номер провадження справи 27/147/25
05.11.2025 Справа № 908/2753/25
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» (вул. Євгена Чикаленка, 34, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 43231355)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, будинок, 11а, каб. № 8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний номер юридичної особи 40308189)
про стягнення 70 322 922 грн 50 коп.
за участю представників:
позивача: Кваша І.В., адвокат, ордер серія СА № 1133855 від 01.09.2025, в режимі відеоконференцзв'язку, Маміч Я.С., адвокат, оредер серія ВІ № 1346439 від 03.11.2025, в залі суду
відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» за допомогою підсистеми “Електронний суд» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення основного боргу в сумі 70 322 922 грн 50 коп. за договорами поставки № 0674-СК-Д від 04.06.2024, № 0706-СК-Д від 24.06.2024, № 0722-СК-Д від 03.07.2024, № 0746-СК-Д від 26.07.2024, № 0750-СК-Д від 29.07.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2753/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2753/25, присвоєно справі номер провадження 27/147/25. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.10.2025.
17.09.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю “НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» подана до суду заява про долучення доказів до матеріалів справи: службової записки від 09.09.2025; акту комісії від 09.09.2025; перевірки статусу підтвердження АТ “Укрпошта»: № 0100100439870.
Ухвалою суду від 23.09.2025 задоволена заява Товариством з обмеженою відповідальністю “НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» про проведення судового засідання 06.10.2025 об 11 год. 30 хв. та наступних судових засідань в режимі відеоконференції у справі 908/2753/25 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
29.09.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» поданий до суду відзив на позовну заяву, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» у справі № 908/2753/25 визнає повністю та проти задоволення позову не заперечує. Також, у вказаному відзиві відповідач просить суд розгляд справи № 908/2753/25 здійснювати за відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС».
21.10.2025 через систему «Електронний суд» позивачем подано електронні документи та сертифікати електронних підписів.
05.11.2025 судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв'язку.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача, які прибули судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Судом оглянуто та досліджено в порядку статті 210 ГПК України оригінали документів наданих позивачем в залі судового засідання.
Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2025 підтримав позовні вимоги, просив суд, стягнути з відповідача основний борг в сумі 70 322 922 грн 50 коп. за договорами поставки № 0674-СК-Д від 04.06.2024, № 0706-СК-Д від 24.06.2024, № 0722-СК-Д від 03.07.2024, № 0746-СК-Д від 26.07.2024, № 0750-СК-Д від 29.07.2024.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом отримання примірника ухвали суду в електронному кабінеті в підсистемі ЕСІТС, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
29.09.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» поданий до суду відзив на позовну заяву, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» у справі № 908/2753/25 визнає повністю та проти задоволення позову не заперечує. Також, у вказаному відзиві відповідач просить суд розгляд справи № 908/2753/25 здійснювати за відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС».
Розглянувши письмовий відзив відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Оскільки відзив в якому відповідач визнає позовні вимоги підписаний керівником відповідача - Кириленко О.В., згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення.
Заслухавши представників позивача, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснено порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» (надалі - Покупець) з однієї сторони Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (надалі - Постачальник) з другої сторони, разом - Сторони, укладено:
- Договір поставки № 0674-СК-Д від 04.06.2024, ціна згідно п. 1.1 Договору становить: 15 864 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%;
- Договір поставки № 0706-СК-Д від 24.06.2024, ціна згідно п. 1.1 Договору становить: 16 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%;
- Договір поставки № 0722-СК-Д від 03.07.2024, ціна згідно п. 1.1 Договору становить: 11 740 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%;
- Договір поставки № 0746-СК-Д від 26.07.2024, ціна згідно п. 1.1 Договору становить: 19 678 950,00 грн., у тому числі ПДВ 20%;
- Договір поставки № 0750-СК-Д від 29.07.2024 ціна згідно п. 1.1 Договору становить: 6 839 972,50 грн., у тому числі ПДВ 20%.
Загальна сума вартості всіх перелічених договорів становить: 70 322 922,50 грн. Умовами п. 1.1 Договорів поставки визначено Товар - нафтопродукти в асортименті, а саме: бензин А-95 та дизпаливо.
Відповідно до умов Договору поставки відпуск товару здійснюється з АЗС згідно довірених документів (скретч-картки) для отримання Товару згідно умов Договору.
Пунктом 2.1 Договорів поставки визначено, що Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару.
Відповідно до п. 4.1 Договорів поставки, Умови поставки: Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на Товар.
Згідно п. 4.5.1 Договорів поставки підтвердженням отримання оплати за Товар є видача Постачальником довірених документів (скретч-картки).
Розділом 5 Договорів поставки визначено місце поставки Товару, а саме: передача Покупцю Товару за Договором поставки здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч картки. Перелік АЗС Постачальника вказаний на web-сайті https://avias.ua/ у розділі «Карта АЗС» та у підрозділі «Список АЗС». Покупець має самостійно отримати товар на АЗС. На сьогоднішній день на сайті відсутній перелік АЗС, фізично здійснити заправку автомобілів неможливо.
Відповідно до п. 10.2 Договорів поставки, договори укладені терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна із сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах.
Згідно п. 4.5.1 Договорів поставки після отримання оплати Товару, Постачальник зобов'язаний на протязі 5-ти робочих днів передати Покупцю, а Покупець зобов'язаний отримати від Постачальника довірчі документи (скетч-карти) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати Товару.
Відповідно до п. 4.6.3 Договорів поставки після отримання оплати Товару, Постачальник впродовж одного робочого дня відправляє Покупцю скретч-карти, видаткові накладні та специфікації.
Позивачем здійснено оплату, що підтверджено відповідачем, про що свідчить Специфікація 0001/0001679-C відпущених скрет-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0001/0001679 від 13.06.2024, Специфікація 0001/0002024-C відпущених скрет-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0001/0002024 від 04.07.2024, Специфікація 0001/0002191-C відпущених скрет-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0001/0002191 від 15.07.2024.
Відповідно виставлених рахунків-фактури:
1. Рахунок-фактура № 0001/0001889 від 04.06.2024: 15 864 000.00 грн.
2. Рахунок-фактура № 0001/0002489 від 03.07.2024: 11 740 000.00 грн.
3. Рахунок-фактура № 0001/0002260 від 24.06.2024: 16 200 000.00 грн.
4. Рахунок-фактура № 0001/0002967 від 26.07.2024: 9 999 000.00 грн.
5. Рахунок-фактура № 0001/0002974 від 26.07.2024: 6 300 000.00 грн.
6. Рахунок-фактура № 0001/0002978 від 26.07.2024: 3 379 950.00 грн.
7. Рахунок-фактура № 0001/0003002 від 26.07.2024: 6 839 972.50 грн. позивач виконав вимоги Договорів поставки в повному обсязі в загальній сумі 70 322 922 грн 50 коп., що підтверджується платіжними інструкціями:
№ 252384 від 04.06.2024 на суму 15 864 000 грн 00 коп., призначення платежу: Оплата за бензин А-95 (скретч-картки) згідно договору № 0674-СК-Д від 04.06.2024 та рахунку № 0001/0001889 від 04.06.2024 без ПДВ. ПДВ 20%;
№ 286860 від 03.07.2024 на суму 11 740 000 грн 00 коп., призначення платежу: оплата за товар згідно рахунку № 0001/0002489 від 03.07.2024 та дод. угоди № 1 до договору № 0722-СК-Д від 03.07.2024;
№ 348 від 26.07.2024 на суму 3 379 950 грн 00 коп., призначення платежу: Оплата за бензин А-92 (скретч-картки) згідно рахунку № 0001/0002978 від 26.07.2024 та договору № 0746-СК-Д від 26.07.2024 без ПДВ. ПДВ 20%;
№ 333 від 26.07.2024 на суму 6 300 000 грн 00 коп., призначення платежу: Оплата за бензин А-92 (скретч-картки) згідно рахунку № 0001/0002974 від 26.07.2024 та договору № 0746-СК-Д від 26.07.2024 без ПДВ. ПДВ 20%;
№ 334 від 26.07.2024 на суму 9 999 000 грн 00 коп., призначення платежу: Оплата за Дизпаливо (скретч-картки) згідно рахунку № 0001/0002967 від 26.07.2024 та договору № 0746-СК-Д від 26.07.2024 без ПДВ. ПДВ 20%;
№ 350 від 29.07.2024 на суму 6 839 972 грн 50 коп., призначення платежу: Оплата за дизпаливо (скретч-картки) згідно рахунку № 0001/0003002 від 29.07.2024 та договору № 0750-СК-Д від 29.07.2024 без ПДВ. ПДВ 20%;
№ 286797 від 24.07.2024 на суму 16 200 000 грн 00 коп., призначення платежу: Оплата за паливо згідно рах. №0001/0002260 від 24.06.2024, та договору № 0706-СК-Д від 24.06.2024, ПДВ 20% - 2 700 000 грн 00 коп.
Отже, відповідно до умов Договорів поставки відповідач повинне передати Товар за зверненням позивача після 100% передоплати.
Позивач повністю виконав умови Договорів поставки.
Позивач зазначив, що станом на сьогодні, АЗС відповідача вказані на web-сайті https://avias.ua/ у розділі «Карта АЗС» та у підрозділі «Список АЗС» відсутні, при цьому повідомлення про відсутність зазначеного Товару на складі та про неможливість поставки основного Товару не надходило.
Відповідач не повідомив про можливість отримання Товару у іншого Постачальника.
Відповідач, своїх договірних зобов'язань як Постачальника, передбачених п. 2.1 Договорів поставки, не виконав, Товар не поставив, передоплату після отримання вимоги не повернув.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договорами поставки, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 70 322 922 грн 50 коп. за договорами поставки № 0674-СК-Д від 04.06.2024, № 0706-СК-Д від 24.06.2024, № 0722-СК-Д від 03.07.2024, № 0746-СК-Д від 26.07.2024, № 0750-СК-Д від 29.07.2024.
Спірні правовідносини є господарськими та врегульовані договорами поставки.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні прана та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (в редакції, далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов усного договору а відтак договір є укладеним.
Договорами визначено, що видача (передача) Товару за цим договором здійснюється на автозаправних станціях Постачальника АЗС, де реалізується товар постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця талонів.
Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Положеннями ч. 1-2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч. 1). Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2).
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.20 по справі № 918/631/19.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Положеннями ч. 1 ст. 670 ЦК України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку поридати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений поговором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий по переданий товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від переданим товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Отже, відпускання пального здійснюється за фактом пред'явлення віртуальної паливної карти - віртуального особливого рахунку Покупця, за видами палива, на якому обліковується передплачений обсяг пального у літрах, що надає право отримати пальне за допомогою Терміналу або Мобільного додатку, на АЗС Продавця, що зазначені на Вебсайті.
Пальне обліковується на Паливній віртуальній картці в літрах. Паливна картка не є платіжним засобом.
Тобто, віртуальна картка є достатнім підтвердженням факту укладання договору купівлі-продажу пального і дає право позивачеві на його отримання, а відповідача зобов'язує відпустити пальне. Останній має право на заміну талонів, але ця заміна не повинна позбавляти споживача права власності та не повинна призводити іншу сторону до безпідставного збагачення за рахунок споживачів.
Матеріалами справи підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» порушено умови договорів поставки № 0674-СК-Д від 04.06.2024, № 0706-СК-Д від 24.06.2024, № 0722-СК-Д від 03.07.2024, № 0746-СК-Д від 26.07.2024, № 0750-СК-Д від 29.07.2024 в частині невиконання своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю “НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» на суму 70 322 922 грн 50 коп.
Позивач, приймаючи заходи із врегулювання спірних питань щодо взаєморозрахунків неодноразово звертався до відповідача з приводу повернення передоплати в сумі 70 322 922 грн 50 коп. за непоставлені нафтопродукти, але вимога про повернення передоплати за договорами поставки № 22/07/25-1 від 22.07.2025 та вимога про повернення передоплати № 11/08/25-2 від 11.08.2025 відповідачем залишено без відповіді.
Отже, відповідач, своїх договірних зобов'язань як Постачальника, передбачених п. 2.1 Договору поставки, не виконав, Товар не поставив, передоплату після отримання вимоги не повернув.
Зважаючи на визначений сторонами у договорі строк поставки, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії»).
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання відповідача щодо поставки товару у строк визначений договорами у повному обсязі не виконані.
Так, відповідач порушив умови договорів в частині своєчасної поставки товару на суму 70 322 922 грн 50 грн.
Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК).
Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.
Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи визнання позову відповідачем, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 421 937 грн 54 коп. покладаються на відповідача.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що позивачем при поданні цього позову до суду сплачено 843 875 грн 07 коп. судового збору, визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе 50% судового збору в розмірі 421 937 грн 53 коп. повернути позивачу з Державного бюджету про що винести відповідну ухвалу та стягнути з відповідача на користь позивача 50% судового збору у розмірі 421 937 грн 53 коп.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, 11 А, каб. № 8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний номер юридичної особи 40308189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» (вул. Євгена Чикаленка, 34, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 43231355) 70 322 922 (сімдесят мільйонів триста двадцять дві тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн 50 коп. основного боргу за договорами поставки № 0674-СК-Д від 04.06.2024, № 0706-СК-Д від 24.06.2024, № 0722-СК-Д від 03.07.2024, № 0746-СК-Д від 26.07.2024, № 0750-СК-Д від 29.07.2024, 421 937 (чотириста двадцять одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн 54 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути з Державного бюджету України Товариства з обмеженою відповідальністю “НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» (вул. Євгена Чикаленка, 34, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 43231355) 50 % судового збору сплаченого при поданні позову в розмірі 421 937 (чотириста двадцять одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн 53 коп., відповідно до платіжної інструкції № 123 від 01.09.2025.
Рішення оформлено та підписано 13.11.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.