8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" листопада 2025 р. Справа № 922/3601/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-ТМ" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 37, літ. А-2; код ЄДРПОУ: 41716863)
до Приватного акціонерного товариство "Трест Житлобуд - 1" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 43; код ЄДРПОУ 01270285)
про стягнення 616359,44 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт-ТМ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариство "Трест Житлобуд - 1" (далі - відповідач) 616359,44 грн, з яких:
491040,00 грн - заборгованості з рекламні послуги з урахуванням інфляційних втрат;
6869,59 грн - плати за користування чужими грошовими коштами;
70449,85 грн - пені;
48000,00 грн - штрафу.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору про надання рекламних послуг № ЕМ-17/23 від 28.02.2023 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надані позивачем послуги.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано дану справу незначної складності - малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного зв'язку направлено копію ухвали від 09.10.2025 про відкриття провадження у справі. Зокрема, копію зазначеної ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача в підсистемі “Електронний суд», про що свідчать довідки про доставку електронного листа від 09.10.2025 (а. с. 39-40).
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2025 у даній справі.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 28.02.2023 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір про надання рекламних послуг № ЕМ-17/23 (далі за текстом - договір; а. с. 18-19), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до нього, виконавець зобов'язується надати послуги з виготовлення (в разі замовлення замовником) та/або розміщення реклами замовника на рекламних носіях відповідно до затвердженої сторонами адресної програми в погоджений період рекламної кампанії, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх. Сторони погодили, що за цим договором можуть надаватись й інші супутні послуги (роботи), умови та порядок надання яких сторони погоджують у відповідних додатках до цього договору (п. 1.1 договору).
Згідно з п. п. 3.1-3.2 договору, вартість послуг обговорюється сторонами в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна сума договору розраховується як наростаюча по всіх наданих послугах згідно з додатками.
Всі розрахунки замовника з виконавцем здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця шляхом передплати в розмірі 100% від вартості послуг до початку періоду розміщення на підставі рахунку, що виставляється виконавцем. У разі якщо на момент оплати рахунок замовнику не надано, то замовник проводить оплату на підставі договору (додатку) не порушуючи при цьому термінів оплати.
На підставі п. п. 4.3-4.4 договору у разі порушення замовником термінів оплати, передбачених у цьому договорі, до нього застосовується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, обчисленої за кожен день прострочення. При цьому термін початку рекламної кампанії зсувається на кількість прострочених днів оплати.
У разі якщо порушення строків оплати триває більше, ніж 10 (десять) календарних днів, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу. В цьому випадку виконавець має також право не починати рекламну кампанію або припинити розпочату рекламну кампанію, письмово повідомивши про це замовника.
Відповідно до п. 7.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 (а. с. 20) останній набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за договором, узятих на себе сторонами.
Як свідчать матеріали справи, в рамках наведеного Договору між сторонами укладено, зокрема, Додаток №36 від 17.10.2024, Додаток №37 від 29.11.2024, Додаток №38 від 20.12.2024, Додаток №39 від 28.01.2025, Додаток №40 від 28.02.2025, Додаток №41 від 27.03.2025, Додаток №42 від 25.04.2025, Додаток №43 від 30.05.2025 (далі - Додатки), за умовами яких Виконавець взяв на себе зобов'язання надати рекламні послуги Замовнику, а останній зобов'язався оплатити надані послуги.
Матеріали справи також свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором виконав надавши відповідачу обумовлені договором послуги згідно з наведеними вище Додатками, про що свідчать підписані сторонами Акти наданих послуг №ЕМ00001469 від 30.11.2024, №ЕМ00001676 від 31.12.2024, №ЕМ00000055 від 31.01.2025, №ЕМ00001835 від 28.02.2025, №ЕМ00001993 від 31.03.2025, №ЕМ00002113 від 30.04.2025, №ЕМ00002280 від 31.05.2025, №ЕМ00002472 від 30.06.2025 на загальну суму 480000 грн.
Натомість, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором виконав не в повному обсязі, що призвело до існування заборгованості станом на 07.10.2025 на загальну суму 480 000,00 грн., з урахуванням ПДВ (20%)
З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 26/09-2025 від 26.09.2025 (а. с. 31) з вимогою у строк до 03.10.2025 здійснити оплату наданих послуг у розмірі 480000,00 грн. Однак, відповідач залишив вимоги, викладені у зазначеній претензії, без відповіді та без задоволення.
Обставини щодо стягнення зазначеної заборгованості в судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовною заявою в межах даної справи.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання, позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нарахував до стягнення з відповідача 11040,00 грн - інфляційних за період прострочення листопад 2024 - серпень 2025 р. (вказавши в позовній заяві загальну суму боргу з урахуванням інфляційних в загальному розмірі 491040,00 грн), 6869,59 грн - 3% річних (вказавши в позовній заяві її як плату за користування чужими грошовими коштами) за загальний період прострочення з 24.12.2024 по 30.09.2025, 70449,85 грн - пені за загальний період прострочення оплати з 24.12.2024 по 30.09.2025, та 48000,00 грн - штрафу, що становить 10% від суми боргу сплату якого прострочено.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
На підставі ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В даному випадку, матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору № ЕМ-17/23 від 28.02.2023 щодо надання відповідачу рекламних послуг. Зазначене підтверджується підписаними між сторонами Актами наданих послуг № ЕМ00001469 від 30.11.2024, № ЕМ00001676 від 31.12.2024, № ЕМ00000055 від 31.01.2025, № ЕМ00001835 від 28.02.2025, № ЕМ00001993 від 31.03.2025, № ЕМ00002113 від 30.04.2025, № ЕМ00002280 від 31.05.2025, № ЕМ00002472 від 30.06.2025 на загальну суму 480000 грн.
Надані позивачем послуги підлягають оплаті на умовах визначених договором № ЕМ-17/23 від 28.02.2023 та укладених в рамках договору Додатків №36 від 17.10.2024, №37 від 29.11.2024, №38 від 20.12.2024, №39 від 28.01.2025, №40 від 28.02.2025, №41 від 27.03.2025, №42 від 25.04.2025, №43 від 30.05.2025. В даному випадку, строк оплати послуг встановлений цими Додатками та є таким що настав.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в процесі розгляду даної справи не спростував зазначені обставини та не надав суду доказів оплати цього боргу, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 480000,00 грн.
Щодо вимог про стягнення інфляційних та 3% річних суд зазначає таке.
Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за надані послуги підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення.
Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, за допущені порушення умов договору позивач на суму існуючого боргу нарахував відповідачу 11040,00 грн інфляційних за прострочення оплати протягом січня-вересня 2025 та 6869,59 грн плати за користування чужими грошовими коштами (3% річних) за загальний період прострочення оплати з 24.12.2024 до 30.09.2025.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювався за допомогою інструменту “Юридичний калькулятор» (https://calc.sitebuy.pro/).
За таких обставин, позов в даній частині вимог також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні та 3% річних в наведених сумах.
Таким чином, сума боргу з урахуванням інфляційних втрат становить 491040,00 грн.
Щодо позову в частині стягнення пені та штрафу суд зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
На підставі п. п. 4.3-4.4 договору у разі порушення замовником термінів оплати, передбачених у цьому договорі, до нього застосовується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, обчисленої за кожен день прострочення. При цьому термін початку рекламної кампанії зсувається на кількість прострочених днів оплати.
У разі якщо порушення строків оплати триває більше, ніж 10 (десять) календарних днів, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу. В цьому випадку виконавець має також право не починати рекламну кампанію або припинити розпочату рекламну кампанію, письмово повідомивши про це замовника.
У даному випадку, факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо сплати боргу підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене надає позивачу право на нарахування пені та штрафу за таке прострочення в порядку, визначеному вказаними положеннями чинного законодавства та умовами договору.
Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, за допущені порушення умов договору позивач на суму існуючого боргу нарахував відповідачу 70449,85 грн пені за загальний період прострочення оплати з 24.12.2024 по 30.09.2025, а також 10% штрафу у розмірі 48000,00 грн.
Перевіривши складений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд констатує його арифметичну вірність. Перевірка розрахунку пені судом здійснювалася за допомогою інструменту “Юридичний калькулятор» (https://calc.sitebuy.pro/).
За таких обставин, позов в частині стягнення пені та штрафу також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня та штраф в наведених сумах.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідками розгляду справи позов підлягає задоволенню, судові витрати у справі підлягають покладенню на відповідача. За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 7396,31 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариство "Трест Житлобуд - 1" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 43; код ЄДРПОУ: 01270285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-ТМ" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 37, літ. А-2; код ЄДРПОУ: 41716863):
491040,00 грн - заборгованості з рекламні послуги з урахуванням інфляційних втрат;
6869,59 грн - плати за користування чужими грошовими коштами;
70449,85 грн - пені;
48000,00 грн - штрафу;
7396,31 грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак