ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
21 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/504/25
За позовом Берегівської окружної прокуратури, м. Берегове Закарпатської області в інтересах держави в особі Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, смт. Вилок Берегівського району Закарпатської області
до відповідача Кнауз Ольги Юріївни, м. Мукачево Закарпатської області
з участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фізичної особи - підприємця Фозекоша Адальберта Адальбертовича, с. Шаланки Берегівського району Закарпатської області
про розірвання Договору оренди приміщення №16 від 01.09.2011, укладеного між Шаланківською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Кнауз Ольгою Юріїівною;
- стягнення 41 652 грн заборгованості зі сплати орендної плати;
- зобов'язання повернути Вилоцькій селищній раді Берегівського району Закарпатської області нежитлове приміщення площею 231,4 м2, розташоване за адресою: вул. Миру, 4, с. Шаланки,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Повідайчик Т.В.
представники:
Прокурора - Роман М.С., прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури
Позивача - Шакарді І.І., представник в порядку самопредставництва
Відповідача - не з'явився
Третьої особи (в режимі відеоконференції) - Стасюк Ю.П., адвокат, ордер серії
АО №1177072 від 27.05.2025
Берегівська окружна прокуратура, м. Берегове Закарпатської області звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, смт. Вилок Берегівського району Закарпатської області до відповідача Кнауз Ольги Юріївни, м. Мукачево Закарпатської області про розірвання Договору оренди приміщення №16 від 01.09.2011, укладеного між Шаланківською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Кнауз Ольгою Юріїівною; стягнення 41 652 грн заборгованості зі сплати орендної плати; зобов'язання повернути Вилоцькій селищній раді Берегівського району Закарпатської області нежитлове приміщення площею 231,4 м2, розташоване за адресою: вул. Миру, 4, с. Шаланки.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2025 відкрито провадження у справі №907/504/25 в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників спору за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Фізичну особу - підприємця Фозекоша Адальберта Адальбертовича, с. Шаланки Берегівського району Закарпатської області. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копій такого прокурору та позивачу, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачу строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачу строк для надання суду та відповідачу відповідей на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копій відзиву. Встановлено строк для подання прокурором і позивачем відповідей на відзив та відповідачем заперечень на відповіді на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 12.06.2025. Встановлено третій особі строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали.
Ухвалою суду від 18.06.2025 призначено судове засідання по розгляду справи №907/504/25 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін спору на 12.08.2025 з мотивів, зазначених у даній ухвалі суду.
Враховуючи ту обставину, що 12.08.2025 судове засідання у справі №907/504/25 фактично не відбулося у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності головуючою суддею, ухвалою суду від 18.08.2025 судове засідання по розгляду справи №907/504/25 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін спору призначено на 27.08.2025.
Ухвалою суду від 27.08.2025 задоволено клопотання представника третьої особи - Фізичної особи - підприємця Фозекоша Адальберта Адальбертовича про витребування оригіналу письмового доказу у даній справі - Договору оренди №16 від 01.09.2011; відкладено судове засідання по розгляду справи №907/504/25 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін спору, в тому числі відповідача та третьої особи, на 23.09.2025; в порядку ст. 91 Господарського процесуального кодексу України витребувано від Берегівської окружної прокуратури та Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області для огляду в судовому засіданні оригінал Договору оренди №16 від 01.09.2011.
Ухвалами суду від 23.09.2025 та 07.10.2025 судові засідання по розгляду справи №907/504/25 відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.
Надісланою на адресу суду заявою б/н від 06.10.2025 (вх. №02.3.1-02/8901/25 від 13.10.2025), відповідачка просить суд розглянути справу за її відсутності, за наявними у справі матеріалами, в тому числі, з врахуванням її позиції, викладеної у заявах по суті справи.
Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
В судовому засіданні 20.10.2025 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення до 21.10.2025.
В судовому засіданні 21.10.2025 судом у присутності прокурора проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Прокурор просить задовольнити позов у повному обсязі з урахуванням клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, покликаючись на неналежне виконання відповідачкою умов укладеного між останньою та Шаланківською сільською радою Виноградівського району Закарпатської області, правонаступником якої є Вилоцька селищна рада, Договору оренди приміщення №16 від 01.09.2011 в частині взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів за користування комунальним майном.
Як вказує прокурор, відповідно до наданих Вилоцькою селищною радою розрахунків, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за Договором за період із 01.03.2022 по 01.03.2025 становила 41 652 грн.
Водночас із посиланням на п. 5.2. Договору оренди приміщення №16 від 01.09.2011 та обставину систематичної несплати відповідачем сум орендних платежів за користування об'єктом оренди прокурор вказує на наявність підстав для дострокового розірвання вищевказаного Договору та зобов'язання Кнауз О.Ю. повернути орендоване майно.
В обґрунтування підстав для звернення до суду та наявності фактичного порушення інтересів держави прокурором зазначено наступне.
За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Крім того, за твердженням Берегівської окружної прокуратури, при укладенні Договору оренди приміщення №16 від 01.09.2011 і Шаланківська сільська рада, і в подальшому Вилоцька селищна рада розраховувала на поповнення місцевого бюджету шляхом отримання плати за оренду приміщення, однак, користування відповідачкою комунальним майном без сплати орендної плати завдає значної шкоди інтересам держави у вигляді ненадходжень коштів до місцевого бюджету Вилоцької територіальної громади.
Як зазначає прокурор, Берегівською окружною прокуратурою встановлено неналежне здійснення Вилоцькою селищною радою захисту державних інтересів в частині застосування вичерпних заходів щодо стягнення заборгованості по сплаті орендної плати та повернення орендованого майна, що, в свою чергу, надає підстави для представництва в суді інтересів держави прокурором на підставі ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
Позивач письмово висловленої позиції щодо заявленого у даній справі позову суду не надав. Водночас за змістом поданих до суду інших заяв з процесуальних питань позивач наполягає на підставності та обґрунтованості заявлених прокурором позовних вимог та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка, поданим через канцелярію суду відзивом на позовну заяву б/н від 27.05.2025 (вх. №02.3.1-02/5414/25 від 06.06.2025), проти позову заперечила та просить відмовити в його задоволенні.
В обґрунтування підстав заперечення позовних вимог у даній справі відповідачка покликається на те, що їй не було відомо про зміну орендодавця за Договором оренди приміщення №16 від 01.09.2011 та зміну реквізитів для сплати орендної плати, що, в свою чергу, позбавило її можливості належного виконання обов'язку по сплаті орендної плати. При цьому, відповідачка оспорює належність доказів перебування предмету договору у власності позивача.
Як стверджує відповідачка, надані позивачем документи не надають можливості встановити зміст спірних правовідносин через те, що спірний Договір оренди нечитабельний, а належний відповідачці екземпляр такого Договору нею втрачено, з врахуванням чого відповідачкою не визнаються обставини, викладені в копії такого Договору, без здійснення огляду оригіналу останнього.
Поряд з тим, оспорює відповідачка і підстави звернення прокурора до суду із даним позовом, що, на її переконання, є підставою для залишення позову у даній справі без розгляду.
Водночас за умови надання належних доказів та належного повідомлення про зміну сторони Договору, відповідачка, за її твердженням, зазначила про намір вирішити спір в позасудовому порядку.
Представник третьої особи через підсистему “Електронний суд» надіслав письмові пояснення щодо позову б/н від 27.05.2025 (вх. №02.3.1-02/5122/25 від 27.05.2025), за змістом яких покликається на недотримання прокурором вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», оскільки останній мав до подання позову звернутись до селищної ради для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення, однак, 17.03.2025 селищна рада повідомила прокурора про наявність спору, а вже 18.03.2025 року прокурор підписав повідомлення, яким інформував селищну раду про прийняте ним рішення щодо подання позову до суду та 19.03.2025 звернувся з відповідним позовом до суду. Тобто на переконання представника третьої особи, вимоги ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» не дотримано, оскільки прокурор не надав строк для подачі позову селищній раді, в результаті чого реалізував свої права без належних правових підстав.
Поряд з тим, представник третьої особи наголошує на тому, що матеріали даної справи не містять жодного доказу, який може підтвердити відсутність у селищної ради бюджетних асигнувань на сплату судового збору чи відмову суду у задоволенні клопотання Вилоцької селищної ради про звільнення, зменшення чи відстрочку сплати судового збору при самостійному зверненні останньої з позовом до суду.
З покликанням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.03.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 представник третьої особи вказує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. При цьому, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Водночас вказує на те, що до позовної заяви додано нечитабельну копію Договору оренди №16 від 01.09.2011, з якої неможливо встановити сторони та умови Договору. При цьому, зазначає, що у третьої особи в розпорядженні відсутній Договір оренди №16 від 01.09.2011, а з поданої копії неможливо встановити предмет, умови та навіть сторони спору, що в свою чергу, перешкоджає здійсненню повного та всебічного розгляду справи.
Представник третьої особи не визнає також достовірності наданих копій та зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи Додаткової угоди до Договору оренди №16-4 від 01.09.2017, якою ймовірно змінено умови такого Договору оренди. З врахуванням наведених аргументів представник третьої особи клопотав про витребування судом в порядку ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України оригіналу Договору оренди №16 від 01.09.2011.
