10 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 308/14886/19
провадження № 61-13411ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», комунального підприємства Вишенківської сільської ради «Добробут-Гарант» і Бойка Олега Миколайовича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності,
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Кей-Колект», КП Вишенківської сільської ради «Добробут-Гарант», державного реєстратора
Бойка О. М. про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 16 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 задовольнив.
Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42736039
від 28 серпня 2018 року, видане Бойком О. М. , КП Вишенківської сільської ради «Добробут-Гарант» в особі Київської філії про реєстрацію права власності
за ТОВ «Кей-Колект» на приміщення, перукарню, реконструйовану з власного нежитлового приміщення, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1594689121101.
Визнав припиненим право власності ТОВ «Кей-Колект» на приміщення, перукарню, реконструйовану з власного нежитлового приміщення, що розташована
за адресою:
АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 грудня 2021 року, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 29 квітня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 грудня 2021 року закрив.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскарженим судовим рішенням не вирішувалось питання про права, інтереси та обов'язки ОСОБА_1 , що згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, є підставою для закриття апеляційного провадження.
20 жовтня 2025 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у зазначеній справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник як на момент звернення ОСОБА_2 до суду з позовом, так і на момент постановлення рішення суду першої інстанції
і на даний час є власником спірного приміщення, яке було придбано
у ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2018 року,
у зв'язку з чим оскаржене судове рішення стосується прав та інтересів заявника.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку
про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства,
які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією
з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право
на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок,
що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи,
а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків (постанови Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17
та від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21).
Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють
або припиняють їх права та/або обов'язки, або породжують для них правові наслідки.
Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права
на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися
з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.
Судове рішення, оскаржене не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав
про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права,
що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав
і обов'язків.
Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі
від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховним Судом
у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 та від 20 травня
2024 року у справі № 0827/11217/2012.
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі,
і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21).
Апеляційний суд установив, що 10 липня 2018 року між ОСОБА_4 , як продавцем та ОСОБА_2 (позивачем), як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Балаж М. В. за реєстровим № 779, згідно з яким продавець передала, а покупець прийняла у власність належну продавцю на праві приватної власності перукарню, реконструйовану з власного нежитлового приміщення,
що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У пункті 6 вказаного договору продавцем засвідчено, що нерухоме майно,
яке є предметом цього договору, під забороною, в іпотеці, під арештом
та у податковій заставі не перебуває, а в пункті 14 приватним нотаріусом засвідчено відсутність заборони, арешту, податкової застави з посиланням на витяги
від 10 липня 2018 року.
Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
про реєстрацію права власності № 135781372 від 28 серпня 2018 року, сформованого державним реєстратором Київської філії КП «Добробут-Гарант» Бойком О. М., на підставі договору іпотеки № 11231187000 від 12 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н. Д. за реєстровим № 2466, та договору про відступлення права вимоги
за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В. 12 грудня 2011 року
за реєстровим № 5207-5208, право власності на приміщення, перукарню, реконструйовану з власного нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею
70,2 кв. м зареєстроване за відповідачем - ТОВ «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1594689121101.
Підставою внесення запису є оспорюване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним № 42736039 від 28 серпня 2018 року, виданого
Бойком О. М. , державним реєстратором КП «Добробут-Гарант» в особі Київської філії.
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 16 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 задовольнив.
Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42736039
від 28 серпня 2018 року, видане Бойком О.М. , КП «Добробут-Гарант» в особі Київської філії про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на приміщення, перукарню, реконструйовану з власного нежитлового приміщення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1594689121101.
Визнав припиненим право власності ТОВ «Кей-Колект» на приміщення, перукарню, реконструйовану з власного нежитлового приміщення, що розташована
за адресою:
АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виходячи з умови договору (прим. 5.2.1 договору іпотеки № 11231187000 від 12 жовтня 2007 року), суд дійшов висновку, що сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Однак аналізуючи правові підстави виникнення права власності на спірний об'єкт нерухомості за витягом № 135781372 від 28 серпня 2018 року, суд констатує відсутність у переліку підстав окремого Договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Стороною відповідача
не надано суду ані договір іпотеки № 11231187000 від 12 жовтня 2007 року, іпотекодавцем спірного об'єкта нерухомості за яким є ОСОБА_4 , ані договір факторингу та відступлення прав вимоги за договором іпотеки, за яким право вимоги за таким договором перейшло до ТОВ «Кей-Колект».
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 грудня 2021 року безпосередньо не вирішувалось питання про права та обов'язки ОСОБА_1
як власника спірного нерухомого майна.
Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що предметом спору є вимога
про скасування рішення про державну реєстрацію права власності № 42736039
від 28 серпня 2018 року на спірне приміщення за ТОВ «Кей-Колект», у зв'язку
з порушенням права власності ОСОБА_2 внаслідок дій ТОВ «Кей-Колект» щодо реєстрації за ним такого права.
Встановивши, що ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у справі, в якій вона не брала участі, на судове рішення, яким не вирішувалось питання про її права, інтереси
чи обов'язки, тому суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок
про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої
статті 362 ЦПК України.
Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх повноважень та у визначений процесуальним законом спосіб.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку
про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення вбачається,
що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо
їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскарженого судового рішення, тому колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», комунального підприємства Вишенківської сільської ради «Добробут-Гарант» і Бойка Олега Миколайовича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання
та оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров