Ухвала від 13.11.2025 по справі 913/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13 листопада 2025 року м.Харків Справа № 913/266/20(442/8029/25)

Провадження №10/913/266/20(442/8029/25)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №913/266/20(442/8029/25) за позовом ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 )

до відповідача: Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія» (місцезнаходження: вул.Сметаніна, буд.3А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про захист прав споживача та стягнення заборгованості

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮС-Металл» (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» про захист прав споживача та стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» заборгованості за договорами банківського вкладу у розмірі 112020520 грн 64 коп.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою без номеру від 20.10.2025 про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь - яким державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а також іншим суб'єктам державної реєстрації, у тому числі, але не виключно нотаріусам, як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державному підприємству «Національні інформаційні системи» (ідентифікаційний код юридичної особи 39787008), Міністерству юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи - 00015622) та його територіальним органам, у тому числі, але не обмежуючись, вчиняти (здійснювати) будь - які реєстраційні дії щодо Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи 05839888), а також будь - які дії, пов'язані із внесенням змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії та вносити записи щодо зміни місцезнаходження юридичної особи, зміни розміру статутного або складеного капіталу юридичної особи, зміни складу засновників, учасників юридичної особи, зміни відомостей про засновників, учасників юридичної особи, зміни відомостей про органи управління юридичної особи, що стосуються Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до розгляду позову по суті.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.10.2025 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про захист прав споживача та стягнення заборгованості передано на розгляд до Господарського суду Луганської області.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2025 матеріали справи №913/266/20(442/8029/25) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу встановлено, що позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Відповідно до статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.

Положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладено в пункті 9.2.4. постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складів Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція, викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18. У випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову з вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову за своєю суттю є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача, або пов'язаних із ним інших осіб, в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справу про банкрутство.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів на реалізацію майна тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).

Згідно з ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування поданої заяви, ОСОБА_1 зазначено про те, що 01.11.2017 загальними зборами ПАТ «Укрінком» було прийнято рішення щодо виділу з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» акціонерного товариства шляхом конвертації 30% акцій існуючого товариства та створення в результаті виділу з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» нового акціонерного товариства - Приватного акціонерного товариства «Українська інвестиційна компанія» зі статутним капіталом 186000000 грн 00 коп.

Всупереч чинному законодавству України, в порушення вимог ст. 38 Закону України «Про акціонерні товариства» були проведені незаконні позачергові загальні збори акціонерів ПАТ «Укрінбанк», за результатами яких, на думку позивача, відповідач має намір передати до новоствореного акціонерного товариства всі активи ПАТ «Укрінком», чим позбавить позивача та інших вкладників та кредиторів банку права власності на належне ним майно (грошові кошти).

Необхідність у забезпеченні позову, шляхом заборони будь - яким державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а також іншим суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо відповідача, зумовлені тим, що на думку позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та іншим колишнім вкладникам ПАТ «Укрінбанк» та кредиторам до винесення рішення в цій справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача.

Господарським судом зазначено, що звертаючись до суду з поданою заявою про забезпечення позову позивачем не було надано належних та допустимих доказів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.

Доводи позивача, викладені у заяві про забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем дій щодо створення в результаті виділу нового акціонерного товариства, що в свою чергу ускладнює захист прав та інтересів позивача, без надання відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням викладеного, обставини, викладені у заяві про забезпечення позову не є доведеними належними та допустимими доказами, а тому у суду відсутні підстави для вжиття запобіжних заходів, у зв'язку з чим, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись, ст.ст. 74, 76, 77, 136, 140, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви без номеру від 22.10.2025 ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 913/266/20(442/8029/25) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 13.11.2025 та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