12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 216/2631/25
провадження № 61-14129ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «СЕНС БАНК», треті особи: Київський державний нотаріальний архів, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оскана Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «СЕНС БАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що 10 вересня 2019 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 501182618. 09 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. вчинено виконавчий напис № 20103 згідно якого ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 501182618 від 10 вересня 2019 року, укладеним нею із АТ «Альфа-Банк». Строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 12 грудня 2019 року по 02 березня 2020 року. Сума заборгованості складає 32 193,46 грн.
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу рішенням від 13 червня 2025 року позовні вимоги задовольнив повністю. Визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. від 09 червня 2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 20103, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» (АТ «СЕНС БАНК») заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 193,46 грн на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О. О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Стягнув з АТ «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу додатковим рішенням від 13 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі задовольнив. Стягнув з АТ «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 14 жовтня 2025 рокуапеляційну скаргу АТ «СЕНС БАНК» задовольнив частково. Додаткове рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 липня 2025 року змінив шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката з 15 000,00 грн до 5 000,00 грн.
11 листопада 2025 року Чапала Ю. О., який діє від імені ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року у вказаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. від 09 червня 2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 20103, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» (АТ «СЕНС БАНК») заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 193,46 грн на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О. О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
Справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також ця справа становить значний суспільний інтерес.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес не є достатніми для застосування пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку, оскільки заявником не наведено даних щодо фундаментального значення цього питання.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Сама по собі незгода заявника із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «СЕНС БАНК», треті особи: Київський державний нотаріальний архів, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оскана Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров