ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2025Справа № 910/7529/25
За позовом Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС ЕНД ЕЙ»
про визнання пунктів договору недійсними та стягнення 10 037 295,80 грн
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Севериненко К.Р.
представники учасників справи:
від позивача: Калінський С.В.
від відповідача: Яцук В.П.;
Державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС ЕНД ЕЙ» (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати недійсним п.1.1. договору від 01.05.2023 № 79-К-23 (зі змінами), що укладений між позивачем та відповідачем, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- визнати недійсним п.3.1 договору від 01.05.2023 № 79-К-23 (зі змінами), що укладений між позивачем та відповідачем, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- стягнути з відповідача на користь позивача 10 037 295,80 грн безпідставно набутих грошових коштів.
Позовні вимоги, з посиланням на підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «перехідні положення» Податкового кодексу України, ст.203, 217, 1212 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що 04.02.2022 між Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАЛЬКОН ПРАЙМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ СВН», Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРИОТА», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРЕН РІТЕЙЛ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС ЕНД ЕЙ» та фізичною особою-підприємцем Гальчанським Федіром В?ячеславовичем було укладено рамкову угоду №16-К-22 предметом якої є закупівля Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» риби (хек, мінтай, сардинела, аргентина, морський окунь, зубатка) замороженої обезголовленої або замороженої обезголовленої патраної. В межах зазначеної рамкової угоди, 01.05.2023 між Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС ЕНД ЕЙ» було укладено договір №79-К-23 на придбання товару у кількості 1 080 000,00 кг по ціні 115,98 грн з ПДВ на одиницю товару, на загальну суму 125 258 400,00 грн з ПДВ. Позивач зазначає, що оскільки продавець Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕС ЕНД ЕЙ» у період з 01.04.2022 по 31.07.2023 було платником податку спрощеної системи оподаткування 3 групи єдиного податку зі ставкою 2%, тому до ціни договору сторонами помилково було включено суму ПДВ, що призвело до безпідставного набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 10 037 295,80 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
26.06.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/7529/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в справі на 30.07.2025.
17.07.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що договір №79-К-23 від 01.05.2023 був виконаний відповідачем у повному обсязі, жодних претензій з приводу виконання договору у частині якості, строків поставки тощо, не було. При цьому, у складі ціни позивач не сплачував податок на додану вартість, що підтверджується рахункам на оплату, видатковими накладними та платіжними дорученнями, які додані до позовної заяви. Відповідач вважає, що договір №79-К-23 від 01.05.2023 укладений із додержанням вимог статті 203 Цивільного кодексу України, у зв?язку з чим відсутні підстави для визнання недійними умов даного договору та повернення коштів.
22.07.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
30.07.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У підготовче засідання 30.07.2025 з'явились представники сторін. У підготовчому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, яке суд, протокольною ухвалою задовольнив та відклав підготовче засідання на 17.09.2025. Також суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.
10.09.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, разом із клопотанням про поновлення строку на їх подання.
У підготовче засідання 17.09.2025 з'явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання доказів, поновив відповідачу строк на подання доказів та долучив подані 09.09.2025 докази, що надійшли до суду 10.09.2025 до матеріалів справи. Також суд протокольною ухвалою в порядку ст. 74 ГПК України витребував у позивача письмові пояснення. У підготовчому засіданні представник позивача заявила усне клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату щоб надати пояснення щодо долучених судом доказів відповідача від 09.09.2025, яке суд, з урахуванням думки представника відповідача, протокольною ухвалою задовольнив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2025 відкладено підготовче засідання на 14.10.2025.
13.10.2025 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли письмові пояснення та клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.
У підготовче засідання 14.10.2025 з'явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою, з урахуванням думки представника відповідача, долучив до матеріалів справи письмові пояснення позивача від 13.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу № 910/7529/25 до судового розгляду по суті на 04.11.2025.
У судове засідання 04.11.2025 з'явилися представник позивача та представник відповідача.
У судовому засіданні 04.11.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
За наслідками проведення торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2021- 08-04-002975-a) між Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" та постачальниками товару, зокрема, з ТОВ "Ес Енд Ей Груп" було укладено Рамкову угоду від 04.02.2022 №16-К-22 (далі - рамкова угода).
Відповідно до пункту 1.1. рамкової угоди предметом угоди є закупівля риби (хек, минтай, сардинела, аргентина, морський окунь, зубатка) заморожена обезголовлена або заморожена обезголовлена патрана (закупівлю код CPV згідно ДК 021-2015:15220000-6 - Риба, рибне філе та інше м'ясо риби морожені).
Пунктами 1.6. та 1.7. рамкової угоди визначено, що договір про закупівлю укладається між покупцем та постачальником, що пройшов відбір. Відбір на укладання договору про закупівлю може проводитись покупцем в межах орієнтованого обсягу закупівлі товару, визначеного в додатку №1 до цієї угоди. Для проведення відбору, постачальникам, що підписали цю угоду, надсилається запрошення подати пропозиції щодо укладення договору про закупівлю за рамковою угодою.
Згідно з пунктом 1.8. рамкової угоди критерієм оцінки пропозицій учасників є ціна.
Пунктом 3.2. рамкової угоди визначено, що договір про закупівлю укладається за формою, визначеною в додатку № 2 до цієї угоди. Всі істотні умови договору про закупівлю визначені у додатку № 2 до цієї угоди, окрім умов щодо конкретного обсягу поставки, умови надання забезпечення виконання договору про закупівлю, та ціни за одиницю товару, а також умов про загальну ціну договору про закупівлю, які визначаються на підставі запрошення покупця подати пропозиції щодо укладання договору про закупівлю та на підставі пропозиції постачальника-переможця сформованої за результатами відбору.
Згідно з пунктом 5.1. рамкової угоди угода набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками сторін (за наявності) та діє до 31.12.2024. Угода вважається укладеною у разі її підписання не менше ніж трьома постачальниками.
Додатком № 2 до рамкової угоди визначено проект договору про закупівлю, яким передбачено здійснити продавцем продаж та відвантаження товару по ціні за одиницю виміру товару з ПДВ, тарою і транспортними витратами, загальною сумою вартості товару з ПДВ, тарою і транспортними витратами.
Умовами проекту договору про закупівлю (пункти 3.1, 3.2) (додаток № 2 до рамкової угоди) визначено, що ціна цього договору визначена з ПДВ. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару.
Крім того, пунктом 11.1 проекту договору про закупівлю (додаток № 2 до рамкової угоди) передбачено, що умови цього договору не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків, передбачених законодавством про здійснення публічних закупівель.
Пунктом 1.9 рамкової угоди передбачено, що відбір здійснюється із застосуванням електронної системи закупівель у відповідності до Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей закупівель за рамковими угодами та їх укладення (із змінами).
За результатами відбору проведеного в межах рамкової угоди між Генеральною дирекцією Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі - покупець) та ТОВ "Ес Енд Ей Груп" (далі - продавець) було укладено Договір № 79/1-К-23 від 01.05.2023 (далі - договір № 79/1-К-23) на придбання товару у кількості 1 080 000,00с кг по ціні 115,98 грн з ПДВ за одиницю товару, тарою і транспортними витратами. Загальна сума вартості товару з ПДВ, тарою і транспортними витратами 125 258 400,00 грн.
Пунктом 1.1 договору № 79/1-К-23 передбачено, що продавець зобов'язується у 2023 році продати і відвантажити ДК 021-2015: 15220000-6 Риба, рибне філе та інше м'ясо риби морожені (риба (хек, мінтай, сардинела, аргентина, морський окунь, зубатка) заморожена обезголовлена або заморожена обезголовлена патрана) в обсязі та асортименті згідно з рознарядками покупця відповідно до його потреби, а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору. Найменування продукції: риба (хек, минтай, сардинела, аргентина, морський окунь, зубатка) заморожена обезголовлена або заморожена обезголовлена патрана) в кількості 1 080 000,00 кг по ціні 1185,98 грн з ПДВ, тарою і транспортними витратами на загальну суму 125 258 400,00 грн з ПДВ.
Згідно з пунктом 3.1 договору № 79/1-К-23 його ціна становить 125 258 400,00 грн, у тому числі ПДВ 20 876 400,00 грн, ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару.
01.05.2023 продавець та покупець підписали додаткову угоду №1 до договору №79/1-К-23, якою, зокрема, виклали в новій редакції пункт 1.1. договору №79/1-К-23:
"Продавець зобов'язується у 2023 році продати та відвантажити товар в обсязі та асортименті згідно з рознарядками покупця відповідно до його потреби, а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору, у тому числі: - риби (хек, минтай, сардинела, аргентина, морський окунь, зубатка) заморожена обезголовлена або заморожена обезголовлена патрана) в кількості 1 080 000,00 кг по ціні 115,98 грн з податками та зборами, тарою і транспортними витратами на загальну суму 125 258 400,00 грн. з податками та зборами, тарою і транспортними витратами";
та пункт 3.1 договору №79/1-К-23: "Ціна договору становить 125 258 400,00 грн, у тому числі обов'язкові податки та збори. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару".
На виконання умов договору відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар загальною вартістю 125 258 400,00 грн, з яких: сума 60 223 774,80 грн без ПДВ, що підтверджується видатковими накладними за період з травня 2023 року по липень 2023 року включно на суму 60 223 774,80 грн (т.І, а.с.211-293) та відповідними актами приймання (т.ІІ,ь а.с.41-221); сума 65 034 625,20 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними за період з серпня 2023 року по листопад 2023 року включно на суму 65 034 625,20 грн (т.І, а.с. 294-311, т.ІІ, а.с.1-40) та відповідними актами приймання (т.ІІ, а.с.222-280, т.ІІІ, а.с.1-126).
Надалі позивачем здійснено оплату поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 125 258 400,00 грн (т.ІІІ, а.с.127-296).
У свою чергу, Державною аудиторською службою України було здійснено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" за період 01.01.2022 по 30.09.2024, за результатами якої складено Акт № 000800-21/4 від 20.01.2025, у якому зазначено, що згідно з листом ДПС від 03.01.2025 № 42/5/99-00-12-01-03-05, за даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ес Енд Ей Груп" - дата реєстрації платником ПДВ 01.04.2018, період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2022 по 31.03.2022 та з 01.08.2023 по 30.09.2024, за період з 01.04.2022 по 31.07.2023 є платником спрощеної системи оподаткування 3 групи зі ставкою єдиного податку 2%, дата анулювання реєстрації платника спрощеної системи оподаткування 31.07.2023 (т.І, а.с.26-29).
У висновку зазначеного Акту ревізії вказано, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Ес Енд Ей Груп" повідомило Генеральну дирекцію ДКВС України про перехід на спрощену систему оподаткування 3 групи платника єдиного податку зі ставкою єдиного податку у розмірі 2% доходу, Генеральною дирекцією ДКВС України, в особі начальника Стеценка Ю.В. з ТОВ "Ес Енд Ей Груп", в особі директора Дякуна Р.М., укладено договір, із змінами, внесеними додатковою угодою від 01.05.2023 № 1, не зменшивши ціну товару (без зміни кількості (обсягу) та якості товару) та, відповідно, загальну суму вартості товару за договором №79-К-23 на 10 037 295,80 грн (ПДВ у розмірі 20% від суми договору №79-К-23 60 223 774,80 грн), чим порушено ч. 1 ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 526, ст. 629 ЦК України, п. 5 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 3.2 договору №79-К-23, із змінами, що призвело до витрат державного бюджету на 10 037 295,80 грн, чим нанесено матеріальну шкоду (збитки) на вказану суму.
З огляду на помилкове включення суми ПДВ до ціни договору №79-К-23 та набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Ес Енд Ей Груп", як платником спрощеної системи оподаткування 3 групи зі ставкою єдиного податку 2%, грошових коштів в розмірі суми ПДВ - 10 037 295,80 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору №79-К-23 (зі змінами) в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнути з відповідача 10 037 295,80 грн безпідставно набутих коштів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Статтею 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 180 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з вимогами підпунктів а) і б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
Датою виникнення податкових зобов'язань зі сплати ПДВ з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, перелічених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
Виходячи з наведеного, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Зазначене узгоджується з позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2023 у справі № 910/59/22, а також у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі 910/12764/20.
Отже, порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Таким чином, станом на момент укладення договору №79-К-23 (01.05.2023) відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування 3 групи зі ставкою єдиного податку 2%, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом ДПС України №25820/6/99-00-04-02-01-06 від 05.09.2025. Відповідач був платником податків спрощеної системи оподаткування 3 групи зі ставкою єдиного податку 2% у період з 01.04.2022 по 31.07.2023, а відтак не був платником ПДВ.
Суд також враховує, що листом №206/01/617/11 від 01.04.2025 ДП "Прозоро" надало роз'яснення, що відповідно до технічної реалізації у Системі при поданні тендерної пропозиції в учасника відсутня технічна можливість обрати показник з/без ПДВ та, відповідно, інформація про ПДВ в пропозиції учасника буде відображатись згідно даних, які вказав замовник, оскільки Система враховує лише показник ПДВ, вказаний замовником при створенні оголошення (т.ІV, а.с.69).
Також відповідачем надано копії: договору №02/5 від 02.05.2023 та додаткових угод до нього, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС ЕНД ЕЙ ГРУП», договору №ЕС0405-1 від 04.05.2023 та додаткових угод до нього укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВІЖН ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС ЕНД ЕЙ ГРУП», договору №ЕС-0505 від 05.05.2023 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ-КОНСАЛТИНГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС ЕНД ЕЙ ГРУП», на закупівлю товару, що був поставлений позивачу. Зі змісту наданих відповідачем документів вбачається, що ціна товарів не включала суми ПДВ. При цьому різниця між вартістю придбання товару відповідачем та вартістю продажу товару позивачу є значно меншою за розмір ПДВ, встановлений законом.
Судом враховано, що при укладенні договору №16-К-22 сторонами було вказано, що вартість товару включає ПДВ, тобто фактично укладено договір, умови якого не відрізняються від умов тендерної документації, що відповідає приписам ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Натомість, 01.05.2023 продавець та покупець підписали додаткову угоду №1 до договору №16-К-22 якою, зокрема, викладено в новій редакції пункти 1.1 та 3.1 договору №16-К-22. Сторони погодили, що ціна договору становить 125 258 400,00 грн, у тому числі обов'язкові податки та збори. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару. Тобто, в ціну договору не включено ПДВ.
Отже, позивачем було погоджено внесення змін до оспорюваних пунктів договору №16-К-22 без зміни ціни договору №16-К-22.
Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, що посвідчують факт поставки товару на загальну суму 60 223 774,80 грн за договором №16-К-22, не містять вказівок про включення суми ПДВ у загальному розмірі 10 037 295,80 грн, яку просить стягнути позивач, до вартості товару у період перебування відповідача на спрощеній системі оподаткування 3 групи зі ставкою єдиного податку 2% (з 01.04.2022 по 31.07.2023).
Здійснюючи оплату поставленого товару (у період перебування відповідача на спрощеній системі оподаткування 3 групи зі ставкою єдиного податку 2% з 01.04.2022 по 31.07.2023) на загальну суму 60 223 774,80 грн, позивачем в призначенні кожного з платежів вказано "без ПДВ".
Відтак позивачем не доведено факту включення до ціни договору №16-К-22 (зі змінами) розміру ПДВ відповідачем, який не був платником ПДВ у період з 01.04.2022 по 31.07.2023, тобто на момент укладання договору №16-К-22. За таких обставин відсутні й підстави для визнання недійсними пунктів 1.1 та 3.1 договору №16-К-22 (зі змінами) в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Що стосується тверджень позивача про те, що у період з 01.08.2023 відповідач перебуває на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ, та останнім з 01.08.2023 виставлялися рахунки на загальну суму 65 034 625,20 грн, які оплачувалися позивачем, вже з урахуванням ПДВ, то суд зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи у період з серпня 2023 року по листопада 2023 року відповідачем поставлявся товар на загальну суму 65 034 625,20 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними та рахунками на оплату за цей період. Проте, суд звертає увагу на те, що у зазначений період, а саме з 01.08.2023 відповідач вже перейшов на загальну систему оподаткування та став платником ПДВ. В той час, як у період з 01.04.2022 по 31.07.2023, тобто на момент укладання договору №16-К-2 (01.05.2023) відповідач ще перебував на спрощеній системі оподаткування 3 групи зі ставкою єдиного податку 2%, та не був платником ПДВ, а отже, загальна вартість товару у розмірі 60 223 774,80 грн, яка поставлена відповідачем у цей період (з 01.04.2022 по 31.07.2023), та з якої позивач просить стягнути 10 037 295,80 грн безпідставно набутих коштів, не включала ПДВ, що підтверджується також видатковими накладними за цей період та рахунками на оплату.
Крім того, суд зазначає, що відповідач, після переходу на загальну систему оподаткування, 28.07.2023 звертався до позивача з листом за вих №162 щодо укладання додаткової угоди до договору №79-К-23, в якій пропонував врахувати, що з 01.08.2023 відповідач є платником ПДВ, та ціна реалізації за одиницю виміру включає ПДВ.
У відповідь на вказаний лист 31.07.2023 позивач листом №2969 повідомив відповідача про те, що ціна договору вказана з урахуванням податків та зборів, тарою і транспортним листом (т.ІV, а.с.43), а тому додаткову угоду між сторонами щодо включення до ціни договору ПДВ укладено не було.
Враховуючи необхідність відмови в задоволенні позову про визнання недійсними пунктів 1.1 та 3.1 договору №16-К-22 (зі змінами) в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 10 037 295,80 грн, оскільки вказані кошти було сплачено за договором №16-К-22, а тому у відповідача, в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, були правові підстави для набуття зазначених коштів.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє у задоволенні позову Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України».
Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволені позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 12.11.2025.
Суддя Я.А.Карабань