Справа № 128/128/25
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
за участю: прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представників потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця кримінальне провадження № 12024020000000727, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286КК України,
ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
На підставі ст. 331 КПК України прокурори в судовому засіданні підтримали раніше подане письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Своє клопотання прокурор мотивував тим, що під час обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були враховані ризики, зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України, в тому числі обсяг обвинувачення ОСОБА_10 , а тому він може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, незаконно впливати на свідків та потерпілих, чи судового експерта, тобто відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу у кримінальному провадженні. Вважає, що будь-який інший запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, враховуючи ризики незаконного перетину кордону через тимчасово окуповану територію. Окрім цього, зауваження обвинуваченого, що він вину визнає, але її ще треба довести, вказує на суперечиливу позицію обвинуваченого та можливість вчинення тиску на потерпілих, свідків та експертів, в разі зміни запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_9 щодо задоволення клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечили. Просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки зазначені ризики є недоведеними. Також, підтримали подане в судовому засіданні обвинуваченим письмове клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, яким просили змінити запобіжний захід на більш м'який у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Наголосили на тому, що обвинувачений не має наміру ухилятись від суду, його майно арештоване, а його батьки, які є особами похилого віку, потребують його допомоги.
Прокурори в судовому засіданні заперечили з приводу задоволення клопотання обвинуваченого про зміну раніше обраного запобіжного заходу.
Потерпілі та їх представники в судовому засіданні клопотання прокурора підтримали та просили його задовольнити, заперечили з приводу задоволення клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.
Вислухавши думку учасників судового засідання,оглянувши надані суду матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчуєтьсята до його закінчення судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершено.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
При вирішенні питання про продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України.
Попередніми ухвалами щодо запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_10 , судом було враховано як тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожувала особі на час розгляду питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відомості про особу обвинуваченого, так і те, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, а також незаконно впливати на інших учасників судового розгляду.
Згідно усталеної позиції Європейського суду з прав людини, вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення обвинуваченого під вартою, слід оцінювати обставини в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви»).
Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, внаслідок якого загинуло шестеро людей, з яких двоє діти 2007 та 2008 р.н., санкція статті обвинувачення передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На даному етапі судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_10 не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики не зменшились та продовжують існувати. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_10 ще не допитаний, письмові та інші докази не досліджені, а тому встановлені раніше ризики можливого впливу на свідків та потерпілих, а також уникнення від суду, продовжують існувати.
Обсяг обвинувачення ОСОБА_10 ,у сукупності із даними про особу обвинуваченого, вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд звертає увагу, що посилання обвинуваченого на те, що в даному кримінальному провадженні вже були допитані всі свідки та потерпілі не спростовує і не нівелює ризики, про які йдеться в ухвалах суду про обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Накладення арешту на майно та відсутність факту переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування не можуть впливати на підстави та можливість подальшого застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою і не є підставою для зміни раніше обраного виду запобіжного заходу на більш м'який.
Тому, для запобігання встановленим під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим тримання ОСОБА_10 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_10 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, зважаючи також на відсутність даних про наявність перешкод для застосування обраного запобіжного заходу.
Тому клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 177, 181, 183, 194, 199, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 09.01.2026 включно.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_10 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя: