ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.11.2025Справа № 910/7262/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Адвокатського об'єднання "Аксіо" (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 2, квартира 75)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" (01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок 16, кімната 4)
про стягнення 248 869 грн 45 коп.
Представники сторін: не викликались
10.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Адвокатського об'єднання "Аксіо" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" про стягнення 248 869 грн 45 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання правничої допомоги від 21.10.2024 № 15 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, у заявку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 209 494 грн 32 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 26 066 грн 15 коп. пені, 2 653 грн 22 коп. 3 % річних та 10 655 грн 76 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 відкрито провадження у справі № 910/7262/25, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
17.06.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
25.06.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
30.06.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення.
07.08.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
21.10.2024 між Адвокатським об'єднанням "Аксіо" (об'єднання за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір про правничої допомоги № 15, за умовами якого об'єднання зобов'язується надавати правничу допомогу Клієнту, а клієнт зобов'язується оплачувати надання правничої допомоги на умовах цього договору.
У відповідності до пункту 1.2 договору об'єднання зобов'язане надавати клієнту таку правничу допомогу:
- надання правничої інформації, надання усних консультацій з питань господарської діяльності, усних консультацій і роз'яснень з правових питань та питань застосування нормативних актів, чинного законодавства України (підпункт 1.2.1);
- перевірка договорів та інших угод на відповідність нормам чинного законодавства України (складання договорів, юридичний аналіз договорів і контрактів запропонованих контрагентами, підготовка протоколів розбіжностей, тощо) (підпункт1.2.2);
- перевірка відповідності проектів наказів, інструкцій та інших внутрішніх документів Клієнта нормам чинного законодавства України (підпункт 1.2.3);
- консультування та підготовка проектів документів, пов'язаних із трудовими правовідносинами на підприємстві (підпункт 1.2.4);
- надання письмових консультацій з питань господарської діяльності Клієнта, письмових консультацій і роз'яснень з правових питань, письмових висновків застосування нормативних актів, чинного законодавства України (підпункт 1.2.5);
- представництво інтересів клієнта в державних контролюючих органах, органах влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності і фізичними особами (підпункт 1.2.6);
- надання загальним зборам та окремим учасникам клієнта правничої інформації, усних консультацій і роз'яснень з правових питань та питань застосування нормативних актів, чинного законодавства України з корпоративних питань (підпункт 1.2.7);
- складання вимог, претензій і відповідей на претензії по господарській діяльності (підпункт 1.2.8);
- проведення юридичної експертизи запроваджених бізнес-процесів, розробка пропозицій щодо впровадження нових бізнес-процесів у Клієнта чи їх оптимізація (підпункт 1.2.9);
- правовий супровід перевірок контролюючих органів та адміністративне оскарження порушень, які мали місце при їх проведенні, адміністративне оскарження результатів перевірок контролюючих органів (підпункт 1.2.9);
- представництво інтересів Клієнта у судах загальної юрисдикції під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (підпункт 1.2.10);
- представництво клієнта перед стягувачами, боржниками та органами, уповноваженими на здійснення виконання рішень судів, третейських судів та інших органів (підпункт 1.2.11);
- захист прав, свобод і законних інтересів Клієнта та його співробітників у кримінальному провадженні, а також захист посадових осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності під час розгляду справ про адміністративне правопорушення (підпункт 1.2.12);
- інші, узгоджені клієнтом та об'єднанням види правничої допомоги (підпункт 1.2.13);
Згідно пункту 2.1 договору правнича допомога надається шляхом щомісячного юридичного супроводу господарської діяльності клієнта та виконанням окремих доручень клієнта, які оформлюються відповідними додатками до цього договору, в обсязі до 50 годин на місяць.
Відповідно до пункту 3.1. договору клієнт сплачує об'єднанню гонорар, мінімальний щомісячний розмір якого за надання правничої допомоги в обсязі до 50 годин на місяць складає еквівалент 1 625,00 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ на дату укладення цього договору становить 72 681 грн 70 коп.
Пунктом 3.2. договору сторонами узгоджено, що гонорар, передбачений пунктом 3.1. цього договору, сплачується клієнтом незалежно від кількості звернень клієнта та фактичного обсягу наданих послуг у певному місяці.
У відповідності до пункту 3.7. договору клієнт зобов'язаний сплатити гонорар, передбачений пунктом 3.1. цього договору, авансом у строк до 3 (третього) числа поточного місяця. Сума гонорару, що підлягає оплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом НБУ станом на 1 (перше) число відповідного місяця.
Клієнт зобов'язаний сплатити гонорар, передбачений пунктом 3.3. цього договору, протягом 3 (трьох) календарних днів від дати виставлення рахунку. Сума гонорару, що підлягає оплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом НБУ станом на дату виставлення рахунку (пункт 3.8 договору).
Згідно пункту 4.1. договору обсяг наданої правничої допомоги, витрачений час та загальна сума гонорару визначаються в акті надання правничої допомоги, який підписується сторонами не пізніше останнього робочого дня календарного місяця, в якому надавалася правнича допомога.
Відповідно до пункту 4.2. договору клієнт зобов'язаний підписати та передати об'єднанню акт надання правничої допомоги не пізніше 5 календарних днів з дня його отримання (у тому числі на адресу електронної пошти).
Безпідставна відмова клієнта від підписання акту надання правничої допомоги не допускається. відсутність зауважень до акту надання правничої допомоги протягом 5 календарних днів з дня його отримання та/або оплата гонорару за наступний місяць є підтвердженням прийняття клієнтом наданої правничої допомоги (пункт 4.3 договору).
У відповідності до пункту 4.4. договору якщо клієнт не передав об'єднанню підписаний акт надання правничої допомоги у визначений строк та не надав своїх мотивованих заперечень проти його підписання у той самий строк, то первинні документи вважаються узгодженими сторонами в редакції об'єднання. У такому разі акт надання правничої допомоги, підписаний об'єднанням в односторонньому порядку, буде мати юридичну силу, при цьому правнича допомога надана у звітному місяці вважатиметься прийнятою клієнтом без зауважень.
Згідно з пунктом 6.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання
Пунктом 7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2025.
Згідно з пунктом 7.3. договору договір може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або будь-якою стороною в односторонньому порядку, шляхом письмового попередження іншої сторони не пізніше ніж за 14 календарних днів до запланованої дати розірвання договору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено з урахуванням предмету та суб'єктного складу сторін договорів, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Окрім цього, враховуючи специфіку правовідносин сторін та предмет договору, а саме щодо надання замовнику послуг правової допомоги, а також укладення останнього за участю адвокатського об'єднання, правовідносини сторін також регулюються положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були надані, а відповідачем прийняті, передбачені договором, послуги на загальну суму 531 869 грн 90 коп., що підтверджується підписаними між сторонами що підтверджується складеними та направленими на адресу відповідача актами надання правничої допомоги № 1/15/24 від 21.10.2024 на загальну суму 25 790 грн 28 коп., № 2/15/24 від 29.11.2024 на загальну суму 72 875 грн 89 коп., № 3/15/24 від 31.12.2024 на суму 71 339 грн 13 коп., № 4/15/24 від 31.01.2025 на суму 70 988 грн 94 коп., № 5/15/24 від 28.02.2025 на суму 70 703 грн 26 коп., № 6/15/24 від 31.03.2025 на суму 70 678 грн 08 коп., № 7/15/24 від 30.04.2025 на суму 72 845 грн 18 коп., № 8/15/24 від 30.05.2025 на суму 76 649 грн 14 коп.
Судом встановлено, що акти надання правничої допомоги № 7/15/24 від 30.04.2025 на суму 72 845 грн 18 коп., № 8/15/24 від 30.05.2025 на суму 76 649 грн 14 коп., які були направлені на адресу відповідачем засобами поштового та електронного зв'язку, не підписані, проте у відповідності до умов договору оплата правничої допомоги не ставиться в залежність від підписання/не підписання акту надання правничої допомоги. Крім того, судом встановлено, що відповідачем не надано вмотивованої письмової відмови від їх підписання у строк встановлений договором, у зв'язку з чим надані послуги вважаються такими, що прийняті в повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 209 494 грн 32 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем, за загальний період прострочення з 04.11.2024 до 09.06.2025, нараховано 26 066 грн 15 коп. пені, 2 653 грн 22 коп. 3 % річних та 10 655 грн 76 коп. інфляційних втрат.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідачем зазначає, що позивачем у квітні-травні 2025 року послуги не надавалися, у зв'язку з призупиненням позивачем надання правничої допомоги в односторонньому порядку.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати вартості послуг за договором про надання правничої допомоги від 21.10.2024 № 15, та факту наявності заборгованості за отримані послуги у розмірі 209 494 грн 32 коп., вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 26 066 грн 15 коп. пені, 2 653 грн 22 коп. 3 % річних та 10 655 грн 76 коп. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6.2. договору у випадку несвоєчасної оплати гонорару, клієнт зобов'язаний сплатити на користь об'єднання пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 6.2. договору та для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та 3 % річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 066 грн 15 коп. пені, 2 653 грн 22 коп. 3 % річних та 10 655 грн 76 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" (01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок 16 кімната 4, ідентифікаційний код 45323505) на користь Адвокатського об'єднання "Аксіо" (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 2, квартира 75, ідентифікаційний код 40723508) 209 494 (двісті дев'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн 32 коп. заборгованості, 26 066 (двадцять шість тисяч шістдесят шість) грн 15 коп. пені, 2 653 (дві тисячі шістсот п'ятдесят три) грн 22 коп. 3 % річних, 10 655 (десять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн 76 коп. інфляційних втрат та 3 733 (три тисячі сімсот тридцять три) грн 04 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька