79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.11.2025 Справа № 914/2988/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об'єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», м. Львів
про стягнення 29 904, 93 грн.
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники сторін:
від позивача: Бернацька Олена Володимирівна - представник;
від відповідач: Глогусь Іван Романович - представник.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об'єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» про стягнення 29 904, 93 грн заборгованості за договором постачання природного газу від 10.10.2024 № 12-7652/24-БО-Т.
Ухвалою суду від 29.09.2025 відкрито провадження у справі № 914/2988/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 27.10.2025. Ухвалою суду від 27.10.2025 розгляд справи відкладено на 10.11.2025.
У судове засідання 10.11.2025 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 10.11.2025 з'явився, позовні вимоги щодо основного боргу не заперечив, заперечував щодо стягнення 3 % річних, пені та інфляційних.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 10.11.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (надалі позивач, постачальник) звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об'єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» (надалі відповідач, споживач) про стягнення 29 904, 93 грн заборгованості за договором постачання природного газу від 10.10.2024 № 12-7652/24-БО-Т (надалі договір).
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що між сторонами було укладено договір постачання природного газу. На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 171 030, 30 грн, проте відповідачем не здійснено оплату у повному обсязі та наявна заборгованість у розмірі 23 080, 38 грн.
Окрім цього, на думку позивача, несвоєчасна оплата відповідачем за отриманий природний газ, свідчить про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, відтак, позивач просить, крім стягнення основного боргу, стягнути із відповідача пеню у розмірі 4 725, 22 грн, яку було нараховано на підставі пункту 7.2 договору, а також 460, 65 грн 3 % річних та 1 638, 68 грн інфляційних втрат.
Позиція відповідача.
Відповідач зазначає, що не заперечує суму основного боргу у розмірі 23 080, 38 грн, яка виникла в результаті споживання природнього газу, за період після оплати (20.12.2024) та до закінчення договору постачання природного газу. Проте, відповідач заперечує щодо стягнення з нього пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки загальна суму договору відповідно до додаткової угоди від 10.10.2024 № 1 становить лише 133 510, 91 грн, яка ним була сплачена, що підтверджується платіжними інструкціями.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити повністю, виходячи із таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, 10.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Комунальним некомерційним підприємством «Львівське територіальне медичне об'єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» укладено договір № 12-7652/24-БО-Т постачання природного газу.
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем для своїх власних потреб (пункт 1.2 договору).
Розділом 2 договору сторонами було погоджено споживання природного газу у період з жовтня 2024 по грудень 2024 року.
Оформлення приймання-передачі природного газу відбувається у відповідності до пунктів 3.1 - 3.6 договору.
Зокрема, згідно з п. 3.5. договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. п. 3.5.2 п. 3.5 договору, на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на інформаційній платформі Оператора ГТС, позивач готує та надає відповідачу два примірники акту приймання- передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником позивача.
Відповідно до п. п. 3.5.4 договору, у випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п. 3.5.1 договору, та даними щодо остаточної алокації відборів відповідача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору.
Згідно з умовами п. 5.1. договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5.цього договору.
Відтак, умовами договору було визначено остаточну дату здійснення розрахунків за фактичну вартість використаного споживачем газу, що розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Згідно з умовами п. 6.2. договору, споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу та своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідач повинен був здійснити оплату за спожитий природний газ за грудень 2024 року до 17.02.2025 (з урахуванням вихідних днів), однак в порушення умов пункту 5.1 договору, оплати своєчасно не здійснив.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, загальна вартість поставленого за вказаний період газу, згідно з актами приймання-передачі становить 171 030, 30 грн, з яких відповідачем оплачено вартість спожитого природного газу на суму 147 949, 92 грн. З огляду на вказане, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 23 080, 38 грн за зобов'язаннями грудня 2024 року, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 23 080, 38 грн підлягають до задоволення.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пункту 7.2. договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).
Суд звертає увагу, що відповідач повинен був здійснити оплату за спожитий природний газ за грудень 2024 року до 17.02.2025 року, проте відповідачем не було виконано грошове зобов'язання у строк, визначений умовами договору, чим порушені його положення, зокрема пункту 5.1 договору.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, що здійснений за період 18.02.2025 - 21.07.2025, вважає що вказані нарахування розраховані вірно, відтак позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 4 725, 22 грн, 460, 65 грн 3 % річних, 1 638, 68 грн інфляційних втрат підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Львівське територіальне медичне об'єднання "Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги (79013, м. Львів, вул. Євгена Коновальця, будинок 26, код ЄДРПОУ 44625774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) суму в розмірі 32 327, 33 грн, з яких:
- 23 080, 38 грн основного боргу;
- 4 725, 22 грн пені;
- 460, 65 грн 3 % річних;
- 1 638, 68 грн інфляціи?них втрат;
- 2 422, 40 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 13 листопада 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.