номер провадження справи 22/170/25
13.11.2025 Справа № 908/2775/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2775/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОХОРОНА ПРАЦІ» (01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 30-А)
до відповідача: Акціонерного товариства “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
про стягнення 134 428,26 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
03.09.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 03.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “ОХОРОНА ПРАЦІ» до відповідача: Публічного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про стягнення суми 134428,26 грн., яка складається з: 127194,00 грн. - заборгованість за договором про закупівлю товарів № 421024 від 14.10.2024; 1944,50 грн. - 3% річних та 5289,76 грн. - інфляційні втрати.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про закупівлю товарів № 421024 від 14.10.2024, а саме: несплатою поставленого товару за видатковою накладною № ОП000008363 від 30.10.2024.
01.10.2025 через систему “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Прострочення оплати за договором виникло у відповідача 28.02.2025. До моменту звернення до суду з позовом позивач намагався вирішити ситуацію з заборгованістю відповідача пошуком компромісів у позасудовому порядку. Однак усі пропозиції позивача залишились без реагування зі сторони відповідача. Наразі умови мирової угоди, запропоновані відповідачем у відзиві, є для позивача неприйнятними. Заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду вважає передчасною, оскільки судом ще не ухвалено рішення. Щодо безпосередньо можливості розстрочення виконання судового рішення, то позивач з цим не погодився.
14.10.2025 через систему “Електронний суд» надійшла заява (вих. № б/н від 14.10.2025), згідно якої позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12500,00 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
29.09.2025 через систему “Електронний суд» надійшов відзив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У випадку задоволення позову просив розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців, зі сплатою щомісячно рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому судове рішення набере законної сили. Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу має бути зменшено до 2000,00 грн. Зазначив про звернення до відповідача з листом-пропозицією від 11.09.2025 № 008.1-32/688 щодо укладення мирової угоди.
15.10.2025 через систему “Електронний суд» надійшло заперечення на клопотання позивача про стягнення судових витрат.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.09.2025 здійснено автоматизований розподіл зазначеної позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2775/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 04.09.2025 суддею Федько О.А. заявлено самовідвід від розгляду справи № 908/2775/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОХОРОНА ПРАЦІ» до відповідача: Публічного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про стягнення суми 134428,26 грн. Справу № 908/2775/25 передано для повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 судову справу № 908/2775/25 визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.09.2025 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2775/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Як встановлено судом, згідно відповіді Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду, найменуванням юридичної особи з кодом ЄДРПОУ: 00130926 (відповідача), є Акціонерне товариство “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО».
Відтак, повним найменуванням відповідача є Акціонерне товариство “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО».
Ухвала від 15.09.2025 була доставлена до зареєстрованих електронних кабінетів сторін 15.09.2025, що підтверджується відповідними довідками.
Ухвалою від 23.09.2025 прийнято до розгляду заяву позивача з доданими до неї доказами, що надійшла до суду 14.10.2025, та заперечення відповідача на заяву позивача про стягнення судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд справи по суті в цій справі розпочався з 16.10.2025.
Рішення по суті ухвалено судом 13.11.2025.
4. Обставини справи, встановлені судом та докази що їх підтверджують
14 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОХОРОНА ПРАЦІ» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», найменування якого змінено на Акціонерне товариство “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (покупець, відповідач) укладено договір про закупівлю товарів № 421024, за умовами якого (пункт 1.1) постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність покупця товар, зазначений у специфікації до договору (додаток 1), а покупець - прийняти та оплатити такий товар.
Згідно з п 1.2 договору, найменування товару - Код ДК 021:2015 - 39520000-3 Готові текстильні вироби (Пояс запобіжний безлямковий, строп з карабіном).
Відповідно до п. 3.1 договору, ціна договору становить: всього без ПДВ - 105995,00 грн., ПДВ 20% - 21199,00 грн., всього з ПДВ - 127194,00 грн.
Пунктом 4.1 передбачений наступний порядок здійснення оплати за товар: за умови реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату їх складання, та умов цього договору, покупець здійснює розрахунок за кожну замовлену партію товару протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання покупцем видаткової накладної (акту приймання-передачі товару) постачальника на поставку товару.
Відповідно до п. 5.1, загальний строк поставки товару за договором - до 31.12.2024 року, протягом якого кожна окрема поставка здійснюється за замовленням виключно на підставі письмової заявки покупця у строки та на умовах, зазначених у п. 5.2 цього договору.
Пунктом 5.2 передбачено зобов'язання з поставки заявленої партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту подання письмової заявки покупцем.
Відповідно до пункту 6.1.1 пункту 6.1 договору, покупець зобов'язався своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар.
Згідно з п. 10.1, договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 30.04.2025.
До договору укладено, зокрема додаток № 1 «Специфікація».
Покупець надіслав постачальнику заявку № 006-04/381 від 24.10.2024 щодо поставки товару по договору.
Листом № 10/2910 від 29.10.2024 постачальник повідомив про готовність поставки замовленої партії товару у період з 31.10.2024 по 04.11.2024 із залученням перевізника ТОВ «Нова пошта».
Позивач виписав відповідачу рахунок № ОП000008566 від 29.10.2024 на суму 127194,00 грн.
Товар (пояс безлямковий, строп канатний з карабіном) був одержаний уповноваженою особою покупця згідно довіреності № 270 від 30.10.2024, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № ОП000008363 від 30.10.2024 на суму 127194,00 грн. з ПДВ.
Позивачем були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна № 876 від 30.10.2024 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 883 від 01.11.2024.
Відтак, згідно п. 4.1 договору, останнім днем строку для оплати товару покупцем було 27 лютого 2025 року (120-й календарний день після підписання покупцем видаткової накладної).
19.07.2025 позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. № 09/1807, якою вимагав невідкладно виконати зобов'язання за договором та перерахувати заборгованість у сумі 127194,00 грн.
Претензія була вручена представнику відповідача 21.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідь на претензію в матеріалах справи відсутня.
Після звернення позивача до суду з цим позовом, відповідач надіслав позивачу лист від 11.09.2025 № 008.1-32/688, якою пропонував укласти мирову угоду у цій справі № 908/2775/25 з такими умовами: 1. АТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» сплачує ТОВ “ОХОРОНА ПРАЦІ» основний борг у розмірі 127194,00 грн. протягом 6 (шести) місяців, зі сплатою щомісячно рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому мирова угода буде затверджена ухвалою суду; 2. ТОВ “ОХОРОНА ПРАЦІ» відмовляється від своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат; 3. Одночасно зі сплатою першої частини основного боргу АТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» сплачує ТОВ “ОХОРОНА ПРАЦІ» 50% судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви.
Спільної заяви сторін щодо затвердження укладеної між сторонами мирової угоди до суду не надходило. Позивач у відповіді на відзив заявив, що запропоновані відповідачем умови мирової угоди є для нього неприйнятними.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач фактично щодо позовних вимог та наявності заборгованості у сумі 127194,00 грн. за поставлений товар не заперечив.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як встановлено судом, позивач передав відповідачу товар за договором на загальну суму 127194,00 грн., про що між сторонами була підписана видаткова накладна.
Відповідно до умов договору оплата мала бути здійснена відповідачем у строк до 27.02.2025 включно (120-й календарний день після підписання покупцем видаткової накладної).
Доказів оплати всієї суми поставки чи її частини матеріали справи не містять та сторонами не надані.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 127194,00 грн. основного боргу, позов у цій частині визнається судом обґрунтованим.
Позивач, посилаючись на норми ч. 2 ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача за період з 28.02.2025 по 01.09.2025 (186 календарних днів прострочення): 3% річних у сумі 1944,50 грн. та інфляційні втрати у сумі 5289,76 грн.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем основного грошового зобов'язання. Іншого розміру річних процентів, ніж визначено ч. 2 ст. 625 ЦК України, сторонами у договорі не визначено.
Суд перевірив складені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат. Розрахунок 3% річних визнається судом арифметично правильним.
З відповідача на користь позивача стягується 1944,50 грн. 3% річних.
Щодо розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Як слідує з позовної заяви, позивач просив стягнути інфляційні втрати за період з 28.02.2025 по 01.09.2025 (186 календарних днів прострочення), наводячи такий розрахунок: 127194,00 * 1.04158815 - 127194,00 = 5289,76 грн.
Оскільки останнім днем строку оплати товару було 27.02.2025, інфляційні втрати слід нараховувати з березня 2025.
За період із березня по серпень 2025 (період, за який нараховані втрати) сукупний індекс інфляції становить 1.03995049766, а не 1.04158815, як зазначено позивачем.
Відтак, інфляційні втрати за цей період складають суму 5024,80 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. У стягненні 264,96 грн. інфляційних втрат судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю позову у цій частині.
На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом частково.
6. Розподіл судових витрат
Відповідно п. 2 ч. 1 п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2417,63 грн. стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн. згідно з платіжною інструкцією № 8653 від 01.09.2025.
Позовна заява подана в електронній формі у системі “Електронний суд».
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено у Законі України “Про судовий збір», зайво сплачена сума 605,60 грн. судового збору буде повернута позивачу ухвалою суду у разі його звернення до суду з відповідним клопотанням.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12500,00 грн.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Статтею 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
З дотриманням вказаних приписів процесуального законодавства, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, до якого входять витрати на професійну правничу в орієнтовному розмірі 15000,00 грн. Зазначено про подання окремої заяви по факту понесення таких витрат із наданням доказів їх понесення.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно європейських стандартів, зокрема, пункту 14 Рекомендацій № R(81)7 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» (on measures facilitating access to justice), за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, у тому числі, гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Також, у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.
Як слідує з матеріалів справи, між ТОВ “ОХОРОНА ПРАЦІ» (клієнт за договором) та Адвокатським об'єднанням "ЕСТ ЛЕКС" було укладено договір про надання правничої допомоги від 11.08.2025 № 14/2025, предметом якого є зобов'язання Адвокатського об'єднання за дорученням клієнта надавати останньому правничу допомогу, здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, та зобов'язання клієнта оплатити Адвокатському об'єднанню гонорар за всю правничу допомогу (п. 1.1 договору).
Адвокатське об'єднання, зокрема складає заяви, звернення, позовні заяви, пояснення, скарги та інші документи правового характеру; забезпечує захист прав та охоронюваних законом інтересів клієнта під час розгляду господарських спав у судах України (п.п. 2.1.3, 2.1.6).
Відповідно п.п. 4.2, 4.7, суми гонорару зазначаються АО в актах, які формуються ним в міру необхідності. Зазначене не виключає можливості клієнту здійснювати сплату гонорару на підставі рахунків АО незалежно від підписання актів про надання правничої допомоги.
Як визначено додатковою угодою № 1 від 11.08.2025 до цього договору, гонорар АО (крім гонорару за участь у судових засіданнях) обчислюється як добуток кількості годин надання правничої допомоги клієнту та погодинної ставки АО за договором. Вартість однієї години надання правничої допомоги (погодинна ставка) становить 2500,00 грн.
17.09.2025 між ТОВ “ОХОРОНА ПРАЦІ» та Адвокатським об'єднанням "ЕСТ ЛЕКС" підписано рахунок-акт № 2 про надання правничої допомоги по договору № 14/2025, згідно якого сторони підтвердили надання Адвокатським об'єднанням та прийняття клієнтом професійної правничої допомоги з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з АТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО»; кількість витраченого часу - 4 години; загальна вартість без ПДВ - 10000,00 грн., де вартість за одну годину - 2500,00 грн.
Зазначено, що клієнт не має претензій до Адвокатського об'єднання щодо якості і обсягу наданої правничої допомоги.
Сума 10000,00 грн. була перерахована позивачем Адвокатському об'єднанню "ЕСТ ЛЕКС" згідно платіжної інструкції № 9088 від 19.09.2025.
10.10.2025 між ТОВ “ОХОРОНА ПРАЦІ» та Адвокатським об'єднанням "ЕСТ ЛЕКС" підписано рахунок-акт № 4 про надання правничої допомоги по договору № 14/2025, згідно якого сторони підтвердили надання Адвокатським об'єднанням та прийняття клієнтом професійної правничої допомоги з підготовки відповіді на відзив у справі № 908/2775/25; кількість витраченого часу - 1 година; загальна вартість без ПДВ - 2500,00 грн., де вартість за одну годину - 2500,00 грн.
Зазначено, що клієнт не має претензій до Адвокатського об'єднання щодо якості і обсягу наданої правничої допомоги.
Сума 2500,00 грн. була перерахована позивачем Адвокатському об'єднанню "ЕСТ ЛЕКС" згідно платіжної інструкції № 9543 від 13.10.2025.
У матеріалах справи наявна копія ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1989221 від 01.09.2025, виданого позивачу Адвокатським об'єднанням "ЕСТ ЛЕКС" (адвокат Шаламова О.В.) на підставі договору про надання правничої допомоги від 11.08.2025; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Шаламовою О.В.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно в кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
15.10.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення на клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, просив клопотання задовольнити частково, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн. Вважає, що дана справа є типовим спором про стягнення заборгованості за договором поставки. Відповідач ніколи не заперечував факту отримання товару та наявності боргу, що свідчить про безспірний характер вимог. Справа не потребувала збору значного обсягу доказів, аналізу складної нормативної бази чи формування нетипової правової позиції. На підготовку позовної заяви, як зазначено позивачем, було витрачено 4 години робочого часу при ставці 2500 грн./год. такий розрахунок є очевидно завищеним для підготовки стандартного позову про стягнення боргу. Заявлена сума витрат (12500,00 грн.) становить майже 10% від ціни позову 9127194,00 грн.), що є явно неспівмірним та непропорційним показником для справи незначної складності. Вважає, що реальний час для написання такого позову не перевищує 1 години. Щодо підготовки відповіді на відзив (2500,00 грн.), то відзив зводився до визнання боргу та прохання про розстрочку і зменшення витрат, а отже відповідь на нього не потребувала глибокого аналізу та викладення складних контраргументів.
Суд зазначає, що саме порушення відповідачем зобов'язань за договором, що був підставою у цьому позові, стало підставою для реалізації позивачем його права на звернення до суду з позовом та, відповідно, звернення за правовою допомогою. Тобто, відповідач своїми діями (бездіяльністю) фактично спонукав позивача на звернення до суду та на звернення за правничою допомогою до Адвокатського об'єднання, внаслідок чого позивач був вимушений витрачати кошти на правничу допомогу.
Разом з тим, дана справа визначена процесуальним законодавством малозначною та не є складною. Позовна заява містить посилання на умови договору про закупівлю, посилання на норми матеріального та процесуального права, а також розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який не є складним. Враховуючи укладення договору та поставку за однією видатковою накладною, яка підписана сторонами, розрахунок був проведений на суму боргу, яка не змінювалася, підготовка позовної заяви вочевидь не потребувала витрат часу у 4 години.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує категорію та складність справи, предмет спору, заявлену до стягнення суму, здійсненні адвокатом дії зі складення процесуальних документів у цій справі.
Керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, враховуючи клопотання відповідача, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є явно завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на те, що дана справа не є складною, справа є малозначною та розглядалася у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Суд вважає справедливими та пропорційними у цій справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн. 00 коп. (із розрахунку: складення позовної заяви: 2 години * 2500,00 грн. = 5000,00 грн.; складення відповіді на відзив - 1 година * 2500,00 грн. = 2500,00 грн.), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо зменшення витрат до 2000,00 грн., як просив відповідач, суд зауважує, що сторони визначили вартість однієї години надання правничої допомоги (погодинну ставку) у розмірі 2500,00 грн. та представником позивача не могло бути витрачено часу для підготовки заяв по суті справи менше однієї години.
7. Щодо розстрочення виконання судового рішення
Відповідач просив розстрочити виконання судового рішення на 6 місяців, зі сплатою щомісячно рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому судове рішення набере законної сили. Обґрунтовуючи заяву відповідач посилався на існування конкретних обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим. Станом на 01.04.2025 дебіторська заборгованість споживачів перед відповідачем складала 3200104 тис.грн., з якої переважна частина - державні підприємства. АТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» є збитковим, наявний податковий борг у сумі 914169 тис.грн. Рівень тарифів на послуги з розподілу електроенергії критично не відповідає фактичним витратам Товариства при здійсненні його діяльності. Відсутні кошти для фінансування першочергових та обов'язкових витрат. АТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» є підприємством критичної інфраструктури. Відповідач не може розраховувати на кошти що надходять на його рахунки, оскільки постановами виконавчої служби накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках відповідача. Виконання судового рішення можливо за рахунок погашення заборгованості перед відповідачем за умов мирових угод, укладених із боржниками. Також у структурі тарифів на послуги на 2025 рік, на відміну від 2024 року, передбачений прибуток на регуляторну базу активів у розмірі 124562 тис.грн., внаслідок чого з'явилися певні джерела для покриття витрат, у т.ч. розрахунків із кредиторами. Отже, наразі відповідач не зможе сплатити заборгованість позивачу одним платежем, але існує реальна можливість виконання судового рішення у 2025-2026 роках.
Позивач у відповіді на відзив у наданні розстрочки просив відмовити, зокрема з підстав передчасного подання відповідачем заяви про розстрочення виконання рішення суду. Вважає, що скрутне фінансове становище та збитковість підприємства, які серед іншого ймовірно є результатом ризикової підприємницької діяльності, невдалих управлінських рішень, нераціонального витрачання коштів не можуть бути перекладені фінансовим тягарем на позивача. Відповідачем, як замовником та ініціатором публічних закупівель, активно укладаються договори у межах процедур публічних закупівель на значні суми, які вочевидь все ж є у нього у наявності. Лише за вересень 2025 було укладено договорів з постачальниками та виконавцями на суму, більше ніж 3,5 млн.грн.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Отже, питання щодо розстрочення виконання судового рішення може вирішуватися судом під час його ухвалення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
У зв'язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка (розстрочка) виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..". У системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Суд зазначає, що саме порушення відповідачем зобов'язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду. Відповідач не намагався усунути порушення у досудовому порядку, на претензію позивача не відповів. Лише після отримання позовної заяви запропонував мирне врегулювання спору позивачу. Однак, запропоновані відповідачем умови, не були прийнятними для позивача, оскільки не стосувалися взаємних поступок, а були направлені лише на розстрочення виплати боргу, без сплати відсотків річних та інфляційних втрат.
Крім того, оплата товару мала бути здійснена до 27.02.2025, претензія була вручена представнику відповідача 21.07.2025, лист-пропозиція щодо мирного врегулювання спору датований 11.09.2025, при цьому до розгляду справи по суті відповідачем не було сплачено навіть частини заборгованості.
Тобто, розстрочення виконання судового рішення у даному випадку буде фактично дозволом суду на можливість продовження порушення права позивача та його матеріального інтересу. Суд відзначає, що при укладенні договору відповідачем вже було досягнуто певної матеріальної вигоди, а саме: сплати поставки товару протягом 120 календарних днів з дати такої поставки. Також договором не встановлено санкцій для відповідача у разі порушення ним зобов'язань з оплати.
Як зазначено відповідачем, у структурі тарифів на послуги на 2025 рік передбачений прибуток на регуляторну базу активів у розмірі 124562 тис.грн., внаслідок чого з'явилися певні джерела для покриття витрат, у т.ч. розрахунків із кредиторами. Виконання судового рішення можливо за рахунок погашення заборгованості перед відповідачем за умов мирових угод, укладених із боржниками. Зокрема, боржники відповідача мали сплатити борг до серпня 2025.
Однак, заявляючи про можливість погашення заборгованості, зокрема за наведених обставин, відповідач продовжує не сплачувати заборгованість позивача.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Таким чином, суд відмовляє у розстроченні виконання судового рішення, з урахуванням строків розгляду справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОХОРОНА ПРАЦІ» (01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 30-А, код ЄДРПОУ 44607446) 127194 (сто двадцять сім тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 00 коп. заборгованості за договором про закупівлю товарів № 421024 від 14.10.2024; 1944 (одна тисяча дев'ятсот сорок чотири) грн. 50 коп. 3% річних, 5024 (п'ять тисяч двадцять чотири) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 2417 (дві тисячі чотириста сімнадцять) грн. 63 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 13 листопада 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко