номер провадження справи 22/172/25
13.11.2025 Справа № 908/2838/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2838/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОМЕГА» (вул. Панікахи, буд. 15, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49041)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, 69096)
про стягнення 216 914,80 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
09.09.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № 08/09/2025-1 від 08.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “ОМЕГА» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення грошових коштів у сумі 216 914,80 грн. (заборгованість), які були оплачені відповідачу за паливо, яке позивач фактично не може отримати.
Позов обґрунтовано не поставкою відповідачем у повному обсязі попередньо оплаченого позивачем товару (палива) за договором № ПК7/24 від 12.11.2024 на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не надав. Останнім днем строку для подання відзиву було 01.10.2025.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2838/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.09.2025 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2838/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала від 15.09.2025 була доставлена до зареєстрованих електронних кабінетів сторін 17.09.2025, що підтверджується відповідними довідками.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом було дотримано права відповідача в частині належного повідомлення про судовий розгляд справи. Відповідач наданим йому процесуальним законом правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, за наявними матеріалами справи.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд справи по суті в цій справі розпочався з 16.10.2025.
Рішення по суті ухвалено судом 13.11.2025.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують
12.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОМЕГА» (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач) був укладений договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № ПК7/24, за умовами яких постачальник зобов'язався поставити замовнику паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується; організовувати та забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток, а замовник зобов'язався сплатити постачальнику вартість ПММ (пункт 2.1 договору).
Згідно п. 2.2 договору, асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ визначаються у рахунках, які виставляються постачальником та сплачуються замовником згідно умов цього договору.
Право власності на ПММ, згідно п. 2.3, виникає у замовника з моменту фактичного отримання ПММ на підставі авторизаційної відповіді у кількості, що вказана у квитанції терміналу, у повному обсязі згідно з договором.
Відпуск ПММ постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал (п. 2.4).
За умовами пп. 4.1.2 п. 4.1 постачальник зобов'язався негайно, після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал, забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреним особам замовника на АЗС.
Згідно п. 5.1 договору, оплата товару здійснюється замовником у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у день виписки рахунку на товар.
У відповідності до п. 7.3, договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї з сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується.
До вказаного договору сторонами підписаний додаток № 1 «Правила користування паливною карткою».
Відповідачем за договором № ПК7/24 від 12.11.2024 був виписаний позивачу рахунок-фактура № 0007/1960552 від 26.11.2024 на суму 239950,00 грн., який був оплачений позивачем повністю у сумі 239950,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 112445928.
Згідно видаткової накладної № 0007/1001263 від 20.11.2024 відповідач передав позивачу паливні картки ДП у кількості 20 штук.
Між сторонами в електронному вигляді буди підписані видаткові накладні: № 0007/1001384 від 30.11.2024 на суму 7678,40 грн. та № 0007/1001401 від 31.12.2024 на суму 15356,80 грн.
Тобто, позивачем було отримано товар (паливо) на загальну суму 23035,20 грн.
Між сторонами у справі підписано акт звірки взаєморозрахунків за період із 01.11.2024 по 31.12.2024, згідно якого заборгованість ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» на користь ТОВ “ОМЕГА» склала суму 216914,80 грн.
04.03.2025 позивач надіслав листом з описом вкладення відповідачу претензію, якою вимагав у семиденний строк з дня отримання претензії повернути суму 216914,80 грн.
10.07.2025 позивач надіслав листом з описом вкладення відповідачу повідомлення про розірвання договору № ПК7/24 від 12.11.2024 та вимагав повернення суми 216914,80 грн.
Відповіді на претензію та повідомлення у матеріалах справи відсутні.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
З матеріалів та обставин справи встановлено, що підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір від 12.11.2024 № ПК7/24 на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками.
Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку та купівлю-продаж.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як встановлено судом, договір, укладений між сторонами, виконувався сторонами: з боку позивача була проведена повна оплата товару, а з боку відповідача - часткова поставка товару.
Згідно ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України, цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, зобов'язання за договором повинні бути виконані, незважаючи на інші обставини.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що реалізуються на автозаправних станціях, автогазозаправних станціях, в автогазозаправних пунктах, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора автозаправної станції, автогазозаправної станції, автогазозаправного пункту (п. 7 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Відтак, талон (паливна картка) є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного вище договору позивачем був оплачений замовлений товар у повному обсязі у сумі 239950,00 грн., відповідачем був поставлений товар (пальне) на загальну суму 23035,20 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 0007/1001384 від 30.11.2024 на суму 7678,40 грн. та № 0007/1001401 від 31.12.2024 на суму 15356,80 грн.
Факт отримання вказаних грошових коштів відповідачем не заперечено та не спростовано.
Тобто, відповідачем не було поставлено, а позивачем не було отримано товар (паливо) на загальну суму 216914,80 грн., що був попередньо оплачений останнім.
Вказаної обставини відповідач не заперечив та не спростував.
Позивач скористався правом, встановленим договором, та відмовився від договору у односторонньому порядку.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно статті 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 у справі № 918/631/19).
Отже, не має значення причини порушення таких строків. Сума попередньої оплати (авансу), який покупець має намір стягнути у судовому порядку у зв'язку з простроченням поставки товару є грошовим зобов'язанням продавця.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» з поставки товару згідно умов договору № ПК7/24 від 12.11.2024 через направлення відповідачу претензії від 04.03.2025 позивача змінилося на повернення попередньої оплати.
З огляду на викладене позивач законно скористався своїм правом вимагати повернення передоплати за непоставлений відповідачем товар, оскільки таке право у позивача існує паралельно з правом вимагати поставки оплаченого товару, при цьому, такі права покупця є альтернативними, тобто взаємовиключними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").
Згідно приписів ст.ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріали справи не містять доказів передання відповідачем позивачу товару (палива) в обсязі, який був оплачений.
Відповідач проти позову не заперечив, доказів виконання зобов'язання щодо передачі позивачу товару у повному обсязі або повернення суми 216914,80 грн. не надав.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 216914,80 грн. заборгованості визнається судом обґрунтованою та доведеною.
Враховуючи наведене, позов задовольняється судом повністю.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у сумі 2603,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 40308189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОМЕГА» (вул. Панікахи, буд. 15, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49041, код ЄДРПОУ 30982361) 216914 (двісті шістнадцять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 80 коп. заборгованості, 2603 (дві тисячі шістсот три) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 13 листопада 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко