зменшив суму виплат, і решта відшкодування підлягає стягненню через суд; 4) щодо правомірності витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 90-94).
06.10.2025 від представника відповідача Усенка А. М. надійшли заперечення на відповідь на відзив. У своїх запереченнях представник відповідача підтримав позицію наведену у відзиві на позов та з посиланням на положення п. 34.5 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове соціальне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачів (а.с. 97-103).
Представником позивача надано заяву про розгляд справи за відсутності позивачів та їхнього представника.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав відзив та заперечення на відповідь на відзив, та просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, встановив наступне.
16.03.2025 близько 05:25 год. водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автобусом «Man Lion's Coach L», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою на вулиці Центральній, що у с. Гордіївка Тростянецької ТГ Гайсинського району Вінницької області, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , який перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, на велосипеді «Салют» перетинав проїзну частину дороги справа наліво по ходу руху автобуса (а.с. 15, зворот - 21).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 був госпіталізований до лікувального закладу, де під час надання медичної допомоги помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 30) та лікарським свідоцтвом про смерть №36 від 17.03.2025 (а.с. 30-зворот-31).
За фактом ДТП слідчим управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020000000463 (а.с. 15).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи, проведеної в межах кримінального провадження №12025020000000463, у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у виді полі травми: важкої закритої тупої травми грудей з множинними двобічними переломами ребер, більше зліва і лівої лопатки, з пошкодженнями плеври і тканини легенів зліва, крововиливами в плевральні порожнини; закриту тупу травму живота, з пошкодженням тканини селезінки, крововиливами в капсули внутрішніх органів, черевну порожнину; синці в лівій потиличній ділянці голови, а також в ділянках грудей, спини, сідниці зліва, правого стегна. Травми такого характеру, які виявлено при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5 утворились від дії тупих твердих предметів зі значною силою, та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя в момент заподіяння (завдання), знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з настанням смерті. Основна травмуючи сила була направлена на задню ліву частину тіла, разом з тим мав місце загальний струс тіла. Смерть ОСОБА_5 настала від гострої масивної крововтрати внаслідок тупих важких травм грудей і живота з ушкодженням кісток скелету внутрішніх органів (а.с. 22-23).
29.04.2025 постановою слідчого кримінальне провадження №12025020000000463 закрите у зв'язку з відсутністю в діяннях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Підставою для закриття став висновок судової інженерно-транспортної експертизи від 21.04.2025, згідно з яким водій не мав технічної можливості уникнути наїзду, а причиною ДТП стало порушення Правил дорожнього руху самим велосипедистом ОСОБА_5 (а.с. 26-29).
Станом на дату ДТП (16.03.2025) цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Man Lion's Coach L» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у АТ «СК «Країна», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/227592493, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ (а.с. 75).
06.05.2025 AT «СК «Країна» отримано повідомлення про ДТП від представника Позивача 1- ОСОБА_1 - ОСОБА_8
04.06.2025 - AT «СК «Країна» отримано заяву на виплату страхового відшкодування від представника Позивача 1 - ОСОБА_1 - ОСОБА_8.
17.07.2025 AT «СК «Країна» прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування (моральна шкода) на користь Позивача 1 - ОСОБА_1 у загальному розмірі 33333,33 грн, після отримання документів, що підтверджують розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про що складено страхові акти №01-118/77368/Ж/3.2.29 та № 01-118/77368/Ж/3.2.29 (а.с. 76, 76, зворот).
Факт сплати на користь Позивача 1 - ОСОБА_1 страхового відшкодування у загальному розмірі 33,333,33 грн не оспорюється позивачем та підтверджується у позові.
02.06.2025 - AT «СК «Країна» отримано повідомлення про ДТП та заяву на виплату страхового відшкодування від представника Позивача 2 - ОСОБА_3 , законним представником якого є ОСОБА_2
22.07.2025 AT «СК «Країна» прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування у зв'язку з втратою годувальника та моральної шкоди на користь Позивача 2 - ОСОБА_3 , законним представником якого є ОСОБА_2 у загальному розмірі 185666,66 грн, після отримання документів, що підтверджують розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про що складено страхові акти №01-118/77368/Ж/3/3.2.29 та №01-118/77368/Ж/3/3.2.29 (а.с. 77, 77, зворот).
Факт сплати на користь Позивача 2 - ОСОБА_3 страхового відшкодування у загальному розмірі 185666,66 грн не оспорюється позивачем та підтверджується у позові.
Статтею 1187 ЦК України передбачено об'єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Спеціальні норми щодо регулювання страхових правовідносин містить Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній станом на 16.03.2025 (далі - Закон), учасниками ринку обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, потерпілі особи (їхні законні представники, спадкоємці, правонаступники), інші особи, які відповідно до цього Закону мають право на отримання страхової виплати, страховики, надавачі супровідних послуг на ринку страхування, МТСБУ.
В статті 4 Закону визначено, що об'єктом страхування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.
За статтею 5 Закону страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
Відповідно до ч. 1статті 18 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Означені норми кореспондуються з пунктом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, відповідно до якого, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 20 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, поміж іншим, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Пунктом 1 статті 25 Закону визначено, що страхова (регламентна) виплата у зв'язку із смертю потерпілої фізичної особи здійснюється, якщо смерть потерпілої фізичної особи настала протягом одного року з дня дорожньо-транспортної пригоди та є прямим її наслідком.
Статтею 32 Закону визначено, для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує: 1) один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи; 2) три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров'ю потерпілої фізичної особи, до якої долучаються документи, передбачені вказаною статтею.
Відповідно до п. 3, 4 ст. 25 Закону страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку. Страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання йому документів на підтвердження таких фактів та витрат. Загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням.
Пунктом 5 статті 34 Закону передбачено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння шкоди взаємопов'язаними, спільними діями є декілька осіб, розмір страхової (регламентної) виплати за кожну з таких осіб визначається страховиком, якому подано заяву про страхову виплату, а в разі подання заяви про регламентну виплату - МТСБУ, шляхом поділу розміру заподіяної шкоди пропорційно до кількості таких осіб.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2025 стався страховий випадок - дорожньо-транспортна пригода, в якій від отриманих тілесних ушкоджень помер велосипедист ОСОБА_5 .
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Man Lion's Coach L» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у АТ «СК «Країна», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/227592493.
У зв'язку з зазначеним, у страховика АТ СК «Країна» виник обов'язок відшкодувати шкоду, пов'язану із смертю потерпілого - ОСОБА_5 .
Вказані обставини учасниками справи визнаються та не заперечуються.
Виплата страхового відшкодування позивачу здійснена на підставі заяв представників позивачів від 02.06.2025 та від 04.06.2025 про виплату страхового відшкодування матері загиблого - ОСОБА_1 та сина - ОСОБА_3 , АТ «СК «Країна» прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування на користь Позивачів у загальному розмірі 33333,33 грн та 185666,66 грн відповідно та складено страхові акти №01-118/77368/Ж/3.2.29 та №01-118/77368/Ж/3/3.2.29.
З роз'яснень АТ СК «Країна» щодо виплаченої суми страхового відшкодування випливає, що розмір страхового відшкодування розраховувався за формулою (((25*8000,00 грн)/3+10400,00/2 = 38533,33 де:
-8 000,00 грн. - мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку.
-25 - множинник, зазначений у п. 25.3 ст. 25 Закону.
-3- кількість осіб, відповідальних за спричинену шкоду внаслідок ДТП.
10400,00 грн - підтвердженні витрати на поховання, згідно з п. 25.4 ст. 25 Закону.
2- кількість осіб, відповідальних за спричинену шкоду внаслідок ДТП.
Не погоджуючись із розміром отриманого від АТ СК «Країна» страхового відшкодування, та вказуючи на помилковість розрахунків сум страхового відшкодування, зокрема, в частині кількості осіб, які відповідальні за спричинену шкоду внаслідок ДТП, замість 2, позивач вважає, що наявна 1 особа, яка відповідальна за спричинену шкоду, а саме, водій автобуса.
Щодо складової формули, а саме, кількості осіб, відповідальних за спричинену шкоду внаслідок ДТП, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 204/3783/16-ц (провадження № 61-1141св18).
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із тим, як зазначено вище, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого необхідно розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. Водночас особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається саме на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20).
Судом встановлено, що, згідно з копією постанови слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Дикого М. М. від 29 квітня 2025 року про закриття кримінальної справи, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 16.03.2025 за №12025020000000463 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Згідно з п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Водночас, зі змісту постанови випливає, що у даній дорожній ситуації водій автобуса ОСОБА_9 не мав технічної можливості попередити наїзд на велосипедиста шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. У заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автобуса ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебували б в причинному зв'язку з виникненням події ДТП.
У цій дорожньо-транспортній ситуації в діях велосипедиста ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку з виникненням події даної ДТП.
Таким чином у ході досудового розслідування встановлено, що велосипедист ОСОБА_5 загинув по власній недбалості та необережності, в результаті грубого порушення вимог ПДР України. Підстав для притягнення до відповідальності інших осіб немає.
Разом з тим, у даній постанові відсутня інформація про умисел потерпілого, тобто усвідомлене бажання заподіяти шкоду - спричинити ДТП та про обставини непереборної сили.
Такі обставини (умисел потерпілого або ж непереборна сила) не доведені також відповідачем, а тому відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за встановлених судом обставин не виключається.
Відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Отже, суд може зменшити розмір шкоди на підставі ч. 2 ст. 1193 ЦК України у разі встановлення, що виникненню вказаної шкоди сприяла груба необережність потерпілого.
Аналогічний висновок вкладено у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року (справа № 445/3770/19) та від 14 листопада 2021 року (справа № 342/709/20).
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачам володільцем джерела підвищеної небезпеки була завдана шкода (пов'язана із смертю потерпілого).
Виникненню вказаної шкоди сприяла груба необережність потерпілого, який не впевнився у відсутності безпеки для себе та інших учасників руху, перебував проїжджій частині автодороги, що в сукупності і призвело до наїзду на нього автомобіля.
За вказаних обставин, при вирішенні питання про розмір відшкодування шкоди, завданої володільцем джерела підвищеної небезпеки, наявні підстави для зменшення її розміру на підставі частини другої статті 1193 ЦК України.
Таким чином, при розрахунку суми страхової виплати суд вважає обґрунтованим поділ відповідальності між водієм ОСОБА_9 та загиблим велосипедистом ОСОБА_5 .
Отже, розрахунок страхового відшкодування, здійснений АТ «Страхова компанія «Країна» за формулою (((25*8000,00 грн)/3+10400,00/2 = 38533,33 де:
-8 000,00 грн. - мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку.
-25 - множинник, зазначений у п. 25.3 ст. 25 Закону.
-3- кількість осіб, відповідальних за спричинену шкоду внаслідок ДТП.
10400,00 грн - підтвердженні витрати на поховання, згідно з п. 25.4 ст. 25 Закону.
2- кількість осіб, відповідальних за спричинену шкоду внаслідок ДТП.
-2- кількість осіб, відповідальних за спричинену шкоду внаслідок ДТП.
Таким чином, загальна сума страхового відшкодування становить по 33333,33 в якості відшкодування моральної шкоди та 144000,00 грн відшкодування шкоди пов'язаної з втратою годувальника, яка виплачена позивачам у повному обсязі.
На підставі наведеного позовні вимоги в частині стягнення додаткових 210666,66 гривень відшкодування моральної шкоди та шкоди пов'язаної з втратою годувальника задоволенню не підлягають.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що при розгляді даної заяви згідно позовних вимог вирішується питання про розмір відшкодування позивачу шкоди внаслідок настання страхового випадку, з урахуванням вище викладеного, дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування не підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
В частині стягнення витрат на правову допомогу та судового збору суд виходить з такого.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст. 15 ЦПК України.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, витрати на правничу допомогу у заявленому розмірі - 40000 гривень не підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Беручи до уваги, що позивач при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору, суд вважає за необхідне віднести витрати по сплаті судового збору на рахунок держави.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач - Акціонерне товариство «Страхова компанія «КРАЇНА», код ЄДРПОУ - 20842474, адреса місцезнаходження: вул. Електриків, буд. 29-А, м. Київ.
Повний текст рішення складено 13 листопада 2025 року.
Суддя О. Г. Борейко