вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
13.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4849/22 (904/5206/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ", Дніпропетровська області, Солонянський район, село Військове
до Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ОЗАДІВСЬКЕ", Житомирська область, Бердичівський район, село Озадівка
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець Славутського району Хмельницької області
про стягнення заборгованості
в межах справи №904/4849/22
за заявою Фізичної особи-підприємця Ребеко Світлани Юріївни, м. Дніпро
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ", Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Військове
про визнання банкрутом
12.09.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича надійшла позовна заява (вх.№1117/25) до СТОВ "ОЗАДІВСЬКЕ" про стягнення заборгованості.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.09.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/4849/22 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №904/4849/22 (904/5206/25).
Ухвалою господарського суду від 17.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ "Суффле Агро Україна".
Частиною 5 ст. 242 ГПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України ухвала є судовим рішенням.
Вищевказану ухвалу господарського суду від 17.09.2025 по справі №904/4849/22 (904/5206/25) було направлено відповідачу та третій особі до електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 12, 13).
Однак відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
В процесі ліквідаційної процедури ТОВ "ЛАН-СНАБ" ліквідатором встановлено, що 18.09.2020 платіжною інструкцією № 2362 ТОВ "ЛАН-СНАБ" здійснило оплату на рахунок відповідача 90 565,00 гривень з призначенням платежу: поворотна фінансова допомога за договором ФП-ЛСОЗ-1 від 18.09.2020 Без ПДВ.
Відповідач не повернув позику (поворотну фінансову допомогу), у зв'язку з чим заборгованість за Договором № ФП-ЛСОЗ-1 від 18.09.2020 року складає 90 565,00 грн.
В процесі ліквідаційної процедури Позивачу не вдалося встановити будь-якого документального підтвердження для перерахування вказаних коштів, тобто, власне Договору № ФП-ЛСОЗ-1 від 18.09.2020.
Ліквідатор зазначає, що Господарський суд Дніпропетровської області видав наказ № 904/4849/22 від 04.02.2025 року, яким зобов'язав колишнього керівника Позивача ОСОБА_1 передати ліквідатору ТОВ "ЛАН-СНАБ" арбітражному керуючому Плесюку О.С. усю бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
На виконання вказаного наказу приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем було прийнято Постанову від 11.03.2025 року про відкриття виконавчого провадження № 77464796, документи та майно не були передані ліквідатору.
Враховуючи викладені обставини, ТОВ "ЛАН-СНАБ" в особі ліквідатора Плесюка О.С. просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 90 565,00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
Позиція третьої особи
Третя особа не скористалась своїм процесуальним правом на подання пояснень щодо позову.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування у даній справі є законність укладеного правочину, наявність порушеного права позивача.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Господарським судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу №904/4849/22 від 04.02.2025, якою зобов'язано колишнього керівника Позивача ОСОБА_1 передати ліквідатору ТОВ "ЛАН-СНАБ" арбітражному керуючому Плесюку О.С. усю бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
На виконання зазначеної ухвали приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем було прийнято Постанову від 11.03.2025 року про відкриття виконавчого провадження № 77464796, однак документи та майно передані ліквідатору не були.
В процесі ліквідаційної процедури ТОВ "ЛАН-СНАБ" ліквідатором встановлено, що 18.09.2020 платіжною інструкцією № 2362 ТОВ "ЛАН-СНАБ" здійснило оплату на рахунок відповідача 90 565,00 гривень з призначенням платежу: поворотна фінансова допомога за договором ФП-ЛСОЗ-1 від 18.09.2020 Без ПДВ.
Відповідач не повернув позику (поворотну фінансову допомогу), у зв'язку з чим заборгованість за Договором № ФП-ЛСОЗ-1 від 18.09.2020 складає 90 565,00 грн.
В процесі ліквідаційної процедури Позивачу не вдалося встановити будь-якого документального підтвердження для перерахування вказаних коштів, тобто, власне Договору № ФП-ЛСОЗ-1 від 18.09.2020.
Позивач направив Відповідачу Вимогу про погашення заборгованості № 1 від 07 травня 2025 року. У вказаній вимозі Позивач вимагав у Відповідача погасити заборгованість або надати підтверджуючі документи, однак вимога була залишена Відповідачем без задоволення та без відповіді.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до статті 11, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти.
Згідно ч. 1 ст. 61 КУзПБ вбачається, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Стаття 208 Цивільного кодексу України унормовує, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином, законодавство відрізняє власне поняття «договір» як окремий документ, що підписаний сторонами та містить істотні умови договору, від «договору» в більш ширшому понятті (ст. 207, ст. 638 Цивільного кодексу України) - як набір письмових документів, що посвідчують досягнення між сторонами усіх істотних умов для певного виду договору.
Термін «поворотна фінансова допомога» визначена у пункті 14.1.257. Податкового кодексу України: Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Поняття «Поворотна фінансова допомога» як за своїм нормативно визначеним змістом, так і за тим змістом, який у нього вкладається суб'єктами господарських правовідносин у звичайному діловому обороті, відповідає поняттю «позика» статті 1046 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вказаної статті, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 Цивільного кодексу України, Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, крім обов'язкового письмового укладення договору позики, він відноситься до так званих «реальних договорів», оскільки є укладеним нез моменту письмового погодження сторонами істотних умов, а з моменту передання грошей (частина 2 статті 1046 Цивільного кодексу України).
При цьому, власне надання грошей може посвідчуватися платіжними документами, що і буде письмовим підтвердженням укладення договору позики.
Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній Договір поворотної фінансової допомоги.
Однак, системний аналіз статті 80 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі N 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі N 5011-15/10488-2012).
Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача коштів за договором про поворотну фінансову допомогу, повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме довести факт наявності договірних відносин між сторонами, та як наслідок обов'язку відповідача щодо повернення боргу, та на підставі яких суд може встановити наявність цих обставин (фактів).
Господарський суд зазначає, що відповідно до наявних доказів, що містяться в матеріалах справи, більш вірогідно, що між сторонами дійсно сформувалися правовідносини, які вони самі добровільно ідентифікували як правовідносини поворотної фінансової допомоги і вказаному правочину сторони присвоїли реквізити (№ та дату): № ФП-ЛСОЗ-1 від 18.09.2020.
Вказані обставини підтверджуються похідними доказами, як платіжними інструкціями, тобто первинними бухгалтерськими документами, які сторони вчиняють у паперовій формі чи електронній за підписами уповноважених осіб, та подають банківській установі для виконання.
Таким чином, з більшою вірогідністю між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір позики (поворотної фінансової допомоги) № ФП-ЛСОЗ-1 від 18.09.2020, відповідно до якого Позивачем надано загалом позики на суму 90 565,00 гривень, яка не була повернута відповідачем. Тобто сторонами вчинено дії, що можуть свідчити про наявність укладеного Договору позики (поворотної фінансової допомоги) № ФП-ЛСОЗ-1 від 18.09.2020.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами статті 611 ЦКУ, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 КУзПБ вбачається, що як наслідок визнання боржника банкрутом, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
Згідно абзацу 10 резолютивної частини постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 по справі №904/4849/22 про банкрутство ТОВ "ЛАН-СНАБ" вбачається, що строк виконання всіх грошових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ" (52472, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Військове, провулок Абельханова, буд. 15; ідентифікаційний номер юридичної особи 31614611) вважати таким, що настав 17.06.2024.
Отже не зважаючи на зміст договору, строк виконання зобов'язань Відповідача перед Позивачем настав 17.06.2024.
Враховуючи викладене, суд виснує про наявність підстав для звернення до Відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за Договором безвідсоткової фінансової допомоги.
З урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗАДІВСЬКЕ" (ідентифікаційний код юридичної особи 30838918, адреса: 13360, Житомирська обл., Бердичівський р-н, село Озадівка, вул. Центральна, будинок 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-СНАБ» (ідентифікаційний код юридичної особи 31614611, адреса: 52472, Дніпропетровська області, Солонянський район, село Військове, провулок Абельханова, 15) заборгованість в сумі 90 565,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя С.В. Мартинюк