04 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/16192/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
позивача - Драчука І. В. (адвоката),
відповідача - Квятківського О. В. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 (колегія суддів: Яценко О. В. - головуюча, Тищенко О. В., Ганчаров С. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 (суддя Смирнова Ю. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Док Про"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
про стягнення 2 336 409,08 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Док Про" (далі - ТОВ "Док Про") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ "СК "Уніка") про стягнення 2 336 409,08 грн, з яких: 2 223 826,52 грн основного боргу, 16 233,93 грн пені, 13 306,50 грн 3 % річних, 83 042,13 грн інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги ТОВ "Док Про" мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами генерального договору добровільного страхування вантажів від 28.03.2024 № 370024/2701/0000007 (далі - договір страхування) щодо виплати належного позивачу страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 у справі № 910/16192/24, задоволено позов ТОВ "Док Про" повністю.
Вирішено стягнути з ПрАТ "СК "Уніка" на користь ТОВ "Док Про" 2 223 826,52 грн основного боргу, 16 233,93 грн пені, 13 306,50 грн 3 % річних, 83 042,13 грн інфляційних втрат та 3 5046,14 грн витрат зі сплати судового збору.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Док Про", суд першої інстанції виходив із того, що 28.03.2024 між сторонами було укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів № 370024/2701/0000007, його умови набрали чинності і щодо перевезення, яке відбулося 12.06.2024. Як зазначив суд першої інстанції, заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивач купив товар у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідел Компані" (далі - ТОВ "Ідел Компані") для того, щоб перепродати Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ "Енераопт", застрахував цей товар у відповідача на період перевезення як вантаж, натомість фактичних розрахунків за товар не проводилось.
Суд першої інстанції встановив, що на обґрунтування реальності проведення операцій за договором поставки від 05.02.2024 позивач надав належні та допустимі докази фактичної оплати отриманого у ТОВ "Ідел Компані" товару, а саме: платіжні інструкції з посиланням на відповідні рахунки-фактури ТОВ "Ідел Компані", виписку банку з рахунку позивача за період з 18.04.2025 до 07.05.2025 щодо оплати отриманого у ТОВ "Ідел Компані" товару.
Суд першої інстанції також зазначив, що на обґрунтування розміру матеріальних збитків, заподіяних власнику майна - позивачу внаслідок пожежі, яка сталася при перевезенні належного йому вантажу 12.06.2024, позивач долучив до позовної заяви висновок спеціалізованої установи - Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2024 № СЕ-19/111-24/66693-ТВ. Суд зазначив, що експерт, який склав зазначений висновок, був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, визначив розмір матеріального збитку позивача на суму 2 352 495,63 грн без ПДВ та 2 822 988,22 грн з ПДВ. Суд першої інстанції зазначив, що бере до уваги цей висновок як належний та допустимий доказ у справі для підтвердження суми, яка має бути стягнута з відповідача, на відміну від наданого відповідачем висновку судового експерта Подстрєл В. М. від 27.09.2024 № 18, яка не попереджена про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.
Суд першої інстанції при цьому виснував, що висновок судового експерта Подстрєл В. М. від 27.09.2024 № 18 є лише одним із доказів у справі, він не узгоджується зі встановленими судом обставинами справи, тому суд не бере його до уваги як належний та допустимий доказ.
Суд першої інстанції, враховуючи надані докази та оцінюючи наведені сторонами аргументи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Док Про" в частині стягнення з ПрАТ "СК "Уніка" 2 223 826,52 грн страхового відшкодування за договором страхування, оскільки, за висновком суду, відмова відповідача у виплаті такого відшкодування є неправомірною.
Крім того, суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних, інфляційних втрат та пені, зазначив про їх правильність та дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Док Про" про стягнення з відповідача 16 233,93 грн пені, 13 306,50 грн 3 % річних, 83 042,13 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 15.10.2024 до 26.12.2024 слід задовольнити.
2.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції, відхиляючи аргументи відповідача, надав оцінку висновку експерта № 18 за результатами проведеного експертного дослідження, складеного на замовлення відповідача 27.09.2024 судовим експертом Подстрєл В. М., та зазначив, що відхиляє цей висновок експерта № 18. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що на вирішення експерта відповідачем було поставлено таке питання: "Чи підтверджується документально нестача застрахованого вантажу на підприємстві позивача, яка сталась в результаті пожежі під час перевезення товарів транспортним засобом 12.06.2024 у кількості 22 186 одиниць товару на загальну вартість 2 263 826,01 грн?" При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що на зазначене питання експертом надано таку відповідь: "В результаті проведеного економічного дослідження експерт не отримав достатніх документальних доказів нестачі товарів у кількості 22 186 одиниць товару на загальну вартість 2 263 826,01 грн, що виникла в результаті пожежі, що призвело до втрати активів та, як наслідок, збитку на підприємстві позивача. Надані документи викликають сумнів у реальності проведення господарських операцій з придбання та продажу товарів. Крім того, експерт отримала ряд об'єктивних та суб'єктивних доказів дублювання документів, ведення бухгалтерського обліку та формування первинних документів на різних облікових платформах, свідомого псування документів, можливо з метою приховування факту ухилення від сплати податку на додану вартість та отримання страхового відшкодування". Суд апеляційної інстанції також зазначив, що експерт Подстрєл В. М. інформувала відповідача про виявлені нею суб'єктивні ознаки шахрайства.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що на вирішення судового експерта не було поставлено питання щодо встановлення в діях позивача ознак шахрайства. Суд апеляційної інстанції виснував, що за відсутності належних доказів щодо встановлення у діях позивача ознак шахрайства (вироку суду) суд першої інстанції правильно відхилив твердження відповідача про наявність у діях позивача ознак кримінального правопорушення.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, висновків щодо неотримання достатніх документальних доказів нестачі товарів у кількості 22 186 одиниць товару на загальну вартість 2 263 826,01 грн, яка виникла в результаті пожежі, що призвело до втрати активів та, як наслідок, - збитку на підприємстві позивача, судовий експерт дійшов, виходячи з наявності недоліків у первинних документах. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що наявні в матеріалах справи договори поставки від 03.05.2024 та від 05.02.2024 не містять закреслень, надані видаткові накладні містять дані, які можуть ідентифікувати осіб, відповідальних за проведення господарських операцій. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок експерта Подстрєл В. М. спростовується наявними у матеріалах справи доказами. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що документи експерту Подстрєл В. М. були надані не позивачем, а відповідачем. Як зазначив суд апеляційної інстанції, решта наведених відповідачем недоліків не може бути визнана судом істотними. При цьому суд апеляційної інстанції виснував, що наданими позивачем доказами підтверджується логічна та вірогідна поведінка позивача у правовідносинах щодо купівлі та продажу товару.
Суд апеляційної інстанції встановив, що на обґрунтування розміру матеріального збитку позивач долучив до позовної заяви висновок спеціалізованої установи - Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28.11.2024 № СЕ-19/111-24/66693-ТВ; експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта; експертом визначено розмір матеріального збитку позивача на суму 2 352 495,63 грн без ПДВ та 2 822 988,22 грн з ПДВ. Як зазначив суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно взяв до уваги такий висновок як належний та допустимий доказ у справі для підтвердження суми, яка має бути стягнута з відповідача, а недоліки вказаного висновку, на які посилається відповідач, не є такими, які можуть вплинути на висновки експерта.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що при укладенні договору поставки від 05.02.2024 сторонами було допущено описку в даті його укладення, для виправлення якої сторонами 15.04.2025 укладено договір про внесення змін № 1. З урахуванням цього договору датою укладення договору поставки є 17.03.2024. Як виснував суд апеляційної інстанції, цим спростовується послання відповідача на те, що договір поставки від 05.02.2024 є сфальсифікованим, оскільки згідно з даними з ЄДРПОУ директор позивача Максименко С. В. не міг укласти зазначений договір поставки 05.02.2024, бо став директором товариства лише в березні 2024 року.
Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вказаний доказ із більшою вірогідністю підтверджує безпідставність відмови відповідача у виплаті позивачу спірного страхового відшкодування. Тому апеляційний суд виснував, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 2 223 826,52 грн, а також позовні вимоги про стягнення 16 233,93 грн пені, 13 306,50 грн 3 % річних, 83 042,13 грн інфляційних втрат.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ПрАТ "СК "Уніка" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 у справі № 910/16192/24 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. ПрАТ "СК "Уніка", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
ПрАТ "СК "Уніка", обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що висновок експерта від 28.11.2024 № СЕ-19/111- 24/66693-ТВ складено та одержано з порушенням закону. Тому, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення (розмір заподіяних збитків), на підставі недопустимого доказу - висновку експерта від 28.11.2024 № СЕ-19/111-24/66693-ТВ.
Крім того, як зазначає скаржник, суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення (наявність у позивача права власності на застрахований вантаж), на підставі недопустимих доказів (договору поставки від 05.02.2024 та відповідних видаткових накладних і рахунків-фактур), що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. При цьому скаржник зазначає, що в постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що при укладенні договору поставки від 05.02.2024 сторонами було допущено описку в даті його укладення, для виправлення якої сторонами 15.04.2025 укладено договір про внесення змін № 1, з урахуванням якого датою укладення договору поставки є 17.03.2024. Натомість, за твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували того, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до 14.05.2024 в Україні товариства з назвою ТОВ "Ідел Компані" не існувало, воно виникло в результаті здійснення перереєстрації компанії, яка раніше називалась ТОВ "НОВА ПРОДАКШН" та знаходилась за адресою: Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Героїв Майдану, буд. 60.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 28.03.2024 позивач (страхувальник) та відповідач (страховик) уклали договір страхування, в якому погодили, що за цим договором страховик зобов'язується в разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу (якщо він призначений страхувальником та вказаний в цьому договорі), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі в розмірі та в порядку, що передбачені цим договором, та виконувати інші умови цього договору.
4.2. Цей договір укладений відповідно до Правил добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) (пункт 1.2 договору страхування).
4.3. Відповідно до пункту 1.4 договору страхування вигодонабувачем згідно із цим договором є позивач.
4.4. Згідно з пунктом 1.1 договору страхування умови цього договору в частині страхування кожного окремого вантажу набувають чинності для сторін за умови надання страхувальником страховику інформації (за погодженою формою згідно з додатком № 1 до цього договору) про кожне перевезення застрахованого вантажу до його початку на електронні адреси страховика: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2.
4.5. За змістом пункту 2.1 договору страхування предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням вантажами, що зазначені в пункті 2.2 договору, а саме: найменування / назва вантажу: товари побутового призначення; будівельні marcolan та комплектуючі, матеріали для кріплення, інструмент; засоби очищення води; інші товари, що потребують окремого ліцензування, спеціальних умов зберігання та перевезення (крім перелічених у пункті 7.9); вартість вантажу: дійсна; пакування вантажу: дерев'яне, картонне, бляшане упакування, плівка, на палетах.
4.6. Відповідно до пункту 2.3 договору страхування вантаж перевозиться автомобільним транспортом, маршрут перевезення - в межах території України, місце проміжного / тимчасового зберігання вантажу не передбачено умовами перевезення та не застраховано, відправником вантажу є позивач.
4.7. Загальна страхова сума за договором становить 15 000 000,00 грн і складається зі 100 % дійсної вартості застрахованих вантажів, що будуть перевезені протягом одного кварталу згідно із заявою страхувальника (пункт 3.1 договору страхування).
4.8. Ліміт відповідальності страховика стосовно вантажу в одному транспортному засобі становить: 4 000 000,00 грн, при цьому в цілях договору під одним транспортним засобом розуміється, серед іншого, один автомобіль (пункт 3.2 договору страхування).
4.9. Страховик несе відповідальність за кожним перевезенням виключно в межах зазначених лімітів відповідальності (пункт 3.4 договору страхування).
4.10. Відповідно до пункту 3.5 договору страхування безумовна франшиза (частина збитку, що не відшкодовується страховиком) становить 40 000,00 грн щодо кожного страхового випадку.
4.11. Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 договору страхування початком строку дії договору є 01.04.2024, закінченням строку дії договору є 01.01.2025.
Цей договір вважається укладеним і набуває чинності з 00 годин 00 хвилин (за Київським часом) дати, наступної за датою сплати страхового платежу в повному обсязі, але не раніше дати початку строку дії договору (пункт 5.3 договору страхування).
4.12. Згідно з пунктом 6.1 договору страхування страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем), серед іншого, внаслідок втрати або пошкодження вантажу в результаті настання подій (страхових ризиків), які зазначені в пункті 6.2 договору страхування.
4.13. Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 договору страхування встановлено: "з відповідальністю за всі ризики", а саме: страховими ризиками є будь-які події крім випадків, виключень і обмежень, передбачених розділом 7 цього договору.
4.14. Виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з умовами цього договору на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (пункт 9.1 договору страхування).
4.15. Згідно з підпунктом 9.2.1 пункту 9.2 договору страхування при настанні страхового випадку страховик відшкодовує в межах страхової суми, зазначеної в договорі, збитки, понесені страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок втрати або пошкодження застрахованого вантажу.
4.16. Відповідно до пункту 9.3 договору страхування розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті, визначається страховиком (або його представником) на підставі документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків. У разі необхідності будь-яка сторона може вимагати проведення незалежної експертизи за власний рахунок. При цьому вибір експертної установи обов'язково погоджується із страховиком (пункт 9.4 договору страхування).
4.17. Згідно з пунктом 9.5 договору страхування розмір збитків, понесених страхувальником (вигодонабувачем) при настанні страхового випадку внаслідок втрати або пошкодження застрахованого вантажу, визначається страховиком наступним чином: при втраті всього вантажу або при повному пошкодженні вантажу - у розмірі вартості такого вантажу (підпункт 9.5.1).
4.18. Відповідно до пункту 2.2 додатку № 1 до договору страхування "Заява на добровільне страхування вантажів по Генеральному договору" страховою вартістю вантажів є закупівельна вартість.
4.19. Пунктом 9.9 договору страхування визначено, що виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком у розмірі збитків та витрат, що належать до відшкодування, але не більше розміру страхової суми (ліміту страхової суми), зазначеної в договорі, з вирахуванням франшизи, зазначеної в договорі.
4.20. Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування має бути прийняте страховиком не пізніше, ніж через 15 робочих днів після того, як страховиком будуть отримані всі необхідні документи та повністю будуть встановлені причини та розмір збитків. Відмова у здійсненні страхової виплати може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку (пункт 9.17 договору страхування).
4.21. Згідно з пунктом 9.20 договору страхування для виплати страхового відшкодування необхідні такі документи:
- повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку; заява страхувальника (вигодонабувача) про виплату страхового відшкодування;
- оригінал чи належним чином засвідчена копія цього договору;
- документи, які підтверджують, що страхувальник (вигодонабувач) несе ризик втрати або пошкодження вантажу: угода (договір, контракт тощо) купівлі-продажу / поставки товару (вантажу) зі всіма додатками до неї; рахунок-фактура (інвойс), специфікація; пакувальний лист; замовлення на поставку товару; накладна (на відпуск товару, на переміщення товару тощо); коносамент; банківські документи, які підтверджують сплату вартості товару або отримання плати за товар; складські документи (складська квитанція, складське свідоцтво тощо); інші документи;
- документи, які підтверджують здійснення перевезення вантажу - автомобільна транспортна накладна;
- документи, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків.
4.22. Відповідно до пункту 9.21 договору страхування документами, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір заподіяних збитків, є:
- у разі пошкодження або знищення вантажу внаслідок пожежі, стихійного лиха - документ уповноваженого органу, який підтверджує факт настання такої події (акт органів пожежного нагляду, довідка гідрометеослужби тощо);
- документи, які підтверджують вартість втраченого або пошкодженого вантажу: рахунок-фактура (інвойс), специфікація, калькуляція фірми-виробника, відповідні бухгалтерські документи (накладні, виписки з книг складського обліку тощо), пакувальний лист, угода купівлі-продажу тощо;
- акт огляду пошкодженого вантажу, складений представником страховика, або документ, оформлений / виданий особою, яка погоджена зі страховиком, висновок / акт експертизи (за необхідності);
- інші документи або відомості на запит страховика, що необхідні для з'ясування обставин настання та розміру збитків.
4.23. Згідно з підпунктом 10.1.11 договору страхування однією з підстав для відмови страховика у здійсненні виплати страхового відшкодування є ненадання документів, необхідних для виплати страхового відшкодування.
4.24. Відповідно до підпункту 11.1.3 договору страхування страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
4.25. Пунктом 12.1 договору страхування визначено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01% від суми страхової виплати за кожен день прострочення, але не більше ніж у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.
4.26. Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов договору страхування 01.04.2024 позивач сплатив відповідачу страховий платіж на загальну суму 22 500,00 грн без ПДВ.
4.27. Як зазначили суди, позивач посилався на те, що він як покупець на підставі укладеного з ТОВ "Ідел Компані" договору поставки від 05.02.2024, 10.06.2024 отримав товар на загальну суму 2 263 826,52 грн без ПДВ, а саме: фарбу, гвинти, розхідники до ручного та електричного інструменту та інше, що підтверджується видатковими накладними від 10.06.2024 № 145 на суму 1 126,08 грн без ПДВ, від 10.06.2024 № 146 на суму 1 468 551,84 грн без ПДВ, від 10.06.2024 № 147 на суму 584 430,00 грн без ПДВ; від 10.06.2024 № 148 на суму 197 859,77 грн без ПДВ; від 10.06.2024 № 149 на суму 210 996,10 грн без ПДВ; від 10.06.2024 № 150 на суму 232 712,26 грн без ПДВ; від 10.06.2024 № 151 на суму 20 916,17 грн без ПДВ.
4.28. Відповідно до пункту 5.1 договору поставки від 05.02.2024 розрахунок за кожну партію товару здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Ідел Компані" протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару і підписання сторонами видаткової накладної.
4.29. Датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару покупцю та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (пункт 2.2 договору поставки від 05.02.2024).
4.30. Право власності та ризик випадкового пошкодження (псування) товару переходить до покупця з моменту фактичної передачі товару, що підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (пункт 2.3 договору поставки від 05.02.2024).
4.31. Суд апеляційної інстанції зазначив, що при укладенні договору поставки від 05.02.2024 сторони допустили описку щодо дати його укладення. Для виправлення описки сторони 15.04.2025 уклали договір про внесення змін № 1, з урахуванням якого датою укладення такого договору є 17.03.2024.
4.32. Суди попередніх інстанцій установили, що 03.05.2024 позивач (постачальник) та ТОВ "Енераопт" (покупець) уклали договір поставки № 72, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний поставити товар протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання заявки від покупця (пункт 4.1 договору поставки від 03.05.2024 № 72).
4.33. 07.06.2024 позивач як постачальник отримав від ТОВ "Енераопт" замовлення № 3 на поставку товару відповідно до договору поставки від 03.05.2024 № 72.
4.34. Відповідно до пункту 3.1 договору поставки від 03.05.2024 № 72 розрахунок за поставлений позивачем товар здійснюється з відтермінуванням платежу до 15 (п'ятнадцяти) банківських днів.
4.35. Пунктом 4.3 договору поставки від 03.05.2024 № 72 визначено, що право власності на товар та ризик випадкової його загибелі переходить до покупця - ТОВ "Енераопт" з моменту прийняття товару покупцем за видатковою накладною.
4.36. Позивач на виконання пункту 1.1 договору страхування 10.06.2024 о 15:06 год надіслав відповідачу на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлення про перевезення застрахованого вантажу від 10.06.2024 № 6 (повідомлення про перевезення № 6), відповідно до якого вантажем є кріплення: гвинти, гайки, гровери, заклепки, штифти; розхідні матеріали до електроінструменту: шліфпапір, насадки; інші розхідні матеріали для ремонту та будівництва, фарба для внутрішніх та зовнішніх робіт, термоусаджувальні трубки в асортименті; вантаж упакований в індивідуальне пакування - картонні коробки, блістери, плівка, мішок; групове пакування - картонні ящики; застрейчовано плівкою. Ящики та мішки завантажені у вантажний відсік автомобіля (до 730 кг); вартість вантажу складає 2 456 011,00 грн; відправником є позивач; транспортний документ - ТТН № 1106/1; відомості про перевезення вантажу: автомобільний транспорт, а саме вантажний Фіат Добло з реєстраційним номером НОМЕР_1 ; маршрут перевезення: пункт відправлення - м. Васильків (Київська обл.); пункт призначення - м. Вінниця (Вінницька обл.); строк перевезення - з 11.06.2024 до 14.06.2024; страхова сума (грн) - 2 456 011,00 грн.
4.37. 10.06.2024 о 17:09 відповідач підтвердив страхування вантажу відповідно до повідомлення про перевезення № 6.
4.38. Як установили суди, 12.06.2024 позивач з метою поставки ТОВ "Енераопт" відвантажив товар на загальну суму 2 456 011,00 грн без ПДВ (вантаж).
Поставка товару позивачем здійснювалась автомобілем марки Фіат Добло (Fiat Doblo), спеціалізований вантажний фургон, 2015 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_1 (автомобіль).
Право користування зазначеним автомобілем належить позивачу на підставі договору оренди автомобіля, укладеного 11.03.2024 між позивачем та громадянином ОСОБА_1 .
Вказаний автомобіль було закріплено за водієм ОСОБА_2 на підставі наказу від 10.05.2024 № 10/2024.
4.39. Під час перевезення вантажу за маршрутом місто Васильків (Київська обл.) - місто Вінниця (Вінницька обл.) автомобілем марки Фіат Добло (Fiat Doblo), спеціалізований вантажний фургон, 2015 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який є найманим працівником позивача, 12.06.2024 сталася пожежа. В результаті пожежі знищено транспортний засіб та вантаж, який ним перевозився. Факт виникнення пожежі підтверджується актом про пожежу від 12.06.2024 (акт про пожежу), що складений комісією у складі головного інспектора Бердичівського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області Гомонюка Сергія Анатолійовича, директора позивача Максименка Сергія Вікторовича, дільничного офіцера поліції Ружинського ВПД № 2 Бердичівського РВП Давидюка Володимира Анатолійовича.
Факт виникнення пожежі, в результаті якої вогнем було знищено автомобіль та вантаж (фарба, гвинти, розхідники до ручного та електричного інструменту), також підтверджено довідкою від 17.06.2024 № 514001-675/514002, виданою Бердичівським районним управлінням Головного управління ДСНС України у Житомирській області.
4.40. На виконання умов договору страхування позивач 12.06.2024 звернувся до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку - пожежі; повідомлення про страховий випадок було зареєстровано за № 00606403.
4.41. 12.06.2024 директору позивача Максименку С. В. надійшло повідомлення від відповідача з переліком документів, які необхідно надати відповідачу, та зразком заяви про виплату страхового відшкодування для заповнення та подання, а саме: пояснення про випадок від страхувальника, документ компетентного органу (з печаткою компетентного органу), копія договору на перевезення, завірена печаткою страхувальника, копія заявки на перевезення, копія вантажної квитанції (при внутрішніх перевезеннях) або копія накладної CMR (при міжнародних перевезеннях), копії документів на автомобіль та водія (технічний паспорт, водійське посвідчення, подорожній лист), копії документів на перевізника (свідоцтво про реєстрацію та ліцензія на перевезення), копії накладних на вантаж.
4.42. 13.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, надіслав фото з місця події та надав такі документи: пояснення про випадок від позивача; акт про пожежу від 12.06.2024; посвідчення водія ОСОБА_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
4.43. Позивач також надав пояснення щодо неможливості надання копій договору на перевезення, заявки на перевезення, вантажної квитанції та копії документів на перевізника, оскільки перевезення вантажу здійснювалось працівником позивача на орендованому позивачем автомобілі. Згодом позивач надав копії договору оренди автомобіля, наказу про призначення водія, договорів поставки вантажу, рахунки-фактури та видаткові накладні, а також відновлену товарно-транспортну накладну.
4.44. Як установили суди попередніх інстанцій, 18.06.2024 судовий експерт Литвин Р. П., якого залучив відповідач, провів огляд застрахованого вантажу з метою його ідентифікації, опису наявних візуальних пошкоджень і подальшого розрахунку суми збитків, склав акт огляду від 18.06.2024. В акті огляду експерт визначив класифікацію вантажу за групами, надав опис щодо пошкодження та/або знищення товару.
4.45. У подальшому було встановлено, що причиною пожежі, яка сталася 12.06.2024 поза межами смт. Ружин Бердичівського району Ружинської територіальної громади Житомирської області на 332 кілометрі Кременець - Біла Церква - Ржищів - Канів - Софїївка, стало коротке замикання електричної системи автомобіля. Ця інформація зазначена в повідомленні Бердичівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області від 28.06.2024 за № 5011/208/05-2024 та у висновку експертного дослідження від 03.07.2024 № ЕД-19/103-24/8168-КЗ.
4.46. Починаючи з 13.06.2024 протягом декількох місяців між сторонами тривала переписка щодо страхового випадку та документів щодо розміру збитку, причин і обставин настання страхового випадку, права власності на вантаж, порядку ведення обліку господарських операцій позивачем, податкових накладних, декларацій тощо.
4.47. Як зазначили суди, позивач стверджував, що він надсилав відповідачу всі необхідні документи, які були наявні у позивача.
Натомість 14.10.2024 позивач отримав від відповідача лист за вих. № 00606403, в якому відповідач повідомив про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування з посиланням на підпункти 9.21.7, 10.1.11 договору страхування та у зв'язку з тим, що позивач не надав документи, що підтверджують право власності на вантаж (майновий інтерес страхувальника) та розмір заподіяного збитку, які необхідні для проведення виплати.
4.48. У зв'язку з отриманням відмови від відповідача у здійсненні виплати страхового відшкодування, позивач звернувся до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України із заявою про проведення судової товарознавчої експертизи.
4.49. Як установили суди попередніх інстанцій, відповідно до висновку експерта від 28.11.2024 № СЕ-19/111-24/66693-ТВ розмір матеріального збитку, заподіяного власнику майна - позивачу внаслідок пожежі 12.06.2024 при перевезенні вантажу, а саме: будівельних матеріалів, зазначених в додатку № 1, які були в новому стані, дорівнює ринковій вартості та становить 2 352 495,63 грн без ПДВ та 2 822 988,22 грн з ПДВ.
4.50. 06.12.2024 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити страхову виплату протягом 5 (п'яти) робочих днів із моменту її отримання. Зазначену претензію відповідач отримав 06.12.2024, що підтверджується відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції за № 5960 від 06.12.2014, проте страхове відшкодування позивачу не сплатив.
4.51. Спір у цій справі виник у зв'язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення учасників справи, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Док Про" про стягнення з ПрАТ "СК "Уніка" 2 336 409,08 грн, з яких: 2 223 826,52 грн основного боргу, 16 233,93 грн пені, 13 306,50 грн 3% річних, 83 042,13 грн інфляційних втрат за договором страхування.
Позовні вимоги ТОВ "Док Про" обґрунтовані неналежним виконанням ПрАТ "СК "Уніка" умов договору страхування щодо виплати належного позивачу страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку.
5.4. Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
5.5. За змістом статті 980 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
5.6. Відповідно до пунктів 59, 64 частини 1 статті 1 Закону України "Про страхування" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства; страховий ризик - подія, на випадок виникнення якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
5.7. Згідно із частиною 1 статті 92 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика за договором страхування віднесено здійснення страхової виплати або виплати страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк у разі настання страхового випадку.
5.8. Господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, зазначили про наявність правових підстав для виплати страхового відшкодування за договором страхування, тому дійшли висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Док Про" про стягнення з ПрАТ "СК "Уніка" 2 336 409,08 грн, з яких: 2 223 826,52 грн основного боргу, 16 233,93 грн пені, 13 306,50 грн 3% річних, 83 042,13 грн інфляційних втрат за договором страхування.
5.9. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ПрАТ "СК "Уніка" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
ПрАТ "СК "Уніка", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.10. Пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
5.11. Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, посилається на підстави, передбачені пунктом 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставою для скасування судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
5.12. ПрАТ "СК "Уніка" зазначає, що висновок експерта від 28.11.2024 № СЕ-19/111- 24/66693-ТВ складено та одержано з порушенням закону, зокрема, пунктів 50, 51, 53, 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Тому, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення (розмір заподіяних збитків), на підставі недопустимого доказу - висновку експерта від 28.11.2024 № СЕ-19/111-24/66693-ТВ.
5.13. Крім того, як зазначає скаржник, суди попередніх інстанцій установили обставини, що мають суттєве значення (наявність у позивача права власності на застрахований вантаж) на підставі недопустимих доказів (договору поставки від 05.02.2024 та відповідних видаткових накладних і рахунків-фактур), що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. При цьому, за твердженням скаржника, в постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що при укладенні договору поставки від 05.02.2024 сторони допустили описку щодо дати його укладення, для виправлення якої сторони 15.04.2025 уклали договір про внесення змін № 1, із урахуванням якого датою укладення договору поставки є 17.03.2024. Проте, як зазначає скаржник, суди попередніх інстанцій не врахували того, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, до 14.05.2024 в Україні товариства з назвою ТОВ "Ідел Компані" не існувало, воно виникло в результаті здійснення перереєстрації компанії, яка раніше називалась ТОВ "НОВА ПРОДАКШН" та знаходилася за адресою: Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Героїв Майдану, буд. 60.
5.14. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у випадку, зокрема, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
5.15. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
5.16. Верховний Суд зазначає, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 16.08.2024 у справі № 910/14895/23, від 23.04.2024 у справі № 920/1114/21, від 02.07.2024 у справі № 908/815/22.
5.17. Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 у справі № 920/659/22 дійшов висновку про те, що в разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.
5.18. Як стверджує скаржник, висновок експерта від 28.11.2024 № СЕ-19/111- 24/66693-ТВ складено та одержано з порушенням закону, зокрема, пунктів 50, 51, 53, 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
5.19. Колегія суддів зазначає, що згідно із частинами 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України; положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
5.20. В Національному стандарті № 1 визначено методичні підходи до оцінки майна та їх основні засади. Національний стандарт № 1 також визначає загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна (ознайомлення з об'єктом оцінки - підготовчий етап, послідовність проведення незалежної оцінки, пошук та аналіз інформаційних джерел, тощо) та вимоги до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна.
5.21. Відповідно до пункту 3 Національного стандарту № 1 неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування.
5.22. Проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки (пункт 50 Національного стандарту №1).
5.23. Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
5.24. За приписами пункту 53 Національного стандарту № 1 залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий режим, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об'єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об'єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби - застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).
5.25. Згідно з пунктом 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
5.26. Крім того, статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
5.27. Отже, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 2-881/11, від 30.04.2025 у справі № 644/1148/22, від 17.10.2023 у справі № 914/127/20.
5.28. Водночас у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 12.06.2024 під час перевезення вантажу, належного позивачу, сталася пожежа, в результаті якої було знищено транспортний засіб та вантаж, що підтверджується актом про пожежу від 12.06.2024.
5.29. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що на обґрунтування розміру матеріального збитку, заподіяного власнику майна - позивачу внаслідок пожежі, що сталася при перевезенні належного йому вантажу 12.06.2024, позивачем долучено до позовної заяви висновок спеціалізованої установи - Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28.11.2024 №СЕ-19/111-24/66693-ТВ. Суд зазначив, що цей висновок є належним та допустимим доказом у справі для підтвердження суми, яка має бути стягнута з відповідача.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що не бере до уваги посилання відповідача на недоліки вказаного висновку, оскільки наведені відповідачем недоліки не є такими, які можуть вплинути на висновки експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28.11.2024.
5.30. Колегія суддів зазначає, що у висновку Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28.11.2024 № СЕ-19/111-24/66693-ТВ зазначено, що товарознавче дослідження проводилося за відсутності об'єктів дослідження. Як вихідні дані для дослідження використовувалася інформація, що міститься в матеріалах, наданих на дослідження, а саме: заява на проведення судової товарознавчої експертизи від 11.11.2024 та додаток № 1 "Перелік товарів" до наданої заяви.
Отже, у висновку Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28.11.2024 №СЕ-19/111-24/66693-ТВ зазначено про те, що товарознавче дослідження проводилося за відсутності об'єктів дослідження, а також наведено відповідні пояснення та обґрунтування щодо використання вихідних даних для проведення дослідження.
5.31. Суди попередніх інстанцій також установили, що 18.06.2024 експертом Литвином Р. П., якого залучив відповідач, було проведено огляд застрахованого вантажу з метою його ідентифікації, опису наявних візуальних пошкоджень і подальшого розрахунку суми збитків, та складено акт огляду від 18.06.2024. В акті огляду експертом визначено класифікацію вантажу за групами, надано опис щодо пошкодження та/або знищення товару.
5.32. З огляду на викладене доводи скаржника про те, що висновок експерта від 28.11.2024 № СЕ-19/111- 24/66693-ТВ складено та одержано з порушенням закону, зокрема, пунктів 50, 51, 53, 56 Національного стандарту № 1, статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оскільки експерт Богуш І. В. не зверталась до замовника експертизи з пропозиціями про надання додаткової інформації щодо істотних умов договору на проведення оцінки, щодо надання можливості ознайомлення з об'єктом оцінки, не збирала й не обробляла вихідні дані та іншу інформацію, необхідну для проведення оцінки, не з'ясовувала такі істотні дані про об'єкт оцінки як інформація про його правовий режим, відомості про склад, технічні та інші характеристики об'єкта оцінки, є необґрунтованими, а твердження скаржника про те, що висновок не містить письмової заяви про якість використаних вихідних даних, а також про особистий огляд об'єкта оцінки, - безпідставними. Тому доводи скаржника про порушення експертом при проведенні незалежної оцінки майна вимог чинного законодавства, внаслідок яких суд повинен був дійти висновку про недопустимість цього висновку як доказу, не підтвердилися.
5.33. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення на підставі недопустимого доказу - договору поставки від 05.02.2024.
5.34. За змістом статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.09.2024 у справі № 904/6691/20 (904/3702/23).
5.35. Колегія суддів зазначає, що суди не встановили обставин щодо недійсності, нікчемності чи неукладеності договору поставки від 05.02.2024, а скаржник не надав доказів оспорення такого договору.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що в обґрунтування реальності проведення операцій за договором поставки від 05.02.2024 позивач надав належні та допустимі докази фактичної оплати отриманого у ТОВ "Ідел Компані" за переліченими у позовній заяві видатковими накладними товару, а саме: платіжні інструкції з посиланням на відповідні рахунки-фактури ТОВ "Ідел Компані", виписку банку з рахунку позивача за період з 18.04.2025 до 07.05.2025 щодо оплати отриманого у ТОВ "Ідел Компані" товару. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується логічна та вірогідна поведінка позивача у правовідносинах щодо купівлі та продажу спірного товару.
5.36. Отже, Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення на підставі недопустимого доказу - договору поставки від 05.02.2024, є безпідставними та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
5.37. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з підстав, наведених скаржником у касаційній скарзі.
5.38. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з'ясування обставин, уже встановлених апеляційним господарським судом, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6.5. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі № 910/16192/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак