13 листопада 2025 року
м. Київ
Справа № 911/1595/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача - Шевченка І. В.,
відповідача-1 - не з'явився,
відповідача-2 - не з'явився,
відповідача-3 - не з'явився,
третьої особи - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 10 липня 2025 року (суддя Бабкіна В. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шапран В. В., судді: Андрієнко В. В., Буравльов С. І.)
у справі № 911/1595/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс"
до: 1) Публічного акціонерного товариства "Газпром", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", 3) Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації,
про стягнення 41 222 405,68 грн шкоди, заподіяної майну.
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" (далі - ТОВ "Шафран Спайс", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Газпром" (далі - ПАТ "Газпром"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" (далі - ТОВ "Газпром Капітал") та Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" (далі - МК ТОВ "Газпром Інтернешнл Лімітед"), у якій просило за шкоду, заподіяну майну, стягнути з відповідачів 41 222 405,68 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Шафран Спайс" зазначило, що воно зазнало збитків унаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - рф). У 2022 році позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до рф про відшкодування майнової шкоди. Цей спір був предметом розгляду господарської справи № 911/410/23. За результатами розгляду вказаної справи суд першої інстанції ухвалив рішення 01 червня 2023 року у справі № 911/410/23, в якому встановив, що внаслідок протиправних дій рф, позивачеві було завдано майнової шкоди, та застосував до цих обставин загальні положення цивільного права, що регулюють деліктні правовідносини. Щоб забезпечити виконання рішення у справі № 911/410/23, позивач звернувся з іншим позовом до "alter ego" рф.
Короткий зміст судових рішень
3. Ухвалою від 19 травня 2025 року Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі № 911/1595/25, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державу рф в особі Міністерства юстиції рф, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі.
4. Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції встановив, що позов подано без дотримання вимог статті 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору.
5. Ухвалою від 16 червня 2025 року Господарський суд Київської області повідомив позивача про наявність підстав для залишення позовної заяви у справі № 911/1595/25 без руху, встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
6. Цією ухвалою суд першої інстанції зобов'язав позивача сплатити судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 618 336,09 грн з огляду на те, що ТОВ "Шафран Спайс" подало позов до юридичних осіб, які є пов'язаними з рф, а не до самої держави рф. Також суд виснував, що позивач за подання цієї позовної заяви не може бути звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
7. Ухвалою від 10 липня 2025 року Господарський суд Київської області у справі № 911/1595/25 залишив без розгляду позовну заяву ТОВ "Шафран Спайс" на підставі частини тринадцятої статті 176, пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки суд встановив, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
8. Північний апеляційний господарський суд постановою від 16 вересня 2025 року залишив без змін ухвалу Господарського суду Київської області від 10 липня 2025 року у справі № 911/1595/25.
9. Залишаючи без змін зазначену ухвалу, апеляційний суд дійшов висновку що норма пункту 22 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI не містить положень про розповсюдження встановленої нею пільги на позивачів у будь-яких справах про стягнення збитків (майнової шкоди), які виникли у зв'язку зі збройною агресією, збройним конфліктом рф. Ця норма містить чіткий припис щодо меж її застосування, а саме у справах за позовами до держави-агресора рф, і не розповсюджується на справи за позовами до будь-яких господарюючих суб'єктів, в тому числі пов'язаних з державою-агресором як з бенефіціарним власником або в контексті доктрини "alter ego". При цьому, апеляційний суд послався на висновки Верховного Суду, викладені в ухвалах від 17 квітня 2025 року у справі № 905/1640/24 та від 21 серпня 2025 року у справі № 910/3076/25.
10. Апеляційний суд визнав хибними твердження ТОВ "Шафран Спайс" про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 6 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, оскільки наведена норма поширюється на цивільних позивачів у кримінальних провадженнях у справах про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. У цьому випадку позивач звертається з позовом до господарського суду, а відтак наведена норма права не застосовується до спірних правовідносини.
11. Щодо застосування судом першої інстанції частини одинадцятої статті 176 ГПК України апеляційний суд виснував, що місцевий господарський суд вжив належних заходів щодо сприяння позивачу у реалізації ним права на звернення до суду, яке гарантоване йому положеннями статті 129 Конституції України та частини першої статті 17 ГПК України, та визначивши, які недоліки містить позовна заява, залишив позов без руху з наданням 5-денного строку з дня вручення ухвали на усунення недоліків позовної заяви.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. ТОВ "Шафран Спайс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 10 липня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року у справі № 911/1595/25 та передати справу на розгляд по суті до Господарського суду Київської області.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Касаційна скарга подана на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.
14. Скаржник, зокрема, зазначає про те, що суд першої інстанції порушив вимоги частини одинадцятої статті 176 ГПК України, залишивши позовну заяву без руху вже після відкриття провадження з підстав, які були відомі суду на момент відкриття провадження. При цьому, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду викладені у постановах від 15 липня 2021 року у справі № 922/4128/20 та від 20 вересня 2022 року у справі № 904/7769/21.
15. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій вдалися до надмірного формалізму, обмежено витлумачивши норму пункту 22 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI щодо поширення пільги зі сплати судового збору тільки на позови до держави-агресора рф, не застосувавши доктрини "piercing the corporate veil" та "alter ego" до відповідачів, які уособлюють їх засновника - державу-агресора. При цьому, скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 910/10442/22.
16. Також скаржник посилається на норму пункту 6 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, мотивуючи тим, що має право на звільнення від сплати судового збору, оскільки збитки йому були завдані саме внаслідок кримінального правопорушення, що підтверджено судовим рішенням від 01 червня 2023 року у справі № 911/410/23. При цьому, позивач посилається на висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 361/6656/17 та ухвалі від 09 січня 2025 року у справі № 295/11754/24.
Доводи інших учасників справи
17. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу ТОВ "Шафран Спайс" не подали.
Рух справи в суді касаційної інстанції
18. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 жовтня 2025 року для розгляду касаційної скарги у справі № 911/1595/25 було визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б.
19. Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі № 911/1595/25 за касаційною скаргою ТОВ "Шафран Спайс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10 липня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року, та призначив розгляд касаційної скарги у судовому засіданні на 13 листопада 2025 року з повідомленням учасників справи.
20. Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією рф проти України введено в Україні воєнний стан.
21. З листа Міністерства закордонних справ України "Щодо вручення судових документів на території РФ" від 04 вересня 2022 року № 71/17-500-67127 вбачається, що через повномасштабну агресію рф проти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та рф розірвано, а всіх співробітників закордонних дипломатичних установ України евакуйовано з території держави-агресора. З огляду на зазначене, наразі унеможливлено надання органами дипломатичної служби України сприяння щодо передачі судових документів російській стороні.
22. 12 січня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2855-ІХ "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності", яким постановила вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 66), який набрав чинності 05 лютого 2023 року.
23. Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про неможливість звернення із судовим дорученням для вручення відповідачам та третій особі судових документів у цій справі в порядку статті 367 ГПК України.
24. Таким чином, враховуючи введення воєнного стану в Україні та розірвання дипломатичних відносин між Україною і рф, в тому числі, вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та припинення Акціонерним товариством "Укрпошта" обміну міжнародними поштовими відправленнями з рф, повідомлення відповідачів та третьої особи про дату, час і місце розгляду справи було здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.
25. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10 листопада 2025 року № 32.2-01/2843 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/1595/25 у зв'язку з відпусткою судді Колос І. Б.
26. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2025 року справу № 911/1595/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
27. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Джерела права. Оцінка доводів касаційної скарги та висновків судів першої та апеляційної інстанцій
29. Предметом касаційного перегляду є ухвала Господарського суду Київської області від 10 липня 2025 року, залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року у справі № 911/1595/25, про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини тринадцятої статті 176, пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України.
30. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судами норм частини одинадцятої статті 176 ГПК України, а також незастосування до спірних правовідносин пунктів 6, 22 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Щодо застосування норми частини одинадцятої статті 176 ГПК України
31. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
32. Згідно з частиною першою статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
33. Відповідно до частини першої статті 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
34. Згідно з частиною одинадцятою статті 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
35. З наведених норм права вбачається, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору. Якщо такі документи не подані, то суд залишає таку позовну заяву без руху. Якщо суд відкрив провадження у справі та після цього встановив (з'ясував), що документи про сплату судового збору не додані, він також залишає таку позовну заяву без руху.
36. Регулювання норми частини одинадцятої статті 176 ГПК України спрямоване на виправлення помилки, в тому числі суддівської, допущеної при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Необхідність виправлення цієї помилки не залежить від того, чи могли бути відомі суду обставини недодержання позивачем вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК України, як помилково вважає скаржник, чи ні. Визначальним для застосування норми частини одинадцятої статті 176 ГПК України є те, що суд встановив (з'ясував) відповідні обставини після відкриття провадження у справі.
37. При цьому Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 922/4128/20. В зазначеній справі Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що після залишення позовної заяви без руху з підстав недоплати судового збору позивач зменшив розмір позовних вимог та доплатив еквівалентну зменшеним позовним вимогам суму судового збору, чого суди не врахували. При цьому, висновок Верховного Суду у зазначеній справі щодо тлумачення норми частини одинадцятої статті 176 ГПК України, викладений у пункті 3.11 постанови, не суперечить висновкам судів попередніх інстанцій у цій справі.
38. Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 904/7769/21. В зазначеній справі Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що після залишення позовної заяви без руху позивач виправив недоліки і суд відкрив провадження у справі, але після проведення декількох підготовчих засідань, вдруге залишив позовну заяву без руху з вимогою до позивача подати додаткові документи (витяги з реєстрів, акти прийому-передачі майна, інформацію, пояснення), проте не конкретизував, які ж саме недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом подання цих документів, зважаючи на предмет і підстави заявленого позову, а також залишив поза увагою те, чи зобов'язаний був позивач додати до позовної заяви такі докази, на підтвердження своїх позовних вимог, при цьому ухвала про залишення позовної заяви без руху взагалі не містить обґрунтування невідповідності позовної заяви вимогам статей 164, 172 ГПК України. Отже, обставини повторного залишення позовної заяви без руху в зазначеній справі не подібні обставинам залишення позовної заяви без руху в цій справі. При цьому висновок Верховного Суду у зазначеній справі щодо тлумачення норми частини одинадцятої статті 176 ГПК України, викладений в абзаці 8 пункту 3.3 постанови, не суперечить висновкам судів попередніх інстанцій у цій справі.
39. Також Верховний Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, щодо доводів скаржника про повторне залишення Господарським судом міста Києва позовної заяви без руху (ухвалою від 26 листопада 2019 року після відкриття провадження у справі та постановлення ухвали від 08 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без руху) зазначила, що відповідно до частини одинадцятої статті 176 ГПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Отже, суд першої інстанції, залишаючи ухвалою від 26 листопада 2019 року позовну заяву без руху, після відкриття провадження у справі № 910/13737/19 діяв у межах процесуальних норм права, визначених ГПК України (пункти 68, 69 вказаної постанови).
Щодо застосування норми пункту 22 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI
40. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
41. Згідно зі статтею 2 Закону № 3674-VI платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
42. Відповідно до пункту 22 частини першої статті 5 "Пільги щодо сплати судового збору" Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора рф про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
43. Зазначені норми права встановлюють, що судовий збір - це обов'язковий платіж до державного бюджету України, який сплачується за подання позовних заяв до суду юридичними особами. При цьому, норма пункту 22 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI встановлює пільгу у вигляді звільнення від сплати судового збору для позивачів у справах за їх позовами до держави-агресора рф про відшкодування шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією або збройним конфліктом.
44. Норма пункту 22 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI регулює відносини між Державою Україна та позивачем щодо звільнення останнього від сплати судового збору та за своїм правовим регулюванням є виключною нормою, оскільки робить вилучення з загального правила сплати судового збору при зверненні до суду та надає пільгу для певної категорії позивачів.
45. Дія виключних норм права поширюється тільки на ті відносини, які чітко визначені в законі, вони не можуть тлумачитись розширено, та поширювати свою дію на схожі відносини.
46. Норма пункту 22 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI чітко встановлює, що від сплати судового збору звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора рф. Отже, відповідачем за такими позовами закон чітко визначає державу-агресора рф. Ця норма не може тлумачитись розширено та поширювати свою дію на інших відповідачів, тому цільовий спосіб тлумачення (про який згадує скаржник) не може змінювати зміст такої виключної норми всупереч її мовному тлумаченню.
47. Посилання скаржника на незастосування судами попередніх інстанцій доктрин "piercing the corporate veil" та "alter ego" до відповідачів Верховним Судом відхиляються, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях не вирішувалися питання правомірності заявленого позову щодо відповідальності відповідачів за шкоду, спричинену державою-агресором рф та зобов'язання їх відшкодувати таку шкоду замість держави-агресора рф.
48. В оскаржуваних судових рішеннях вирішувалося питання наявності у позивача пільги на звільнення від сплати до Державного бюджету України судового збору за подання до суду позовної заяви. Очевидно, що до відносин позивача з Державою Україна щодо зобов'язання останнього сплатити судовий збір зазначені скаржником доктрини, а відповідно і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 910/10442/22, не застосовні.
49. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду щодо застосування норми пункту 22 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI неодноразово висловлювались, зокрема в ухвалах від 17 квітня 2023 року у справі № 905/1640/24, від 21 серпня 2025 року у справі № 910/3076/25 і оскаржувані судові рішення цим висновкам відповідають.
Щодо застосування норми пункту 6 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI
50. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
51. Вказана норма передбачає звільнення позивачів від сплати судового збору при поданні позовної заяви про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідачем за таким позовом є особа, яка вчинила таке кримінальне правопорушення. При цьому, позивач при поданні зазначеної позовної заяви до суду, відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 ГПК України, має подати відповідні докази, які підтверджують вчинення відповідачем кримінального правопорушення.
52. Верховний Суду звертає увагу, що ТОВ "Шафран Спайс" зверталося до суду з позовною заявою до держави-агресора рф про стягнення шкоди, заподіяної збройною агресією останньої. Рішенням Господарського суду Київської області від 01 червня 2023 року у справі № 911/410/23 цей позов був задоволений, було стягнуто з рф на користь позивача 41 222 405,68 грн майнової шкоди. Також суд врахував, що позивач за цим позовом звільнений від сплати судового збору та стягнув його в дохід державного бюджету України з держави-агресора рф.
53. Отже, у зазначеному спорі ТОВ "Шафран Спайс" використало надану йому Законом № 3674-VI пільгу про звільнення від сплати судового збору у справі про відшкодування завданої ТОВ "Шафран Спайс" шкоди.
54. У цій справі ТОВ "Шафран Спайс" звернулося з позовною заявою до інших відповідачів.
55. Посилання скаржника на лист Бучанського РУП ГУ НП в Київській області щодо відкриття кримінального провадження № 12022111050001840, який зазначений в рішенні Господарського суду Київської області від 01 червня 2023 року у справі № 911/410/23, правильно не були враховані судом апеляційної інстанції, оскільки з них не вбачається, що кримінальне провадження порушено стосовно відповідачів у цій справі.
56. Також, Верховний Суд враховує висновки Верховного Суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 757/52913/17-ц (про те, що витяг з кримінального провадження лише підтверджує факт реєстрації відповідної заяви в державному реєстрі розслідувань та не може бути доказом кримінального правопорушення) та від 03 квітня 2024 року у справі № 907/285/22 (в яких суд констатував відсутність доказів вчинення кримінального правопорушення у вигляді відповідного судового рішення для застосування норми пункту 6 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI).
57. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 361/6656/17 та ухвалі від 09 січня 2025 року у справі № 295/11754/24, Верховним Судом відхиляються, оскільки висновки в зазначених постановах зроблені у відносинах, які не є подібними з відносинами у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. Враховуючи вищевикладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
59. За змістом частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
60. Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
61. Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення ЄСПЛ від 28 листопада 2006 року у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, ЄСПЛ в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення ЄСПЛ від 12 червня 2007 року у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01).
62. Верховний Суд зазначає, що законодавче закріплення судових витрат, серед інших має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
63. Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)).
64. ЄСПЛ в рішенні "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року у справі № 28249/95 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
65. Під час перегляду судових рішень на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України суд касаційної інстанції перевіряє оскаржувані судові рішення на те, чи правильно суди застосували норми матеріального права та чи не порушили суди норми процесуального права.
66. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що місцевий суд в ухвалі від 16 червня 2025 року дійшов обґрунтованих висновків про залишення позовної заяви позивача без руху та зобов'язання останнього сплати судовий збір за подання позовної заяви.
67. Оскільки ТОВ "Шафран Спайс" в установлений строк не усунуло недоліки позовної заяви, визначені в указаній ухвалі, місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини тринадцятої статті 176 ГПК України.
68. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
69. Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
70. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
71. Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
72. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже підстав для їхньої зміни чи скасування немає.
Судові витрати
73. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 10 липня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року у справі № 911/1595/25 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова