Справа № 128/4517/25
12 листопада 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., оглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, -
07.11.2025 року до провадження судді Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І. надійшли матеріали вищевказаної позовної заяви.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Реалізуючи на власний розсуд право на звернення до суду за захистом, особа (позивач) самостійно визначає час такого звернення, предмет та підстави позову, зміст позовних вимог, особу (відповідача), яка має відповідати за її позовом тощо. Разом із тим, ініціювавши розгляд цивільної справи в суді, позивач зобов'язаний добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки визначені законом або судом.
В частині першій статті 175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Зміст позову - це вказівка позивача на спосіб захисту вже порушеного права (ст. 16 ЦК України).
Статтею 41 Конституції України, статтею 321 ЦК України гарантовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст.. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Депозитний рахунок суду, який відкритий в управлінні державної казначейської служби не є бюджетним рахунком, а є спеціальним реєстраційним рахунком для обліку депозитних сум. Кошти, які зараховуються на цей рахунок є власністю осіб, що їх внесли та підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням із настанням відповідних умов.
Процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.
У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 367/7792/16-ц, зроблено висновок, що встановлена ст. 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.
З метою захисту та гарантування прав та інтересів співвласника, щодо якого виноситься рішення про припинення права власності, частина друга вказаної статті, встановлює обов'язок попереднього внесення співвласниками-позивачами вартості частки в спільному майні на депозитний рахунок суду. Зазначені положення не уточнюють, коли саме має бути внесена грошова сума, проте, в будь-якому випадку, це має відбутися до прийняття рішення судом.
Отже, оскільки позивачем подано до суду позов у порядку ст. 365 ЦК України, попереднє внесення вартості частки в спільному майні на депозитний рахунок суду є обов'язком позивача.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 подано до суду позов в порядку ст. 365 ЦК України щодо припинення права власності відповідача ОСОБА_2 на частку у спільному майні, попереднє внесення вартості частки у спільному майні на депозитний рахунок суду є обов'язком позивача.
Позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів внесення на депозитний рахунок Вінницького районного суду Вінницької області вартості частки спірного майна, а саме: 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , в якості грошової компенсації на користь ОСОБА_2 .
Також позивачкою не надано доказів юридичного зв'язку з відповідачем ОСОБА_2 .
Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Зазначені вище недоліки заяви перешкоджають відкриттю провадження по даній цивільній справі.
Керуючись, ст. ст. 175, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні - залишити без руху.
Роз'яснити позивачу, що: - способом виконання ухвали суду є складання тексту «позовної заяви» із усуненими недоліками, а не подання суду роз'яснень, заяв, пояснень; - виправлена позовна заява із вищевказаними судом доказами має бути подана в примірниках для суду та відповідача, третіх осіб; - у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява вважається неподаною та підлягає поверненню, що не перешкоджає позивачу у повторному зверненню до суду.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який встановити терміном 5 (п'ять) днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО