8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2777/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Задорожний К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, Театральний майдан, 1); Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (61038, м. Харків, Салтівське шосе, буд. 73), - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 8);
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Telesens Ventures" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1), Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма Естейт" (61002, м. Харків, вул. Куликівська, буд. 23).
про визнання договору укладеним
за участю представників:
не з'явились
Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Telesens Ventures", м. Харків, в якому просить суд визнати договір про внесення змін до договору зберігання майна цивільної оборони від 29.03.2007 № 45 укладеним в запропонованій позивачем редакції. Також просить суд покласти на відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 18.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/2777/25 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10.09.2025 о 13:30 год.
Рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.
20.08.2025 третьою особою - Департаментом цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації надані пояснення по справі (вх. № 19226), в яких вказує, що Департамент не є стороною договору та немає правового відношення до захисної споруди цивільного захисту № 76187, у зв'язку з чим права та інтереси департаменту в даній справі не порушуються.
25.08.2025 третьою особою - ТОВ "Сігма Естейт" надано до суду відзив на позов (вх. № 19395), в якому вказує, що не є стороною договору зберігання № 45 від 29.03.2007 та не має відношення до захисної споруди цивільного захисту № 76187. Просить вирішити спір на підставі чинного законодавства України.
22.10.2025 позивачем надані до суду додаткові докази: копію акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 13.09.2023 та копію акту щодо неможливості проведення оцінки стану готовності, експлуатації і використання сховища № 76187 від 26.02.2024, копію листа ГУ ДСНС України у Харківській області (з додатком) № 65040-7699/65322 від 21.07.2025, копію листа позивача № 963-03-3-549 від 24.07.2025 та клопотання про їх долучення до матеріалів справи (вх. № 24562).
Також позивачем надано до суду копію акту обстеження об'єкта фонду захисних споруд цивільного захисту від 24.10.2025 № 660 та фотоматеріали (вх. № 25260), які просить суд долучити до матеріалів справи.
ТОВ "Сігма Естейт" надані до суду письмові пояснення (вх. № 25575 від 04.11.2025), в яких зазначив, що стан будівлі та ймовірна неможливість доступу до бомбосховища, яка відображена в акті ДСНС № 660 від 24.10.2025, є наслідком систематичних обстрілів зі сторони російської федерації, зокрема - липневого та серпневого обстрілів 2025 року, внаслідок яких об'єкт ТОВ "Сігма Естейт" опинився в аварійному стані та став непридатним для експлуатації.
У судове засідання 05.11.2025 представники сторін та треті особи не з'явились.
Позивачем надано до суду клопотання про розгляд даного спору за його відсутності (вх. № 22145).
Треті особи про причину неявки у судове засідання суд не повідомили. Про час та місце розгляду даного спору повідомлені належним чином.
Відповідач правом на участь у розгляді даного спору не скористався, відзив на позов не надав.
Оскільки відповідач, в порушення ст. 6 ГПК України, не зареєстрований в системі "Електронний Суд", з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Втім, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.08.2025 була повернута до суду без вручення адресатові, з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Отже, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно частин 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2777/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
До статутного капіталу ВАТ «Хартрон», створеного в процесі приватизації, не увійшли сховище - захисна споруда цивільного захисту № 76187 (вбудоване), інв. №0001311 (далі - ЗС ЦЗ № 76187), та майно ЦО (26 найменувань у кількості 69 од.), розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ак. Проскури, 1, що належать до сфери управління регіонального відділення.
Захисна споруда ЦЗ № 76187 та 69 одиниць ЦО були зняті з балансу ВАТ «Хартрон» на підставі акту приймання-передачі від 29.03.2007, що є додатком до угоди від 29.03.2007 про розірвання договору зберігання майна цивільної оборони № 24, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ВАТ «Хартрон».
На підставі звернення ВАТ «Хартрон» (лист від 29.01.2007 №41000/24) та ТОВ «Telesens Ventures» (лист від 25.01.2007 № 31/07) щодо укладення договору зберігання на сховище №76187 з ТОВ «Telesens Ventures», яке на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2002 № НО-00420 є власником адміністративного корпусу та орендарем земельної ділянки (договір оренди від 13.12.2002 терміном дії на 25 років) під цією будівлею, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) та ТОВ «Telesens Ventures» (відповідач) було укладено договір зберігання від 29.03.2007 № 45, узгоджений з ГУ МНС України в Харківській області та ГУ з питань НС Харківської облдержадміністрації.
З метою збереження державного майна, на підставі повідомлення ТОВ «Telesens Ventures» про зміну власника адміністративної будівлі по вул. Ак. Проскури, 1 у м. Харкові, позивач листами від 22.07.2019 № 11-08-01-00293 та від 26.01.2023 №11-08-00292 звертався до ТОВ «Сігма Естейт» як до нового власника цієї адміністративної будівлі з пропозицією щодо укладення договору зберігання на ЗС ЦЗ №76187 та майно ЦО, але питання залишилось не вирішеним.
Як вказує позивач, на теперішній час договір зберігання від 29.03.2007 № 45 є чинним та зберігачем захисної споруди цивільного захисту №76187 за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1 залишається ТОВ “Telesens Ventures», але функції зберігача не виконує.
До Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області надійшов лист Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків Міністерства оборони України від 12.03.2025 № 583/1419, з проханням розглянути питання щодо укладення договору зберігання на ЗС ЦЗ №76187 (вбудоване), яка не увійшла у процесі приватизації до статутного капіталу ВАТ «Хартрон» (код за ЄДРПОУ 14313062) та передана на умовах договору зберігання від 29.03.2007 № 45 ТОВ «Теlesens Ventures».
На засіданні комісії з розгляду питання щодо обрання способу управління позастатутними об'єктами державного майна, які не увійшли у процесі приватизації до статутного капіталу ВАТ «Хартрон» та передані на умовах договору зберігання від 29.03.2007 № 45 ТОВ «Теlesens Ventures» (протокол засідання від 25.03.2025 №37/2025) було вирішено:
1. Внести зміни до договору зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) від 29.03.2007 № 45, укладеного регіональним відділенням з ТОВ «Теlesens Ventures» щодо:
- виключення зі складу переданого зберігачу майна цивільної оборони сховище № 76187 (корпус 40, блок 4) за адресою: м. Харків, вул. Академика Проскури, 1;
- доповнення розділу 7 «Прикінцеві положення» договору зберігання пунктом 7.6 та викладення його в наступній редакції:
«Припинення дії договору в частині виключеного зі складу переданого зберігачу майна цивільної оборони сховище № 76187 (корпус 40, блок 4) за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, не звільняє зберігача та його правонаступників від відповідальності за погіршення його стану, яке мало місце в період дії цього договору».
2. Способом управління стосовно об'єкту державного майна - сховище № 76187 (вбудоване), інв. №0001311 за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, реєстровий номер 14313062.73.ААББЕЕ652, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Хартрон» (код за ЄДРПОУ 14313062) обрати «інший спосіб управління - передача за договором про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харків до моменту його передачі до комунальної власності територіальної громади м. Харків».
3. Залишити рухоме державне майно ЦО (26 найменувань у кількості 69 од.) на зберіганні у ТОВ «Теlesens Ventures» на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства.
Листом від 26.03.2025 №17-03-03-01333 5 примірників договору про внесення змін до договору про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 45 від 29.03.2007 було направлено до ТОВ «Теlesens Ventures» та ТОВ «Сігма Естейт».
Згідно повідомлення Укрпошта зазначений лист регіонального відділення ТОВ «Сігма Естейт» був отриманий 28.03.2025, але відповіді не було надано.
Згідно довідки Укрпошта 11.04.2025 лист регіонального відділення до ТОВ «Теlesens Ventures» був повернений з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", основними завданнями центральних органів виконавчої влади є, зокрема, управління об'єктами державної власності.
Відповідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.
Відповідно ст. 23 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", центральний орган виконавчої влади у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів міністерств видає накази організаційно-розпорядчого характеру та накази, які є адміністративними актами, організовує та контролює їх виконання.
На підставі ст. 24 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
На підставі ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України", Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України приймає рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації.
Згідно пп. з) п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Внаслідок укладення договору між сторонами, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки і за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання, який підпадає під правове регулювання глави 66 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Згідно з ч. 2 ст. 938 ЦК України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Відповідно до ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Правовідносини щодо зберігання майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, регламентуються Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", Законом України "Про управління об'єктами державної власності".
Згідно абз. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" об'єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є Фонд державного майна України.
Згідно п. 16-1 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань передають на договірних засадах (у тому числі на умовах договору безоплатного зберігання) державне майно, яке у процесі корпоратизації або перетворення державних підприємств у акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі яких належать державі, не увійшло до статутних капіталів господарських товариств та яке не підлягає приватизації, іншим суб'єктам господарювання у разі ліквідації балансоутримувача цього майна або його відсутності.
На підставі ч. 2 ст. 326 ЦК України, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
На підставі ч. 3 ст. 326 ЦК України, управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Згідно наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки Українивід19.05.1999 № 908/68 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затверджено Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.
Відповідно п. 1.4 Положення "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", одним із способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі є передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства.
Згідно п. 3.1 Положення "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначається главою 29 розділу I Книги третьої ЦК України (435-15) - щодо захисту прав власності, та главою 51 розділу I Книги п'ятої ЦК України - щодо правових наслідків порушення зобов'язань.
Згідно Положення Фонду Державного майна України, Міністерства економіки України "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 червня 1999р. за № 414/3707), встановлено, що забезпечення реалізації Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності", "Про Фонд державного майна України", здійснює Фонд державного майна України.
Господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного коксу України.
Положенням визначено, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом ( державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства.
Положення передбачає наступні способи подальшого використання майна, зокрема, такі як:
- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";
- передача майна до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій у порядку, затвердженому постановою КМ України від 21.09.1998 № 1482;
- передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства;
- списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою КМ України від 08.11.2007 № 1314 "Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності".
Ч. 3 ст. 13 Конституції України зазначено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Ч. 4 ст. 13 Конституції України зазначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначається правовий режим власності.
За приписами ст. 317 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
На підставі ч. 2 ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Відповідно ч. 3 ст. 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Саме Фонд державного майна України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати право власності держави на захисну споруду цивільного захисту та здійснювати захист інтересів держави у даних правовідносинах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" до основних завдань Фонду державного майна України належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Закріпивши спірний об'єкт як такий, що не підлягає приватизації, а відтак будь-якому відчуженню та зміні форми власності з державної, законодавець, таким чином, вилучив з цивільного обороту майно, яке має загальнодержавне стратегічне значення та покликане забезпечувати базові потреби суспільства.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об'єктів до складу та виключення таких об'єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.
Цивільним захистом, відповідно до ст. 4 Кодексу цивільного захисту України, є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України, громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України сховище належить до захисних споруд цивільного захисту та є герметичною спорудою для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів.
Положеннями ч. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Відповідно до ч. 7 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Положеннями п. 9 Розділу "Утримання фонду захисних споруд" Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку" (далі - Порядок), передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. Балансоутримувачами захисної споруди є власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.
Згідно з п. 10 того ж розділу Порядку балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.
Згідно з пунктом 13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об'єктів до складу та виключення таких об'єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.
Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 25.08.2009 № 582, з метою забезпечення збереження захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) у разі приватизації (корпоратизації) державних підприємств при передачі правонаступникам на відповідальне зберігання, затверджена форма Примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони).
Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, на теперішній час договір зберігання від 29.03.2007 № 45 є чинним та зберігачем захисної споруди цивільного захисту № 76187 за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, залишається ТОВ “Telesens Ventures», натомість останнє за юридичною адресою не знаходиться та функції зберігача не виконує.
До регіонального відділення надійшов лист Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків Міністерства оборони України (код за ЄДРПОУ 07923280) від 12.03.2025 № 583/1419, який є бюджетною установою, з проханням розглянути питання щодо укладення договору зберігання на ЗС ЦЗ №76187 (вбудоване), яка не увійшла у процесі приватизації до статутного капіталу ВАТ «Хартрон» та передана на умовах договору зберігання від 29.03.2007 № 45 ТОВ «Теlesens Ventures».
На засіданні комісії з розгляду питання щодо обрання способу управління позастатутними об'єктами державного майна, які не увійшли у процесі приватизації до статутного капіталу ВАТ «Хартрон» та передані на умовах договору зберігання від 29.03.2007 № 45 ТОВ «Теlesens Ventures» (протокол засідання від 25.03.2025 № 37/2025) було вирішено:
1. Внести зміни до договору зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) від 29.03.2007 № 45, укладеного регіональним відділенням з ТОВ «Теlesens Ventures» щодо:
- виключення зі складу переданого зберігачу майна цивільної оборони сховище № 76187 (корпус 40, блок 4) за адресою: м. Харків, вул. Академика Проскури, 1;
- доповнення розділу 7 «Прикінцеві положення» договору зберігання пунктом 7.6 та викладення його в наступній редакції:
«Припинення дії договору в частині виключеного зі складу переданого зберігачу майна цивільної оборони сховище № 76187 (корпус 40, блок 4) за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, не звільняє зберігача та його правонаступників від відповідальності за погіршення його стану, яке мало місце в період дії цього договору».
2. Способом управління стосовно об'єкту державного майна - сховище № 76187 (вбудоване), інв. №0001311 за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, реєстровий номер 14313062.73.ААББЕЕ652, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Хартрон» (код за ЄДРПОУ 14313062) обрати «інший спосіб управління - передача за договором про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харків до моменту його передачі до комунальної власності територіальної громади м. Харків».
3. Залишити рухоме державне майно ЦО (26 найменувань у кількості 69 од.) на зберіганні у ТОВ «Теlesens Ventures» на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, шляхом прийняття відповідних управлінських рішень, з дотриманням визначених принципів управлінням державним майном.
Листом від 26.03.2025 № 17-03-03-01333, 5 примірників договору про внесення змін до договору про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 45 від 29.03.2007 було направлено до ТОВ «Теlesens Ventures».
Наказом № 00262 від 26.03.2025, позивач реалізував свій обов'язок, спрямований на забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, та надіслав відповідачу для підписання відповідний договір про внесення змін.
Натомість, запропонований договір відповідач не підписав, відповіді не надав, чим створив загрозу неефективного використання та збереження державного майна,
Підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст. 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до ч. 22 ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.
Враховуючи обставини справи, суд зазначає, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або правовідношення. У схожій правовій ситуації Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).
Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо внесення змін до договору зберігання майна цивільної оборони від 29.03.2007 № 45 в запропонованій позивачем редакції. Повернення листа Регіонального відділення від 26.03.2025 №17-03-03-01333 з примірниками договору про внесення змін до договору про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 45 від 29.03.2007 для підписання відповідачем, з відміткою АТ "Укрпошта" - "за закінченням терміну зберігання" свідчить про бездіяльність відповідача.
В пунктах 25, 28 Постанови Верховного осуду у справі № 916/1423/18 від 18.09.2020 зазначено, що визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення, як один із способів установлення господарських правовідносин, є належним способом захисту прав суб'єктів господарювання.
Враховуючи вищевикладене, належним способом захисту у спірних правовідносинах є визнання договору про внесення змін до договору зберігання майна цивільної оборони від 29.03.2007 № 45, укладеним у запропонованій PB ФДМУ по Харківській області редакції.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1-4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи документами та не спростованих відповідачем.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422, 40 грн.
На підставі викладеного та керуючись нормами ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236 - 241, 256 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати договір про внесення змін до договору зберігання майна цивільної оборони від 29.03.2007 № 45 укладеним у наступній редакції:
"ДОГОВІР ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН №___
до договору зберігання майна
цивільної оборони від 29.03.2007
№ 45
«__» ___________ 2025 р.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324), іменоване надалі - «Орган управління», в особі заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, заступника голови комісії з реорганізації Нагорної Катерини Валеріївни, що діє на підставі наказів Фонду державного майна України від 16.05.2019 № 467 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна», від 02.07.2019 № 639 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях», від 12.05.2021 №774 «Про виділ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області», від 13.05.2021 №783 «Про утворення юридичної особи», від 07.07.2023 №1241 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України", наказу Фонду державного майна України з кадрових питань (особового складу) від 15.01.2025 № 4-р «Про призначення Нагорної К.В.», наказу Регіонального відділення Фонду державного майна від 16.01.2025 №12-к «Про підпорядкування підрозділів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та розподіл функціональних обов'язків між керівництвом регіонального відділення», наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 03.02.2025 №00088 «Про внесення змін до персонального складу комісії з реорганізації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області», з однієї сторони, і Товариство з обмеженою відповідальністю «Telesens Ventures» (код ЄДРПОУ 31632075), в особі директора Руслана Цивіркa, що діє згідно зі статутом ТОВ «Telesens Ventures» (нова редакція), затвердженим протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Telesens Ventures» 11.09.2008 №14801050019000823, іменоване надалі - «Зберігач», з другої сторони (у подальшому разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона), уклали цей договір про внесення змін про наступне:
1. Внести зміни до п. 1.1. розділу 1 «Предмет договору» та Акту приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору зберігання майна цивільної оборони від 29.03.2007 №45, в частині виключення зі складу переданого «Зберігачу» майна цивільної оборони сховища №76187 (корпус 40, блок 4) за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1.
2. В преамбулі та п.8 "Місцезнаходження сторін" договору зберігання майна цивільної оборони від 29.03.2007 №45, а також в Акті прийому-передачі майна цивільної оборони, що є невід'ємною частиною договору зберігання майна цивільної оборони від 29.03.2007 №45, викласти найменування «Органу управління» в наступній редакції:
- «Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області» (код ЄДРПОУ:44223324).
3. По тексту договору зберігання майна цивільної оборони від 29.03.2007 №45 замінити слова «Головне управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у Харківській області» на «Головне управління ДСНС України в Харківській області», «Управління з питань ЦО та НС Харківській ОДА» на «Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації», «МНС» на «ДСНС України».
4. Внести зміни до п. 6.1. розділу 6 «Дія Договору» та викласти в наступній редакцій:
«п. 6.1. Дію цього Договору може бути припинено:
- за згодою сторін;
- за рішенням суду;
- у зв'язку з прийняттям законодавчих актів, норми яких змінюють статус майна;
- у зв'язку з прийняттям іншого управлінського рішення;
- за рішенням органу управління».
5. Доповнити розділ 7 «Прикінцеві положення» пунктом 7.6. та викласти його в наступній редакцій:
«п.7.6. Припинення дії Договору в частині виключеного зі складу переданого Зберігачу майна цивільної оборони сховища №76187 (корпус 40, блок 4) за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, не звільняє Зберігача та його правонаступників від відповідальності за погіршення його стану, яке мало місце в період дії цього Договору».
6. Цей договір про внесення змін укладений у двох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу та є невід'ємною частиною договору зберігання майна цивільної оборони від 29.03.2007 №45, по одному примірнику для кожної із сторін.
Місцезнаходження та реквізити Сторін:
«Орган управління»
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, код ЄДРПОУ 44223324, майдан Театральний, 1, м. Харків, 61057
Заступник начальника
регіонального відділення,
заступник голови комісії з реорганізації
Підпис___________ Катерина НАГОРНА
М.П., підпис
«____»_____________ 20___
«Зберігач»
Товариство з обмеженою відповідальність «Telesens Ventures», код ЄДРПОУ 31632075, вулиця Академіка Проскури,1, м. Харків, 61070
Директор ТОВ «Telesens Ventures»
Підпис___________Руслан ЦИВІРКО
М.П., підпис
«____»_____________ 20___".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Telesens Ventures» (код ЄДРПОУ 31632075; вул. Академіка Проскури, 1, м. Харків, 61070) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний,1, код ЄДРПОУ 44223324) витрати зі сплати судового збору 2 422, 40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний,1, код ЄДРПОУ 44223324);
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальність «Telesens Ventures» (код ЄДРПОУ 31632075; вул. Академіка Проскури, 1, м. Харків, 61070).
Третя особа - Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (61038, м. Харків, Салтівське шосе, буд. 73),
Третя особа - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 8);
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма Естейт" (61002, м. Харків, вул. Куликівська, буд. 23).
Повне рішення складено 13.11.2025
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/2777/25