Справа № 149/2216/25
провадження № 2-а/136/40/25
"11" листопада 2025 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шпортун С.В.
за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області, Управління патрульної поліції у Вінницькій області, за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та виступає на стороні відповідача - поліцейського 2 взводу 1 роти 1 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капітана поліції Борщак Романа Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У липні 2025 ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області із вищевказаним позовом до Батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області, Управління патрульної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач), обґрунтовуючи підставність вимог тим, що постановою серія ЕНА №5158720 від 06.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення п.14.6 е ПДР, у зв'язку із тим, що 06.07.2025 о 17:22 год. с. Корделівка, дорога АДМ-21, 266 км., керуючи ТЗ BMW X1, д.н.з. НОМЕР_1 , він здійснив обгін через дві суцільні смуги.
Позивач вважає зазначене рішення посадової особи суб'єкта владних повноважень незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки маневр він здійснив виключно з метою запобіганню шкоди життю та здоров'ю учасників дорожнього руху в стані крайньої необхідності; при цьому надані працівником поліції відео докази вказують лише на наявність автомобіля схожого на його транспортний засіб, без фіксації номерного знаку та водія, який ним керував, відтак безпідставні звинувачення, у тому числі перебування в стані наркотичного сп'яніння.
Окрім цього, працівниками поліції було грубо порушено норми процесуального права, оскільки йому не було вручено протокол про адміністративне правопорушення, не забезпечено його прав передбачених ст..268 КУпАП щодо можливості надання пояснень та реалізації права на правову допомогу, не було допитано свідка, який був пасажиром транспортного засобу, що послугувало підставою звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 17.07.2025 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23.07.2025 позовну заяву направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Липовецького районного суду Вінницької області.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 26.08.2025 прийнято до провадження адміністративний позов та відкрито провадження, залучено до участі у справі у якості співвідповідача Управління патрульної поліції у Вінницькій області, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та виступає на стороні відповідача - поліцейського 2 взводу 1 роти 1 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капітана поліції Борщак Романа Васильовича. Витребувано з Управління патрульної поліції у Вінницькій області матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у якій було винесено постанову серії ЕНА №5158720 від 06.07.2025; у ОСОБА_1 оригінал постанови ЕНА №5158720 від 06.07.2025.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем через систему Електронний суд було долучено відеозаписи з автомобільного відео реєстратора та портативного №476153.
Позивач вимоги ухвали у визначений строк не виконав.
У визначений судом строк відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, аргументуючи свою позицію тим, що 06.07.2025 близько 17 год 22 хв нарядом батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП під час несення служби на 260 км АД М-21 в с. Корделівка, Хмільницького району, Вінницької області, було виявлено транспортний засіб - BMW X 1 (далі - ТЗ) д.н.з НОМЕР_1 , водій якого рухаючись у місці із двома смугами руху в одному напрямку, здійснив обгін іншого транспортного засобу, шляхом перетину дорожньої горизонтальної розмітки 1.3 ПДР (подвійна суцільна лінія). Факт вчинення адміністративного правопорушення зафіксовано на автомобільний відеореєстратор встановлений в службовому ТЗ, такими своїми діями позивач наражав на небезпеку не лише власне життя та здоров'я, а й інших учасників дорожнього руху, які в той момент рухались по проїжджій частині, в тому числі і пасажирку, яка перебувала в салоні ТЗ. Щодо зауважень позивача в яких він ставить під сумнів, що на відео дійсно саме його автомобіль, то такі доводи спростовуються геоданими, що зафіксовано на відеореєстраторі. Особливої уваги заслуговує фрагмент протяжності руху ТЗ, зокрема: від моменту обгону до моменту коли ТЗ увійшов в зону чіткої видимості, що дозволило ідентифікувати державні номерні знаки такого, а саме: НОМЕР_1 які належать ТЗ позивача. Встановивши всі обставини справи та факт вчинення адміністративного правопорушення саме позивачем, поліцейським проведено розгляд справи із дотриманням законної процедури та було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення в межах санкції даної статті. Доводи позивача щодо порядку проходження медичного огляду є безпідставними, оскільки в даному випадку поліцейськими виносилась постанова, а не протокол про адміністративне правопорушення, тоді як процесуальний порядок винесення постанови про адміністративне правопорушення не передбачає такої вимоги як проходження медичного огляду, а тому зауваження позивача з даного приводу є безпідставними та таким жодним чином не впливають на суть правовідносин в рамках даної справи.
Інші заяви по суті учасниками процесу не подавались, як і заперечення щодо розгляду справи у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на викладене, суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши усі зібрані у справі докази в їх сукупності встановив, що 06.07.2025 поліцейський 2 взводу 1 роти 1 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капітан поліції Борщак Роман Васильович, виніс постанову серії ЕНА №5158720, якою ОСОБА_1 притягнуто було до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн..
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 06.07.2025 о 17:22 год. с. Корделівка, дорога АДМ-21, 266 км., водій транспортного засобу BMW X1, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 здійснив обгін через дві суцільні смуги руху в одному напрямку, чим порушив вимоги п.14.6 е ПДР України.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, що передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Закон України "Про Національну поліцію", визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національну поліцію")
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, станом на час вчинення адміністративного правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про Національну поліцію", з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України N 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Розділом 8 Правил дорожнього руху встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
П. 14.6 е ПДР України встановлено, що обгін заборонено на дорогах, що мають дві та більше смуги для руху в одному напрямку.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема за порушення правил обгону що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено поняття доказів.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зі змісту відеозапису наданого відповідачем на підтвердження обставин зазначених у відзиві, який був безпосередньо переглянутий судом, встановлено як рухається транспортний засіб в крайній ліві смузі позаду автобуса, а в суміжній (правій) смузі поряд з автобусом рухається інший ТЗ, з 04 по 06 секунду відео, марка якого відповідає транспортному засобу позивача здійснює обгін автобуса шляхом виїзду на зустрічну смугу руху, яка розділяється горизонтальною дорожньою розміткою 1.3 ПДР (подвійна суцільна лінія).
На долученому відповідачем відео із службового транспортного засобу, окрім самої події відображаються геокординати разом із часом та датою фіксації даної події, що у співставленні із інформацією на портативному відеореєстарторі поліцейського та вказані в змісті оскаржуваної постанови, стає очевидним факт того, що на відео з автомобільного реєстратора службового транспортного засобу з 04 по 06 секунди правопорушення вчиняє транспортний засіб яким керував позивач. Крім того, інші транспортні засоби, які рухались в цей час та місці за своїм ознаками (кольором, конструкцією та моделями) жодним чином не відповідають тим, що фактично належать ТЗ позивача.
Згідно із пунктом 2 частини першої ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З огляду на викладене, поліцейському патрульної поліції дозволено використовувати інформацію, отриману із відеотехніки, що закріплена за механізмом встановленим у вказаній статті з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Суд вважає слушними доводи відповідача, що працівникам поліції дозволило ідентифікувати державні номерні знаки транспортного засобу НОМЕР_1 , які належать транспортному засобу позивача, з моменту обгону до моменту коли транспортний засіб увійшов в зону чіткої їх видимості.
При цьому, такі обставини зафіксовано на відеозаписах, які в розумінні ст..251 КУпАП є доказами у справі.
У постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначено, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у тому випадку, якщо воно зафіксоване у встановленому законом порядку, що зроблено у даному випадку та відображено в оскаржуваній постанові про технічні прилади.
У позові позивач зазначив, що здійснив маневр обгону виключно з метою запобіганню шкоди життю та здоров'ю учасників дорожнього руху в стані крайньої необхідності, тобто обставини щодо обгону та перетину суцільної смуги позивачем визнавались.
Надаючи оцінку доводам позивача з приводу вчинення дій в стані крайньої необхідності, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності.
Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 686/5225/17.
Із змісту переглянутого відеозапису та доказів зібраних у справі не було встановлено будь-якої дійсної, реальної небезпеки, яка загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, а також будь-якої заподіяної та відверненої шкоди водієм ОСОБА_1 , отож він не діяв у стані крайньої необхідності.
Факт здійснення обгону водієм транспортного засобу BMW X1, д.н.з. НОМЕР_1 , через дві суцільні смуги руху в одному напрямку є порушенням вимог п.14.6 е ПДР України, доведений належними та допустимими доказами «поза розумним сумнівом».
У ч.1, ч.2 ст.222, ст..258, 268, 280 КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.
Разом з цим, суд зазначає, що реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується також під час оскарження безпосередньо рішення суб'єкта владних повноважень у суді, що є окремою самостійною підставою для контролю за дотриманням правомірної процедури суб'єктів владних повноважень.
Наведене узгоджується із позицією, що викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 листопада 2019 по справі №487/2179/17.
Конституційний Суд України у п. 2.3 мотивувальної частини рішення від 26.05.2015 року №5-рп/2015 зазначив, що у ч.ч. 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
За змістом пунктів 1 та 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за N 1408/27853, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачена зокрема, ч.2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отож доводи позивача в частині не складання протоколу та не забезпечення його права на захист відповідачем суд вважає неспроможними, оскільки реалізація його прав, передбачених ст..268 КУпАП та Конституцією України забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб'єкта владних повноважень у суді, що є окремою самостійною підставою для контролю за дотриманням правомірної процедури суб'єктів владних повноважень.
При цьому із переглянутого відеозапису судом встановлено, що працівником поліції було дотримано правомірної правової процедури при документуванні, розгляді та винесенні саме оскаржуваної постанови.
Інші доводи позивача в частині неправомірності дій працівників поліції щодо зобов'язання його до проходження медичного огляду та звинувачень працівниками поліції в керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння не є предметом розгляду даної справи щодо оскарження постанови у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а за загальним правилом, суд не може виходити за межі позовних вимог, оскільки він обмежений принципом диспозитивності, тоді як такі вимоги випливають з інших вимог щодо правомірності дій працівників поліції при документуванні матеріалів у разі виявлення в особи ознак наркотичного сп'яніння, що є підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.
Зі змісту позову та доказів наданих на його підтвердження судом встановлено, що позивач не заявляв жодних клопотань, які б вплинули на прийняття рішення посадовою особою суб'єкта владних повноважень щодо зафіксованого правопорушення на момент його виявлення, таких клопотань не було й додано до позову та не ініційовано в ході розгляду справи після надання відповідачем відзиву та доказів до нього , також позивачем не подавалися жодні скарги в органи Національної поліції України або прокуратури щодо дій працівників поліції, тощо.
Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи, на переконання суду, в повній мірі підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, а відтак постанова від 06.07.2025 серії ЕНА №5158720 винесена правомірно та не підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд перевіривши законність і обґрунтованість винесеної постанови залишає її без зміни, а позов без задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує приписи ч. 1 ст. 139 КАС України, а оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати у вигляді судового збору, що поніс позивач суд відносить на його рахунок.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області, Управління патрульної поліції у Вінницькій області, за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та виступає на стороні відповідача - поліцейського 2 взводу 1 роти 1 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капітана поліції Борщак Романа Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом 10-ти днів із дня його проголошення (ч. 4 ст. 286 КАС України) безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Учасники процесу:
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідачі:
Батальйон патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області (провул. Кондрацького, буд.1А, м. Козятин, Хмільницького району Вінницької області, 22102);
Управління патрульної поліції у Вінницькій області (вул.. Ботанічна, буд.24, м. Вінниця);
Третя особа - поліцейський 2 взводу 1 роти 1 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капітана поліції Борщак Романа Васильовича (провул. Кондрацького, буд.1А, м. Козятин, Хмільницького району Вінницької області, 22102).
Суддя Світлана ШПОРТУН