04 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/16665/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та особи, яка приєдналась до касаційної скарги - Міністерства юстиції України,
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Труб - Інжбуд»
до Міністерства юстиції України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Приватне підприємство «Селтік»,
2) ОСОБА_1 ,
про скасування наказу,
(у судове засідання з'явилися представники: позивача - Коломієць Є. В., відповідача - Рєпкін Н. І., ОСОБА_1 - Лєшков Г. Ю.),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Труб - Інжбуд» (далі - ТОВ «Труб - Інжбуд», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство, відповідач) про скасування наказу № 3473/5 від 01.10.2021 «Про задоволення скарги» (далі - наказ №3473/5 від 01.10.2021, спірний наказ).
Позов обґрунтований тим, що спірний наказ прийнятий з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1128), та є таким, що порушує право власності позивача на нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. «Е») за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 46.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 про відкриття провадження у даній справі залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство «Селтік» (далі - ПП «Селтік», третя особа 1).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа 2).
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 01.08.2005 ПП «Селтік» набуло право власності на нежитлові приміщення хімічного цеху (літ. Б) загальною площею 13491,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
30.09.2013 ПАТ «Банк Перший» на підставі кредитного договору №11 від 29.02.2008, укладеного з ПП «Селтік», було звернено стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 29.02.2008, укладеного між ПП «Селтік» (позичальник) та ПАТ «Банк Перший».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 у справі № 826/26802/15, скасовано рішення державного реєстратора від 16.10.2013 № 6851995 про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ПАТ «Банк Перший» та всі послідуючі/пов'язані індексні номери про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У подальшому постановою Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №826/26802/15 вказані вище постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 скасовано. Провадження у справі № 826/26802/15 закрито.
12.02.2018 державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світланою Василівною прийнято рішення № 39640001 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ПАТ «БГ Банк» (правонаступник ПАТ «Банк Перший»).
На підставі заяви ПАТ «БГ Банк» від 16.04.2018 № 570 державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світланою Василівною було прийнято рішення від 16.04.2018 № 40652282, яким скасовано право власності ПП «Селтік» на нежитлові приміщення.
Відповідно до Статуту ПП «Селтік» власником підприємства є, зокрема: ОСОБА_1 .
18.03.2021 ОСОБА_1 від імені ПП «Селтік» звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою (вх. №10107-33-21) на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором, у якій, зокрема, просила провести перевірку правомірності рішення, прийнятого державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світланою Василівною №40652282 від 16.04.2018 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення хімічного цеху, зазначеного під літерою «Е», загальною площею 13 491, 30 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 46, за ПП «Селтік» та скасувати зазначене рішення.
На підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 16.09.2021 прийнято рішення, оформлене наказом від 01.10.2021 №3473/5, яким скаргу ПП «Селтік» від 18.03.2021 задоволено частково, скасовано рішення від 16.04.2018 №40652282, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світланою Василівною.
Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, ТОВ «Труб - Інжбуд» зазначає, що є добросовісним набувачем нерухомого майна: нежилого приміщення хімічного цеху (в літ. «Е») за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 46, яке було придбано ним на відкритому аукціоні, проведеному Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, за відплатним договором у належного власника. Натомість, ПП «Селтік» порушено встановлений статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 60-денний строк для звернення зі скаргою на дії державного реєстратора, що взагалі виключає можливість розгляду відповідачем такої скарги по суті та, відповідно, її задоволення.
В свою чергу, відповідач доводи позивача повністю заперечив та вказав, що спірний наказ прийнято в межах компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі №910/16665/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022, у позові відмовлено.
3.2. Постановою Верховного Суду від 02.05.2023 касаційну скаргу ТОВ «Труб-Інжбуд» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі №910/16665/21 скасовано. Справу № 910/16665/21 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
3.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі № 910/16665/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, позовні вимоги задоволено повністю.
Судові рішення аргументовані тим, що звертаючись до Міністерства 18.03.2021 зі скаргою на дії державного реєстратора, зокрема, його рішення від 16.04.2018, ПП «Селтік» пропустило встановлений частиною 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 60-денний строк на його оскарження, позаяк про прийняття означеного рішення довідалося ще у тому ж 2018 році. Оскільки у розумінні приписів статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та положень Порядку № 1128 порушення скаржником вимог щодо строків подання скарги є безумовною підставою для відмови у її задоволенні без розгляду останньої по суті у формі наказу, а тому позивачем доведено недотримання відповідачем приписів законодавства при розгляді скарги, поданої 18.03.2021 ОСОБА_1 від імені ПП «Селтік» і наявні підстави для скасування, як незаконного, наказу Міністерства юстиції України від 01.10.2021 №3473/5.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ОСОБА_1 та особи, яка приєдналась до касаційної скарги - Міністерства юстиції України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій викладено прохання судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Скарга обґрунтована тим, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 640/9468/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20 про те, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У свою чергу, у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі N 607/6254/15-ц зазначено, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Постановою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/3943/21 про банкрутство Приватного підприємства «Селтік» визнано останнього банкрутом. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано позовну заяву про скасування наказу Мінюсту у жовтні 2021 року, тобто у період, коли щодо ПП «Селтік» вже закінчувалася процедура розпорядження майном, а на стадії підготовчого розгляду у даній справі ПП «Селтік» вже було визнаною банкрутом, відповідно його інтереси у суді могла представляти виключно одна уповноважена господарським судом особа - ліквідатор.
Судами попередніх інстанцій був викладений загальний висновок про те, що ОСОБА_1, маючи статус засновника ПП «Селтік», звернулася до Міністерства, не маючи відповідних повноважень на таке представництво, однак повною мірою не враховано висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, які містять виключення із загального правила щодо можливості та правомірності звернення учасника в інтересах самої юридичної особи (проникнення за корпоративну завісу), ігноруючи статус юридичної особи.
Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржниця вважає, що необхідно сформувати висновок щодо залучення у справах про скасування наказу за результатами розгляду скарг у сфері державної реєстрації співвідповідачем особи, майнові права якої вирішені таким наказом, у випадку перебування такої особи на момент пред'явлення позову у процедурі банкрутства та розгляд такої справи з урахуванням положень частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 зазначила, що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв'язку зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.
Враховуючи вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, яка розширила поняття такої підстави до наявності будь-яких спорів щодо нерухомого майна, необхідно надати більш повний, зрозумілий та розширений висновок щодо процесуальних наслідків, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які повинні пов'язуватися з фактом з'ясування того, чи триває судовий спір щодо нерухомого майна на момент подання та розгляду скарги у Міністерстві.
На думку скаржниці, сам факт наявності в архіві справи, предметом якої є нерухоме майно, не може бути перешкодою для розгляду скарги Міністерством.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2024 було зупинено касаційне провадження у справі № 910/16665/21, зокрема до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22 і висновки, викладені у постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 колегія суддів враховує на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду розглядаючи касаційну скаргу у справі № 910/2546/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: державний реєстратор Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Федорич Андрій Миколайович, державний реєстратор Завадівської сільської ради Турківського району Львівської області Шкітак Володимир Михайлович, державний реєстратор Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області Шкітак Володимир Михайлович, державний реєстратор Виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області Поломаний Володимир Дмитрович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан» про визнання протиправним і скасування наказу від 15.10.2021 № 3707/5 «Про задоволення скарги» та зобов'язання вчинити дії, до закінчення розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, у постанові від 03.09.2025 вказала, що: «… вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов (див. пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19). Вирішення цього питання передує з'ясуванню, чи мало місце порушення, невизнання або оспорювання такого права чи інтересу, зокрема, внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги та/або ухвалення наказу».
Водночас щодо суб'єктного складу сторін у наведеній категорії справ, то Велика Палата у вказаній постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 виклала правовий висновок: «…у вказаному вище спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ТОВ «Агро-Лан», а також виходячи з правової природи спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивачів, які здатні ефективно захистити порушені, на їх думку, права оренди та суборенди земельних ділянок, про що йтиметься в наступному розділі цієї постанови.
Натомість Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на земельні ділянки».
У пунктах 9.52 - 9.55 вказаної постанова Великої Палати Верховного Суду також зазначено, що: «9.52. Натомість для забезпечення ефективного функціонування відносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також єдності та передбачуваності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах КГС ВС від 18.06.2024 у справі № 910/6143/23, від 25.06.2024 у справі № 910/3017/23, від 04.06.2024 у справі № 910/12439/22, від 16.04.2024 у справі № 910/20417/21, від 10.04.2024 у справі № 910/8568/23, від 17.04.2024 у справі № 910/2438/23, від 31.10.2023 у справі № 910/3134/22, від 17.05.2023 у справі № 910/12859/20, оскільки сформульований у них підхід, за якого в подібних спорах єдиним відповідачем може бути Мін'юст, суперечить викладеним у цій постанові висновкам з посиланням на інші висновки Великої Палати Верховного Суду, від яких вона не відступала, зокрема про склад сторін такого спору.
9.53. Також Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків КГС ВС, викладених у постановах від 09.08.2023 у справі № 910/18929/21 та від 17.04.2024 у справі № 640/14353/19, про те, що позовна вимога про оскарження наказу Мін'юсту в разі її задоволення не приводить до повного захисту прав позивача, а судове рішення про визнання незаконним чи про скасування такого наказу само собою не може бути підставою для державної реєстрації речових прав, оскільки з урахуванням конкретних обставин справи таку вимогу можна інтерпретувати як спрямовану на введення позивача у володіння шляхом державної реєстрації відповідного речового права на підставі судового рішення згідно з положеннями частини третьої статті 26 Закону. Відтак зазначена вимога не має щоразу розцінюватись судами як неналежний спосіб захисту з відмовою в її задоволенні виключно з формальних міркувань.
9.54. Велика Палата Верховного Суду вчергове звертає увагу на те, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42), від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 66)].
9.55. У разі коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 36), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 67), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 67)]».
Отже, у вказаній постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 Великою Палатою Верховного Суду викладено висновки про те, що суб'єктний склад сторін у спорах про скасування наказів Міністерства юстиції України залежить від правової природи правовідносин.
5.4. Спір у цій справі виник щодо речових прав на нежитлові приміщення хімічного цеху, а сторонами цього спору є позивач, який посилається на безпідставне скасування наказом від 01.10.2021 № 3473/5 «Про задоволення скарги» належного йому права власності на спірне майно, і ПП «Селтік», якому належали вказані приміщення.
Отже, відповідачем у цій справі за вимогами ТОВ «Труб - Інжбуд», є ПП «Селтік», а не саме лише Міністерство юстиції України, з яким у позивача немає спору про речові права.
Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивача щодо стверджуваних порушень, які допустило Міністерство юстиції України під час розгляду скарги та ухвалення наказу Міністерства юстиції України від 01.10.2021 № 3473/5 «Про задоволення скарги».
Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи [див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9)].
Позивач правом залучити ПП «Селтік» співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України не скористався та послідовно наполягав на необхідності задоволення його вимог самим лише Міністерством юстиції України, з яким у нього немає спору про речові права на нежитлові приміщення.
За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)].
Оскільки Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ПП «Селтік» співвідповідачем, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав.
У свою чергу, у контексті доводів скарги в межах підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів звертає увагу на висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2025 у справі № 910/18031/14 (910/10741/23), ухваленій після подання касаційної скарги, а саме:
« 55. Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.
56. Так, відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
57. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Наведена норма кореспондується з пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
58. Тобто, з огляду на викладені положення законодавства у межах справи про банкрутство мають розглядатися будь-які спори, стороною яких є боржник, адже наслідком задоволенні заявлених у таких спорах вимог (як правило, майнових) може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника».
З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позову колегія суддів не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги.
У свою чергу, доводи відзиву на касаційну скаргу не спростовують зазначеного і не можуть бути підставою для залишення без змін оскаржених судових рішень.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. За частиною першою статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
6.2. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 цього ж Кодексу якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
6.3. Оскільки у цій справі суд касаційної інстанції ухвалює нове рішення про відмову у позові, то витрати скаржника зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 405 грн, а також зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 4540 грн слід покласти на ТОВ «Труб - Інжбуд». Аналогічним чином на користь Міністерства юстиції України необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та заяви про приєднання до касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Касаційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналося Міністерство юстиції України задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 910/16665/21 скасувати і ухвалити нове рішення.
3. Відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Труб - Інжбуд» до Міністерства юстиції України про скасування наказу № 3473/5 від 01.10.2021 «Про задоволення скарги».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Труб - Інжбуд" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 32735917) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 7 945 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Труб - Інжбуд" (вул. Мельникова, 12, Київ, 04050, ідентифікаційний код: 32735917) на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код 00015622) 7 945 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та заяви про приєднання до касаційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді Г. М. Мачульський
О. В. Случ