вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
12 листопада 2025 рокум. Кропивницький Справа № 912/2312/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М. К. (надалі - Суд), розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Україна Плюс»
про стягнення 384772,48 грн,
за участі:
- секретаря судового засідання Рудченко І.О.,
- представників Позивача - адвоката Костенко В.В., Відповідача - адвоката Ларіної Д.С.,
02.09.2025 ТОВ «Еліта» звернулось із позовом до ТОВ «Агродар-Україна Плюс» про стягнення 384772,48 грн за договором поставки № 10-04/2022 від 27.04.2022, з яких 282981,87 грн пені, 23238,13 грн річних та 78552,48 грн інфляційних.
У якості обґрунтування власної позиції ТОВ «Еліта» вказало, що:
- наявність грошового зобов'язання відповідача по сплаті вартості поставленого та не оплаченого товару у розмірі 251260,05 грн за договором поставки №10-04/2022 від 27.04.2022, підтверджується рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21 липня 2025 року у справі № 912/1453/25 та повторного доведення не потребує;
- у зв'язку з невчасним та неповним виконанням зобов'язання щодо оплати товару ТОВ «Агродар-Україна Плюс» повинне додатково сплатити 282981,87 грн пені, 23238,13 грн річних та 78552,48 грн інфляційних за період з 01.10.2022 по 22.08.2025;
- положення п. 6.1 договору поставки №10-04/2022 від 27.04.2022 містить формулювання: «За порушення терміну оплати поставленого насіння Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення», а тому сторони прямо домовилися про те, що пеня підлягає нарахуванню за увесь період прострочення, до моменту фактичного виконання зобов'язання, без обмеження шестимісячним строком; це формулювання є спеціальною домовленістю сторін, яка відповідно до частини 6 статті 232 ГКУ має пріоритет перед загальним правилом, отож немає підстав обмежувати нарахування пені шістьма місяцями, оскільки сторони договору прямо погодили нарахування пені «за кожний день прострочення».
ТОВ «Агродар-Україна Плюс» частково позовні вимоги не визнало та вказало, що нарахування пені з 01.07.2023 є неправомірним в силу частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, в редакції до 28.08.2025 та пункту 7 розділ ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України. Відтак, ТОВ «Агродар-Україна Плюс» заперечує щодо стягнення 196987,88 грн.
05.09.2025 Суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та установив сторонам строки для надання процесуальних заяв. У свою чергу, ТОВ «Агродар-Україна Плюс» подало відзив на позов та заперечення, а ТОВ «Еліта» - відповідь на відзив.
Підготовче провадження Суд здійснив у засіданні, яке відбулося 08.10.2025, а справу по суті розглянув у засіданнях 05.11.2025 та 12.11.2025.
Відповідно до рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.07.2025 у справі № 912/1453/25 (а.с. 53-54) за позовом ТОВ «Еліта» до ТОВ «Агродар-Україна Плюс» про стягнення 251260,05 грн, яке набрало законної сили 12.08.2025, Суд задовольнив позовні вимоги та стягнув з ТОВ «Агродар-Україна Плюс» на користь ТОВ «Еліта» 251260,05 грн, а також судовий збір у розмірі 3015,12 грн.
При розгляді справи Суд установив обставини, які мають преюдиційне значення для розгляду даної справи та не потребують повторного доказування згідно до положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у справі беруть участь ті самі особи.
Так, за змістом рішення від 21.07.2025:
- 27.04.2022 між ТОВ «Еліта» (Постачальник) та ТОВ «Агродар-Україна Плюс» (Покупець) укладено договір поставки № 10-04/2022;
- за пунктом 1.1 договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію - насіння соняшника F1 та насіння кукурудзи F1 для сезону вирощування 2022 року (в подальшому - Товар) за ціною, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем і вказаних у Договорі, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар;
- за пунктом 3.2 договору, загальна сума договору становить 501800,07 грн;
- пунктом 5.1 договору передбачено, що Покупець зобов'язується здійснити оплату за замовленням товар за таким графіком: перший платіж у розмірі 30% від загальної суми договору у строк до 28.04.2022; остаточний розрахунок у розмірі 70% від загальної суми договору, що становить 351260,05 грн - в строк до 30.09.2022;
- на виконання умов договору ТОВ «Еліта» поставило товар на суму 501800,07 грн, що підтверджується видатковою накладною № 34 від 27.04.2022;
- ТОВ «Еліта» виставило рахунок на оплату № 34 від 27.04.2022 на суму 501800,07 грн;
- ТОВ «Агродар-Україна Плюс» частково розрахувалось за поставлений товар, а саме: в сумі 250540,02 грн, а саме платіжним дорученням від 27.04.2022 № 4 з призначенням платежу "Оплата за насіння кукурудзи та соняшнику згідно рах.№34 від 27.04.2022 р. ПДВ 14% -18487,37 грн ПДВ 20% - 25090 грн" ТОВ «Агродар-Україна Плюс» сплатило 150540,02 грн, що становить 30% від загальної вартості товару; платіжною інструкцією від 23.03.2023 № 144 з призначенням платежу "Оплата за кукурудзу та насіння соняшника згідно рах.№34 від 27.04.2022 р., у т.ч. ПДВ 14% = 12280,70 грн" - 100000 грн;
- заборгованість ТОВ «Агродар-Україна Плюс» складає 251260,05 грн;
- суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з ТОВ «Агродар-Україна Плюс» заборгованості у розмірі 251260,04 грн.
Отже, у контексті спірних правовідносин у даній справі, Суд у справі № 912/1453/25 установив факт поставки насіння на суму 501800,07 грн; часткову оплату на суму 250540,02 грн та наявну заборгованість у сумі 251260,05 грн.
Крім цього, Суд установив, що пунктом 6.1 договору поставки №10-04/2022 від 27.04.2022 (а.с. 16-17) сторони передбачили застосування пені за порушення терміну оплати поставленого насіння, за яким ТОВ «Агродар-Україна Плюс» сплачує ТОВ «Еліта» пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, за умови здійснення розрахунку після фактичної поставки насіння.
Щодо правової природи договору
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними (станом на час виникнення) майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникали між учасниками господарських відносин, регулювалися Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Умовами укладеного договору сторони визначили (серед інших умов): предмет договору, порядок поставки та оплати товару.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними був укладений договір поставки.
Зокрема, згідно з приписами частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Отже, за укладеним договором ТОВ «Агродар-Україна Плюс» зобов'язалось здійснити оплату за товар за таким графіком: перший платіж у розмірі 30% від загальної суми договору у строк до 28.04.2022; остаточний розрахунок у розмірі 70% від загальної суми договору, що становить 351260,05 грн - в строк до 30.09.2022.
Щодо виконання сторонами умов договору
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця.
При розгляді справи № 912/1453/25 Суд установив, що на виконання умов договору ТОВ «Еліта» поставило товар на суму 501800,07 грн, що підтверджується видатковою накладною № 34 від 27.04.2022, чим виконало взяті на себе зобов'язання.
При цьому, ТОВ «Агродар-Україна Плюс» мало здійснити перший платіж у розмірі 30 % від загальної суми договору у строк до 28.04.2022, а остаточний розрахунок у розмірі 70 % від загальної суми договору, що становить 351260,05 грн - в строк до 30.09.2022.
Проте, ТОВ «Агродар-Україна Плюс» свої зобов'язання виконало не у повному обсязі, сплативши 250540,02 грн, а саме 27.04.2022 сплатило 150540,02 грн та 23.03.2023 - 100000 грн.
Статтею 193 ГК України встановлювалися загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов'язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означали, що цивільні права мають здійснюватися, а обов'язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.
Поряд з цим, у відповідності до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
При розгляді справи № 912/1453/25 Суд установив, що ТОВ «Агродар-Україна Плюс» порушило взяті на себе зобов'язання та не здійснило оплату поставленого товару на суму 251260,05 грн, чим порушило договірні умови на наведені правові положення.
Щодо відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань
Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 282981,87 грн Суд, з урахуванням чинного на момент виникнення зобов'язань Господарського кодексу України, зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечувалося заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовувалися відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частина 1 статті 216 ГК України визначала, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнавалися господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 549 ЦК України конкретизує визначення таких штрафних санкцій, а саме за частиною 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому за частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припинялося через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 6.1 договору сторони передбачили застосування пені за порушення терміну оплати поставленого насіння, за яким ТОВ «Агродар-Україна Плюс» сплачує ТОВ «Еліта» пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, за умови здійснення розрахунку після фактичної поставки насіння.
В цьому контексті Суд погоджується з твердженням ТОВ «Агродар-Україна Плюс» щодо неправомірності нарахування пені поза межами шестимісячного строку. Натомість позиція ТОВ «Еліт» щодо такого нарахування з посиланням на пункт 6.1 договору, а саме тлумачення фрази «за кожний день прострочення», як можливість нарахування до фактичного виконання зобов'язання, не відповідає положенням чинного на момент спірних правовідносин Господарського кодексу України.
Суд також враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 за якими застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною 6 статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Відтак, при обрахунках пені Суд врахував, як договірні, так і законодавчі положення щодо її нарахування, а саме наявне обмеження нарахування шестимісячним строком, встановленим частиною 6 статті 232 ГК України, але з урахуванням положень пункту 7 Прикінцевих положень ГК України, за якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 232 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину; оскільки постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236, від 17.21.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423 та від 25.04.2023 № 383 за назвами: «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 в Україні був встановлений карантин, то нарахування по деяким періодам здійснене з урахуванням як карантину, так і обмежень шестимісячним строком.
Суд здійснив розрахунок пені з урахуванням часткової оплати та вірного періоду нарахувань, а саме з 01.10.2022 по 30.06.2023, за формулою: пеня = заборгованість) х 0,1% х (кількість прострочених днів):
- 351260,05 грн (сума заборгованості) х 0,1% х 174 дні = 61119,25 грн;
- 251260,05 грн (сума заборгованості) х 0,1% х 99 днів = 24874,74 грн.
Всього пеня складає 85993,99 грн, як сума чисел 61119,25 грн + 24874,74 грн.
Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню складає 85993,99 грн. Натомість нарахування 196987,88 грн пені є неправомірним і стягненню не підлягає.
Щодо річних та інфляційних
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення 23238,13 грн річних та 78552,48 грн інфляційних, Суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу:
- не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті;
- за загальним правилом вони здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання;
- розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція;
- у розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд здійснив розрахунок річних за формулою: річні = (заборгованість) х 3 % х (кількість прострочених днів) : 365 (366) (кількість днів у році):
- 351260,05 грн (заборгованість) х 3% х 174 днів (за період з 01.10.2022 по 23.03.2023) : 365 = 5023,50 грн;
- 251260,05 грн (заборгованість) х 3% х 283 дні (за період з 24.03.2023 по 31.12.2023) : 365 = 5844,38 грн;
- 251260,05 грн (заборгованість) х 3% х 366 днів (за період з 01.01.2024 по 31.12.2024) : 366 = 7537,80 грн;
- 251260,05 грн (заборгованість) х 3% х 234 дні (за період з 01.01.2025 по 22.08.2025) : 366 = 4832,45 грн.
Всього річні складають 23238,13 грн як сума чисел 5023,50 грн + 5788,38 грн + 7537,80 грн + 4832,45 грн.
Таким чином, сума річних, заявлена ТОВ «Еліта» до стягнення є вірною і складає 23238,13 грн.
Суд також здійснив розрахунок інфляційних з урахуванням визначеного ТОВ «Еліт» закінчення періоду нарахувань, а саме липень 2025 року, за формулою: (сума заборгованості) х (індекс інфляції за період) - (сума заборгованості) = інфляційне збільшення:
- інфляційне збільшення на суму заборгованості 351260,05 грн за період з 01.10.2022 по 23.03.2023 становить 24895,62 грн з розрахунку: 351260,05 грн (сума заборгованості) х 107,087518 % (індекс інфляції за період жовтень 2022 - березень 2023) - 351260,05 грн (сума заборгованості) = 24895,62 грн;
- інфляційне збільшення на суму заборгованості 251260,05 грн за період з 24.03.2023 по 31.07.2025 становить 53656,86 грн з розрахунку: 251260,05 грн (сума заборгованості) х 121,355108% (індекс інфляції за період квітень 2023 - липень 2025) - 251260,05 грн (сума заборгованості) = 53656,86 грн.
Всього інфляційне збільшення складає 78552,48 грн, як сума чисел, 24895,62 грн + 53656,86 грн.
Таким чином суми річних, яка підлягає стягненню складає 23238,13 грн, а інфляційних - 78552,48 грн.
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, Суд уважає, що ТОВ «Агродар-Україна Плюс» не виконало взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару, а тому позовні вимоги ТОВ «Еліта» про стягнення 85993,99 грн пені, 23238,13 грн річних та 78552,48 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню. Натомість, стягнення 196987,88 грн пені є неправомірним і задоволенню не підлягають.
Судовими витратами у справі є витрати ТОВ «Еліта» на сплату судового збору відповідно до платіжної інструкції № 4664 від 02.09.2025 у сумі 5771,59 грн. Проте, ТОВ «Еліта» надлишково сплатило 1154,32 грн судового збору, оскільки відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Відтак, при зверненні до суду із позовною заявою ТОВ «Еліта» мало сплатити 4617,27 грн з розрахунку: 384772,48 грн (ціна позову) х 1,5% (ставка судового збору) х 0,8 (понижуючий коефіцієнт).
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» надлишково сплачена сума судового збору повертається. При цьому, надлишково сплачена сума судового збору, а саме 1154,32 грн підлягає поверненню ТОВ «Еліта» за його заявою.
Інша частина сплаченого ТОВ «Еліта» судового збору у сумі 4617,27 грн у відповідності до приписів пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України підлягають віднесенню на ТОВ «Агродар-Україна Плюс» пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2253,23 грн (48,8 % задоволених вимог).
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Україна Плюс» (25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, б. 84, кімн. 414; ідентифікаційний код 33423315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта» (20741, Черкаська область, Черкаський район. с. Сунки, вул. Центральна, б. 2б; ідентифікаційний код 31383276) - 85993,99 грн пені, 23238,13 грн річних, 78552,48 грн інфляційних та 2253,23 грн компенсації по сплаті судового збору.
3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Скорочене рішення Суд проголосив 12.11.2025.
Повне рішення Суд склав 13.11.2025.
Суддя М.К. Закурін
Копії рішення направити ТОВ «Еліта» та ТОВ «Агродар-Україна Плюс» в електронній формі до Електронних кабінетів.