За твердженням представника третьої особи, до позовної заяви не долучено належних доказів, які підтверджують належність спірного майна позивачу; відсутні докази, що відбулася заміна сторони Договору оренди, а саме повідомлення орендаря про зміну орендодавця та реквізитів для сплати орендної плати.
ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ
Берегівська окружна прокуратура на адресу суду надіслала відповідь на відзив №07.50-101-2125-25/4589ВИХ-25 від 12.09.2025 (вх. №02.3.1-02/8216/25 від 22.09.2025), якими заперечила аргументи відповідачки, викладені у відзиві на позов. Зокрема вказує, що власником спірного майна є Вилоцька селищна рада, на території якої розташований об'єкт комунального майна, а покликання відповідачки щодо її непоінформованості про зміну сторони правочину, жодним чином не виправдовує невиконання нею умов спірного Договору, оскільки відповідачкою не виконувалися умови щодо сплати орендної плати і перед Шаланківською сільською радою з часу укладення Договору оренди. Втрата відповідачкою належної їй копії Договору оренди так само не звільняє її від виконання договірних зобов'язань, в тому числі, і в частині сплати орендної плати.
Прокурор звертає увагу суду на те, що відповідачка, сплативши в ході судового розгляду справи суму 41 652 грн заборгованості за користування орендованим майном у період з 01.03.2022 по 01.03.2025, фактично визнала і позовні вимоги про стягнення заборгованості, і сам факт користування майном.
Заперечуючи аргументи відповідачки щодо відсутності підстав у прокурора звертатися до суду із позовом у даній справі прокурор зазначає, що не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів, оскільки сам факт відсутності звернення уповноваженого органу до суду з відповідним позовом свідчить про неналежність виконання таким органом своїх повноважень.
Берегівська окружна прокуратура через підсистему “Електронний суд» подала додаткові пояснення б/н від 26.08.2025 (вх. №02.3.1-02/7513/25 від 27.08.2025), у змісті яких виклала заперечення на пояснення третьої особи щодо позову. Зокрема зазначає, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
Як вказує прокурор, положення ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох виключних випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Але, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
З покликанням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 26.05.2021 №926/14/19, від 17.11.2022 у справі №640/16767/21, прокурор наполягає, що не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Сам факт не звернення до суду уповноваженого суб'єкта з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження.
З приводу власника/розпорядника комунального майна прокурор зазначає, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №712-р від 12.06.2020 “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області» затверджено утворення Вилоцької об'єднаної територіальної громади, до якої включено Шаланківську територіальну громаду, у зв'язку з чим, Вилоцька селищна рада, як виборний орган однойменної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків Шаланківської сільської ради, та відповідно, позивачем по справі. З урахуванням такої обставини, прокурор вказує, що позивачем, у даному випадку, згідно чинного законодавства є Вилоцька селищна рада, на території якої розташований об'єкт комунального майна, та яка наділена повноваженнями звертатись до суду на захист інтересів держави у спірних правовідносинах. При цьому, за твердженням прокурора, Вилоцька селищна рада Берегівського району Закарпатської області, як власник нерухомого майна, що належить до комунальної власності, не вжила заходів щодо стягнення орендної плати за його користування та не звернулася до суду з позовом про стягнення відповідної заборгованості.
На переконання прокурора, факт сплати відповідачкою заборгованості за користування спірним орендованим майном, є тією обставиною, яка свідчить про визнання відповідачкою як позовних вимог у частині стягнення заборгованості по сплаті орендної плати, так і самого факту користування майном. Сплачена відповідачкою сума 41 652 грн заборгованості обрахована за період користування орендованим майном з 01.03.2022 по 01.03.2025, однак за період з 01.09.2021 по 28.02.2022 та у період з 01.03.2025 по теперішній час відповідачкою також не сплачувалася орендна плата за користування комунальним майном, що, на переконання прокурора, свідчить про недобросовісну поведінку орендаря.
Водночас надісланим через підсистему “Електронний суд» клопотанням вих.№07.50-101-2125-25/4328вих-25 від 05.09.2025 (вх. №02.3.1-02/7842/25 від 09.09.2025) прокурор просить закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення суми 41 652 грн заборгованості зі сплати орендної плати, оскільки в ході судового розгляду справи відповідачкою вказана сума заборгованості сплачена в добровільному порядку, на підтвердження чого представником третьої особи до матеріалів справи надано копію квитанції від 11.08.2025.
Надісланим через підсистему “Електронний суд» клопотанням вих.№07.50-101-2125-25/4516вих-25 від 10.09.2025 (вх. №02.3.1-02/7935/25 від 11.09.2025), прокурор з приводу виконання вимог ухвали суду від 27.08.2025 щодо витребування оригіналу Договору оренди №16 від 01.09.2011 зазначив, що такий оригінал Договору у Берегівської окружної прокуратури відсутній.
Позивач через підсистему “Електронний суд» подав відповідь на відзив б/н від 12.06.2025 (вх. №02.3.1-02/5570/25 від 12.06.2025), в якій, серед іншого, зазначає про необґрунтованість тверджень відповідачки щодо неможливості встановлення змісту спірних правовідносин через те, що спірний Договір оренди нечитабельний, оскільки саме з копії Договору оренди прокурором описана підстава позову та здійснено розрахунок ціни позову. За твердженням представника позивача, відповідачка не оспорює сам факт укладення Договору або його дійсність, а відтак суб'єктивна неспроможність відповідача прочитати копію Договору оренди не має правового значення для вирішення спору.
З покликанням на рішення Конституційного суду України у справі №15-рп/2002 від 09.07.2002 представник позивача покликається на недопустимість судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимість здійснення правосуддя без його застосування, чим і оспорює покликання відповідача на можливість вирішення спору в позасудовому порядку після належного повідомлення про заміну сторони Договору оренди.
В частині спростування тверджень відповідачки щодо відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду з позовом у даній справі представник позивача зазначає, що орган місцевого самоврядування протягом останніх трьох років не звертався до суду з позовом про стягнення боргу за вказаним Договором оренди, зокрема, не скористався процесуальним правом подати позов з відстрочкою чи розстрочкою сплати судового збору, тому, сам по собі цей факт підтверджує нездійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування, що відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.
Представник позивача у поданій суду відповіді на відзив вказує також про те, що наданий відповідачкою відзив не відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить покликання на відповідні докази та норми права.
З врахуванням вищенаведених обставин у сукупності, представник позивача просить суд відхилити позицію відповідачки, викладену нею у відзиві на позов у даній справі.
Надісланим через підсистему “Електронний суд» клопотанням №02-10/1593 від 17.10.2025 (вх. №02.3.1-02/9134/25 від 20.10.2025) представник Вилоцької селищної ради з метою виконання вимог суду щодо надання оригіналу Договору про оренду приміщення №16 від 01.09.2011 надав для долучення до матеріалів справи копію листа архівного відділу Берегівської РВА №450/02.3-04 від 14.10.2025; копію рішення восьмої сесії шостого скликання Шаланківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області “Про надання в оренду нежитлового приміщення СБК с. Шаланки» №95 від 25.07.2011; копію листа відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області №25225-2025 від 26.02.2025 (158128).
У змісті наведеного клопотання представник Вилоцької селищної ради пояснює, що із відповіді архівного відділу Берегівської РВА №450/02.3-04 від 14.10.2025, наданої на запити Вилоцької селищної ради, вбачається, що Договір про оренду приміщення №16 від 01.09.2011 в архіві відсутній. При цьому, до листа архівного відділу додано копію рішення восьмої сесії шостого скликання Шаланківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області “Про надання в оренду нежитлового приміщення СБК с. Шаланки» №95 від 25.07.2011, в якому відображено всі істотні умови договору оренди (об'єкт оренди, площа, орендна плата, строк), що має важливе доказове значення у справі та підтверджує обставини, викладені в позові прокурора. З покликанням на копію листа відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області №25225-2025 від 26.02.2025 (158128) представник Вилоцької селищної ради пояснює походження копії Договору про оренду приміщення №16 від 01.09.2011.
Зокрема, у листі відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області №25225-2025 від 26.02.2025 надана відповідь на звернення Вилоцької селищної ради, зі змісту якої вбачається, що громадянином ОСОБА_1 надані пояснення про те, що ключі від приміщення сільського будинку культури ним було передано старості с. Шаланки; громадянин ОСОБА_1 не користується вказаним приміщенням вже декілька років, але в цьому приміщенні знаходиться належне йому майно; громадянин Фозекош А.А. не являється орендарем даного приміщення, Договір щодо суборенди такого ним укладено з ФОП Кнауз Ольгою Іванівною, яка є фактичним орендарем приміщення сільського будинку культури у селі Шаланки, на підтвердження чого надав копію Договору про оренду приміщення №16 від 01.09.2011.
Надісланою через підсистему “Електронний суд» заявою №02-10/1594 від 17.10.2025 (вх. №02.3.1-02/9126/25 від 20.10.2025) представник Вилоцької селищної ради надав суду пояснення з приводу неможливості виконання вимог суду щодо подання у матеріали справи оригіналу Договору оренди №16 від 01.09.2011, а надісланим через підсистему “Електронний суд» клопотанням №02-10/1593 від 17.10.2025 (вх. №02.3.1-02/9134/25 від 20.10.2025) представник Вилоцької селищної ради просить поновити стороні позивача процесуальний строк на подання доказів, якими останній обґрунтовує неможливість подання оригіналу Договору оренди №16 від 01.09.2011, оскільки такі отримані стороною позивача тільки після порушення провадження у даній справі, що об'єктивно унеможливлювало їх подання разом з позовом.
Представник третьої особи через підсистему подав клопотання б/н від 11.08.2025 (вх. №02.3.1-02/7108/25 від 12.08.2025), яким долучив до матеріалів справи копію квитанції від 11.08.2025 про сплату Кнауз О.Ю. заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 41 652 грн.
Надісланими через підсистему “Електронний суд» письмовими поясненнями щодо відповіді на відзив б/н від 29.09.2025 (вх. №02.3.1-02/8493/25 від 30.09.2025), представник третьої особи вказує на те, що обставини, викладені у відповіді на відзив, не стосуються підстав позову, не входять до предмету доказування у цій справі та суперечать змісту позовної заяви. Наполягає, що відповідь на відзив подана з пропуском процесуального строку на її подання, а клопотання про поновлення процесуального строку є безпідставним.
Поданою через підсистему “Електронний суд» заявою б/н від 06.10.2025 (вх. №02.3.1-02/8701/25 від 07.10.2025) представник третьої особи просить суд залишити без розгляду позовну заяву у даній справі, оскільки у прокурора відсутні підстави на звернення до суду із позовом у даній справі, позаяк відсутність у позивача коштів для сплати судового збору чи інші фінансові труднощі не є підставою звернення прокурора до суду; прокурор повинен обґрунтувати необхідність свого втручання і довести, що відповідний орган влади не виконує свої функції належним чином. При обґрунтуванні позиції щодо необхідності залишення позовної заяви у даній справі без розгляду з підстав відсутності у прокурора підстав для звернення з позовом до суду, представник третьої особи покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.03.2025 у справі №500/8168/23, від 04.05.2022 у справі №240/2186/21, від 30.08.2022 у справі №405/5302/20, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. Поряд з тим, ще однією самостійною підставою для залишення позовної заяви у даній справі без розгляду представник третьої особи зазначає обставину неподання позивачем витребуваних доказів без поважних причин у порядку ч. 10 ст. 81 ГПК України.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Фізичної особи - підприємця Фозекоша Адальберта Адальбертовича, надісланою через підсистему “Електронний суд» заявою б/н від 20.10.2025 (вх. №02.3.1-02/9176/25 від 20.10.2025), вказує на зловживання стороною позивача своїми процесуальним правами.
Так, на переконання представника третьої особи, жоден документ, поданий прокурором, не засвідчений у встановленому законом порядку, зокрема, жодна копія не містить дати засвідчення відповідності оригіналу, а електронні докази не засвідчені взагалі. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, а тому, відповідач ставить під сумнів відповідність копії оригіналу договору, оскільки позивач не надав такий оригінал нібито через втрату. Представник третьої особи вказує, що факт сплати відповідачкою певної суми із зазначенням у квитанції номера та дати договору не може беззастережно свідчити про визнання нею змісту копії документа (Договору оренди) невідомого походження, наданої позивачем. На думку представника третьої особи, позивач та його представник недобросовісно скористалися своїми процесуальними правами, вводячи суд та інших учасників процесу в оману; вони не переконалися у наявності належних доказів до подання позову, а протягом усього судового розгляду позивач безпідставно намагається долучити додаткові докази, які існували на момент подачі позову, посилається на нові обставини та намагається обґрунтувати позовні вимоги неналежними та недопустимими доказами.
З врахуванням вищенаведених обґрунтувань, представник третьої особи наполягає на відсутності у суду можливості винести законне та обґрунтоване рішення, з огляду на що, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Рішенням Шаланківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області №95 від 25.07.2011 вирішено надати в оренду Кнауз Ользі Юріївні нежитлове приміщення СБК, площею 231,4 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Шаланки, вул. Миру, будинок 4, до 01.09.2013 на умовах погодження орендної плати за передане в оренду приміщення в розмірі 1157 грн, перерахування її орендарем не пізніше 20 числа місяця наступного за оплачуваним та коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
В подальшому, 01.09.2011 між Шаланківською сільською радою Виноградівського району (орендодавцем) та Фізичною особою - підприємцем Кнауз Ольгою Юріївною (орендарем, відповідачем у справі) було укладено Договір про оренду приміщення №16 (далі - Договір оренди), пунктом 1.1. якого визначено, що за цим договором орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення по вул. Миру, будинок 4 в селі Шаланки, площею 231,4 кв.м., а орендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцю в належному стані.
У відповідності до п. 1.2., 1.3., 1.3.1. Договору, приміщення, що надається в оренду, належить орендодавцеві. Приміщення надається для користування орендарем у підприємницькій діяльності. Орендар самостійно визначає напрями використання орендованого приміщення.
На підставі підп. 2.1.1., 2.1.5., 2.1.7. п. 2.1. Договору оренди, орендар зобов'язується використовувати орендоване майно згідно з призначенням, зазначеним у п. 1.3. Своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний місяць. Після припинення договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.
За умовами підп. 2.3.2. п. 2.3. Договору, орендар має право без узгодження з орендодавцем передати орендоване приміщення (його частину) в суборенду іншим особам.
Орендар за користування орендованим майном сплачує орендну плату. Розмір орендної плати становить 1157 грн на місяць. Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності орендаря щомісячно 20 числа місяця наступного за звітним. Орендна плата за кожний наступний місяць сплачується з урахуванням індексації за наступний місяць (підп. 3.1.1. п. 3.1., п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору).
За змістом п. 5.2. Договору, договір може бути достроково розірвано за ініціативою орендодавця, якщо орендар не сплачує орендну плату більше трьох місяців підряд.
Згідно із п. 6.1., 6.2. Договору оренди, Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 01.09.2013. Якщо за три місяці до спливу строку оренди жодна із сторін письмово не заявила про небажання продовжувати договір, договір вважається продовженим та тих самих умовах і на той самий строк.
Рішенням Шаланківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області №181 від 05.02.2018, у відповідності до Договору оренди приміщення №16 від 01.09.2011, Шаланківською сільською радою надано дозвіл на передачу в суборенду приміщення сільського будинку культури по вул. Миру, будинок 4 в селі Шаланки, площею 231,4 кв.м. приватному підприємцю Фозекош Адальберту Адальбертовичу.
12.02.2018 між Фізичною особою - підприємцем Кнауз Ольгою Юріївною (орендарем, відповідачем у справі) та Фізичною особою - підприємцем Фозекош Адальбертом Адальбертовичем (суборендарем, третьою особою у справі) укладено Договір суборенди (далі - Договір суборенди), за умовами розділу 1 якого орендар передає, а суборендар бере у тимчасове володіння та користування приміщення, розташоване за адресою: село Шаланки, вул. Миру, будинок 4. Площа приміщення складає 231,4 кв.м. Майно, що орендується, знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до Договору оренди №16 від 01.09.2011 та Додаткової угоди №16-4 від 11.09.2017 між орендарем та Шаланківською сільською радою.
Цей договір припиняє свою дію у випадку розірвання договору оренди між орендарем та орендодавцем №16-4 від 01.09.2017 з будь - якої підстави. У цьому випадку суборендар має право вимагати від орендаря відшкодування збитків, завданих достроковим припиненням договору (п. 6.2. Договору суборенди).
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №712-р від 12.06.2020 “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області» затверджено утворення Вилоцької об'єднаної територіальної громади, до якої включено Шаланківську територіальну громаду, у зв'язку з чим, Вилоцька селищна рада, як виборний орган однойменної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків Шаланківської сільської ради. Зі змісту наданого суду передавального акту вбачається, що спірне орендоване приміщення перейшло у розпорядження позивача.
За таких обставин, Вилоцька селищна рада є правонаступником прав та обов'язків Шаланківської сільської ради у спірних правовідносинах та, відповідно, позивачем у даній справі, в інтересах якого прокурором заявлено позов.
Невиконання відповідачкою умов Договору про оренду приміщення №16 від 01.09.2011 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем за період із 01.03.2022 по 01.03.2025 у розмірі 41 652 грн, стало підставою звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Вилоцької селищної ради з позовом про стягнення з відповідачки означеної суми грошових коштів у примусовому порядку.
Крім того, із посиланням на п. 5.2., 5.4. Договору про оренду приміщення №16 від 01.09.2011 та обставину тривалої і систематичної (більше трьох місяців) несплати відповідачкою сум орендних платежів за користування об'єктом оренди, прокурор вказує на наявність підстав для дострокового розірвання вищевказаного Договору та зобов'язання Кнауз О.Ю. повернути орендоване майно в комунальну власність.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Нормою частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Проаналізувавши зміст укладеного між позивачем та відповідачкою Договору про оренду приміщення №16 від 01.09.2011, суд дійшов висновку про те, що останній за своєю правовою природою є Договором оренди майна, що належить до комунальної власності, та підпадає під регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також приписів Закону України “Про оренду державного та комунального майна».
Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 3 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна».
Вказані приписи кореспондуються з положеннями ст. 283 Господарського кодексу України, якими визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно із ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент укладення Договору про оренду приміщення №16 від 01.09.2011), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За положеннями ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями, зокрема, є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Як встановлюють положення ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди.
На підставі ч. 1, 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
За невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором (ст. 29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна»).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачкою, у порушення умов Договору про оренду приміщення №16 від 01.09.2011, неналежно виконувалися взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за користування орендованим приміщенням у період із 01.03.2022 по 01.03.2025 року, внаслідок чого в останньої виникла заборгованість перед позивачем, яка на момент подання до суду позову у даній справі становила розмір 41 652 грн.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.
В ході судового розгляду справи відповідачкою здійснено сплату вказаної суми 41 652 грн заборгованості по сплаті орендних платежів, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено платіжну квитанцію №TS206856 від 11.08.2025 про сплату суми 41 652 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі у разі відсутності предмету спору.
Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 41 652 грн погашена відповідачкою після пред'явлення позову до суду, про що суду подані відповідні докази, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення суми 41 652 грн заборгованості зі сплати орендної плати підлягає закриттю в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо вимог прокурора про розірвання Договору про оренду приміщення №16 від 01.09.2011 та зобов'язання відповідачки повернути об'єкт оренди в комунальну власність суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
При цьому, повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення його умов, визначено через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, і це відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №918/391/23 зазначено, що “під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість, разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття “систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №922/367/21, від 04.07.2023 у справі №906/649/22, від 20.02.2024 у справі №917/586/23, від 02.04.2024 року у справі №922/1165/23 та інші).
У пунктах 88-93 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено таке:
“88. Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
89. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
90. Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
91. Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
92. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №199/3846/19).
93. Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 виснувала, що у контексті частини другої статті 651 Цивільного кодексу України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості (пункт 102).
Тобто сплата орендарем заборгованості з орендної плати має правове значення, якщо до моменту сплати заборгованості орендодавець звернувся з позовом про стягнення такої заборгованості. Водночас подальше погашення заборгованості - невчасно сплаченої орендної плати не спростовує факт несплати орендарем орендної плати та не впливає на можливість пред'явлення і задоволення судом позову про розірвання договору (п. 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №918/391/23).
Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.
Визначена ст. 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Водночас орендоване майно є комунальним, а тому, на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України “Про оренду державного та комунального майна», згідно з ч. 3 ст. 26 якого на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Із системного аналізу вищенаведених правових норм слідує, що договір оренди комунального майна може бути за рішенням суду достроково розірваний у випадку істотного порушення умов договору другою стороною.
Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у постановах від 13.11.2019 у справі №908/1399/17, від 21.12.2022 у справі №925/421/21 та від 04.02.2025 у справі №916/3679/23.
Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №924/617/22, підставою для розірвання договору є систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов'язання). При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлюють положення ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Як зазначалось судом попередньо, п. 5.2. Договору оренди передбачено, що договір може бути достроково розірвано за ініціативою орендодавця, якщо орендар не сплачує орендну плату більше трьох місяців підряд.
За встановлених судом у даній справі обставин, відповідачка систематично протягом тривалого періоду не сплачувала належні за Договором оренди платежі у розмірі та у строк, що визначені останнім, тим самим допустивши виникнення заборгованості перед позивачем, на суму 41 652 грн (що сумарно є більшою, ніж плата за користування об'єктом оренди за 3 місяці), і вказане, у свою чергу, є суттєвим порушенням умов договору в розумінні статті 610, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого, згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, законодавець визначає розірвання договору.
У зв'язку з наведеним, суд визнає вимогу прокурора про розірвання Договору про оренду приміщення №16 від 01.09.2011 документально доведеною та обґрунтованою, відповідачкою належними й допустимими доказами не спростованою, а відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.
Водночас відповідно до положень ч. 1 ст. 785 Цивільного Кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Беручи до уваги встановлені судом підстави для розірвання спірного Договору оренди, укладеного між Шаланківською сільською радою, правонаступником якої є Вилоцька селищна рада, та відповідачкою, заявлена прокурором вимога про зобов'язання останньої повернути Вилоцькій селищній раді Берегівського району Закарпатської області нежитлове приміщення площею 231,4 м2, розташоване за адресою: вул. Миру, 4, с. Шаланки - підлягає до задоволення.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне.
За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Отже обов'язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру»). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз. 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру»).
Із урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
На переконання суду, прокурор, звертаючись із даним позовом, обґрунтував порушення інтересів держави, яке полягає у систематичному ненадходженні до місцевого бюджету коштів за використання нежитлового приміщення комунальної власності, що в умовах їх дефіциту суттєво порушує економічні інтереси держави, призводить до невиконання соціальних та економічних програм, до невиконання дохідної частини бюджету.
При цьому, позивач у змісті листа №02-10/501 від 17.03.2025, адресованого Берегівські окружній прокуратурі, підтвердив факт порушення відповідачкою взятих на себе зобов'язань за Договором оренди приміщення №16 від 01.09.2011 та наявність в останньої заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.01.2021 по 28.02.2025 у сумі 57 850 грн, однак, повідомив, що не пред'являв та не має наміру пред'являти до суду відповідного позову про стягнення заборгованості та розірвання вказаного договору оренди у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Суд приймає до уваги той факт, що позивачу було відомо про невиконання відповідачкою умов Договору про оренду приміщення №16 від 01.09.2011 протягом тривалого часу, адже заборгованість останньої виникла вже з 01.01.2021, тобто більше ніж за чотири роки до звернення прокурора з позовом до суду, і протягом цього часу позивачем не вжито відповідних заходів для захисту та поновлення порушених інтересів держави .
З метою реалізації вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» Берегівська окружна прокуратура листом №07.50-101-2125-25/1285ВИХ-25 від 18.03.2025 повідомила позивача щодо прийнятого рішення про звернення до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Вилоцької селищної ради до Кнауз Ольги Юріївни про розірвання Договору оренди приміщення №16 від 01.09.2011, стягнення 41 652 грн заборгованості зі сплати орендної плати; зобов'язання повернути Вилоцькій селищній раді Берегівського району Закарпатської області об'єкт оренди.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення прокурора в інтересах держави в особі Вилоцької селищної ради з даним позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.
Наведеними обґрунтуваннями наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді при зверненні із позовом у даній справі спростовуються аргументи представника третьої особи щодо відсутності таких повноважень у прокурора, а тому, у задоволенні заяви представника Фізичної особи - підприємця Фозекоша Адальберта Адальбертовича, с. Шаланки Берегівського району Закарпатської області б/н від 06.10.2025 (вх. №02.3.1-02/8701/25 від 07.10.2025) про залишення позовної заяви у даній справі без розгляду належить відмовити.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачка доказів на спростування викладених прокурором обставин суду не надала. При цьому, аргументи відповідачки та третьої особи, на які вони покликаються заперечуючи позовні вимоги у даній справі, та які зводяться до невизнання позовних вимог через дефекти копії спірного Договору оренди, стороною якого є відповідачка, та неповідомлення її про зміну особи орендодавця, без заперечення ними факту укладення Договору оренди та його дійсності, без доведення факту належного виконання відповідачкою умов Договору оренди не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог у даній справі. Також відповідачкою у матеріали справи не додано Додаткової угоди №16-4 від 11.09.2017 до Договору оренди №16 від 01.09.2011, на яку є покликання у змісті укладеного між відповідачкою та третьою особою Договору суборенди від 12.02.2018. Водночас в ході розгляду справи прокурор та позивач заперечили факт укладення Додаткової угоди №16-4 від 11.09.2017 до Договору оренди №16 від 01.09.2011.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання Договору про оренду приміщення №16 від 01.09.2011 та зобов'язання Кнауз О.Ю. повернути Вилоцькій селищній раді Берегівського району Закарпатської області нежитлове приміщення площею 231,4 м2, розташоване за адресою: вул. Миру, 4, с. Шаланки, а в частині стягнення суми 41 652 грн заборгованості по сплаті орендної плати - про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 9084 грн на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір в справі виник внаслідок неправильних дій відповідачки, відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України покладаються судом на Фізичну особу - підприємця Кнауз Ольгу Юріївну, у тому числі й у частині вимог, за якими судом прийнято рішення про закриття провадження у справі, позаяк сплата відповідачкою заборгованості по оренді здійснена вже під час розгляду справи судом.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України
1. Відмовити у задоволенні заяви представника Фізичної особи - підприємця Фозекоша Адальберта Адальбертовича, с. Шаланки Берегівського району Закарпатської області б/н від 06.10.2025 (вх. №02.3.1-02/8701/25 від 07.10.2025) про залишення позовної заяви у даній справі без розгляду.
2. Позов задовольнити частково.
3. Розірвати Договір оренди приміщення №16 від 01.09.2011, укладений між Шаланківською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Кнауз Ольгою Юріївною.
4. Зобов'язати Кнауз Ольгу Юріївну, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути Вилоцькій селищній раді Берегівського району Закарпатської області, вул. Гагаріна, будинок 8, смт Вилок, Берегівський район, Закарпатська область, 90351 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 04349277) нежитлове приміщення площею 231,4 м2, розташоване за адресою: вул. Миру, 4, с. Шаланки, Виноградівський район, Закарпатська область, 90311.
5. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 41 652 грн заборгованості по сплаті орендної плати закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
6. Стягнути з Кнауз Ольги Юріївни АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Закарпатської обласної прокуратури, вул. Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 9084 грн (Дев'ять тисяч вісімдесят чотири гривні) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
7. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
8. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення складено та підписано 13.11.2025.
Суддя Л.І. Пригара