ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2025Справа № 910/7924/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ЇЖА"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання права власності.
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Шокало О.В.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 03.11.2025 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено скорочене рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька їжа" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі-відповідач) про визнання права власності на транспортний засіб CITROEN SPACE TOURER, серійний номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 , 2020 року випуску, колір білий.
Позовні вимоги обґрунтовані неможливістю зареєструвати за собою право власності на автомобіль CITROEN SpaceTourer 2.0 BlueHDi 180 к.с. АКПП-8, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак - НОМЕР_2 , яке виникло з договору фінансового лізингу № LFL2FLOWW3DWJ-1 від 27.07.2021р. та договору купівлі-продажу предмету лізину № LFL2FLOWW3DWJ-1 від 28.10.2024р.
Ухвалою суду від 30.06.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
07.07.2025 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 30.06.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.08.2025.
22.07.2025 від представника відповідача надійшов відзив.
Ухвалою суду від 25.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2025.
Представник позивача 25.09.2025 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача 25.09.2025 у судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Суд 25.09.2025 у судовому засіданні постановив протокольну ухвалу про оголошено перерви у судовому засіданні до 03.11.2025.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
27.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька їжа» (далі - Лізингоодержувач) та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) було укладено Договір фінансового лізингу № LFL2FLOWW3DWJ-1 (далі - «Договір фінансового лізингу»).
Згідно з п.1.1. цього Договору Банк зобов'язується набути у власність у ТОВ «Ілта» предмет лізингу (далі - «Майно») відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій (далі - «Додаток №1»), та передати його в користування Лізингоодержувачу на строк, що зазначений у цьому Договорі, а Лізингоодержувач зобов'язується сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором.
Додатком №1 до Договору фінансового лізингу передбачено характеристика майна, а саме: Citroen SpaceTourer 2.0 BlueHDi 180 к.с. АКПП-8, серійний номер VF7VEEHZ8LZ087038, 2020 року випуску, вартість майна з урахуванням ПДВ - 1 058 670.00 грн.
Відповідно до п.2.1 Договору фінансового лізингу, загальна вартість Майна за цим Договором становить 1 060 762,62 грн., в т.ч. ПДВ та вартість пристрою GPS зі встановленням.
Протягом усього строку цього Договору майно є власністю банку. Майно переходить у власність лізингоодержувачу після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу (п. 4.1 Договору).
Додатком №2 до Договору фінансового лізингу сторонам погоджено графік лізингових платежів.
28.10.2024 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - «Продавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька їжа» (далі - «Покупець») укладено договір № LFL2FLOWW3DWJ-1 купівлі-продажу предмету лізингу від 27.07.2021р.
Згідно з п.1.1 цього Договору купівлі-продажу - у зв'язку з повним розрахунком між Покупцем і Продавцем за Предмет лізингу до дати укладення цього договору шляхом виплати Покупцем усієї вартості Предмету лізингу за Договором лізингу, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю Товар, що вказаний у Таблиці 1, а Покупець зобов'язується прийняти Товар на умовах, визначених цим договором.
У таблиці 1 п.1.3 Договору купівлі-продажу, визначено наступний опис Товару, що підлягає переданню у власність Покупцю - автомобіль Citroen SpaceTourer 2.0 BlueHDi 180 к.с. АКПП-8, серійний номер НОМЕР_1 , рік випуску - 2020.
Згідно з п.4.1 Договору купівлі-продажу - загальна вартість Товару становить 1 060 762,62 грн.
Продавець підтверджує, що Товар на момент укладання даного Договору належить йому на праві власності, Товар не новий та був у використанні, що у відношенні його, на момент укладення даного Договору, немає прав третіх осіб, Товар не перебуває в заставі, під арештом, на нього немає яких-небудь інших існуючих зобов'язань та обтяжень (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п.2.2 Договору, продавець зобов'язаний передати Покупцю Товар у строк не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання даного Договору.
Згідно з п.2.3 Договору, приймання-передача Товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання Угоди (Акту) про перехід права власності на ТЗ, який підтверджує належну якість, комплектність та якість товару на момент його приймання-передачі. Покупець зобов'язаний у десятиденний строк з дня підписання цього Договору здійснити перереєстрацію товару на своє ім'я.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (7.1 Договору).
03.10.2024 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Галицька їжа» складено акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу про наступне:
1) сторони засвідчують, що всі зобов'язання Сторін відповідно до Договору №LFL2FLOWW3DWJ-1 було належним чином виконано, претензій стосовно Договору та зобов'язань за ним Сторони не мають;
2) лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за Договором;
3) предмет лізингу разом з відповідними документами передано у власність Лізингоодержувачу.
Також, 03.10.2024 сторонами складено Акт приймання-передачі транспортного засобу Citroen SpaceTourer 2.0 BlueHDi 180 к.с. АКПП-8, серійний номер НОМЕР_1 та Свідоцтва про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_3 , видане ТСЦ 4641.
Вищевказані акти підписані АТ КБ «ПриватБанк» уповноваженого особою Лонюк Яною Миколаївною, яка діяла від імені АТ КБ «ПриватБанк» на підставі довіреності №8942-К-Н-Н, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., реєстровий № 3504.
Крім того, 03.10.2024 керівником Департаменту лізингу та партнерських програм АТ КБ «ПриватБанк» видано наказ № LFL2FLOWW3DWJ-1 про перереєстрацію транспортного засобу Citroen SpaceTourer 2.0 BlueHDi 180 к.с. АКПП-8, VIN код - НОМЕР_1 , яким доручено перереєстрацію транспортного засобу в сервісному центрі МВС - директору ТОВ «Галицька їжа» - Халізовій Тетяні Володимирівні.
03.10.2024 АТ КБ «ПриватБанк» видано директору ТОВ «Галицька їжа» довіреність щодо перереєстрації вищевказаного ТЗ та транзитних номерів.
07.10.2024 відповідач скерував позивачу лист № 20.1.0.0.0/7-241003/12806, до якого долучив пакет документів щодо переоформлення автомобіля згідно інструкції на порталі ГСЦ МВС України та заяву від імені АТ КБ «ПриватБанк» про перереєстрацію транспортного засобу.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на 29.01.2025 (дата звернення позивача із заявою до ТСЦ 4641) за ТОВ ГАЛИЦЬКА ЇЖА" не було перереєстровано транспортний засіб Citroen SpaceTourer 2.0 BlueHDi 180 к.с. АКПП-8, VIN код - НОМЕР_1 , що підтверджується листом від 11.02.2025р. ТСЦ МВС №4641.
Лист від 11.02.2025 в частині неможливості здійснення перереєстрації ТЗ мотивований тим, що у відповідача наявні відомості в Єдиному державному реєстрі боржників.
Враховуючи порушення прав позивача, як власника транспортного засобу Citroen SpaceTourer 2.0 BlueHDi 180 к.с. АКПП-8, VIN код - НОМЕР_1 , та позбавлення його можливості зареєструвати за собою означений автомобіль і, відповідно, розпоряджатися ним, Товариство вирішило звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав на те, що банком не заперечується право власності позивача на транспортний засіб; обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання права власності на предмет лізингу, яке відповідачем не оспорюється, - є неефективним, оскільки спір про право відсутній; позов подано до неналежного відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, слід враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого доказами права власності на майно та порушення (невизнання або оспорювання) зазначеного права іншою особою.
Подібні правові висновки викладені в пунктах 78, 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року в справі № 909/337/19.
Відповідно до частин 1, 4 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Враховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.
Тотожні правові висновки викладені в пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду 14.09.2021 року в справі № 359/5719/17.
Для набуття права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 Цивільного кодексу України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.
Сторони договору вправі встановити додаткові (відкладальні або скасувальні) умови, а при переході права власності на рухомі речі - самостійно визначати момент переходу права власності.
Постановою від 05.04.2023 року в справі № 911/1278/20 Велика Палата Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" і ухвалила в цій справі нове рішення, яким відмовила у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт мобіл переробка плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" та Банку про визнання права власності на гусеничні екскаватори Caterpillar і зняття з них арешту, накладеного 30.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем.
Мотивуючи це рішення, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що як положеннями частини першої статті 334 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності в конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком, викладеним у постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року в справі № 278/3640/18, в якій, аналізуючи положення статті 334 Цивільного кодексу України та статті 34 Закону України від 30.06.1993 року №3353-XII "Про дорожній рух", суд зазначив: "…правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує". Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону № 3353-XII викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 13.12.2018 року в справі № 910/11266/17, від 21.05.2019 року в справі № 912/1426/18 та від 30.07.2019 року в справі № 905/1053/18.
Як було зазначено вище, протягом усього строку цього Договору майно є власністю банку. Майно переходить у власність лізингоодержувачу після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу (п. 4.1 Договору фінансового лізингу).
Згідно з п.2.3 Договору купівлі-продажу предмету лізингу, приймання-передача Товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання Угоди (Акту) про перехід права власності на ТЗ, який підтверджує належну якість, комплектність та якість товару на момент його приймання-передачі. Покупець зобов'язаний у десятиденний строк з дня підписання цього Договору здійснити перереєстрацію товару на своє ім'я.
03.10.2024 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Галицька їжа» складено Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу про наступне:
1) сторони засвідчують, що всі зобов'язання Сторін відповідно до Договору №LFL2FLOWW3DWJ-1 було належним чином виконано, претензій стосовно Договору та зобов'язань за ним Сторони не мають;
2) лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за Договором;
3) предмет лізингу разом з відповідними документами передано у власність Лізингоодержувачу.
Також, 03.10.2024 сторонами складено Акт приймання-передачі транспортного засобу Citroen SpaceTourer 2.0 BlueHDi 180 к.с. АКПП-8, серійний номер VF7VEEHZ8LZ087038 та Свідоцтва про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_3 , видане ТСЦ 4641.
Таким чином 03.10.2024 року право власності на спірний автомобіль перейшло до Товариства.
У той же час, сторонами у справі не заперечується, що внаслідок знаходження Банку в Єдиному державному реєстрі боржників, зняття вищенаведеного автомобіля з обліку та перереєстрація його за позивачем не є можливою.
Відповідно до частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оспорювання або не визнання права на майно може полягати не тільки у претензіях, заснованих на твердженні, що майно не належить позивачу, а й вчиненні будь-яких дій (у певних випадках бездіяльності), якщо такі дії/бездіяльність перешкоджають власнику у повній мірі реалізовувати власні правомочності власника.
Вирішуючи питання наявності обставин перешкоджання Банком у реалізації набутого позивачем права власності на автомобіль, суд враховує порядок та наслідки вчинення державної реєстрації транспортних засобів.
Так, правила реєстрації та обліку транспортних засобів визначені статтею 34 Закону України "Про дорожній рух", частини перша та друга якої передбачають, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом. Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України (частини дев'ята та одинадцята статті 34 Закону України "Про дорожній рух").
Статтею 34-1 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що інформація про зареєстровані транспортні засоби та їх власників, належних користувачів, що міститься у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, є відкритою та загальнодоступною.
Таким чином, в силу зазначених норм закону перереєстрація автомобіля повинна здійснюватися відповідно до Порядку № 1388.
Згідно пунктом 27 Порядку № 1388 транспортні засоби, що придбаваються юридичною особою - лізингодавцем з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструються за лізингодавцем. Після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби перереєстровуються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору після повного розрахунку або зазначеного в договорі фінансового лізингу окремого договору купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу.
Пунктом 7 Порядку № 1388 визначено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Перехід права власності за Договором лізингу та/або Договором купівлі-продажу є саме підставою для внесення змін до реєстраційних документів (перереєстрації транспортних засобів).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Пунктом 15 Порядку № 1388 визначено, що у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, який не пов'язаний із набуттям майна за договором лізингу.
Таким чином, відповідно до Порядку № 1388 позивач зобов'язаний зареєструвати автомобіль за собою, а до такої перереєстрації його експлуатація заборонена, тоді як знаходження Банку в реєстрі боржників виключає можливість такої перереєстрації та як наслідок правомірності експлуатації транспортного засобу. Тимчасове продовження допустимого строку експлуатації транспортного засобу без перереєстрації на час воєнного стану не змінює стану речей щодо обмеження прав власника автомобіля.
Враховуючи призначення автомобіля, яке полягає в його експлуатації шляхом переміщення людей/товарів автодорогами, заборона експлуатації транспортного засобу (через порушення обов'язку із перереєстрації) є обставиною, яка унеможливлює повну реалізацію прав власника щодо такого майна.
Разом із тим, знаходження особи (продавця автомобіля) в Єдиному реєстрі боржників є наслідком дій такої особи та не знаходиться під безпосереднім впливом позивача, а відтак знаходженням у такому реєстрі Банк обмежує право власності Товариства на спірний автомобіль, що полягає у неможливості виконати вимоги нормативно-правових актів щодо перереєстрації відповідного транспортного засобу для правомірної експлуатації автомобіля.
Суд встановив, що записи у Єдиному реєстрі боржників не стосуються арешту спірного транспортного засобу. Докази, які свідчать про зворотне, у матеріалах справи відсутні.
У той же час, відчуження Банком спірного у даній справі автомобіля на користь Товариства здійснено на підставі Договору купівлі-продажу (укладеного на виконання Договору фінансового лізингу), відповідно до пункту 2.3 якого на покупця покладено обов'язок у десятиденний строк з дня підписання договору здійснити перереєстрацію означеного товару на своє ім'я.
Зміст цього зобов'язання фактично дублює норми Порядку № 1388 та, як встановлено судом, не є можливим у разі знаходження Банку (особи, за якою здійснено реєстрацію транспортного засобу) в реєстрі боржників.
При цьому, сутність передбаченого пунктом 2.3 Договору купівлі-продажу обов'язку покупця знаходиться у взаємозв'язку з обов'язками Банку сприяти (не перешкоджати) у виконанні такого обов'язку.
Судом встановлено, що перебування Банку у реєстрі боржників заважає (перешкоджає) покупцю зареєструвати спірний транспортний засіб у реєстрі на своє ім'я, що становить перешкоду у повноцінній реалізації права власності щодо такого майна.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Поряд з цим, видача банком та передача позивачу пакету документів для здійснення перереєстрації транспортного засобу дає підстави для висновку, що спір між сторонами у даній справі виник не через незаконні дії Банку.
За наведених обставин, враховуючи суперечності у правозастосуванні положень Закону №3353-XII та Порядку № 1388 в частині неможливості здійснення реєстрації транспортних засобів за лізингоодержувачем, який сплатив всі платежі, через перебування відповідача в реєстрі боржників, суд вважає, що існують перешкоди у реалізації права власності позивача на транспортні засоби, а тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька їжа" (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вулиця Львівська Бічна, будинок 6, ідентифікаційний код 39205696) на транспортний засіб марки CITROEN SPACE TOURER, серійний номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 , 2020 року випуску, колір білий.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано: 13.11.2025.
Суддя І.В.Усатенко