8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3377/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; код ЄДРПОУ: 00032767)
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1; код ЄДРПОУ: 03359500)
про стягнення штрафу та пені
за участю представників:
позивача - Прохорова Є.І., довіреність від 14.07.2025;
відповідача - Скрипнікова О.В., довіреність від 01.10.2025 №Др-41-1025.
18.09.2025 Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" штраф у розмірі 19 641 788 грн. та пеню у розмірі 19 641 788 грн., а також стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» судовий збір у розмірі 471 402,91 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем штрафу та пені на підставі рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 №810-р в частині порушення Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" законодавства про захист економічної конкуренції.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.09.2025 прийнято позовну заяву (вх.№3377/25 від 18.09.2025) Антимонопольного комітету України до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про стягнення штрафу та пені до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3377/25. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 15.10.2025.
03.10.2025 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№22952 від 03.10.2025).
У відзиві представник відповідача зазначив, що АТ «Харківгаз» не погоджується з надмірним нарахуванням штрафних санкцій.
Також представник відповідача зазначив, що листом Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 вих.№2024/02.0-7.1 визнано військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022. Згідно зазначеного листа, ТПП засвідчує форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Воєнний стан, запроваджений Указом Президента України №64/2022 з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, одночасно призвів до складних умов господарської діяльності підприємства. Крім того, 28.06.2023 НКРЕКП прийнято постанову №1132 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Харківгаз», яка набрала чинності з 01.07.2023. Таким чином, починаючи з 01.07.2023 у відповідача відсутні кошти, отримані за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачені структурою тарифу. З 01.07.2023 відповідач не є суб'єктом природної монополії, діяльність з розподілу природного газу зупинено, а тариф на розподіл природного газу був основним джерелом отримання доходу від діяльності Товариства. АТ «Харківгаз» під час воєнного стану докладало усіх зусиль для збереження можливості забезпечувати роботу підприємства в нормальному режимі та продовжувало надавати послуги з розподілу природного газу споживачам усіх категорій, у тому числі для об'єктів Міністерства оборони України, госпіталів, захисних споруд та інших об'єктів, що є вкрай необхідними у воєнний час для життєдіяльності регіону; аварійні бригади працюють на безперервній основі, технічний персонал на постійній основі забезпечує аварійне відновлення пошкоджених ділянок газопроводу та забезпечувало стале функціонування газопостачання в зоні ліцензованої діяльності. Починаючи з 24.02.2022 року в регіоні мають місце руйнування газопроводів, що призводило до суттєвих економічних (фінансових) втрат товариства на ремонт газорозподільних мереж, оскільки всі відновлювальні роботи, застосування автотранспорту, спеціальних машин і механізмів забезпечувались власними ресурсами та коштами. Тяжкий фінансовий стан товариства обумовлено також несвоєчасними та не в повному обсязі розрахунками споживачів за розподіл природного газу. Загальновідомим є факт, що з початком введення в Україні воєнного стану на території Харківської області, зокрема районів: Балаклійського, Ізюмського, Куп'янського, Харківського, Чугуївського, протягом більше семи місяців велись активні бойові дії, внаслідок чого було завдано пошкоджень та зруйновано багато житлових будинків, будівель підприємств, установ, організації, об'єктів інфраструктури та інших об'єктів, у той же час, Балаклійський район, Чугуївський район, Ізюмський район, Харківський район та Куп'янський район, з лютого по вересень 2022 року перебували під окупацією.
Разом з цим, як стверджує представник відповідача, позивач здійснив розрахунок пені у розмірі 19 641 788 грн., посилаючись на ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції». При цьому, пеня нараховується виключно за період фактичного прострочення, а не за весь час з моменту ухвалення рішення; нарахування пені зупиняється на період судового розгляду (ч.5 ст.56 Закону); Верховний Суд у постановах від 27.11.2018 у справі №910/4081/18 та від 11.06.2019 у справі №910/9272/18 наголосив, що пеня має компенсаційний характер і не може бути інструментом подвійного покарання суб'єкта господарювання. Таким чином, розрахунок позивача є завищеним.
Представник відповідача просить застосувати при вирішенні цього спору принцип пропорційності у відповідності до ст.15 ГПК України та врахувати: завдання господарського судочинства; особливості предмета спору - пеня у розмірі 19 641 788,00 грн за прострочення сплати штрафу у розмірі 19 641 788,00 грн.; необхідність забезпечення розумного балансу між приватними (АТ «Харківгаз») й публічними інтересами (АМК України).
08.10.2025 через кабінет Електронного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№23344 від 08.10.2025).
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що посилання відповідача на ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в якій зазначено, що двомісячний строк для сплати штрафу зупиняється на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Комітету, а також що стосується видачі Комітетом наказу про стягнення з відповідача штрафу, не можуть братися до уваги, оскільки зазначену норму було прийнято після того як Комітет прийняв рішення і ця норма до розгляду цієї справи не застосовується. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України» від 09.08.2023 №3295-IX внесені зміни до законодавчих актів, в тому числі до Закону України «Про захист економічної конкуренції», які набули чинності з 01.01.2024, зокрема, вищевказану статтю викладено в новій редакції, зокрема додано абзац 2 щодо можливості зупинення двомісячного строку для сплати штрафу. Зазначені зміни стосуються лише тих рішень органів Комітету які прийняти ним після 01.01.2024.
Також представник позивача зазначив, що накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування, застосовані на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції», не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошових зобов'язань. Таким чином, введення в Україні воєнного стану та скрутне фінансове становище відповідача не звільняє відповідача від обов'язку виконати рішення Комітету у встановлений строк (сплата штрафу), а також виконати вимоги ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме сплати пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, оскільки рішення Комітету є обов'язковим до виконання.
13.10.2025 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшло заперечення (вх.№23645 від 13.10.2025).
У запереченні представник відповідача зазначив, що стягнення пені з підприємства, яке забезпечувало життєво важливу інфраструктуру в регіоні бойових дій, є непропорційним заходом відповідальності. АТ «Харківгаз» не ухилявся від виконання рішення АМК України, а лише не мав можливості його реалізувати у визначений строк через незалежні від нього обставини. Після часткової стабілізації ситуації товариство відновлювало свою фінансову діяльність. Така поведінка підтверджує добросовісність відповідача та виключає застосування штрафних санкцій. Торгово-промислова палата України офіційно визнала військову агресію рф форс мажорною обставиною (лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.11.2025.
Представник позивача, який приймав участь в судовому засіданні 05.11.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Присутній в судовому засіданні 05.11.2025 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Суд зазначає, що процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного Суду.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відтак, сторін було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
У судовому засіданні 05.11.2025 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.
Антимонопольний комітет України (далі - Комітет) розглянувши матеріали справи №128-26.13/104-19 про порушення Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (ідентифікаційний код 03359500) (далі - АТ «ОГС «Харківгаз») законодавства про захист економічної конкуренції, прийняв рішення від 24.12.2020 №810-р (далі - Рішення №810-р), яким визнано, що:
1. Група суб'єктів господарювання в особі АТ «Вінницягаз», АТ «Волиньгаз», АТ «Житомиргаз», АТ «Закарпатгаз», АТ «Запоріжгаз», АТ «Київоблгаз», АТ «Дніпрогаз», АТ «Дніпропетровськгаз», АТ «Криворіжгаз», АТ «Миколаївгаз», АТ «Рівнегаз», АТ «Сумигаз», АТ «Івано-Франківськгаз», АТ «Харківгаз», АТ «Харківміськгаз», АТ «Хмельницькгаз», АТ «Чернівцігаз», АТ «Чернігівгаз» протягом 2016 - 2018 років займала монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій міста Вінниця та Вінницької області, міста Гайворон Гайворонського району Кіровоградської області [з 19.06.2017 - Вінницької області (крім сіл Якушенці Зарванці Вінницького району, смт Браїлів, сіл Сьомаки; Біликівці, Тартак, Кармалюкове, Курилівці, Дубова, Новоселиця, Василівка, Слобода Почапинецька, Почапинці Зоринці, Лисогірка, Людавка Жмеринського району, смт Кирнасівка, сіл Одая, Нестерварка, Федьківка, Дранка, Тиманівка, Клебань, Копіївка, хутора Маркове Тульчинського району, сіл Пилипи Борівські, Калинка Томашпільського району, сіл Сокіл, Моївка, Борівка, хутора Грабовець Чернівецького району, села Махаринці Козятинського району, сіл Бухни, Морозівка Погребищенського району), а також території міста Гайворон Кіровоградської області]; Волинської області; міста Житомир та Житомирської області (крім міста Коростишів та Коростишівського району), а також територій сіл Бухни та Морозівка Погребищанського району та села Махаринці Козятинського району Вінницької області; Закарпатської області; міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району); Київської області; міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сіл Любимівка, Перше травня, Балівка, Зоря, Маївка, Степове, Партизанське, Чумаки, радгоспу «Дзержинець») Дніпропетровської області; Дніпропетровської області (крім міст Дніпро і Кривий Ріг та Дніпровського і Криворізького районів), а також сіл Любимівка, Перше Травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське Дніпровського району, житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, села Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області та села Придніпрянське Кобиляцького району Полтавської області; міста Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області; міста Миколаїв та Миколаївської області; міста Рівне та Рівненської області; міста Суми та Сумської області; міста Івано-Франківськ та Івано- Франківської області (крім міст Тисмениця і Тисменицького району Івано- Франківської області), а також територій сіл Черніїв, Чукалівка, Підлісся, Загвіздя, Угринів, Павлівка, Ямниця, Підлужжя, Клузів Тисменицького району Івано- Франківської області та вулиці Зелена, Ямна та Висока (будинки з № 23 по № 32) села Діброва Монастириського району Тернопільської області; Харківської області (крім міста Харкова, Харківського та Дергачівського районів Харківської області); міста Харкова, сіл Горбані, Заїки, Затишшя, Логачівка, Мищенки, Нестеренки, Горіхове, Павленки, Перемога, Ржавець, Санжари, Радгоспне, Ударне, Хроли, Циркуни, селищ міського типу Безлюдівка, Кулиничі, Манченки та садових товариств Акація, Казка Харківського району, а також територій сіл Лісне, Родичі, Сіряки, Чайковка, Черкаська Лозова-2, Черкаська Лозова та селища міського типу Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області; міста Хмельницький та Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району); Чернівецької області; міста Чернігів та Чернігівської області, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації, із часткою 100%.
2. Дії Групи суб'єктів господарювання в особі АТ «Вінницягаз», АТ «Волиньгаз», АТ «Житомиргаз», АТ «Закарпатгаз», АТ «Запоріжгаз», АТ «Київоблгаз», АТ «Дніпрогаз», АТ «Дніпропетровськгаз», АТ «Криворіжгаз», АТ «Миколаївгаз», АТ «Рівнегаз», АТ «Сумигаз», АТ «Івано-Франківськгаз», АТ «Харківгаз», АТ «Харківміськгаз», АТ «Хмельницькгаз», АТ «Чернівцігаз», АТ «Чернігівгаз»», що полягали у висуванні в період з 11.11.2016 по 10.07.2018 додаткових необґрунтованих вимог щодо обов'язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу з використанням електронної системи «ProZorro», що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання та були б неможливими за умов існування значної конкуренції, є порушенням, передбаченим п.2 ст.50, ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій міста Вінниця та Вінницької області, міста Гайворон Гайворонського району Кіровоградської області [з 19.06.2017 - Вінницької області (крім сіл Якушенці Зарванці Вінницького району, смт Браїлів, сіл Сьомаки, Біликівці, Тартак, Кармалюкове, Курилівці, Дубова, Новоселиця, Василівка, Слобода Почапинецька, Почапинці Зоринці Лисогірка, Людавка Жмеринського району, смт Кирнасівка, сіл Одая, Нестерварка, Федьківка, Дранка, Тиманівка, Клебань, Копіївка, хутора Маркове Тульчинського району, сіл Пилипи Борівські, Калинка Томашпільського району, сіл Сокіл, Моївка, Борівка, хутора Грабовець Чернівецького району, села Махаринці Козятинського району, сіл Бухни, Морозівка Погребищенського району), а також території міста Гайворон Кіровоградської області]; Волинської області; міста Житомир та Житомирської області (крім міста Коростишів та Коростишівського району), а також територій сіл Бухни та Морозівка Погребищанського району та села Махаринці Козятинського району Вінницької області; Закарпатської області; міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району); Київської області; міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сіл Любимівка, Перше травня, Балівка, Зоря, Маївка, Степове, Партизанське, Чумаки, радгоспу «Дзержинець») Дніпропетровської області; Дніпропетровської області (крім міст Дніпро і Кривий Ріг та Дніпровського і Криворізького районів), а також сіл Любимівка, Перше Травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське Дніпровського району, житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, села Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області та села Придніпрянське Кобиляцького району Полтавської області; міста Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області; міста Миколаїв та Миколаївської області; міста Рівне та Рівненської області; міста Суми та Сумської області; міста Івано-Франківськ та Івано- Франківської області (крім міст Тисмениця і Тисменицького району Івано- Франківської області), а також територій сіл Черніїв, Чукалівка, Підлісся, Загвіздя, Угринів, Павлівка, Ямниця, Підлужжя, Клузів Тисменицького району Івано- Франківської області та вулиці Зелена, Ямна та Висока (будинки з № 23 по № 32) села Діброва Монастириського району Тернопільської області; Харківської області (крім міста Харкова, Харківського та Дергачівського районів Харківської області); міста Харкова, сіл Горбані, Заїки, Затишшя, Логачівка, Мищенки, Нестеренки, Горіхове, Павленки, Перемога, Ржавець, Санжари, Радгоспне, Ударне, Хроли, Циркуни, селищ міського типу Безлюдівка, Кулиничі, Манченки та садових товариств Акація, Казка Харківського району, а також територій сіл Лісне, Родичі, Сіряки, Чайковка, Черкаська Лозова-2, Черкаська Лозова та селища міського типу Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області; міста Хмельницький та Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району); Чернівецької області; міста Чернігів та Чернігівської області, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації.
За зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 19 641 788 гривень (п. 1, 2 та 16 Рішення №810-р).
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення Комітету набирають чинності з дня їх прийняття.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції», строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Комітету. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу.
Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.
Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.
У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
Частиною 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Комітету інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі) надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Копія Рішення № 810-р була надіслана Комітетом разом із супровідним листом від 12.01.2021 №128-26.13/08-307 та отримана відповідачем 18.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0303504562401.
Отже, строк для добровільної сплати відповідачем штрафу, накладеного Рішенням №810-р, закінчився 18.03.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення органу Комітету до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Відповідач оскаржив Рішення № 810-р до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 відкрито провадження у справі №910/3485/21 за позовом АТ «ОГС «Харківгаз» до Комітету про визнання недійсним Рішення №810-р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі №910/3485/21 АТ «ОГС «Харківгаз» в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2024 у справі №910/3485/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «ОГС «Харківгаз» на зазначене рішення суду першої інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі №910/3485/21 апеляційну скаргу АТ «ОГС «Харківгаз» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 06.05.2025 у справі №910/3485/21 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «ОГС «Харківгаз» на вище зазначені рішення суду.
Постановою Верховного Суду від 05.06.2025 у справі №910/3485/21 касаційну скаргу АТ «ОГС «Харківгаз» залишено без задоволення, а зазначені рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 - без змін.
Відповідно до ч.13 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», протягом п'яти днів з дня сплати штрафу та пені суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу та пені.
Як стверджує позивач, станом на день подання позовної заяви Комітет не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням №810-р.
Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»:
- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу;
- нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Як зазначив позивач, нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням №810-р, зупинялось з 10.03.2021 до 23.09.2024 (розгляд справи № 910/3485/21 судом першої інстанції), з 13.12.2024 до 13.03.2025 (розгляд справи № 910/3485/21 судом апеляційної інстанції) та з 06.05.2025 до 05.06.2025 (розгляд справи № 910/3485/21 судом касаційної інстанції). Період нарахування пені за прострочення сплати штрафу:
- з 24.09.2024 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі №910/3485/21) по 12.12.2024 включно (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі №910/3485/21);
- з 14.03.2025 (наступний день після прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі №910/3485/21) по 05.05.2025 включно (день, який передував винесенню ухвали судом касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження у справі №910/3485/21);
- з 06.06.2025 (наступний день після прийняття судом касаційної інстанції постанови у справі №910/3485/21) по 10.07.2025 включно (день, до якого розраховано пеню).
Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.
Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Як було встановлено судом, копія Рішення № 810-р була надіслана Комітетом разом із супровідним листом від 12.01.2021 №128-26.13/08-307 та отримана відповідачем 18.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0303504562401.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно з ч.1 та 2 ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції», строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Комітету. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу.
Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.
Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.
У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
Отже, штраф, накладений Рішенням №810-р на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", підлягав сплаті з урахуванням вимог статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» до 18.03.2021 (включно). Нарахування пені починається з 19.03.2021.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Як свідчать матеріали справи, відповідач оскаржив Рішення Антимонопольного комітету України №810-р до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі №910/3485/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 та постановою Верховного Суду від 05.06.2025, АТ «ОГС «Харківгаз» в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відповідно до частини 13 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом п'яти днів з дня сплати штрафу та пені суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу, пені.
Доказів сплати відповідачем штрафу матеріали справи не містять.
Разом з цим, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 19 641 788,00 грн.
Позивач надав наступний розрахунок пені за прострочення сплати штрафу:
- з 24.09.2024 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі №910/3485/21) по 12.12.2024 включно (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі №910/3485/21);
- з 14.03.2025 (наступний день після прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі №910/3485/21) по 05.05.2025 включно (день, який передував винесенню ухвали судом касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження у справі №910/3485/21);
- з 06.06.2025 (наступний день після прийняття судом касаційної інстанції постанови у справі №910/3485/21) по 10.07.2025 включно (день, до якого розраховано пеню).
Кількість днів прострочення сплати штрафу становить 168 днів.
Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить:
19 641 788 х 1,5 % = 294 626,82 гривень, де
19 641 788 - розмір штрафу, накладеного Рішенням №810-р;
1,5 % - відсоток від суми штрафу відповідно до ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
За 168 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить:
294 626,82 х 168 = 49 497 305,76 гривень.
Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
У відповідності до вимог зазначеної вище ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції» та п.20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26 грудня 2011 року №15, пеня стягується за кожний день прострочення сплати штрафу, нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом, зокрема, справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній); у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Аналогічну правову позицію також викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 917/530/21, від 11.06.2019 у справі № 910/9272/18, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18 та від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18.
Нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 914/607/17.
Отже, нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням №810-р, зупинялось з 10.03.2021 до 23.09.2024 (розгляд справи №910/3485/21 судом першої інстанції), з 13.12.2024 до 13.03.2025 (розгляд справи №910/3485/21 судом апеляційної інстанції) та з 06.05.2025 до 05.06.2025 (розгляд справи №910/3485/21 судом касаційної інстанції).
Частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Отже, розмір пені складає 19 641 788,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, судом встановлено, що розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені відповідає приписам ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та є арифметично вірним.
Щодо зупинення двомісячного строку для сплати штрафу та видачі Комітетом наказу про стягнення з відповідача штрафу суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України» від 09.08.2023 № 3295-IX (далі - Закон про внесення змін) внесені зміни до законодавчих актів, в тому числі до Закону України «Про захист економічної конкуренції», які набули чинності з 01.01.2024, зокрема, вищевказану статтю викладено в новій редакції, зокрема додано абзац 2 щодо можливості зупинення двомісячного строку для сплати штрафу. Зазначені зміни стосуються лише тих рішень органів Комітету які прийняти ним після 01.01.2024.
Поряд із цим, приписами п.2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про внесення змін встановлено, що рішення органів Комітету, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, підлягають виконанню відповідно до законодавства, яке діяло на момент прийняття рішення справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом.
В період розгляду справи про порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції та прийняття Комітетом рішення діяла редакція Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 22.06.2023 (в якій була відсутня норма про зупинення двомісячного строку для сплати штрафу), яка підлягає застосуванню під час розгляду цієї справі.
Відтак, посилання відповідача на ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в якій зазначено, що двомісячний строк для сплати штрафу зупиняється на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Комітету, а також що стосується видачі Комітетом наказу про стягнення з відповідача штрафу, не можуть братися до уваги, оскільки зазначену норму було прийнято після того як Комітет прийняв рішення і ця норма до розгляду цієї справи не застосовується.
Щодо клопотання відповідача про застосування принципу пропорційності та зменшення розміру пені суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, у визначенні розміру штрафу та пені позивач діяв у межах наданих йому повноважень та без порушення положень чинного законодавства України. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
У відзиві на позовну заяву відповідач в обґрунтування своєї позиції, зокрема, посилається на форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України та те, що листом Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022.
Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст.14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного зобов'язання/обов'язку. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Так, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.
Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на реальну можливість виконання рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 № 810-р.
В свою чергу на підтвердження доводів відповідача про його скрутне фінансове становище останнім не надано жодного належного чи допустимого доказу.
Разом з цим суд зазначає, що нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" має обов'язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування, що спростовує твердження відповідача про можливість зменшення розміру пені.
Також суд враховує, що нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства. Вказані нарахування застосовані органом Антимонопольного комітету на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання, а тому не належать до цивільних правовідносин.
Крім того, у застосуванні приписів ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 зі справи № 910/20661/16, від 22.01.2019 у справі №915/304/18 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 917/530/21.
Отже, підстави для зменшення відповідачу розміру нарахованої пені за несплату штрафу за рішенням органу Антимонопольного комітету відсутні.
З огляду на вищевикладене, клопотання відповідача про зменшення розміру пені не підлягає задоволенню.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 19 641 788,00 грн. та пені у розмірі 19 641 788,00 грн. є доведеними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналізуючи судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз'ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Антимонопольного комітету України до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про стягнення штрафу та пені - задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (вул. Безлюдівська, буд. 1, м. Харків, 61109, ідентифікаційний код 03359500) штраф у розмірі 19 641 788 (дев'ятнадцять мільйонів шістсот сорок одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) грн та пеню у розмірі 19 641 788 (дев'ятнадцять мільйонів шістсот сорок одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) грн і зарахувати зазначені суми у дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві/Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Стягнути з акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (вул. Безлюдівська, буд. 1, м. Харків, 61109, ідентифікаційний код 03359500) на користь Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 00032767) (отримувач: Антимонопольний комітет України, код ЄДРПОУ: 00032767, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA438201720343120001000001719) судовий збір у розмірі 471 402 (чотириста сімдесят одна тисяча чотириста дві) грн 91 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "12" листопада 2025 р.
Суддя Т.О. Пономаренко