вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2736/25
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянула в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту»,
м. Луцьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссіті», м. Біла Церква Київської області
про стягнення 36 783,48 грн.,
без виклику представників сторін;
позивач - Комунальне підприємство «Луцьке підприємство електротранспорту», м. Луцьк (далі по тексту - КП «Луцьке підприємство електротранспорту») 28.08.2025 через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 27.08.2025 №02-05/703 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссіті», в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 36 783,48 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.03.2025 сталась ДТП за участю автобуса ATAMAN А-092Н6 р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «Транссіті», та тролейбуса Т70117 інвентарний номер 026, власником якого є КП «Луцьке підприємство електротранспорту». Винуватцем ДТП визнано водія автобуса ATAMAN А-092Н6 Жабського П.Я. За Договором №109/25 від 23.05.2025, укладеним між КП «Луцьке підприємство електротранспорту» та ТОВ «Бас Мотор», було здійснено ремонт тролейбуса на загальну суму 98 800,00 грн., що підтверджується Актами здачі-приймання робіт №76 від 30.05.2025. Страхова компанія здійснила страхове відшкодування на загальну суму 58816,52 грн. (48480,43 грн. плюс 10336,09 грн.), франшизу в сумі 3200,00 грн. відшкодував винуватець ДТП - водій автобуса. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача різницю між понесеними фактичними витратами на ремонт тролейбуса після ДТП та виплаченим відшкодуванням в сумі 36783,48 грн. (98800,00 грн. - 58816,52 грн. - 3200,00 грн.).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2025 відкрито провадження у справі №911/2736/25 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Зобов'язано відповідача невідкладно здійснити реєстрацію електронного кабінету юридичної особи ТОВ «Транссіті» код ЄДРПОУ 32161270 в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, про що письмово повідомити суду.
19.09.2025 через систему «Електронний суд» керівник ТОВ «Транссіті» подав відзив на позову заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідач твердить про відсутність належних та допустимих доказів вини особи у пригоді, переліку пошкоджень, яких транспортний засіб зазнав внаслідок пригоди.
Відповідач вважає, що позивачем не доведено розміру сум, які у відповідності із законодавством має відшкодувати заподіювач шкоди у разі недостатності суми страхового відшкодування, тобто ту обставину, що розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також не доведено правові підстави відповідальності відповідача.
24.09.2025 через систему «Електронний суд» позивач подав відповідь на відзив.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що вина водія транспортного засобу автобуса ATAMAN F092H6, д.н.з. НОМЕР_1 є доведеною судом обставиною, що вбачається з постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.04.2025.
Вказаний транспортний засіб на момент ДТП належав ТОВ «Транссіті», відтак, позивач вважає, що сума матеріальної шкоди у розмірі 36 783,48 грн. повинна бути відшкодована відповідачем як власником транспортного засобу.
25.09.2025 через систему «Електронний суд» відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримав позицію, викладену у відзиві та просив в задоволенні позову відмовити.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на 11.09.2025 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши позов КП «Луцьке підприємство електротранспорту» до ТОВ «Транссіті» про стягнення 36 783,48 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №909/948/18).
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.04.2025 у справі №161/6500/25 встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №285961 від 30.03.2025 водій ОСОБА_1 30.03.2025 о 15:50 у м. Луцьк по пр. Собороності, 38, керуючи маршрутним транспортним засобом - автобусом А-092Н6, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на тролейбус №026, який здійснював посадку пасажирів на зупинці громадського транспорту. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим було порушено вимоги п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху.
Вказаною постановою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Сторони не заперечують, що ОСОБА_1 на момент ДТП керував транспортним засобом, що належить ТОВ «Транссіті».
23.05.2025 між ТОВ «Бас Мотор» (виконавець) та КП «Луцьке підприємство електротранспорту» (замовник) був укладений договір №109/25, за яким замовник доручив, а виконавець зобов'язався надати послуги з виконання робіт: ремонт тролейбуса Богдан Т70117 №Y6LT70117ML100347, інвентарний номер №026, після ДТП.
Вартість робіт визначається на підставі калькуляції (додаток №2) та становить 98 800 грн.
Додатком №1 до Договору ТОВ «Бас Мотор» та КП «Луцьке підприємство електротранспорту» погодили технічне завдання, зокрема перелік робіт по ремонту рами та кузова, заміні пошкоджених складових частин, а також відновлення лакофарбувального покриття на частині кузова тролейбуса, інвентарний номер №026, після ДТП.
Додатком №2 до Договору сторони погодили калькуляцію відповідно до якої:
сума ремонту рами та кузова тролейбуса Богдан, інвентарний №026 (демонтаж елементів салону, демонтаж зовнішніх елементів, демонтаж скла, підготовка кузова до поклейки, поклейка скла, демонтаж зовнішніх світлових приладів (та встановлення); відновлення та виготовлення склопластикових панелей; складання тролейбусів; підготовка до покраски тролейбуса та зовнішніх змінних елементів; фарбування тролейбуса та зовнішніх змінних елементів) становить 30 525,00 грн.
