8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2427/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01010, м.Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2)
до 1) Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 2) Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) 3) Фізичної особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (61000, м. Харків, вул. Нескорених, буд. 17, кв. 343)
про визнання правочину недійсним та витребування майна
за участю представників:
представника позивача - Філатової Н.А.;
представника відповідача 1 - Шевченко Д.С.;
представника відповідача 2 - не з'явився;
відповідача 3 - не з'явився;
третьої особи - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до 1) Фізичної особи ОСОБА_1 , 2) Фізичної особи ОСОБА_2 , 3) Фізичної особи ОСОБА_3 , в якому просить:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (ідентифікаційний код юридичної особи 31061880) у розмірі 47,5 % від загального розміру статутного капіталу, що становить 5605,00 (п'ять тисяч шістсот п'ять гривень 00 копійок), укладений 01 грудня 2023 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (ідентифікаційний код юридичної особи 31061880), укладений до договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства від 01.12.2023;
- витребувати з володіння ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (ідентифікаційний код юридичної особи 31061880) у розмірі 47,5 % від загального розміру статутного капіталу, що становить 5605,00 (п'ять тисяч шістсот п'ять гривень 00 копійок), на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Витрати зі сплати судового збору позивач просить відшкодувати за рахунок відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2025 позовна заява була прийнята до розгляду; відкрито провадження у справі; постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (61000, м. Харків, вул. Нескорених, буд. 17, кв. 343).
20.08.2025 представник відповідача 1 подав відзив (вх.№ 19144), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Представник відповідача 1 також вказав, що витребування не є обґрунтованим, тому що не заявляється власником. Крім цього, в період укладання оспорюваного договору рішення суду від 09.10.2013 у справі № 2-747/11 не діяло (було скасовано, тривав касаційний розгляд).
25.08.2025 представник позивача подав відповідь на відзив (вх.№ 19530), в якій вказав, що обраний спосіб захисту є належним та ефективним, адже судове рішення, що набрало законної сили, щодо задоволення вимоги про витребування з володіння відповідача ( ОСОБА_3 , який вказаний у ЄДР власником) частки у статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_1 є підставою для внесення відповідних змін до ЄДРЮО. Також представник позивача вважає, що є необґрунтованими доводи представника боржника, що рішення суду про стягнення заборгованості у період з 16.11.2023 по 11.12.2024 не діяло, оскільки не узгоджуються з обставинами справи №2-747/11 та нормами процесуального закону.
04.09.2025 представник відповідача 1 подав додаткові пояснення (вх.№ 20257), які досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.
24.09.2025 представник позивача подав заперечення на додаткові пояснення відповідача 1 (вх.№ 22158), які досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 15.10.2025 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 листопада 2025 року о 16:00.
05.11.2025 від представника відповідача 2 надійшли письмові пояснення, які були визнані представником відповідача 2 в судовому засіданні 05.11.2025 такими, що були помилково подані.
05.11.2025 представник відповідача 1 подав клопотання (вх.№ 25734), в якому просив призначити у справі № 922/2427/25 судову економічну експертизу, проведення якої доручити експертам ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса та на вирішення експерту поставити наступне питання:
1) Яка ринкова частки ОСОБА_1 у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "Будівельник", код ЄДРПОУ 31061880, на момент укладання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Договору купівлі-продажу від 01.12.2023 ?
Протокольною ухвалою від 05.11.2025 розгляд справи по суті відкладено на 11.11.2025 на 16:00.
11.11.2025 представник позивача подав заперечення на клопотання про призначення експертизи.
11.11.2025 представник відповідача 2 подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 26230), у зв'язку з наданням правничої допомоги іншому клієнту в іншій справі.
Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2025 підтримав позов, проти задоволення клопотань відповідачів 1, 2 (вх.№ 25734, 26230) заперечував.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні 11.11.2025 підтримав клопотання відповідачів 1, 2 (вх.№ 25734, 26230), проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.
Представник відповідача 2 в судове засідання 11.11.2025 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач 3 в судове засідання 11.11.2025 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання 11.11.2025 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином..
Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Суд наголошує, що вказаний перелік є вичерпний.
Щодо посилань представника відповідача 2 на надання правничої допомоги іншому клієнту в іншій справі, суд зазначає, що 05.11.2025 суд з'ясовував думку сторін (зокрема представника відповідача 2) щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті та всі учасники справи надали згоду на проведення судового засідання саме 11.11.2025 о 16:00.
Суд також звертає увагу, що учасник справи не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2022 у справі № 906/1041/19 (906/878/21), від 15.02.2022 у справі № 910/2933/13, від 16.06.2022 у справі № 918/356/20.
Крім того, як роз'яснено в абз. 2 п. 3.9.2. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. mutatis mutandis рішення у справі "Шульга проти України").
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи.
Щодо клопотання відповідача 1 про призначення судової економічної експертизи, суд зазначає що його подано з порушенням процесуального строку, оскільки відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України суд вирішує питання про призначення експертизи лише під час підготовчого засідання.
При цьому представником відповідача 1 не наданого жодного доказу неможливості подання вказаного клопотання під час проведення підготовчого засідання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд установив, що відповідач 1 із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку для подання клопотання про призначення судової економічної експертизи не звертався.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1, 3-1 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 ГПК.
Беручи до уваги викладене, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів наявності об'єктивних обставин, які унеможливили своєчасне подання відповідачем 1 клопотання про призначення у справі судової експертизи, суд залишає вказане клопотання без розгляду.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, суд установив такі обставини.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.10.2013 у справі № 2-747/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суму заборгованості за генеральною кредитною угодою №07-01-90-08 від 12.05.2008:
- за кредитним договором № 010-2/07-01-0421-08 від 12.05.2008 в сумі 659'240,59 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 476'254,17 доларів США, сума заборгованості за відсотками 182'986,42 доларів США;
- за кредитним договором № 010-2/07-01-0422-08 від 12.05.2008 в сумі 118'266,07 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 86'165,77 доларів США, сума заборгованості за відсотками 32'100,30 доларів США;
- за кредитним договором № 010-2/07-01-0811-08 від 31.10.2008 в сумі 1'527'311,31 гривень, де сума заборгованості за кредитом 986 461,30 гривень та сума заборгованості за відсотками 540'850,01 гривень;
- за кредитним договором №010-2/07-01-0812-08 від 31.10.2008 в сумі 473'688,15 гривень, де сума заборгованості за кредитом 312'243,74 гривень, сума заборгованості за відсотками 161'444,41 гривень. Всього у сумі 8'215'610,20 гривень.
Вказане судове рішення набрало законної сили, в зв'язку з чим, на його виконання судом видано відповідні виконавчі листи, зокрема виконавчий лист №2-747/11 від 31.03.2014 щодо боржника - ОСОБА_1
17.04.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області Панюковою О.О. було відкрито виконавче провадження №43031207 щодо боржника ОСОБА_1
08.12.2017 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №2-747/11 змінено стягувача АТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі - Позивач) у виконавчому провадженні за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 у справі № 2-747/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5
11.11.2020 постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувачу за заявою останнього.
16.11.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. за заявою ТОВ "ФК "Форінт" про примусове виконання рішення суду, на підставі виконавчого листа №2-747/11, виданого 31.03.2014 Дзержинським районним судом м. Харкова, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63628701, де боржником є ОСОБА_1 .
Наразі, ВП №63628701 триває, сума для стягнення складає 777'506,66 дол. США та 1'886'210,43 грн, що підтверджується інформацією з АСВП від 23.06.2025, яка міститься в матеріалах справи.
23.04.2021 ухвалою Харківського апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.10.2013, з підстав отримання рішення суду у 2013 році та обізнаності про розгляд справи.
18.11.2021 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №2-747/11 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013, та відкрито провадження у справі.
16.12.2021 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №2-747/11 скасоване рішення суду від 09.10.2013 по цивільній справі за позовом АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за нововиявленими обставинами. Призначено справу до розгляду за правилами, встановленими ЦПК України на 09:30 год. 20.01.2022.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26.01.2023 у справі №2-747/11 апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Форінт" задоволено частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.12.2021 - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
24.12.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №2-747/11, виданого 31.03.2014 Дзержинським районним судом м. Харкова, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 34, ст. 35 ЗУ "Про виконавче провадження", з підстав подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Діяльність приватного виконавця Бабенко Д.А. зупинена, за його заявою.
Відповідно до Наказу МЮУ №352/7 від 02.02.2023, заміщення приватного виконавця Бабенко Д.С. здійснює приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В.
28.04.2023 рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №2-747/11 заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 09.10.2013 за нововиявленими обставинами задоволено. Скасоване рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 за нововиявленими обставинами та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 (як фізичної особи та фізичної особи-підприємця), ОСОБА_5 на користь АТ “Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за Генеральною кредитною угодою №07-01-90-08 від 12.05.2008: за кредитним договором №010-2/07-01-0421-08 від 12.05.2008 в сумі 659'240,59 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 476'254,17 доларів США, сума заборгованості за відсотками 182'986,42 доларів США; за кредитним договором №010-2/07-01-0422-08 від 12.05.2008 в сумі 118'266,07 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 86'165,77 доларів США, сума заборгованості за відсотками 32'100,30 доларів США; за кредитним договором №010-2/07-01-0811-08 від 31.10.2008 в сумі 1'527'311,31 гривень, де сума заборгованості за кредитом 986'461,30 гривень та сума заборгованості за відсотками 540'850,01 гривень; за кредитним договором №010-2/07-01-0812-08 від 31.10.2008 в сумі 473'688,15 гривень, де сума заборгованості за кредитом 312'243,74 гривень, сума заборгованості за відсотками 161'444,41 гривень, а всього у сумі 8'215'610,20 гривень (вісім мільйонів двісті п'ятнадцять тисяч шістсот десять гривень 20 коп.). Стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №010-2/07/1-905-07 від 10.08.2007 у сумі 197'051,67 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_4 (як фізичної особи та фізичної особи-підприємця), ОСОБА_5 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" судові витрати у сумі 566,67 гривень та 40 гривень з кожного. В іншій частині позову - відмовлено.
16.11.2023 постановою Харківського апеляційного суду у справі №2-747/11 апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Форінт" - задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28.04.2023 - скасовано. Ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ТОВ "ФК "Форінт" який є правонаступником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ) солідарно на користь ТОВ "ФК "Форінт" (ЄДРПОУ 40658146) суму заборгованості за Генеральною кредитною угодою №07-01-90-08 від 12.05.2008: за кредитним договором №010-2/07¬01-0421-08 від 12.05.2008 в сумі 659'240,59 доларів США; за кредитним договором №010-2/07-01-0422-08 від 12.05.2008 в сумі 118'266,07 доларів США; за кредитним договором №010-2/07-01-0811-08 від 31.10.2008 в сумі 1'527'311,31 гривень; за кредитним договором №010-2/07-01-0812-08 від 31.10.2008 в сумі 473'688,15 гривень, а всього у сумі 8'104'919,37 (вісім мільйонів сто чотири тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) гривень 37 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ "ФК "Форінт" заборгованість за кредитним договором №010-2/07/1-905-07 від 10.08.2007 у сумі 197'051,67 (сто дев'яносто сім тисяч п'ятдесят один долар) США 67 центів. Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ТОВ "ФК "Форінт" судові витрати у сумі по 566,67 гривень та 40 гривень з кожного. В іншій частині вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ТОВ "ФК "Форінт" судові витрати за подання апеляційної скарги по 1250 гривень та 00 копійок з кожного.
28.11.2023 постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С.В. поновлено вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №63628701, керуючись ч. 5 ст. 35 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки скасовано рішення на підставі якого виданий виконавчий документ, про що 16.11.2023 Харківським апеляційним судом у справі №2-747/11 винесена відповідна постанова.
28.11.2023 постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С.В. закінчено виконавче провадження №63628701, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки скасовано рішення на підставі якого виданий виконавчий документ, про що 16.11.2023 Харківським апеляційним судом у справі №2-747/11 винесена відповідна постанова.
Також, приватним виконавцем були скасовані всі арешти, обмеження тощо.
Не погодившись з діями (в вказаними рішеннями) приватного виконавця Цимбала С.В. за виконавчим провадженням №63628701, з боку ТОВ "ФК "Форінт" до суду була скерована відповідна скарга (від 07.12.2023 за вих. № 2/2023/12/7751).
11.12.2024 постановою Верховного Суду у справі №2-747/11 касаційні скарги ТОВ "ФК "Форінт", ОСОБА_5 , які подані її представником - адвокатом Турутею З.О., ОСОБА_1 , які подані його представником - адвокатом Шевченко Д.С., задоволені частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.11.2021, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.04.2023, постанову Харківського апеляційного суду від 16.11.2023 скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 за нововиявленими обставинами.
12.02.2025 ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 2-747/11 відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі №2-747/11 за позовом АТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник ТОВ "ФК "Форінт") до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з підстав звернення до суду після закінчення присічного строку.
Дана ухвала суду першої інстанції 22.05.2025 судом апеляційної інстанції залишена без змін.
Отже, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 у справі №2-747/1 є чинним та залишається невиконаним.
23.04.2025 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №2-747/11 (провадження №4-с/638/18/25) задоволено скаргу представника ТОВ "ФК "Форінт" на дії/рішення приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С.В., визнані незаконними рішення приватного виконавця (постанови від 28.11.2023 про поновлення виконавчого провадження №63628701 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , закінчення виконавчого провадження та скасування арештів/ обтяжень) та скасовано їх.
08.05.2025 постановою приватного виконавця Цимбалом С.В відновлено виконавче провадження №63628701 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.04.2025 у справі №2-747/11 та керуючись ст. 41 ЗУ "Про виконавче провадження".
Також, приватним виконавцем на виконання ухвали суду від 23.04.2025 вчиненні дії/прийнятті рішення, а саме: постанова від 09.05.2025 про скасування процесуального документу (постанови про зняття арешту з коштів від 28.11.2023) за ВП №63628701; постанова від 12.05.2025 про скасування процесуального документу (постанови про зняття арешту з майна від 20.12.2023) за ВП №63628701.
01.12.2023 (тобто у проміжок часу, коли приватним виконавцем були скасовані всі арешти, обмеження тощо) між ОСОБА_1 (далі - Відповідач 1) як Продавцем та ОСОБА_2 (далі - Відповідач 2) як Покупцем укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (далі - Договір) та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" від 01.12.2023.
Відповідно до умов Договору Продавець передає Покупцю, а Покупець приймає від Продавця частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (ідентифікаційний код юридичної особи 31061880, адреса місцезнаходження 61144, Харківська область, місто Харків, вулиця Героїв Праці, будинок 17, квартира 343, дата реєстрації та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців: Дата державної реєстрації 31.07.2000, Дата запису: 29.03.2006, Номер запису: 14801200000013960) у розмірі 47,5 % від загального розміру статутного капіталу, що становить 5605 грн.
Згідно з п. 3.1 Договору Покупець за відчуження частки Товариства сплачує Продавцю суму грошових коштів у розмірі 25'000 грн.
Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору право власності на частку у статутному капіталі товариства переходить до Покупця з моменту підписання даного договору та з моменту державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань у відповідності до вимог чинного законодавства. Підписання Сторонами даного Договору свідчить про те, що передача- приймання відчужуваної частки Товариства відбулась.
Згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі до Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" від 01.12.2023 ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" у розмірі 47,5%, яка в грошовому еквіваленті становить 5605 грн.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.07.2025 стосовно ТОВ "Будівельник", приватним нотаріусом Тарасовою Н.В. здійснена державна реєстрація відповідних змін до відомостей про юридичну особу, 02.12.2023 о 11:24:16, 1004801070028013960, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.
Крім того, 05.12.2023 між ОСОБА_2 (Продавець), РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_3 (Покупець) (далі - Відповідач 3), РНОКПП НОМЕР_3 , укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник", відповідно до умов якого Продавець (Відповідач 2) передав Покупцю (Відповідачу 3), а Покупець прийняв від Продавця частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (ідентифікаційний код юридичної особи 31061880, адреса місцезнаходження 61144, Харківська область, місто Харків, вулиця Героїв Праці, будинок 17, квартира 343, дата реєстрації та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців: Дата державної реєстрації 31.07.2000, Дата запису: 29.03.2006, Номер запису: 14801200000013960) у розмірі 52,5 % від загального розміру статутного капіталу, що становить 6'195,00 (шість тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 00 копійок).
Справжність підписів Сторін засвідчено 05.12.2023 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жидєльовою А.Ю., зареєстровано в реєстрі за №1165, 1166.
Відповідно до вказаного вище витягу з ЄДРЮО від 07.07.2025 стосовно ТОВ "Будівельник", реєстратором Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Новохатською І.В. була здіснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 08.12.2023 о 09:29:28, 1004801070029013960, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.
Після вказаних змін ОСОБА_3 став одноособовим засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (далі - Третя особа), із 100% часткою у статутному капіталі товариства, яка в грошовому еквіваленті становить 11'800,00 грн.
До вчинення оскаржуваного правочину засновниками (учасниками) вказаного товариства були:
1) ОСОБА_1 , з розміром внеску до статутного фонду - 5605 грн (47,5 %);
2) ОСОБА_2 , з розміром внеску до статутного фонду - 590 грн (5,0 %);
3) ОСОБА_3 , з розміром внеску до статутного фонду - 5605 грн (47,5%), а у загальному розмірі статутний капітал складав 11'800,00 грн. (100%), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.11.2020 стосовно ТОВ "Будівельник".
Позивач вважає, що дії ОСОБА_1 (боржника) вочевидь є недобросовісними, оскільки відчуження цього майна (частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" у розмірі 47,5 % (здійснене вдруге на чоловіка своєї сестри ОСОБА_2 ), після того як вже судом визнавався аналогічний правочин вчинений у 2020 році недійсним, як фраудаторний, при наявності значних боргових зобов'язань за якими наявне чинне та невиконане рішення суду, ухвалене ще у 2013 році, та за наявності встановлених судом обставини умисного ухилення боржника від його виконання, також за відсутності іншого майна за рахунок якого кредитор має право задовільнити свої значні борги. Вказане свідчить про вчинення дій на шкоду кредитора, виключно з однією метою - уникнути звернення стягнення на майно (уникнення сплати боргу), позбавивши можливості кредитора частково задовільнити свої вимоги за рахунок такого майна.
Тому, на думку Позивача, договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства підлягає визнанню недійсним як фраудаторний, а майно (частка у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" у розмірі 47,5 %) підлягає поверненню у власність боржника (що є фактично відновленням становища, яке існувало до порушення) шляхом витребування з володіння останнього набувача, з метою задоволення кредиторських вимог за рахунок реалізації майна боржника під час примусового виконання рішення суду, яке є обов'язковим до виконання.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Тлумачення, як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.
Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип доброї совісті не може бути обмежений певною сферою (висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі №463/13099/21, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2024 у справі № 466/3398/21.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 Цивільного кодексу України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).
Фраудаторні правочини - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У Цивільному кодексу України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) законодавства.
Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у правовідносинах.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт б частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
Добросовісність - це відповідність дій учасників правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) використовувала/ використовували право на зло; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів /умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21)).
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є вживанням права на зло.
За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.
Фраудаторним є правочин, який, хоча формально і відповідає приписам законодавства, але вчинений з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування чи незаконного відчуження боржником своїх активів шляхом так званого використання права на зло, коли формально законні права реалізуються з протиправними цілями.
Факт виконання (повного чи часткового) фраудаторного правочину не впливає жодним чином на можливість визнання цього правочину недійсним, бо дуже часто фраудаторний правочин дійсно вчиняється із наміром його виконання, наприклад, у разі незаконного відчуження активів без оплати чи з оплатою нижче ринкових цін тощо. Тобто, для ідентифікації правочину як фраудаторного не важливо, чи його виконано, а важливо, чи виконано його без злого наміру на шкоду іншим особам (див. п. 5.26. постанови Верховного Суду від 02.06.2021 від 01.10.2025 у справі №910/11845/24).
Суд враховує, що між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 в 2020 році вже укладався договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав), умови якого аналогічні умовам спірного договору.
Водночас, рішенням Господарського суду Харківської області у cправі №922/1474/21, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року, визнано недійсним договір № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) від 08.11.2020, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" (код ЄДРПОУ 31061880) у розмірі 47,5% статутного капіталу товариства вартістю згідно з статутом товариства 5605,00 грн.
Під час розгляду вказаної справи суд установив наявність ознак фраудаторності договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі (корпоративних прав) № 1 від 08.11.2020, оскільки цей договір був укладений за наявності невиконаного зобов'язання за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 у справі № 2-747/11 про стягнення грошових коштів, в процесі виконання триваючого близько 7 років виконавчого провадження про стягнення з нього грошових коштів за вказаним судовим рішенням, всупереч накладеного державним виконавцем арешту на все його майно, за відсутності самостійного звернення будь-якої зі сторін договору до реєстратора для проведення державної реєстрації змін до установчих документів щодо складу учасників товариств та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд бере до уваги, що обставини, які існували під час розгляду справи №922/1474/21, продовжують існувати і на час розгляду даної справи.
Представник Відповідача 1 вказує, що обставини змінились, оскільки на момент вчинення спірного правочину (01.12.2023) ОСОБА_2 вже не був чоловіком сестри ОСОБА_1 , всі арешти на майно ОСОБА_1 були скасовані, а рішення суду від 09.10.2013 у справі № 2-747/11 не діяло (було скасовано, тривав касаційний розгляд).
Проте вказані Відповідачем 1 обставини не є вирішальними для визнання спірного договору як фраудаторного, оскільки однією із ознак фраудаторності правочину є наявність значної непогашеної заборгованості та обізнаності про таку заборгованість боржника.
У п. 6.58. постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у cправі № 910/8861/21 вказано, що "Критеріями, для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати)…".
Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постановах, зокрема, від 19.03.2025 у справі 910/17461/23, від 18.02.2025 у справі № 916/5751/23, від 03.12.2024 у справі №487/6342/18.
Обізнаність ОСОБА_1 про невиконанні значні боргові зобов'язання підтверджується численними чинними рішеннями судів, що не потребує додатковому (повторному) доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Таким чином, на момент укладення спірного договору Відповідач 1 мав значну непогашену заборгованість перед Позивачем та був обізнаний про таку заборгованість. При цьому Відповідач 1 відчужив частку в статутному капіталі ТОВ "Будівельник" у розмірі 47,5% статутного капіталу товариства за 25'000 грн, але не надав жодного доказу в підтвердження дійсної ринкової вартості цієї частки, на момент укладання спірного договору від 01.12.2023.
Суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Так, Позивач в обґрунтування своєї правової позиції посилається зокрема на рішення господарського суду, яким встановлено факт фраудаторності правочину, умови якого аналогічні умовам спірного договору.
Водночас Відповідач 1 під час розгляду даної справи, в порушення ч. 1 ст. 74 ГПК України, не довів суду те, що дійсна ринкова вартість відчужуваної частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" у розмірі 47,5%, на момент укладання спірного договору від 01.12.2023, була незначною та ці грошові кошти (у разі відчуження частки за ринковою ціною) не могли бути використані для погашення боргу ОСОБА_1 перед ТОВ "Фінансова компанія "Форінт".
З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" від 01.12.2023 та акт приймання-передачі частки до нього, укладені з порушенням вимог ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання їх недійсними відповідно до ст. 234 ЦК України.
Щодо вимоги про витребування з володіння ОСОБА_3 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" у розмірі 47,5 % від загального розміру статутного капіталу, що становить 5605 грн, на користь ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Право на частку в статутному капіталі є майновим та відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України є різновидом майна. Тобто частка в статутному капіталі товариства може бути об'єктом права власності.
Наведені норми права встановлюють спільний режим правового регулювання для речей та майнових прав. Речі та майнові права охоплюються спільним родовим поняттям майно, є об'єктами цивільних прав та можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Якщо майно (майнове право) було відчужено власником за недійсним (нікчемним) правочином, то він може повернути це майно в порядку реституції, передбаченому частиною першою статті 216 ЦК України, лише у випадку, якщо воно продовжує перебувати у володінні особи, яка придбала його за таким правочином. У разі якщо таке майно (майнове право) було в подальшому відчужено іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то власник може витребувати це майно лише в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України. Якщо таке майно (майнове право) не підлягає витребуванню відповідно до статті 388 ЦК України, то добросовісний набувач відповідно до статті 330 цього Кодексу набуває право власності на нього.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 21/5005/2686/2012.
Подібні висновки неодноразово висловлювала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, в постанові від 21 вересня 2022 року № 908/976/19, провадження №12-10гс21. Так, у пункті 3.15 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. До того ж правило частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
У даному випадку частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" у розмірі 47,5 % була в подальшому відчужена Відповідачу 3 за відповідним договором, вимога про недійсність якого Позивачем не заявлялась.
Водночас, оскільки Позивач не є власником спірного майна (частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" у розмірі 47,5 %), він не може заявляти позов про витребування цієї частки з володіння ОСОБА_3 (який до того ж не є стороною спірного договору) на користь ОСОБА_1 , що свідчить про обрання Позивачем неналежного способу захисту.
Єдина правова норма, на яку посилається Позивач в обґрунтування свої вимоги про витребування майна (майнового права) є п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, в якому зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
Водночас відновлення становища, яке існувало до порушення, не є тотожним застосуванню інституту витребування майна, оскільки лише власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами.
Оскільки Позивач не є власником спірної частки, він не може заявляти вимогу про її витребування у останнього набувача (Відповідача 3) без визнання всіх угод щодо спірного майна недійсними.
Отже, у даному випадку належним способом захисту є визнання всіх угод щодо спірного майна (майнового права) недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом застосування реституції.
Згідно з послідовною і сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові (повністю або частково). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах від 03.02.2022 у справі № 905/730/20 та від 22.12.2022 у справі №910/9215/21
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені правові позиції Верховного Суду, суд доходить висновку, що у задоволенні позовної вимоги про витребування з володіння ОСОБА_3 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" у розмірі 47,5 % від загального розміру статутного капіталу, що становить 5605 грн, на користь ОСОБА_1 , слід відмовити.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у зв'язку з частковим задоволенням позову, покладається на Відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (ідентифікаційний код юридичної особи 31061880) у розмірі 47,5 % від загального розміру статутного капіталу, що становить 5605,00 (п'ять тисяч шістсот п'ять гривень 00 копійок), укладений 01 грудня 2023 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (ідентифікаційний код юридичної особи 31061880), укладений до договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства від 01.12.2023.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01010, м.Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2; ідент. код 40658146) судовий збір у сумі 807,47 грн.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідент. код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01010, м.Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2; ідент. код 40658146) судовий збір у сумі 807,47 грн.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ); ідент. код НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01010, м.Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2; ідент. код 40658146) судовий збір у сумі 807,47 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Форінт" (01010, м.Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2; ідент. код 40658146).
Відповідач 1 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ).
Відповідач 2 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідент. код НОМЕР_2 ).
Відповідач 3 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ); ідент. код НОМЕР_3 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (61000, м. Харків, вул. Нескорених, буд. 17, кв. 343).
Повний текст рішення складено 13.11.2025.
Суддя І.В. Трофімов