8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2485/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатий В.О.
при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.
розглянувши заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24029 від 16.10.2025) у справі
за заявою ОСОБА_2
про неплатоспроможність ОСОБА_2
учасники у справі про неплатоспроможність не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 призначено арбітражного керуючого Черкасова С.А.; призначено попереднє засідання суду на 06.11.2025.
17.09.2025 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 № 77164.
16.10.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24029), в якій заявник просить суд визнати його грошові вимоги до боржника в 2 424 251,63 грн, з яких: 2 405 058,00 грн основний борг, 16 803,00 грн - 3% річних, 2 390,63 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування заяви з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 посилається на неналежне виконання боржницею умов договорів позики, також на підтвердження заявлених вимог заявник посилається на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 21.07.2025 у справі №643/7381/25, від 21.07.2025 у справі №643/7379/25.
Ухвалою суду від 21.10.2025 призначено заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24029 від 16.10.2025) до розгляду в попередньому засіданні суду на "06" листопада 2025 р. о (об) 12:20.
Постановлено заявнику - ОСОБА_1 надати суду:
- РОЗБІРЛИВІ та засвідчені належним чином договори позики (розписки), на яких ґрунтуються заявлені грошові вимоги до боржниці;
- ОРИГІНАЛИ договорів позики (розписок), на яких ґрунтуються заявлені грошові вимоги до боржниці (для огляду в судовому засіданні);
- додаткові докази на підтвердження заявлених вимог (за наявності).
Керуючому реструктуризацією та боржниці до дати проведення судового засідання:
- розглянути заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24029 від 16.10.2025);
- письмово повідомити про результати розгляду ОСОБА_1 та суд;
- надати суду докази повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24029 від 16.10.2025).
05.11.2025 до суду від керуючого реструктуризацією надійшло повідомлення (вх.№25761) про результати розгляду заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24029 від 16.10.2025).
Зі змісту зазначеного повідомлення вбачається, що грошові вимоги ОСОБА_1 керуючим реструктуризацією не визнаються, з підстав відсутності доказів, що підтверджують фінансову спроможність заявника щодо надання відповідної позики в загальному розмірі 57 000,800 доларів США.
Присутня у судовому засіданні 06.11.2025 представниця заявника підтримав заяву з грошовими вимогами в повному обсязі.
Протокольною ухвалою суду від 06.11.2025, повідомлено учасників у справі про відкладення розгляду заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24029 від 16.10.2025) в попередньому засіданні суду на 12 листопада 2025 року о(б) 12:15 год.
Постановлено заявнику - ОСОБА_1 до дати проведення судового засідання надати суду:
- докази джерел походження коштів, наданих ним як фізичною особою у позику за договором позики від 02.01.2025 у розмірі 15 000 доларів США, за договором позики від 05.01.2025 у розмірі 10 000 доларів США, за договором позики від 21.01.2025 у розмірі 10 000 доларів США, та за договором позики від 22.01.2025 у розмірі 20 000 доларів США.
- додаткові докази на підтвердження заявлених вимог (за наявності).
11.11.2025 до суду від представниці заявника надійшли заперечення на повідомлення керуючого реструктуризацією, з доказами джерел походження коштів, наданих ним як фізичною особою у позику (вх.№26207).
Присутня у судовому засіданні представниця заявника підтримала заяву з грошовими вимогами в повному обсязі, з підстав викладених у заявах по суті справи.
Керуючий реструктуризацією в судовому засіданні 12.11.2025 повідомив про результати розгляду заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника.
Присутня у судовому засіданні боржниця та її представник повідомили про визнання грошових вимог ОСОБА_1 .
У судовому засіданні 12.11.2025 оголошено перерву на 12.11.2025 о 15:00.
Після перерви учасники у справі про неплатоспроможність у судове засідання не з'явилися.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24029 від 16.10.2025), дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення учасників у справі про неплатоспроможність, суд встановив наступне.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 призначено арбітражного керуючого Черкасова С.А.; призначено попереднє засідання суду на 06.11.2025.
17.09.2025 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 № 77164.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
16.10.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24029), в якій заявник просить суд визнати його грошові вимоги до боржника в 2 424 251,63 грн, з яких: 2 405 058,00 грн основний борг, 16 803,00 грн - 3% річних, 2 390,63 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування заяви з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 посилається на неналежне виконання боржницею умов договорів позики, також на підтвердження заявлених вимог заявник посилається на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 21.07.2025 у справі №643/7381/25, від 21.07.2025 у справі №643/7379/25.
Судом встановлено, що рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 21.07.2025 року (справа №643/7381/25) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 02.01.2025 у розмірі 15 000 доларів США та проценти у розмірі 600 доларів США, за договором позики від 05.01.2025 у розмірі 10 000 доларів США та проценти в розмірі 600 доларів США, від 21.01.2025 у розмірі 10 000 доларів США та проценти 600 доларів США, а всього у розмірі 36 800 (тридцять шість тисяч вісімсот) доларів США.
02.01.2025 ОСОБА_2 під розписку отримала від ОСОБА_1 у борг грошові кошти у розмірі 15 000,00 доларів США. При цьому ОСОБА_2 в розписці зобов'язалася повернути грошові кошти 10.01.2025 та сплатити 600 доларів США у виді процентів за користування коштами.
05.01.2025 ОСОБА_2 під розписку отримала від ОСОБА_1 у борг грошові кошти у розмірі 10 000,00 доларів США. При цьому, ОСОБА_2 в розписці зобов'язалася повернути грошові кошти 13.01.2025 та сплатити 600 доларів США у виді процентів за користування коштами.
21.01.2025 ОСОБА_2 під розписку отримала від ОСОБА_1 у борг грошові кошти у розмірі 10 000,00 доларів США. При цьому, ОСОБА_2 в розписці зобов'язалася повернути грошові кошти 29.01.2025 та сплатити 600 доларів США у виді процентів за користування коштами.
Також судом встановлено, що рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 21.07.2025 року (справа №643/7379/25) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 22.01.2025 у розмірі 20 000 доларів США та проценти у розмірі 1000 доларів США, а всього 21 000 (двадцять одна тисяча) доларів США.
22.01.2025 ОСОБА_2 під розписку отримала від ОСОБА_1 у борг грошові кошти у розмірі 20 000,00 доларів США. При цьому, ОСОБА_2 в розписці зобов'язалася повернути грошові кошти 27.01.2025 та сплатити 1000 доларів США у виді процентів.
Суд зазначає, що доказів оскарження та скасування рішення у справі №643/7381/25 від 21.07.2025 року та №643/7379/25 від 21.07.2025 матеріали справи не містять.
На підтвердження джерел походження коштів, ОСОБА_3 надано до суду та зазначено, що 18.10.2005 ОСОБА_1 відчужено належне йому нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу квартири, при цьому сторони договору визначили, що продаж квартири здійснюється за грошові кошти еквівалентом 50 тисяч доларів США.
Окрім того, 26.01.2011 ОСОБА_1 відчужено належне йому нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу квартири, при цьому відчуження майна було здійснено за грошові кошти еквівалентом 25 тисяч доларів США.
Окрім того 26.03.2014 ОСОБА_1 відчужено належне йому нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу квартири, при цьому відчуження майна було здійснено за 405 тисяч гривень. За офіційним курсом валют станом на 26.03.2014 вартість 1 доларів США становила 10, 57 грн. Таким чином, продаж нерухомого майна за Договором від 26.03.2014 було здійснено за 38 тисяч 315 доларів США.
Окрім того 04.10.2019 ОСОБА_1 відчужено належне йому нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу квартири, при цьому відчуження майна було здійснено за 546 634,00 гривень. За офіційним курсом валют станом на 04.10.2019 вартість 1 доларів США становила 24, 87 грн. Таким чином, продаж нерухомого майна за Договором від 04.10.2019 було здійснено за 21 тисяч 979 доларів США.
Окрім того 17.08.2020 ОСОБА_1 відчужено належне йому нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу квартири, при цьому відчуження майна було здійснено за 552 000,00 гривень. За офіційним курсом валют станом на 17.08.2020 вартість 1 доларів США становила 27, 34 грн. Таким чином, продаж нерухомого майна за Договором від 17.08.2020 було здійснено за 20 тисяч 226 доларів США.
Таким чином ОСОБА_1 було відчужено належне йому нерухоме майно на загальну суму 50 000,00 + 25 000,00 +38 315,00 + 21 979,00 + 20 226,00 = 155 420 доларів США.
Окрім того ОСОБА_1 04.12.2020 було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за яким було отримано спадщину - грошові кошти в розмірі 248 315,87 гривень, які було отримано готівкою у банківській установі на підставі заяви на видачу готівки від 16.12.2020.
ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 05.02.2015, вид пенсії: по інвалідності 2 грп.загальне захворювання.
Крім того, ОСОБА_1 отримує пенсію, що підтверджується виписками по банківському рахунку Стрельника О.М. за період з 10.01.2021 по 30.10.2025, відтак мав окремі систематичні грошові надходження для проживання.
Надаючи правову кваліфікацію даному спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так у постанові від 01.03.2023 у справі № 902/221/22 Верховний Суд зазначив про те, що під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18);
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, що містять правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та порядку розгляду цих заяв судом.
Так, в обґрунтування заяви з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 посилається на неналежне виконання боржницею умов договорів позики, також на підтвердження заявлених вимог заявник посилається на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 21.07.2025 у справі №643/7381/25, від 21.07.2025 у справі №643/7379/25.
Матеріали справи не містять доказів погашення ОСОБА_2 заборгованості, визнаної рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 21.07.2025 у справі №643/7381/25, від 21.07.2025 у справі №643/7379/25.
Так, у заяві ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника здійснено розрахунок суми основного боргу у розмірі 57 800,00 доларів США, станом на день звернення з відповідною заявою.
Судом встановлено, що станом на 15.10.2025 (заяву з грошовими вимогами сформовано в системі "Електронний суд 15.10.2025) за курсом Національного банку України 1 долар США складає 41,7514 грн.
Таким чином, сума основного боргу на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника (15.10.2025) становить 2 413 230,92 грн.
З урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника в частині суми основного боргу у розмірі 2 405 058,00 грн.
Крім того, заявник вважає, що боржник зобов'язаний сплатити на користь кредитора окрім заборгованості за вказаними рішеннями 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, а також компенсувати кредитору інфляційні втрати.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Відповідний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі № 6-771цс15, 18.05.2016 у справі № 6-474цс16, 21.12.2016 у справі № 6-1672цс16, 01.03.2017 у справі № 6-284цс17.
У даному випадку за рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 21.07.2025 у справі №643/7381/25, від 21.07.2025 у справі №643/7379/25 не мають місця втрати від знецінення національної валюти, оскільки розмір боргу визначений у іноземній валюті.
З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для визнання грошових вимог ОСОБА_1 в частині інфляційних втрат на загальну суму 2 390,63 грн., у зв'язку з чим вважає за необхідне грошові вимоги в даній частині відхилити.
Перевіривши розрахунок заявлених ОСОБА_1 3% річних за рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 21.07.2025 у справі №643/7381/25, від 21.07.2025 у справі №643/7379/25, суд встановив, що такий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Суд зауважує на тому, що провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 було відкрито ухвалою суду від 16.09.2025. Цією ж ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Частиною першою статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника. Про запровадження мораторію керуючий реструктуризацією повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про те, що нарахування 3% річних після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 (ухвала суду від 16.09.2025) суперечить положенням п. 3 ч. 2 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, заявлені грошові вимоги мають бути розраховані по день, що передує дню відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а саме по 15.09.2025.
За наслідком проведеного власного розрахунку судом встановлено, що за рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 21.07.2025 у справі №643/7381/25, від 21.07.2025 у справі №643/7379/25 на основну суму заборгованості у розмірі 2 405 058,00 грн - 3% річних становить 11 069,86 грн. В решті нарахувань 3% річних у розмірі 5 733,14 грн. слід відмовити як безпідставно нараховані.
У відповідності до ч.1ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника задовольнити частково; визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника в розмірі 2 416 127,86 грн (2 405 058,00 грн + 11 069,86 грн ) основного боргу (2 черга задоволення вимог кредиторів), решту грошових вимог ОСОБА_1 за заявою з грошовими вимогами до боржника відхилити.
Керуючись ст. ст. 45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 232-235 ГПК України,
Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24029 від 16.10.2025).
Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника в розмірі 2 416 127,86 грн основного боргу (2 черга задоволення вимог кредиторів).
Решту грошових вимог ОСОБА_1 за заявою з грошовими вимогами до боржника відхилити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Ухвалу складено та підписано 12.11.2025.
Суддя Усатий В.О.