сума зміни пошкоджених складових частин тролейбуса Богдан, інвентарний номер №026 (панель передка центральна; дверка; панель; скло вітрового вікна; комплект дзеркал) становить 51 084,00 грн.
Загальна сума відновлювального ремонту становить 98 800,00 грн.
30.05.2025 сторони підписали Акт здачі-прийняття робіт №76 на суму 98 800,00 грн., за яким надано послугу з ремонту тролейбуса Богдан Т70117 куз. № НОМЕР_2 .
КП «Луцьке підприємство електротранспорту» оплатило ремонт тролейбуса, що підтверджується платіжними інструкціями №790 від 23.05.2025 на суму 49 400,00 грн. та №825 від 30.05.2025 на суму 49 400,00 грн.
Тобто, загальна вартість відновлювального ремонту тролейбуса Богдан Т70117 куз. № НОМЕР_2 , становить 98 800,00 грн.; вказана сума фактично сплачена позивачем на рахунок виконавця ремонту; перелік пошкоджень та робіт, матеріалів, обладнання та запасних частин, необхідних для відновлення робочого стану пошкодженого тролейбуса Богдан Т70117, наведений у Додатках №1 та №2 Договору від 23.05.2025 №109/25, предметом якого є саме ремонт тролейбуса після ДТП.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автобуса А-092Н6, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у АТ «Страхова-компанія «Країна», що підтверджується Полісом ОСЦПВВНТЗ №ЕР/225399089.
Позивач визнає, що станом на 16.06.2025 АТ «СК «Країна» здійснило страхове відшкодування завданої КП «Луцьке підприємство електротранспорту» матеріальної шкоди в загальній суму 58 816,52 грн. Крім того, водій ОСОБА_1 сплатив фарншизу у сумі 3 200,00 грн. Всього отримано коштів в сумі 62 016,52 грн.
17.06.2025 листом №02-05/508 КП «Луцьке підприємство електротранспорту» звернулось до АТ «СК «Країна», в якому зазначає, що вартість збитків завданих підприємству внаслідок ДТП становить 98 800,00 грн. Відтак, позивач просив АТ «СК «Країна» додатково відшкодувати завдану в результаті ДТП матеріальну шкоду в суму 36 783,48 грн., а також надати обґрунтування проведених страхових виплат.
У відповідь на даний лист, листом №3617 від 30.06.2025 АТ «СК «Країна» зазначило, що визначення розміру страхового відшкодування на підставі наданої калькуляції не передбачено Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в зв'язку з чим у АТ «СК «Країна» відсутні підстави для прийняття такої калькуляції.
На замовлення АТ «СК «Країна» суб'єктом оціночної діяльності ФОП Цурпаленко Є.В. було складено звіт №188810 від 21.04.2025 про оцінку колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 62 016,52 грн. Вказана сума й була виплачена для КП «Луцьке підприємство електротранспорту».
У зв'язку з тим, що загальний розмір збитків у сумі 98 800,00 грн. є більшим, ніж здійснене АТ «СК «Країна» страхове відшкодування та сплачена франшиза (разом 62 016,52 грн.), позивач звернувся до відповідача - власника транспортного засобу, водія якого визнано винним у вчиненні ДТП, для відшкодування різниці між розміром завданої шкоди та розміром відшкодування, а саме у розмірі 36 783,48 грн.
Позов належить до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Приписами статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
У спірних правовідносинах беруть участь декілька осіб.
1. Між позивачем КП «Луцьке підприємство електротранспорту» як потерпілою особою та відповідачем ТОВ «Транссіті» як завдавачем шкоди існує деліктне зобов'язання, яке полягає тому, що потерпіла особа, майну якого було завдано шкоди, має право на її відшкодування, що кореспондує наявності обов'язку у завдавача шкоди відшкодувати її в повному обсязі виходячи із реальної вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу.
Вказане деліктне зобов'язання регулюється наведеними нормами ЦК України, які покладають на особу, яка звертається з позовом про відшкодування шкоди, обов'язок довести повний склад цивільного правопорушення, а саме довести наявність протиправного діяння (дії чи бездіяльності), наявність збитків (документально доведеного їх розміру) та наявність причинного зв'язку між збитками та їх розміром, що виникли у кредитора, та протиправним діянням, де збитки є наслідком, а протиправне діяння - причиною.
При цьому доведення відсутності вини закон покладає на завдавача шкоди, позаяк шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується виходячи з презумпції вини. Частиною 5 ст. 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Тож відповідач безпідставно твердить про недоведеність вини у спричиненні шкоди та безпідставно застосовує до відносин між позивачем та відповідачем Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
2. Між ТОВ «Транссіті» як страхувальником та АТ «СК «Країна» як страховиком існує договірне зобов'язання, яке має джерелом укладений між ними договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (оформлений полісом №ЕР/225399089 від 13.12.2024), за яким страхувальник, за умови виконання умов укладеного договору, передає страховику за плату ризики, пов'язані з об'єктом страхування, яким є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку (ст. 4 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Умови, порядок та розмір майнового ризику, який бере на себе страховик, визначаються укладеним із страхувальником договором та спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Стаття 5 вказаного спеціального Закону визначає, що страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
3. Між КП «Луцьке підприємство електротранспорту» як потерпілою особою та АТ «СК «Країна» існує зобов'язання, яке виникло в результаті настання страхового випадку на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказане зобов'язання полягає в тому, що відповідно до ст. 27 спеціального Закону (в редакції, чинній станом на дату ДТП), а також відповідно до обсягів ризиків, прийнятих від страхувальника ТОВ «Транссіті» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АТ «СК «Країна» зобов'язане відшкодувати позивачу як потерпілій особі документально підтверджені витрати, пов'язані, зокрема із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу.
При цьому виплата потерпілій особі страхового відшкодування припиняє деліктне зобов'язання між учасниками ДТП - позивачем та відповідачем на суму такого страхового відшкодування.
Зокрема, у пункті 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15 зазначено, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдавав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Разом із тим, у випадку, коли страхова виплата, здійснена у порядку Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на підставі укладеного із завдавачем шкоди договору є меншою, ніж деліктне зобов'язання, у суду відсутні підстави твердити про припинення виконанням деліктного зобов'язання завдавача шкоди перед потерпілою особою у повному обсязі.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Звертаючись до суду з даним позовом, КП «Луцьке підприємство електротранспорту» довело на підставі належних, допустимих та достовірних доказів повний склад цивільного правопорушення, а саме факт протиправного діяння (вчинення ДТП працівником ТОВ «Транссіті»), факт наявності та розміру реальних збитків як вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, та причино-наслідковий зв'язок між першим та другим, який полягає у тому, що без вчинення ДТП договір на здійснення відновлювального ремонту тролейбуса після ДТП не був би укладений, а витрати на оплату такого ремонту не були б здійснені.
Відповідно до ст. 22 ЦК України реальними збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.
Розмір реальних збитків 98800,00 грн. позивачем підтверджено копією Договору №109/25 від 23.05.2025, який укладений між ТОВ «БАС Мотор» (виконавець) та позивачем (замовник), предметом якого є не будь-який ремонт тролейбуса Богдан Т70117 і.н.026, а саме ремонт після дорожньо-транспортної пригоди. Обсяг виконаних робіт та перелік замінених пошкоджених складових частин вбачається із додатків до цього договору (технічного завдання та калькуляції). Вказана сума позивачем фактично сплачена за доданими до матеріалів справи платіжними інструкціями №790 від 23.05.2025 на суму 49400,00 грн. та №825 від 30.05.2025 на суму 49400,00 грн.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З листа АТ «СК «Країна» від 30.06.2025 №3617 вбачається, що страховиком відповідача відповідно до своїх зобов'язань було відшкодовано позивачу оцінену шкоду із врахуванням фізичного зносу на підставі Звіту №188810 від 21.04.2025, який суду не подано.
Враховуючи, що відповідач за свого боку не подав жодних документів на спростування доведеного позивачем розміру реальних збитків, зокрема і на підтвердження своїх посилань на поліпшення пошкодженої речі в результаті виконаного ремонту у порівнянні із її станом до ДТП, у суду в порядку ст. 79 ГПК України відсутні підстави вважати, що до технічного завдання та калькуляції включені виконання робіт та заміна складових частин, не пов'язаних із ДТП, вчиненою працівником відповідача 30.03.2025.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Такий же висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №759/7787/18.
З огляду на викладене, позаяк деліктне зобов'язання відповідача по відшкодуванню позивачу завданих реальних збитків не було припинено у повному обсязі страховою (регламентною) виплатою, та продовжує існувати в сумі 36783,48 грн., позов КП «Луцьке підприємство електротранспорту» про стягнення з ТОВ «Транссіті» 36783,48 грн. збитків є обґрунтованим, доведеним та належить до задоволення.
Посилання відповідача на правову позицію ВПВС викладену у справі №755/18006/15 від 04.07.2018 та позицію Верховного Суду викладену у справі №362/3043/18 від 06.10.2021 суд відхиляє як нерелевантне.
Зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15 прийнято за інших обставин, позаяк у вказаній справі позов було подано страховиком потерпілої особи до завдавача шкоди без попереднього звернення за виплатою страхового відшкодування до страховика винної особи. Крім того, положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», наведені у вказаній постанові, втратили чинність станом на дату події - ДТП 30.03.2025.
Постанову від 06.10.2021 у справі №362/3043/18 було прийнято за інших обставин, позаяк у вказаній справі потерпіла особа та страховик визначили розмір страхового відшкодування шляхом укладення двостороннього договору про врегулювання страхового випадку.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Решта доводів учасників справи та всі подані відповідно до процесуального закону докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаного висновку суду. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов КП «Луцьке підприємство електротранспорту» повністю та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Транссіті» 36 783,48 грн. матеріальної шкоди.
У зв'язку із задоволенням позову, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого судового збору у мінімальному встановленому законом розмірі 2 422,40 грн. повністю.
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссіті» (09100, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 20, кв. 12, ідентифікаційний код 32161270)
на користь Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» (43018, Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимира Івасюка, буд. 1/52, ідентифікаційний код 03327931)
36 783,48 грн. (тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят три гривні сорок вісім копійок) матеріальної шкоди,
2 422,40 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх