ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05.11.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/860/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"
до відповідача: Червак Марії Іванівни
про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 46 374,52 грн, з них: 33 547,80 грн - основного боргу, 20,47 грн - пені, 10 246,70 грн - інфляційних втрат, 2559,55 грн - 3 % річних
представники сторін в судове засідання не з'явились
установив: Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 46 374,52 грн, з них: 33 547,80 грн - основного боргу, 20,47 грн - пені, 10 246,70 грн - інфляційних втрат, 2559,55 грн - 3 % річних .
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вартості послуг за постачання теплової енергії до нежитлового приміщення та загальнобудинкових потреб у період з грудня 2021 року по травень 2025 року, що призвело до виникнення боргу у розмірі 33 547, 80 гривень. За прострочення заборгованості позивач здійснив нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Позивач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що підтверджується Довідкою від 10.10.2025 про доставку електронного листа (ухвали суду від 08.10.2025) в його електронний кабінет.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином ухвалою суду від 08.10.2025, копія якої повернулась на адресу суду з відміткою поштового зв'язку “за закінченням терміну зберігання». Процесуальні документи по справі направлялись рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується Витягом з ЄДРЮОФОПтаГФ станом на 07.07.2025. Суд звертає увагу, що ухвала від 21.07.2025 про відкриття провадження у справі, яка направлялась за зазначеною вище адресою, отримана відповідачем, що підтверджується поштовим повідомлення 0601173573131. Наведені обставини свідчать про обізнаність відповідача про розгляд спору у суді. Правом на подання відзиву по справі відповідач не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України у разі неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов'язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Фактичні обставини у справі вказують на те, що ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" є юридичною особою та створене з метою здійснення в інтересах Івано-Франківської міської територіальної громади діяльності щодо надання якісних послуг фізичним і юридичним особам із централізованого теплопостачання та централізованого постачання гарячої води.
Предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії тощо. Тобто, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", позивач є виконавцем комунальної послуги.
13 жовтня 2011 року між ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (по договору - виробник/по справі - позивач) та фізичною особою-підприємцем Червак Марією Іванівною (по договору - споживач/по справі - відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії № 326 (далі - Договір).
Згідно п.1.1. Договору, виробник зобов'язується постачати споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач в свою чергу зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п.2.1. Договору енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до даного договору на опалення та вентиляцію, гаряче водопостачання, технологічні потреби. Опалювальним об'єктом згідно Додатку № 1 до Договору є приміщення крамниці на вул. Північний Бульвар, 1а. кв. 22 в м.Івано-Франківську.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САС №888962 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ССР №268892 власником зазначеного нерухомого майна є відповідач у справі- Червак Марія Іванівна, частка власності складає 1/1.
Пунктами 2.3-2.5. Договору сторони погодили, що відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг. Вартість 1 Гкал. є динамічна та може змінюватись (визначатись та корегуватись) виробником в односторонньому порядку, без попереднього узгодження із споживачем, залежно від прийнятих актів органами місцевого самоврядування, законодавчої та виконавчої влади, рівня заробітної плати на підприємствах відповідно до актів законодавства, генеральної, галузевої угод, ставок орендної плати, інших обов'язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні матеріальні ресурси та інших складових витрат. Зміни тарифів будуть зазначені в рахунку-фактурі за період, в якому вони відбулися.
Пунктом 3.1.3. Договору встановлене право споживача на отримання вчасно та відповідної якості послуг згідно із законодавством та умовами договору, при цьому такому праву прямо відповідає його обов'язок виконувати умови та порядок оплат спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, визначений п. 3.2.2. Договору.
До обов'язку виробника згідно п. 4.2.1. Договору належить забезпечувати постачання енергії споживачу в обсягах згідно з договором, якому відповідає його право на отримання оплати її вартості у відповідних обсягах та в терміни, встановлені договором (п.п. 5.6-5.8. Договору).
Відповідно до п.5.6. Договору, розрахунки за енергію, що споживаються проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно п.5.8. Договору, оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках. За наявності заборгованості по даному договору, виробник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Тільки після повного погашення суми боргу, перераховані кошти зараховуються за поточний розрахунковий період.
Згідно п.9.1. Договору, договір діє до 31 грудня 2011 року і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
30.09.2022 нежитлове приміщення - крамниця на вул. Північний Бульвар. 1а. кв. 22 в м. Івано-Франківську відключено від мереж централізованого опалення (теплопостачання) постачання гарячої води, про що складено Акт від 30.09.2022.
Нежитлове приміщення, власником якого є відповідач у справі розміщене в межах зовнішніх стін житлового будинку за адресою по вул. Північний Бульвар. 1а, в м.Івано-Франківську, який технічно під'єднаний до зовнішніх теплових інженерних мереж ДМП "ІФТКЕ" та забезпечується позивачем тепловою енергією.
Житловий будинок по вул. Північний Бульвар. 1а, в м.Івано-Франківську обладнано комерційним приладом обліку Pollustat № 80360186, що підтверджується Актами прийняття в експлуатацію вузла обліку від 19.09.2018 та від 18.08.2023, згідно яких проводиться нарахування за спожите тепло.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 07.07.2025 Червак Марія Іванівна з 19.04.2007 до 27.05.2025 зареєстрована як ФОП та здійснювала наступні види діяльності: 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідач в порушення договірних зобов'язань та з урахуванням вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг зобов'язання в частині здійснення оплати за надані послуги по договору та загальнобудинкових потреб на опалення не здійснювала, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги.
В претензійних листах №06/431 від 11.04.2023 та №06/1179 від 17.10.2024 позивач повідомив відповідачу про наявність заборгованості за наданні послуги з постачання теплової енергії та вимагав сплати. Докази направлення претензійних вимог підтверджується фіскальними чеками відповідно від 17.04.2023 та від 21.10.2024.
Відповідачка відповіді на претензійний лист не надала, заборгованість не сплатила , що спонукало позивача звернутись із позовом до суду.
Предметом спору є стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, яке виникло на підставі Договору №326 про постачання теплової енергії від 13.10.2011 та з урахуванням Закону України “Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відносини, що виникають в процесі надання та споживання послуг з постачання теплової енергії регулюються також Законом України “Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (далі - Закон), Постановою КМУ від 21.08.2019 №830 “Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (далі - Правила), Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 (далі - Методика).
Відповідно до ст.1 Закону України “Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Згідно статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат. Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб'єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб'єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплово
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів. Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.
В той же час, пунктом 2 частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" закріплено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
За пунктом 5 частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Нарахування за послуги з постачання теплової енергії проводяться на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 № 315 (із змінами та доповненнями), зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року за № 1502/32954 (надалі - Методика).
Методикою, встановлено визначення обсягу теплової енергії, витраченого на опалення місць загального користування (далі - МЗК) та допоміжних приміщень будівлі. Зокрема, методикою передбачено що частину теплової енергії спожитої будинком розподіляється між усіма приміщеннями в межах зовнішніх стін житлового будинку.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358 внесено зміни у Методику і визначено додаткове поняття - "загальнобудинкові потреби на опалення".
У абзацах 4 та 5 пункту 2 розділу І Методики роз'яснено поняття загальнобудинкові потреби опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення будівлі, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Загальнобудинкові потреби на опалення визначено як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (абз. 3 пункту 2 розділу І Методики).
Згідно із пунктом 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, споживач не звільняється від оплати послуги в частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Разом з тим, абз.6 п.14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018.
Абзацом 2 п.3 Методики визначено, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Пункт 1 ст. 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» вказує, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
У відповідності до п. 35 Правил, зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Відповідно до п. 5.6 Договору сторонами погоджено, що розрахунки за енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
За положенням п.32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на виконання постанови КМУ № 808 від 21.08.2019 «Про встановлення граничного розміру плати а абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг. що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами», Наказом ДМИ «ІФТКЕ» від 01.12.2021 «Про затвердження плати за абонентське обслуговування» встановлено ввести в дію з 01.12.2023 плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам приміщення яких розміщені у багатоквартирних линках, що становлять 10,70 грн/міс з ПДВ (у будинках не обладнаних приладом комерційного обліку та 12,62 грн/міс з ПДВ для будинків обладнаних приладом комерційного обліку.
Тарифи на послуги теплопостачання протягом періоду стягнення затверджено рішеннями виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 1687 від 09.12.2021 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 21.10.2021 № 1410»; №19 від 13.01.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 09.12.2021 № 1687», №1365 від 21.11.2024 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання гарячої води Державному міському підприємству «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та №93 від 31.01.2025 «Про коригування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії, послугу з постачання гарячої води Державному міському підприємству «Івано-Франківськтеплокомуненерго» встановлених рішенням від 21.11.2024 № 1365», які розміщені в загальному доступі на офіційному веб-сайті Івано-Франківської міської ради.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальиобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Згідно з п.п.3, 8 Правил, опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Факт надання послуги з постачання теплової енергії, в тому числі до житлового будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Північний бульвар, 1а, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, підтверджується рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів, які розміщені в загальному доступі в мережі інтернет на офіційному веб-сайті Івано-Франківської міської ради. Будь-якого доказу про відключення зазначеного будинку від мереж централізованого опалення у встановленому законодавством порядку матеріали справи не містять.
З урахуванням частиною 4 статті 319 та статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вимоги чинного законодавства України кожен власник споживач зобов'язаний брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень, та своєчасно і в повному обсязі оплачувати надану йому послугу з постачання теплової енергії.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18, в якій суд зазначив, що відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати за централізоване опалення місць загального користування будинку та вирішив, що така оплата вноситься незалежно від наявності автономного опалення.
Враховуючи вищевикладене, для усіх власників об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в багатоквартирних житлових будинках встановлені обов'язки оплати теплової енергії на потреби опалення загальнобудинкових потреб будинку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконуючи зобов'язання, встановлені договором та чинним законодавством ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надало ОСОБА_1 послуги теплопостачання за період з 01.12.2021 по 31.05.2025 в обсягах, визначених в рахунках-фактурах, а неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати їх вартості призвело до утворення заборгованості перед позивачем в сумі 33547,80 грн. Доказів сплати заборгованості чи заперечень щодо правильності здійснених розрахунків відповідачем не надано.
Принагідно, суд звертає увагу, що рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за поставлений товар, надані послуги чи виконані роботи, тобто носить інформаційний характер.
Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити вартість наданих послуг.
Подібний за правовим змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі 920/1343/21.
Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які, боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Водночас , ст.1 Закону України "Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" унормовано, що субєкти підприємницької діяльності, які використовують нежитлові приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору :сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Пунктом 5.8 Договору №326 про постачання теплової енергії від 13.10.2011 передбачено, що у випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим договором, сторони керуються договірними зобов'язаннями, вимогами Правил в частині припинення подачі енергії, а на суми невиконання зобов'язання нараховується пеня в розмірі 1% за кожен день прострочення до дня фактичної оплати.
Статтею 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» та п. 41 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги, споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі встановленому в договорі, але не більше 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена нормою ч.2 ст.625 ЦК України сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 20,47 грн - пені, 10 246,70 грн - інфляційних втрат та 2 559,55 грн - 3 % річних , що відповідає вимогам закону , а розрахунок є арифметично вірним.
Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до приписів статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
Згідно із частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Зважаючи на викладене, Червак Марія Іванівна відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, в тому числі і за зобов'язаннями щодо оплати заборгованості за теплову енергію по договору, як власник нежитлового приміщення по вул. Північний бульвар, 1а в м. Івано-Франківськ.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд, надавши оцінку зібраним у справі доказам, приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
З урахування ст.129 ГПК України та результату вирішення спору судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 46 374,52 грн, з них: 33 547,80 грн - основного боргу, 20,47 грн - пені, 10 246,70 грн - інфляційних втрат, 2559,55 грн - 3 % річних - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, 59А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76009, код 03346058) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 46 374,52 грн, з них: 33 547,80 грн - основного боргу, 20,47 грн - пені, 10 246,70 грн - інфляційних втрат, 2559,55 грн - 3 % річних та 3028,00 грн - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 13.11.2025.
Суддя С. М. Кобецька