"10" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3309/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
за участю секретаря судового засідання Красовського В.С.
та представників:
позивача - Мазуренко А.Л.;
відповідача - не з'явився;
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, 1А)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
простягнення 5440,94 грн,
Харківський обласний центр зайнятості (позивач) надав Господарському суду Харківської області позовну заяву до фізичної особи ОСОБА_1 (відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму коштів, виплачених як компенсація фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску у сумі 5440,94 грн та судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 отримала компенсацію на загальну суму 5440,94 грн за працевлаштування ОСОБА_2 на нове робоче місце строком не менше ніж на два роки, але 28 лютого 2022 року звільнила працівника за згодою сторін до закінчення дворічного періоду (01.09.2023) чим порушила вимоги Закону України “Про зайнятість населення» та Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 №347 (надалі - Порядок №347).
Ухвалою від 16.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи в судовому засіданні на 06 жовтня 2025 р. о 12:30 год за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
У судове засідання 06.10.2025 відповідач не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи за адресою, вказаною у позові та у відповіді №1770140 від 12.09.2025 з Єдиного демографічного реєстру (62457, Харківська обл, смт.Березівка, вул. 300-річчя, буд. 17).
У судовому засіданні 06.10.2025 оголошувалася перерва до 27.10.2025 о 12:30 год, у яке учасники справи були викликані ухвалою суду.
24.10.2025 позивач надав суду письмові пояснення по справі.
27.10.2025 судом була отримана відповідь №1934732 щодо інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, з якої встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як ВПО в УСНЗ Харківської РДА за адресою: Харківська обл, м. Південне, вул. Чернишевського, 40/2. В зв'язку з цим судом зобов'язано позивача надіслати відповідачу копію позову з додатком на цю адресу, а також судом на встановлену адресу надіслані ухвали.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
27.10.2025 позивач надав заяву У судовому засіданні 06.10.2025.
Протокольною ухвалою від 27.10.2025 суд відхилив клопотання позивача У судовому засіданні 06.10.2025.
У судовому засіданні 27.10.2025 судом оголошено перерву до 10.11.2025 о 12:30 год.
05.11.2025 позивач надав докази відправки відповідачу на його адресу ВПО копії позову з додатком.
У судовому засіданні 10.11.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, а відповідач не з'явився.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 16.09.2025 про відкриття провадження у справі та усі інші ухвали суду, було направлено судом на адреси відповідача, які зазначені позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в Єдиному демографічного реєстру, а також в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери.
Проте, ухвали суду повернуті поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду з позначкою "адресат відсутній".
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд, щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судових засіданнях не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв і клопотань від нього не надходило, та враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
На підставі заяви ФО-П Лобазової О.І. від 26.10.2021 за вх. №95 та довідки від 26.10.2021 №96 директором Харківського міського центру зайнятості наказом від 08.12.2021 №НТ211208, керуючись частиною 2 статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» та п. 8 Порядку №347, прийнято рішення про компенсацію фактичних витрат ФО-П Лобазовій О.І. щомісячно, протягом одного року, у розмірі єдиного внеску, яка працевлаштувала у пріоритетному виді економічної діяльності на нове робоче місце строком не менше ніжна два роки безробітну Трегуб Людмилу Анатоліївну (РНОКПП НОМЕР_1 ), дата працевлаштування - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з п. 9 Порядку №347 центр зайнятості перераховує кошти на рахунок роботодавця до 30 числа місяця, наступного за місяцем подання звітності до органів доходів і зборів, передбачений статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - звіт), за умови підтвердження даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо суми нарахованого єдиного внеску. Розмір компенсації визначається на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про суму єдиного внеску, сплаченого роботодавцем за працівника.
У відповідності п. 9 Порядку №347 на рахунок роботодавця - фізичної особи-підприємця Лобазової Ольги Ігорівни НОМЕР_2 позивачем перераховано компенсацію витрат єдиного внеску за прийняту ОСОБА_2 на загальну суму 5440,94 грн платіжними дорученнями від 21.12.2021 №11482 - за вересень 2021 року у сумі 1336,98 грн; від 20.04.2022 №1781 - за жовтень, листопад, грудень 2021 року у сумі 4103,96 грн.
28.02.2022 роботодавець фізична особа-підприємець Лобазова Ольга Ігорівна звільнила працівника ОСОБА_2 за п.1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) до закінчення дворічного періоду (01.09.2023).
Звільнення ОСОБА_2 28.02.2022 згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) також підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.10.2025 №2000-0606-8/159227, наданим у відповідь на запит Харківського обласного центру зайнятості, в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості.
Як зазначає позивач у поясненнях, наданих суду 10.10.2025, співпраця Служби зайнятості та Пенсійного фонду України (ПФУ) з обміну інформацією відбувається на центральному рівні в порядку електронної інформаційної взаємодії, в тому числі через інформаційну інфраструктуру ПФУ. Цей обмін даними є постійним і може здійснюватися на основі окремих запитів для покращення взаємодії між державними органами та забезпечення ефективного функціонування систем соціального забезпечення.
Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України та Міністерство економіки України спільним наказом від 20.11.2023 №648/447-н/17498, а також Пенсійний фонд України постановою від 20.11.2023 №49-1 затвердили Порядок обміну інформацією між Державною податковою службою України, Пенсійним фондом України, Державним центром зайнятості та іншими органами виконавчої влади. Суб'єктами інформаційних відносин, що здійснюються відповідно до цього Порядку, на центральному рівні є Державна податкова служба, Пенсійний фонд України, Державний центр зайнятості та Мінсоцполітики. На територіальному рівні - податкові органи, органи Пенсійного фонду України та регіональні центри зайнятості.
Так, у порушення п. 7 Порядку №347 відповідач не повідомила Харківський міський центр зайнятості про звільнення протягом 5-ти робочих днів з дати звільнення.
У зв'язку з тим, що роботодавець - ФО-П Лобазова О.І. не працевлаштувала іншого зареєстрованого безробітного на місце звільненого вищезазначеного працівника до закінчення дворічного періоду, компенсація єдиного внеску, яка була виплачена роботодавцю ФО-П Лобазова О.І. у період з 02.09.2021 по 31.12.2021 у сумі 5440,94 грн, у відповідності до п. 7, 14 Порядку №347 мають бути повернені.
Про працевлаштування іншого зареєстрованого безробітного замість звільненого працівника відповідачем не було повідомлено позивача. Заява довільної форми та довідка за формою згідно з додатком до Порядку №347 до Харківського міського центру зайнятості не надавалась. У межах дворічного періоду з дня працевлаштування вищезазначеної особи та у зв'язку зі звільненням зазначеного працівника за згодою сторін на новостворене робоче місце із числа безробітних за направленням центру зайнятості не працевлаштовано жодної особи.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що фізична особа-підприємець Лобазова Ольга Ігорівна припинила підприємницьку діяльність 10 травня 2022 року на підставі власного рішення (номер запису про припинення діяльності: 2004710060003079745).
Харківська філія Харківського обласного центру зайнятості на адресу реєстрації ФО-П Лобазової О.І.: АДРЕСА_2 , направила лист від 14.03.2023 вих. №17.03-1442 з повідомленням щодо повернення отриманих фактичних витрат на компенсацію єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки до моменту припинення підприємницької діяльності ФО-П Лобазовою О.І. не було працевлаштовано іншого зареєстрованого безробітного за направленням центру зайнятості. Зазначений лист залишений відповідачем без реагування і відповіді.
Враховуючи вищевикладені обставини, наказом Харківського обласного центру зайнятості від 26.04.2023 №420 прийнято рішення «Про повернення коштів, виплачених як компенсація фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФО-П Лобазовій О.І.» на загальну суму 5440,94 грн за працевлаштовану безробітну ОСОБА_2 за період з 02 вересня 2021 року по 31 грудня 2021 року у зв'язку зі звільненням працівника за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку позвиач направив відповдіачу лист-претензію від 28 квітня 2023 року за вих. №17.05-2605.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про зайнятість населення», до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 або пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, сума виплачених коштів повертається у повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залежно від джерела фінансування компенсації, крім випадку, коли на його робоче місце роботодавцем працевлаштовано іншого зареєстрованого безробітного за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості.
У разі якщо на місце звільненого працівника працевлаштовано зареєстрованого безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб, виплата компенсації продовжується до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості з урахуванням положень частини третьої цієї статті.
Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для осіб, зазначених у цій статті, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 27 названого Закону для стимулювання самозайнятості населення, підприємницької ініціативи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, забезпечує надання безоплатних індивідуальних і групових консультацій з питань організації та провадження підприємницької діяльності із залученням на громадських засадах працівників органів державної влади у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, через свої територіальні органи сприяє безробітним у реалізації права на організацію підприємницької діяльності шляхом: надання одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності; супроводження та консультування протягом двох років з дня державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця осіб, які отримали одноразову фінансову допомогу для організації підприємницької діяльності.
Порядок надання одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності та її повернення, а також граничний розмір такої допомоги затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну особу, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну таку особу щомісяця за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі зменшення штатної чисельності працівників та/або фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію.
Суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують зареєстрованих безробітних строком не менше ніж на два роки за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на нові робочі місця, компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців.
Компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних), у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до абзацу першого цієї частини, до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 або пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, сума виплачених коштів повертається у повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залежно від джерела фінансування компенсації, крім випадку, коли на його робоче місце роботодавцем працевлаштовано іншого зареєстрованого безробітного за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості.
У разі звільнення працівника, за якого виплачується/виплачувалася компенсація до закінчення строку збереження гарантій зайнятості, згідно з пунктом 1 статті 36 та пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України роботодавець повертає суму одержаної компенсації в повному обсязі.
Згідно з п. 9 Порядку №347 центр зайнятості перераховує кошти на рахунок роботодавця до 30 числа місяця, наступного за місяцем подання звітності до органів доходів і зборів, передбаченої статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за умови підтвердження даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо суми нарахованого єдиного внеску. Розмір компенсації визначається на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про суму єдиного внеску, сплаченого роботодавцем за працівника.
Відповідно до п. 7 Порядку №347 у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерел компенсації або на його робоче місце за направленням центру зайнятості працевлаштовується інший зареєстрований безробітний з числа громадян, визначених п.3 цього Порядку залежно від джерел компенсації. Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюється сумарно. Роботодавець інформує протягом п'яти робочих днів центр зайнятості про звільнення працівника.
Згідно з п. 14 Порядку №347 у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням центру зайнятості у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду доказів повернення позивачу коштів, виплачених як компенсація фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску у сумі 5440,94 грн.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Харківського обласного центру зайнятості обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 27 Закону України "Про зайнятість населення", Порядком компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Україні від 15.04.2013 №347, ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 233, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Лобазової Ольги Ігорівни ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, 1А. Код ЄДРПОУ 03491277) виплачену їй компенсацію фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску у сумі 5440,94 грн та судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено "12" листопада 2025 р.
Суддя В.І. Ольшанченко