Ухвала від 12.11.2025 по справі 915/1489/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12 листопада 2025 року Справа № 915/1489/20(483/25/20)

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представників позивачів: не з'явилися,

представника відповідача-2: Жирної Я.В. (у режимі ВКЗ),

представники інших відповідачів: не з'явилися,

представників третіх осіб: не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за спільним позовом: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства “Просто-страхування»,

відповідача-2: Публічного акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України»,

відповідача-3: Філії “Варварівська ДЕД» Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України»,

відповідача-4: Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України»,

відповідача-5: Державного агентства відновлення та розвитку iнфраструктури України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

ОСОБА_3 ,

про: відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок ДТП та матеріальної шкоди,

у межах справи №915/1489/20 про банкрутство Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України», в якій

боржник: Дочірнє підприємство “Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України»,

керуючий санацією: арбітражний керуючий Зайцев Дмитро Сергійович,

засновник боржника: Акціонерне товариство “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України»,

орган, уповноважений управляти державним майном: Державне агентство відновлення та розвитку iнфраструктури України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області знаходиться справа №915/1489/20 про банкрутство Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України».

В межах вказаної справи Господарським судом Миколаївської області розглядається справа №915/1489/20(483/25/20) за спільним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства “Просто-страхування», Публічного акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України», Філії “Варварівська ДЕД» Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України», Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України», Державного агентства автомобільних доріг України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок ДТП, яке відбулось 12.01.2017, та матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 26.02.2025 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ДТП 12.01.2017 відбулось внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, а саме автомобіля КРАЗ під керуванням працівника ДП “Миколаївський облавтодор» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» ОСОБА_3 та автомобіля DAEWOO під керуванням ОСОБА_4 ..

За фактом вчинення вказаного ДТП в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 13.01.2017 зареєстроване кримінальне провадження №12017150150000018 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України 2001.

29.04.2025 судом направлено запит до Відділення поліції №8 Миколаївського районного управління ГУНП в Миколаївській області про стан проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017150150000018.

Заступником начальника відділення поліції №8 Миколаївського районного управління ГУНП в Миколаївській області - начальником слідчого відділення листом №79476-2025 від 09.05.2025 повідомлено суду, що кримінальне провадження №12017150150000018 перебуває у провадженні СВ відділення поліції №8 Миколаївського районного управління ГУНП в Миколаївській області та досудове розслідування триває.

Судом прийнято до уваги, що ч.1 ст.1188 ЦК України передбачає, що обов'язковою умовою відповідальності за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, що мало місце в даному випадку, - є вина завдавача шкоди.

Тобто визначення винних у вчиненні ДТП 12.01.2017 входить до предмету доказування у даній справі.

На стадії підготовчого провадження сторонами не було надано суду відомостей про особу (осіб), винних у вчиненні ДТП 12.01.2017.

В той же час, розслідування у кримінальному провадженні №12017150150000018 за фактом вчинення ДТП 12.01.2017 триває; фабула кримінального правопорушення внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань містить лише попередню правову кваліфікацію події, за фактом якої здійснюється досудове розслідування. Тобто, зазначене досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017150150000018 має на меті встановлення обставин події та особу (осіб) винних у її настанні.

Згідно п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пов'язаність справи полягає у тому, що у кримінальному провадженні №12017150150000018 встановлюються обставини, що матимуть значення для вирішення даної справи в частині оцінки певних доказів та встановлення наявності вини працівника ДП “Миколаївський облавтодор» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» ОСОБА_3 у вчиненні ДТП 12.01.2017.

Судом також взято до уваги, що відповідно до ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити спір.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує “процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v.Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v.Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v.Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), §30).

В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v.Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v.France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], §43; Sьrmeli v.Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], §128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v.Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] §39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H.v.the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), §72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v.Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], §63). Складність національних проваджень маже виправдати їх тривалість (Tierce v.San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), §31).

Також відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі “Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Судом враховано, що Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

В той же час, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі №234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: “при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі “Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).

В постанові від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, Верховний Суд зазначив у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття: “стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя».

Отже, відповідно до практики Верховного Суду, на підставі ч.4 ст.236 ГПК України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

У даному випадку отримання висновків досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017150150000018 задля з'ясування обставин ДТП, що сталась 12.01.2017; встановлення особи (осіб) винних у її настанні та, відповідно, ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, може бути реалізоване лише на стадії підготовчого провадження. При цьому, зазначені обставини суд вважає вагомими для повернення до стадії підготовчого провадження.

За вказаних обставин, з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи, а також з метою недопущення порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку про необхідність прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у даній справі до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017150150000018.

Керуючись п.5 ч.1 ст.227, ст.234, 235, 236 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Повернутись у справі №915/1489/20(483/25/20) до стадії підготовчого провадження.

2. Провадження у справі №915/1489/20(483/25/20) зупинити до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017150150000018.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 13.11.2025.

Суддя М.В.Мавродієва