ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.11.2025Справа № 29/126
За заявою Криворізької міської ради про видачу дублікату наказу у справі
за позовом прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу і інтересах держави в особі Криворізької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.К.-ЛТД"
про стягнення 47010,63 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу і інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.К.-ЛТД" про стягнення 19024,14 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2004 порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 18.03.2004.
В судовому засіданні 15.06.2004 представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість у сумі 47010,63 грн
Рішенням Господарського суду міста Києва № 29/126 від 05.07.2004 року позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.К.-ЛТД" (місто Київ, вулиця Академіка Філатова, будинок 22/8, рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Укрінбанк" м. Києва, МФО 300142, ідентифікаційний код 22909952) на користь Криворізької міської ради (рахунок № 33214812800024, одержувач ВДК у м. Кривому Розі, банк УДК у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 850112, код ЄДРПОУ 24230992) 47010,63 грн заборгованості по орендній платі за землю.
17.11.2004 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 29/126 від 05.07.2004 року видано відповідний наказ.
31.10.2025 від позивача надійшла заява про видачу дублікату наказу, мотивована його втратою. 03.11.2025 від позивача надійшли докази сплати судового збору за видачу дублікату наказу.
В підтвердження обставин втрати наказу, суду надано лист Управління організаційно-протокольної роботи від 15.10.2025 № 7-23/01-23/658, в якому зазначено, що наказ № 29/126 від 17.11.2004 в період з 21.05.2020 (дата повернення наказу виконавчої служби) по 10.10.2025 на адресу Криворізької міської ради не надходив.
В наказі у справі № 29/126 від 17.11.2004 зазначено, що наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 26.10.2007.
До заяви долучено лист Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ЦМУ МЮ від 24.09.2025 № 59599191/4, в якому зазначено, що оригінал наказу № 29/126 від 17.11.2004 був повернутий стягувачу 21.05.2020 на підставі п. 2 ст 37 Закону України "Про виконавче провадження". Отже наказ перебував на виконанні, а тому перебіг строку на його пред'явлення переривався і був поновлений з 21.05.2020. Отже наказ міг бути пред'явлений до виконання у строк до 21.05.2023.
Відповідно до п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: 4) визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Означеним пунктом Закон був доповнений на підставі Закону України "Про внесення змін до розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" від 15.03.2022.
Тобто до спливу строку на пред'явлення наказу до виконання, строк на його пред'явлення був перерваний і наразі його перебіг не поновився.
Тобто станом на дату звернення стягувача з заявою про видачу дублікату наказу, строк його пред'явлення до виконання не сплинув.
Згідно практики Верховного Суду стягувач не зобов'язаний обгрунтовувати свою заяву та наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі дублікату наказу є обставини втрати цього наказу, про що було зазначено заявником.
Із заявою про видачу дублікату наказу стягувач звернувся до спливу строку для пред'явлення його до виконання.
Відповідно до п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
Отже, у вирішенні питання про видачу дубліката судового наказу суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.
Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим пунктом статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Таким чином, виконання рішення є обов'язковим елементом права на справедливий суд, та сума заборгованості, яка присуджена судом є підґрунтям для "законного сподівання" позивача на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи.
З огляду на вказане судом встановлено, що оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 17.11.2004 № 29/126 втрачено, а строк пред'явлення його до виконання не сплинув, то заява про видачу дублікату наказу підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ч. 2 ст. 232, ст. ст. 233, 234, 235, п. 19.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву Криворізької міської ради про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 17.11.2004 № 29/126 задовольнити.
2. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 17.11.2004 № 29/126 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.К.-ЛТД" (місто Київ, вулиця Академіка Філатова, будинок 22/8, рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Укрінбанк" м. Києва, МФО 300142, ідентифікаційний код 22909952) на користь Криворізької міської ради (рахунок № 33214812800024, одержувач ВДК у м. Кривому Розі, банк УДК у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 850112, код ЄДРПОУ 24230992) 47010 (сорок сім тисяч десять) грн 63 коп. заборгованості по орендній платі за землю.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В.Усатенко