ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2025Справа № 910/9637/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/9637/25
за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» (01021, місто Київ, пров. Івана Мар'яненка, буд. 7; код ЄДРПОУ 35692211)
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНС БАНК» (03150, місто Київ, вул. В. Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714)
про стягнення 46 522 грн 47 коп.,
без виклику представників сторін,
До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНС БАНК» про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у сумі 46 522 грн 47 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як власник квартири №101 за адресою: місто Київ, вул. Рибальська, 3 та квартири №52 за адресою: місто Київ, вул. Маккейна Джона, 20-А не виконує своїх обов'язків з оплати спожитих житлово-комунальних послуг.
Відтак, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з червня 2019 по лютий 2025 за адресою: місто Київ, вул. Рибальська, 4, кв. 101 у сумі 13 715, 10 грн, та за період з лютого 2019 по лютий 2025 за адресою: місто Київ, вул. Маккейна Джона, 20-А, кв. 52 у сумі 32 807, 37 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу №910/9637/25 малозначною, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНС БАНК» 05.09.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 910/9637/25, оскільки Акціонерним товариством "СЕНС БАНК" погашено заборгованість перед позивачем в розмірі 46 522, 47 грн.
Від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» 12.09.2025 через відділ документообігу суду надійшла заява про те, що відповідач сплатив заборгованість у розмірі 46 522, 47 грн.
Від Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНС БАНК» 12.11.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.
До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС БАНК» 05.09.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 910/9637/25.
Подану заяву представник відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНС БАНК») обґрунтовує тим, що Акціонерним товариством "СЕНС БАНК" погашено заборгованість перед позивачем в розмірі 46 522, 47 грн в повному обсязі, що підтверджується меморіальними ордерами №917170 від 26.08.2025 у сумі 32 807, 37 грн та меморіальним ордером №944465 від 26.08.2025 у сумі 13 715, 10 грн.
Крім того, представником позивача (Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва») 12.09.2025 через відділ документообігу суду подана заява про те, що відповідач сплатив заборгованість у розмірі 46 522, 47 грн. Також представник позивача просив суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заяву представника позивача та відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Суд зазначає, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20).
Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та той факт, що оплата спірних грошових коштів здійснена відповідачем після пред'явлення позову до суду та до закінчення судового розгляду і винесення рішення у справі, та станом на момент розгляду справи предмет спору відсутній, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання позивача та закриття провадження у справі у відповідності до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Суд звертає увагу позивача на наслідки закриття провадження у справі, вказані в частині 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо недопущення у випадках закриття провадження у справі повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Щодо заяви представника позивача (Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва») про стягнення з відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС БАНК») сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3 028 грн на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в частині задоволених позовних вимог.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 903/181/19 виклав таку правову позицію: "лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.
Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.
Верховний Суд підкреслює, що у зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.
Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях".
Подібний за змістом висновок щодо застосування приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закон України "Про судовий збір" викладений також у постановах Верховного Суду від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20, від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22 та від 28.01.2025 у справі № 910/11845/23.
Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з чим результат вирішення спору відсутній. Відтак з урахуванням положень пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" припис 3 ст. 130 ГПК України застосований бути не може до заборгованості - 46 522, 47 грн в частині якого було закрито провадження у справі.
Частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Частиною 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 у справі № 760/30077/19 зазначила, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
Враховуючи наведене, суд роз'яснює позивачу, що сплачена ним сума судового збору може бути повернута йому з Державного бюджету України за його клопотанням на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 231, 232, 233, 234, 235, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС БАНК» про закриття провадження у справі №910/9637/25 - задовольнити.
2. Закрити провадження у справі № 910/9637/25 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС БАНК» про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у сумі 46 522 грн 47 коп. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена відповідно до приписів ст.ст. 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА