13 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 175/679/23
провадження № 61-8528св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінілон»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року, і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ТОВ «Фінансова компанія Фінілон», про захист прав споживачів.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що на початку
2014 року на території АР Крим він уклав з АТ КБ «ПриватБанк» десять банківських договорів з відповідними особовими рахунками, на які він вносив грошові кошти.
3. У листопаді 2019 року він звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» у м. Дніпрі із заявою про повернення належних йому коштів. Але відповідач не повертає належні йому кошти, оскільки не визнає факт укладення з ним договорів.
4. Зазначав, що він звертався до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про розірвання десяти договорів, укладених з банком, стягнення з
АТ КБ «ПриватБанк» відповідних вкладів з процентами, 3% річних та пені за порушення його прав як споживача банківських послуг (справа № 175/4639/19), однак постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав неукладеності договорів банківського вкладу.
5. Вказував, що під час розгляду апеляційним судом справи № 175/4639/19 представник АТ КБ «ПриватБанк» надав суду електронну банківську виписку, засвідчену 21 січня 2020 року головним бухгалтером АТ КБ «ПриватБанк» Ярмоленко В. В. та печаткою АТ КБ «ПриватБанк», яка містить інформацію за усіма банківськими рахунками станом на 17 листопада 2014 року. Зазначена банківська виписка, серед іншого, містить інформацію про розмір коштів на банківських рахунках за вісьмома депозитними договорами, укладення яких не підтвердилося під час розгляду справи № 175/4639/19.
6. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірах, підтверджених суду головним бухгалтером
АТ КБ «ПриватБанк» Ярмоленко В. В. в електронній банківській виписці у формі Витягу з електронного додатку 1 (реєстр кредиторів) до договору переведення боргу № б/н від 17 листопада 2014 року: у розмірі 481 209,86 дол. США, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_1 ; у розмірі
140 260,57 дол. США, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_2 ; у розмірі 17 031,00 дол. США, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_3 ; у розмірі 17 068,49 дол. США, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_2 ; у розмірі
2 478,10 дол. США, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_4 ; у розмірі 17 351,27 дол. США, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_5 ; у розмірі 17 346,79 дол. США, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_6 ; у розмірі 17 400,66 дол. США, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_7 .
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь 3 % річних за останні 3 роки неповернення АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно отриманих від нього грошових коштів у розмірах, підтверджених суду головним бухгалтером
АТ КБ «ПриватБанк» Ярмоленко В. В. в електронній банківській виписці у формі Витягу з електронного додатку 1 (реєстр кредиторів) до договору переведення боргу № б/н від 17 листопада 2014 року: у розмірі 43 308,88 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_1 ; у розмірі 12 623,45 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_2 ; у розмірі
1 532,79 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_3 ; у розмірі 1 536,16 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_2 ; у розмірі 223,02 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_4 ; у розмірі
1 561,61 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_5 ; у розмірі 1 561,21 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_6 ; у розмірі 1 566,05 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_7 .
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь збитки у формі упущеної вигоди у межах позовної давності за період з 13 лютого 2020 року по 13 лютого 2023 року: у розмірі 43 308,88 дол. США, за протиправне позбавлення можливості користуватися коштами, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_1 ; у розмірі 12 623,45 дол. США, за протиправне позбавлення можливості користуватися коштами, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_2 ; у розмірі 1 532,79 дол. США, за протиправне позбавлення можливості користуватися коштами, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_3 ; у розмірі 1 536,16 дол. США, за протиправне позбавлення можливості користуватися коштами, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_2 ; у розмірі 223,02 дол. США, за протиправне позбавлення можливості користуватися коштами, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_4 ; у розмірі 1 561,61 дол. США, за протиправне позбавлення можливості користуватися коштами, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_5 ; у розмірі 1 561,21 дол. США, за протиправне позбавлення можливості користуватися коштами, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_6 ; у розмірі 1 566,05 дол. США, за протиправне позбавлення можливості користуватися коштами, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_7 .
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
8. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти: у розмірі 481 209,86 дол. США, які обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_1 ; у розмірі 140 260,57 дол. США, які обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_2 ; у розмірі
17 031,00 дол. США, які обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_3 ; у розмірі 17 068,49 дол. США, які обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_2 ; у розмірі 2 478,10 дол. США, які обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_4 ; у розмірі 17 351,27 дол. США, які обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_5 ; у розмірі 17 346,79 дол. США, які обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_6 ; у розмірі 17 400,66 дол. США, які обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_7 .
9. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних за останні 3 роки неповернення АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно отриманих від
ОСОБА_1 грошових коштів: у розмірі 43 308,88 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_1 ; у розмірі 12 623,45 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_2 ; у розмірі
1 532,79 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_3 ; у розмірі 1 536,16 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_2 ; у розмірі 223,02 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_4 ; у розмірі
1 561,61 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_5 ; у розмірі 1 561,21 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_6 ; у розмірі 1 566,05 дол. США, за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_7 .
10. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ КБ «ПриватБанк» не повернув ОСОБА_1 безпідставно отримані від нього грошові кошти за вісьмома договорами банківськими рахунками у розмірах, підтверджених 21 січня 2020 року головним бухгалтером АТ КБ «ПриватБанк» Ярмоленко В. В. ОСОБА_1 неодноразово звертався з позовами про повернення його банківських вкладів до суду (цивільні справи № 201/6056/14-ц, № 201/3811/18-ц, № 175/4639/19). Під час розгляду усіх зазначених справ АТ КБ «ПриватБанк» категорично не визнавав факт укладення з ОСОБА_1 зазначених банківських договорів. Тому звернення ОСОБА_1 з відповідними позовами не призвели до захисту його порушеного права.
12. Також суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з банку на його користь 3 % річних за останні 3 роки користування безпідставно отриманими грошовими коштами на підставі статті 625 ЦК України.
13. Відмовляючи ОСОБА_1 у стягненні з відповідача збитків у формі упущеної вигоди, суд першої інстанції вказав на те, що позивач не довів, що у випадку вчасного повернення йому АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно внесених коштів на зазначені рахунки він міг би реально отримати прибуток у вигляді процентів від їх розміщення на депозитах у банківських установах саме в такому розмірі, у якому він просить стягнути суд.
14. Суд першої інстанції також зазначив, що за відсутності згоди боржника у зобов'язанні на переведення боргу, саме АТ КБ «ПриватБанк»,
а не ТОВ ФК «Фінілон», є належним відповідачем у цьому спорі.
15. Позивач та відповідач оскаржили рішення місцевого суду в апеляційному порядку.
16. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відмову від частини позовних вимог задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1 в частині позовних вимог до
АТ КБ «ПриватБанк», третя особа - ТОВ «ФК «Фінілон», про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, що обліковуються на рахунках
№ НОМЕР_3 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , та в частині позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на особових рахунках № НОМЕР_3 , № НОМЕР_8 ,
№ НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 .
17. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 30 травня 2023 року в частині позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, що обліковуються на зазначених вище рахунках, та в частині позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних за протиправне неповернення коштів, що обліковувалися на таких рахунках визнано нечинним. Провадження у цивільній справі в частині зазначених вимог закрито.
18. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відмову від апеляційної скарги задоволено. Прийнято відмову представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа - ТОВ «ФК «Фінілон», про захист прав споживача банківських послуг закрито.
19. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року в частині позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, що обліковуються на рахунках № НОМЕР_1 ,
№ НОМЕР_2 , та трьох відсотків річних змінено.
20. Другий абзац резолютивної частини рішення викладено в іншій редакції.
21. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у нижчезазначених розмірах: у розмірі 17 597 170,88 грн, що є еквівалентом 481 209,86 дол. США за офіційним курсом НБУ (36,5686 грн за 1 дол. США) станом на 25 вересня 2023 року, які обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_1 ; у розмірі 5 129 132,68 грн, що є еквівалентом 140 260, дол. США, які обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_2 .
22. Третій абзац резолютивної частини рішення викладено в такій редакції. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3% річних за останні 3 роки неповернення АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно отриманих від
ОСОБА_1 грошових коштів у розмірах: у розмірі 1 583 745,10 грн, що є еквівалентом 43 308,88 дол. США, за офіційним курсом НБУ (36,5686 грн за 1 дол. США) станом на 25 вересня 2023 року, за протиправне неповернення коштів, які обліковувалися на особовому рахунку № НОМЕР_1 ; у розмірі
461 621, 89 грн, що є еквівалентом 12 623,45 дол. США, за протиправне неповернення коштів, які обліковувалися на особовому рахунку
№ НОМЕР_2 .
23. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з огляду на встановлені у справах № 201/6056/14-ц, № 201/3811/18, № 175/4639/19 обставини про відсутність доказів існування між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» правовідносин за договорами банківських вкладів, наявні всі умови для висновку про виникнення між ними зобов'язання з безпідставного збагачення за рахунок отриманих банком від позивача грошових коштів у розмірах, підтверджених банківською випискою у формі витягу з електронного додатку 1 (реєстр кредиторів) до договору переведення боргу № б/н
від 17 листопада 2014 року, засвідченою головним бухгалтером
АТ КБ «ПриватБанк» Ярмоленко В. В. Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Однак, з огляду на обмеження, введені Постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року
№ 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», прийнятою відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України», що позбавляють можливості конвертувати кошти та перерахувати їх стягувачу у валюті, визначеній рішенням суду, суд апеляційної інстанції вважав за можливе змінити рішення суду шляхом стягнення безпідставно отриманих коштів та 3 % річних в еквіваленті у національній валюті.
24. Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року касаційну скаргу
АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
25. Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції зауважував, що судовими рішеннями в іншій справі встановлено відсутність доказів існування між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» правовідносин за договорами банківського вкладу за рахунками № 26209602110738 та № 26209602036180. Водночас, наявне ще одне судове провадження (справа № 175/1438/22), предметом спору у якому є стягнення грошових коштів (3 % річних та пені) за договорами банківського вкладу № SAMDNWFD0070058208000 від 14 січня 2014 року та № SAMDNWFD0070062883800 від 20 січня 2014 року. Зазначене свідчить про передчасність висновків суду апеляційної інстанції.
26. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року в частині позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, що обліковуються на рахунках № НОМЕР_1 та
№ НОМЕР_2 та трьох відсотків річних і в частині відмови у задоволені позовних вимог та стягненні судового збору залишено без змін.
27. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з огляду на встановлені у справах № 201/6056/14-ц, № 201/3811/18, № 175/4639/19,
№ 175/1438/22 обставини щодо відсутності між сторонами договірних правовідносин відносно обліковуваних на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1 грошових коштів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для їх стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , як безпідставно отриманих грошових коштів, на підставі статті 1212 ЦК України. За прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, розмір яких доведений позивачем.
Узагальнені доводи касаційної скарги
28. 04 липня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватирішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
29. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20, у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року у справі № 175/4639/19, у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 175/679/23(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
30. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що неможливо вважати безпідставно набутими банком кошти, що обліковувалися на особистих рахунках ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , оскільки такі рахунки відкривалася саме для внесення позивачем суми вкладів. Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.
31. Вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, за встановлених у справах № 201/6056/14, № 201/3811/18 та № 175/4639/19 обставин укладання з ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» договорів банківського вкладу, внесення коштів на депозитні банківські рахунки, а також переведення коштів ОСОБА_1 у розмірах 481 209,86 дол. США та 140 260,57 дол. США на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон». Зазначене свідчить про наявність підстав для звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, на підставі якого було йому первісно відмовлено у позовних вимогах до банку.
32. Крім того, вважає, що апеляційний суд не встановив з якого саме моменту та на якій підставі (з яких причин) виникло прострочення виконання зобов'язання щодо повернення банком на користь ОСОБА_1 отриманих коштів. Матеріали справи не містять жодної вимоги ОСОБА_1 до банку щодо повернення йому грошей як безпідставно набутих. Банк звертає увагу на встановлені в інших справах обставини і вважає, що висновки суду ґрунтуються на неправильній оцінці доказів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
33. Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 175/679/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
34. 15 серпня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
35. Відповідно до наданої електронної виписки за рахунками ОСОБА_1 , відкритими у АТ КБ «ПриватБанк», у формі витягу з електронного додатку «додаток 1 (реєстр кредиторів) до договору переведення боргу № б/н від 17.11.2014», яка 10 вересня 2020 року засвідчена головним бухгалтером
АТ КБ «ПриватБанк» Ярмоленко В. В. та печаткою АТ КБ «ПриватБанк», станом на 17 листопада 2014 року на рахунках ОСОБА_1 обліковувалися, серед іншого, наступні грошові кошти:
- запис № 6784: у колонці № 2 зазначено - ОСОБА_1 ; у колонці № 3 зазначено - 26209602110738; у колонці № 5 зазначено - USD; у колонці № 6 зазначено 481 209,86 дол. США; у колонці № 8 зазначено номер договору - SAMDNWFD0070058208000;
- запис № 6791: у колонці № 2 зазначено - ОСОБА_1 ; у колонці № 3 зазначено - 26209602036180; у колонці № 5 зазначено - USD; в колонці № 6 зазначено 140 260,57 дол. США, у колонці № 8 зазначено номер договору - SAMDNWFD0070062883800.
36. ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з позовами про повернення його банківських вкладів, нарахування пені та 3 % річних (справи
№ 201/6056/14-ц, № 201/3811/18-ц, № 175/4639/19, № 175/1438/22), у задоволенні яких було відмовлено з підстав відсутності доказів укладення договорів банківського вкладу № SAMDNWFD0070062883800 від 20 січня
2014 року та № SAMDNWFD0070058208000 від 14 січня 2014 року між ним та
АТ КБ «ПриватБанк».
37. Постановою Дніпровський апеляційний суд від 03 червня 2025 року у справі № 175/1438/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних, з підстав того, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року, у справі, що переглядається в касаційному порядку, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, що обліковуються на рахунках № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_9 ) та № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_10 ) та трьох відсотків річних задоволені. На користь ОСОБА_1 з АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто безпідставно набуті кошти та 3 % річних. Рішення суду виконано і виконавчі провадження закриті.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
38. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
39. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
40. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
41. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
42. Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
43. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
44. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
45. Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
46. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
47. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
48. Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
49. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
50. Подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.
51. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
52. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
53. Подібний висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.
54. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
55. Стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. У разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК.
56. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17.
57. Встановивши, що на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих у АТ КБ «ПриватБанк», обліковуються внесені ОСОБА_1 грошові кошти, водночас, між сторонами відсутні договірні зобов'язання, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині повернення таких коштів та нарахування 3 % річних в межах останніх трьох років неповернення безпідставно отриманих коштів.
58. Зазначені обставини (відсутність договірних правовідносин) правильно були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі, зокрема, преюдиційних обставин у справах №201/6056/14-ц, № 201/3811/18-ц, № 175/4639/19, № 175/1438/22 у порядку частини четвертої статті 82 ЦПК України.
59. Колегія суддів зауважує, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17).
60. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
61. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
62. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
63. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
64. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшли достатнім чином обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
65. Про наявність правових підстав для стягнення в порядку статті 1212 ЦК України з АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів, які обліковуються на банківських рахунках позивача, за умови встановлення в судовому порядку факту відсутності між ними договірних відносин (преюдиційні обставини), Верховний Суд зазначав у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 199/151/23.
66. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Обставин, які б свідчили про неправильний розрахунок 3 % річних, АТ КБ «ПриватБанк» не зазначило та доказів на їх підтвердження не надавало.
67. Слід враховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
68. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
69. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскарженій частині, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
70. Посилання касаційної скарги на безпідставне неврахування судами попередніх інстанцій встановлених у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року у справі
№ 175/4639/19 обставин колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що зазначеною постановою Верховний Суд закрив провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів за договорами № SAMDNWFD0070058208000
від 14 січня 2014 року та № SAMDNWFD0070062883800 від 20 січня 2014 року. Підставою для закриття провадження було вирішення спору щодо зазначених вимог судовими рішеннями Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 23 грудня 2014 року у справі № 201/6056/14-ц, від 10 грудня 2018 року у справі № 201/3811/18, встановлені обставини у яких були враховані судами попередніх інстанцій у цій справі.
71. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
72. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
73. З урахуванням доводів касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій в оскарженій частині.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 30 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 03 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович