13 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/841/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» про відвід судді у справі
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро»,
код ЄДРПОУ 35493502, вул. Миру, 97, с. Горбове, Куликівський район, Чернігівська область, 16311
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет»,
код ЄДРПОУ 38899585, вул. Богдана Хмельницького, 26, оф. 402, м. Київ, 01030
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське»,
код ЄДРПОУ 41105190, вул. ім. В. Ющенка, 61, м. Батурин, Чернігівська область, 16512
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні, відповідача:
1. Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича,
РНОКПП НОМЕР_1 , проспект Перемоги, будинок 139, офіс 208, м. Чернігів, 14013
2. Державного підприємства «Сетам»,
код ЄДРПОУ 39958500, вул. Стрілецька, будинок 4-6, м. Київ, 01001
3. Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»,
код ЄДРПОУ 00032112, вул. Антоновича, б. 127, м. Київ, 03150
4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Повітряний шлях»,
код ЄДРПОУ 45769615, пр. Лобановського Валерія, буд. 6, кв. 17, м. Київ, 03037
Предмет спору: про витребування нерухомого майна з незаконного володіння, визнання недійсними електронних торгів та іпотечного договору,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» через підсистему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет», у якому просить суд:
- витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» нерухоме майно, яке складається із: тракторного парку загальною площею 7841,90 кв. м за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, село Горбове, вулиця Шевченка, 13а, що складається з: цеху по ремонту комбайнів, А-1, 782,10 кв. м; приміщення для велосипедів, Б-1, 109,90 кв. м; майстерні, В-1, 262,00 кв. м; ПТО, В1-1, 114,70 кв. м; складу, В2-1, 181,40 кв. м; будинку тракториста, Д-1, 176,70 кв. м; ГСМ заправка, Г-1, 26,40 кв. м; веранди, д-1, 13.40 кв. м; стоянки для тракторів, Е-1, 1563,70 кв. м; автомайстерні, Ж-2 Ж-1 Ж1-1 ЖЗ-1, 1074,40 кв. м; складів, З-1 З1-1, 1198,00 кв. м; навісу, З2-1, 1499,10 кв.м; службового приміщення, К-1, 14,40 кв. м; навісу, К1-1, 825,70 кв. м;
- визнати недійсними електронні торги (реєстраційний номер лота 511874 від 22.06.2022) з реалізації арештованого нерухомого майна - тракторного парку загальною площею 7841,90 кв. м за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, село Горбове, вулиця Шевченка, 13а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 53908574227;
- визнати недійсним іпотечний договір (серія та номер: 1990, виданий: 21.05.2025, видавник: ПН КМНО Стопченко К.О.) в частині передачі в іпотеку нерухомого майна - тракторного парку загальною площею 7841,90 кв.м за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, село Горбове, вулиця Шевченка, 13а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 53908574227.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході примусового виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2021 у справі №927/110/20 приватний виконавець Коваль В. О. здійснив реалізацію спірного майна боржника - ТОВ «Егрес-Агро» шляхом проведення електронних торгів, переможцем яких визнано ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-Зет». Позивач зазначає, що відповідач став переможцем зазначених торгів внаслідок антиконкурентних узгоджених дій з іншими учасниками, а тому такі торги є незаконними, а ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» незаконно набуло право власності на спірне майно. Також позивач просить визнати недійсним іпотечний договір від 21.05.2025, укладений між відповідачем та ТОВ «Повітряний шлях», в частині передачі в іпотеку спірного нерухомого майна.
Ухвалою від 15.09.2025 відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» та на стороні відповідача - Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича, Державне підприємство «Сетам», Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Повітряний шлях»; призначено підготовче засідання на 09.10.2025 на 10:30; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.
У підготовчому засіданні 09.10.2025 суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву у судовому засіданні до 21.10.2025 до 11:20.
У зв'язку із знеструмленням електромережі суду, підготовче засідання, призначене на 21.10.2025 на 11:20, не відбулось.
Ухвалою суду від 23.10.2025 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 28.10.2025 об 11:20.
У підготовчому засіданні 28.10.2025 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.11.2025 на 11:20.
Ухвалою суду від 28.10.2025 повідомлено учасників справи про час та місце проведення підготовчого засідання 11.11.2025.
У підготовчому засіданні 11.11.2025 представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з несплатою позивачем судового збору за подання позову у встановленому законом розмірі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Отже, вказана норма має бланкетний характер, оскільки відсилає до норм ч. 1 ст. 175 ГПК України.
Представник відповідача у судовому засіданні конкретно не зазначив, який саме пункт ч. 1 ст. 175 ГПК України він вважає підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України. На його думку, сам факт несплати судового збору має наслідком закриття провадження у даній справі.
Так, згідно з пунктами 2, 4, 5 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
- є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;
- є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення;
- є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, передумовою для застосування положень пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 ГПК України є наявність одного з перелічених рішень щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
При цьому жодними іншими правовими нормами ГПК України, зокрема ст. 231, не передбачено закриття провадження у справі у зв'язку з несплатою судового збору за подання позову у встановленому законом розмірі.
За наведених обставин, суд у підготовчому засіданні 11.11.2025 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 11.11.2025 зупинено провадження у справі №927/841/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.
12.11.2025 представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про відвід судді Шморгуна В. В. від розгляду справи №927/841/25.
Подана заява про відвід судді обґрунтована тим, що позивач при поданні цього позову сплатив судовий збір за позовну вимогу про витребування майна, виходячи з вартості цього майна відповідно до оцінки трирічної давнини, яка є значно нижчою за вартість цього майна, вказану в іпотечному договору від 21.05.2025, а судовий збір за позовну вимогу про визнання недійсним іпотечного договору - як за позовну вимогу немайнового характеру, тоді як відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №906/1026/22 така вимога є вимогою майнового характеру.
Отже, на думку відповідача, позивач сплатив судовий збір за подання цього позову у меншому розмірі, ніж встановлено законом, однак, незважаючи на це, суддя Шморгун В. В. відкрив провадження у цій справі, а у судовому засіданні (11.11.2025), після наголошення представником відповідача на зазначену обставину, замість виправлення своєї очевидної помилки (наприклад, шляхом залишення позову без розгляду), усно заявив, що «порушень немає».
Зазначені обставини створюють у відповідача обґрунтовані та непереборні сумніви в об'єктивності та неупередженості судді Шморгуна В. В. та свідчать про можливу пряму або побічну заінтересованість судді у результаті розгляду справи на користь позивача.
Суд, розглянувши заяву ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» про відвід судді Шморгуна В. В., вважає її необґрунтованою з врахуванням такого.
Відповідно до частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Положеннями частин першої та другої статті 39 ГПК України, передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
У силу положень частин другої та третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи чи є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі «Хаушильд проти Данії»).
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі «Хаушильд проти Данії»).
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України»).
Європейський суд з прав людини зазначив, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булут проти Австрії» від 22.02.1996, у справі «Томан проти Швейцарії» від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006).
Відповідно до приписів ч. 4 статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Щодо доводів відповідача про недоплату позивачем судового збору та «ігнорування» цього факту суддею Шморгуном В. В. суд зазначає таке.
Так, у судовому засіданні 11.11.2025 представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з несплатою позивачем судового збору у встановленому законом розмірі, у задоволенні якого суд відмовив, оскільки у ГПК України такі підстави для закриття провадження відсутні.
Тобто суд не зазначав, що «порушень немає», натомість вказав про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання представника відповідача.
Доводи відповідача про те, що суд міг залишити позов без розгляду, є також необґрунтованими та безпідставними, оскільки ГПК України, зокрема ст. 226, не передбачено залишення позову без розгляду за відсутності належних доказів сплати позивачем судового збору.
ГПК України встановлені інші процесуальні наслідки у разі, якщо суд після відкриття провадження встановить, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 164 ГПК України (в частині несплати судового збору), а саме: суд може залишити позовну заяву без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України з метою надати можливість позивачу насамперед самостійно усунути відповідні недоліки або розподілити судові витрати, пов'язані з розглядом справи, за результатами розгляду справи по суті відповідно до статті 129 ГПК України (стягнути з позивача недоплачену суму судового збору).
Крім того, суд відхиляє доводи відповідача з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справі № 906/1026/22, щодо майнового характеру про визнання іпотечного договору недійсним, враховуючи таке.
Так, у постанові від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22 Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що фактично ініційований позивачем спір спрямований на захист його майнового інтересу, вимога про визнання права іпотекодержателя ґрунтується на наявності такого інтересу, що виник на підставі договору іпотеки, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який має вартісну оцінку, а отже, має майновий характер, а тому розмір ставки судового збору за його подання повинен визначатися відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Однак суд вважає, що зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду не підлягають врахуванню у даній справі, оскільки не є релевантними до спірних правовідносин, з огляду на наступне.
Так, предметом позову у справі №906/1026/22 є визнання за ПАТ АБ «Укргазбанк» (як правонаступника Акціонерного банку «Синтез» (далі - АБ «Синтез»)) права іпотекодержателя на належну на праві власності ТОВ «Роскар» нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Михайла Грушевського (колишня - Котовського), 50/81, літ. «А», загальною площею 1 115,20 кв. м (далі - нерухоме майно), яке виникло на підставі укладеного між АБ «Синтез» і ТОВ «Оскар» договору іпотеки, посвідченого 09 липня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вашагашвілі Д. Д. за реєстровим № 157 (далі - договір іпотеки).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.10.2023 у справі №906/1026/22 дійшла висновку, що задоволення судом позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя надає позивачу можливість у майбутньому в разі порушення боржником основного зобов'язання, виконання якого забезпечено іпотекою, звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому або позасудовому порядку, а наслідком такого звернення буде набуття іпотекодержателем майна - самого предмета іпотеки у разі передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або грошових коштів у разі реалізації предмета іпотеки.
Тобто вимога про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна пов'язана з майновим інтересом, що свідчить про її майновий характер.
Отже, позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, оскільки, визнавши за собою таке право, іпотекодержатель набуває легітимного очікування успішної реалізації своєї можливості отримати у власність майно (нерухоме майно або грошові кошти) для задоволення своїх майнових вимог до боржника за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.
Разом з тим, предметом позову у цій справі є визнання іпотечного договору недійсним.
Отже, предмет позову у справі №906/1026/22 та у цій справі є взагалі відмінними і правові наслідки задоволення таких позовних вимог також є різними.
Тобто задоволення позову про визнання недійсним іпотечного договору не призведе до визнання (набуття) за позивачем права власності щодо цього майна, оскільки у такому випадку у позивача лише знімаються обтяження та заборони щодо розпорядження своїм власним майном, а отже за своєю правовою природою заявлена вимога не направлена на отримання позивачем майна або майнових прав, які можна оцінити вартісно, що свідчить про немайновий характер такої вимоги.
Отже, доводи відповідача фактично зводяться до незгоди із процесуальним діями та рішеннями судді Шморгуна В. В., яка обумовлена неналежним знанням відповідачем норм господарського процесуального права, а також невмінням правильно застосовувати правові позиції Верховного Суду.
Відтак зазначені відповідачем обставини не свідчать про упередженість й необ'єктивність судді Шморгуна В. В. та однозначно не вказують на особисту прихильність до будь-якої зі сторін, у тому числі і до позивача.
Інших підстав в обґрунтування необ'єктивності чи упередженості судді Шморгуна В. В. представник відповідача не навів.
Крім того, представником взагалі не надано доказів того, що вартість спірного майна, вказана в іпотечному договору від 21.05.2025, є значно нижчою від оцінки трирічної давнини, оскільки такого договору не надав, навіть особисто заперечував проти його надання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача не містять об'єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнівів у неупередженості судді або його необ'єктивності та могли б бути підставою для відводу у розумінні статті 35 ГПК України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Встановивши необґрунтованість заявленого відповідачем відводу судді Шморгуна В. В., суд дійшов висновку про передачу заяви про відвід судді Шморгуна В. В. відповідно до частини третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України на автоматизований розподіл справ для визначення судді для вирішення питання щодо зазначеного відводу.
Керуючись ст. 35, 36, 38, 39, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Визнати необґрунтованою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» про відвід судді Шморгуна В. В. від розгляду справи №927/841/25.
2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» про відвід судді Шморгуна В. В. від розгляду справи №927/841/25 передати для вирішення іншому судді в порядку ч. 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун