10.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/457/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від позивача: Калінський С.В. (власні засоби);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Калиновського Володимира Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 (суддя Ніколенко М.О., повний текст якого підписаний 05.06.2025) у справі № 904/457/25
за первісним позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Калиновського Володимира Володимировича, м. Дніпро
про стягнення штрафу у розмірі 635 333,60 грн.
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Калиновського Володимира Володимировича, м. Дніпро
до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", м. Київ
про визнання недійсним пункту 7.3 договору № 163-К-24 від 13.05.2024
До Господарського суду Дніпропетровської звернулася Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" з позовом до Фізичної особи-підприємця Калиновського Володимира Володимировича про стягнення штрафу у розмірі 635 333,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором в частині недопоставки товару.
04.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому викладено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 80%.
05.03.2025 Фізична особа-підприємець Калиновський Володимир Володимирович звернувся з зустрічним позовом до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" про визнання недійсним пункту 7.3 договору № 163-К-24 від 13.05.2024.
В обґрунтування зустрічного позову позивач вказав, що під час укладання договору було залишено поза увагою, що договір містить пункти про відповідальність, які дублюють штрафні санкції за одне й те саме порушення.
Так, за твердженням позивача за зустрічним позовом, пунктом 7.2 договору визначено відповідальність за порушення строків поставки понад 7 календарних днів у розмірі 10% від суми непоставленого в строк товару. Разом з тим, пунктом 7.3 договору визначено відповідальність у розмірі 25% від вартості непоставленого товару. Відповідно до п. 7.1 договору недопоставкою вважається непоставка товару або його частини протягом дії договору у зв'язку з розірванням договору або відмовою від поставки товару. Отже, недопоставка товару та порушення строків поставки товару існують одночасно, а саме під час дії договору і по своїй суті недопоставка товару є одночасно й порушенням строків поставки. Таким чином, договором передбачено дві різні ставки штрафу за порушення строку поставки товару більш ніж на 7 календарних днів, що призводить до множинного трактування умов договору коли дві різні норми регулюють одне й те саме питання.
Позивач за зустрічним позовом вважає, що п. 7.3 договору суперечить положенням статті 61 Конституції України та частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого пункту договору недійсним.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 у справі №904/457/25 первісний позов задоволено частково.
Зменшено заявлений позивачем за первісним позовом штраф з 635 333,60 грн. до 300000,00 грн.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Калиновського Володимира Володимировича на користь Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" м. Київ штраф у розмірі 300 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 530 грн.
Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покладено на позивача за зустрічним позовом.
Не погодившись із зазначеним рішенням в частині первісного позову, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Калиновський Володимир Володимирович, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні штрафних санкцій. У разі прийняття рішення про обґрунтованість штрафних санкцій зменшити їх розмір до 20 % від заявленої до стягнення суми та визначити на рівні 127 066, 72 грн.
Заявник апеляційної скарги посилається на те, що:
- відповідачем доведено, що ним було вчинено всі необхідні дії для своєчасного виконання договору, але через форс-мажорні обставини, які склалися для постачальника, відповідач не зміг поставити товар на адресу позивача. Форс-мажорні обставини підтверджено як постачальником відповідача, так і самим відповідачем, копії відповідних документів надано до суду разом з позовом та іншими процесуальними документами;
- суд першої інстанції припустився помилкових висновків в частині неврахування сертифікату про форс-мажорні обставини та прострочення кредитора (позивача), а також недостатньо зменшив штрафні санкції.
Від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» в повному обсязі, рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2025 у справі № 908/3028/24 залишити без змін.
Зазначає, що:
- відповідачем не було належним чином повідомлено Генеральну дирекцію ДКВС України про настання форс-мажорних обставин і не були надані підтверджуючі документи в порушення вимог пункту 8.2. Договору;
- підстави для зменшення розміру штрафних санкцій судом відсутні.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 26.06.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
30.06.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому розмірі. Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
03.07.2025 на адресу суду від скаржника на виконання вимог ухвали від 30.06.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано платіжну інструкцію № 824 від 01.07.2025 про оплату 11436,00 грн.
Ухвалою суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі; скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.11.2025; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
10.10.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про участь представника Калінського С.В. (в порядку самопредставництва) в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
В судовому засіданні 10.11.2025 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги; представник апелянта в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надав.
В судовому засіданні 10.11.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
13.05.2024 між Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" та Фізичною особою-підприємцем Калиновським Володимиром Володимировичем укладено договір купівлі-продажу № 163-К-24, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується продати і відвантажити ДК 021-2015: 15420000-8 рафіновані олії та жири (олія соняшникова рафінована бутильована) (далі - товар) в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (Додаток 1 до цього Договору), а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього Договору: Олія соняшникова рафінована бутильована в кількості 63296,0 кг, ціна за одиницю виміру товару з податками та зборами, тарою і транспортними витратами - 40грн 15 коп., загальна сума вартості товару з податками та зборами, тарою і транспортними витратами - 2541334 грн 40 коп.
Обсяг закупівлі товару може бути зменшений залежно від фінансування бюджетних видатків (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 ціна цього договору становить 2541334 грн 40 коп., у тому числі обов'язкові податки та збори. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару.
Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 4.1 розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати товару покупцем за фактом поставки товару протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати отримання товару на склад Територіального уповноваженого представника покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання.
У разі затримки бюджетного фінансування покупця та/або затримки з боку органів Державної казначейської служби України у здійсненні розрахунково-касового обслуговування, розрахунки за фактом поставки товару здійснюються протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати надходження асигнувань на реєстраційні рахунки покупця, та/або з моменту можливості органів Державної казначейської служби України здійснювати розрахунково-касове обслуговування. Сторони домовились, що будь-які штрафні санкції до покупця в такому випадку не застосовуються.
Датою отримання товару є дата, зазначена в накладній, з урахуванням вимог пункту 2.5. Договору (п. 4.3 договору).
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього договору), продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі включно до 20 червня 2024 року.
Продавець здійснює поставку товару на умовах DDP (згідно Інкотермс 2010) за адресами, що вказані у рознарядці (додаток 1 до цього договору) (п. 5.2 договору).
Згідно з п. 6.2.4 договору покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі, якщо станом на 21 червня 2024 року поставлено менше 50% загального обсягу закупівлі, повідомивши про це продавця не менше ніж за (три) календарних дні до розірвання договору. При цьому, у разі дострокового в односторонньому порядку розірвання покупцем договору, продавець не звільняється від відповідальності, визначеної розділом 7 договору.
У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір (п. 8.4 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 20 липня 2024 року (п. 10.1 договору).
Відповідно до рознарядки, укладеної між сторонами, термін поставки товару з 13.05.2024 по 20.06.2024.
Звертаючись з первісним позовом позивач зазначав, що станом на 21.06.2024 продавцем було поставлено товар у кількості менше 50 % загального обсягу закупівлі.
У зв'язку з чим, керуючись п. 6.2.4 договору та положеннями ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, покупцем було направлено продавцю повідомлення від 27.06.2024 вих. № ГД ДКВС-2165/3 ГД 2024 про розірвання договору, на підставі чого спірний договір було достроково розірвано з 05.07.2024 та повідомлено ФОП Калиновський В.В., що таке розірвання договору не звільняє його від відповідальності, визначеної розділом 7 договору.
У зв'язку з невиконанням умов договору Генеральна дирекція ДКВС України 22 липня 2024 року направила ФОП Калиновський В.В. претензію з вимогою сплатити штрафні санкції за недопоставку товару за спірним договором у строк до 09.09.2024 включно.
Однак, у зазначений строк відповідач вимогу не виконав.
Водночас, листом вих. № 03/09-24-1 від 03.09.2024 ФОП Калиновський В.В. звернувся до Генеральної дирекції ДКВС України із проханням продовжити термін врегулювання питання щодо застосування штрафних санкцій, а також визначити розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язань по договору 163-К-24 від 13.05.2024 у розмірі суми, забезпеченої банківською гарантією 127066,72 грн. та продовжити строк на врегулювання питання сплати штрафних санкцій до 15.10.2024.
Генеральна дирекція ДКВС України листом від 20.09.2024 вих. № ГД ДКВС-3421/3 ГД/2024 продовжила строк для оплати штрафних санкцій ФОП Калиновський В.В. у добровільному порядку до 15.10.2024, але підтверджуючих документів щодо настання форс-мажорних обставин від ФОП Калиновський В.В. до Генеральної дирекції ДКВС України не надходило та претензійні вимоги Генеральної дирекції ДКВС України щодо сплати штрафних санкцій з боку ФОП Калиновський В.В. у відповідний строк задоволено не було.
Тому, Генеральною дирекцією ДКВС України було подано до Акціонерного товариства “РВС Банк» вимогу від 29.10.2024 вих. № ГД ДКВС-4049/3 ГД/2024 про сплату суми гарантії відповідно до банківської гарантії № 22512-24Г від 13.05.2024
06 листопада 2024 року Генеральною дирекцією ДКВС України отримано сертифікат № 3500-24-2033 від 05.11.2024 вих. № 1105-3/24/296 про форс-мажорні обставини (далі - сертифікат) як додаток до листа Акціонерного товариства “РВС Банк» від 05.11.2024 вих. № 2873/24 (вх. № ГД ДКВС-5965/1 ГД/2024 від 06.11.2024).
14 листопада 2024 року Генеральною дирекцією ДКВС України отримано сертифікат № 3500-24-2033 від 05.11.2024 від ФОП Калиновський В.В. як додаток до листа від 13.11.2024 вих. № 13/11-24 (вх. № ГД ДКВС-6161/1 ГД/2024 від 14.11.2024).
Сертифікатом встановлений період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 03 червня 2024 року по 23 липня 2024 року.
Однак, Генеральна дирекція ДКВС України вважає Сертифікат безпідставним та таким, що не може бути єдиним та безумовним доказом неможливості виконання зобов'язань за договором, з огляду на таке.
Так, у сертифікаті зазначено, що форс-мажорні обставини були засвідчені відповідно до:
- Указів Президента України, які затверджувались Законами України “Про введення воєнного стану в Україні»;
- листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-1 від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24.02.2022;
- загальнодоступної інформації про пошкодження енергетичної інфраструктури проблеми з енергопостачанням та відключення електроенергії;
- Сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3500-24-2023 від 04.11.2024;
- договору купівлі-продажу № 162-К-24 від 13.05.2024 з додатками;
- договору поставки № 16-05 від 16.05.2024 та специфікації і додаткової угоди № 1 від 23.07.2024, до нього;
- довідки Жашківської філії відокремленого структурного підрозділу “Уманські енергетичні мережі» ПАТ “Черкасиобленерго» № 147/32/2024 від 15.10.2024;
- претензії до ФОП Калиновський В.В. до договору № 163-К-24 від 13.05.2024.
Позивач зазначав, що відповідачем не було надано перелічених документів та доказів настання форс-мажорних обставин Генеральній дирекції ДКВС України.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що на момент укладення договору від 13.05.2024 № 163-К-24 по всій території України діяли графіки відключень світла і Україна на той момент витримала вже десятки масованих ударів по критичній інфраструктурі.
Таким чином, пошкодження енергетичної інфраструктури, дефіцит електроенергії у мережі та відключення світла не були непередбачуваними обставинами для ФОП Калиновський В.В., тобто їх настання і наслідки було можливо передбачити, зокрема на момент укладення договору від 13.05.2024 № 163-К-24.
Також, позивач зазначає про те, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує послуги торгово-промислової палати. Водночас Генеральна дирекція ДКВС України позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати або надати правову оцінку доказам, які лягли в основу прийняття рішення про видачу сертифікату.
Отже, на думку позивача, сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), є доказом, який має оцінюватись судом поряд з іншими, наданими учасниками справи доказами, відповідно до ст. 86 ГПК України.
Позивач наголошує на тому, що відповідач в порушення п. 8.2 договору не повідомляв Генеральну дирекцію ДКВС України про настання форс-мажорних обставин у встановлений договором спосіб та строк.
Враховуючи зазначене, у Генеральної дирекції ДКВС України відсутні безумовні та достатні підстави вважати невиконання ФОП Калиновський В.В. умов договору наслідком обставин непереборної сили.
Таким чином, з огляду на те, що в порушення умов спірного договору відповідачем було здійснено недопоставку товару загальному розмірі 63296 кг., без явних на те підстав, позивачем, на підставі п. 7.3 договору, нараховано відповідачу штраф у сумі 635333грн 60 коп., який не сплачений відповідачем.
Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Частково задовольняючи первісний позов, суд послався на те, що позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 635 333,60 грн. - є обґрунтованими, проте заявлена позивачем до стягнення сума штрафних санкцій дорівнює 25% від суми основного боргу, що має ознаки джерела отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків та перетворюється у несправедливо непомірний тягар для боржника. За таких обставин, суд визнав можливим зменшити розмір нарахованого штрафу, стягнувши з первісного відповідача на користь первісного позивача 300 000, 00 грн.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, господарський суд зауважив, що з аналізу пунктів 7.2 та 7.3 договору вони визначають відповідальність постачальника у вигляді штрафу за відмінні порушення умов цього договору, а тому Позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами наявності підстав для визнання недійсним пункту 7.3 договору № 163-К-24 від 13.05.2024.
Скаржником рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним пункту 7.3 договору № 163-К-24 від 13.05.2024, не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.
В апеляційній скарзі відповідач (за первісним позовом) оскаржує рішення суду лише в частині стягнення з нього на користь позивача штрафних санкцій.
Переглядаючи спір в оскаржуваній апелянтом частині колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, господарським судом встановлено, що відповідно до рознарядки, укладеної між сторонами, термін поставки товару з 13.05.2024 по 20.06.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, останнім у визначений строк було недопоставлено позивачу товар у загальному розмірі 63296 кг.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 7.3 договору у випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару.
У зв'язку з порушенням виконання відповідачем обов'язку з поставки товару за договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару у сумі 635333 грн 60 коп.
Перевіривши розрахунок заявленого до стягнення штрафу, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що розрахунок є арифметично вірним. Відповідачем також зазначене не оскаржується.
Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 635333 грн 60 коп. є доведеними та обґрунтованими.
При цьому, розглянувши клопотання відповідача та встановивши, що заявлений до стягнення розмір неустойки дорівнює 25% від суми основного боргу, що має ознаки джерела отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків та перетворюється у несправедливо непомірний тягар для боржника, господарський суд правомірно, з урахуванням дискреційних повноважень зменшив нарахований штраф до 300 000,00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про настання форс-мажорних обставин.
Згідно з п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна. Вказаний перелік обставин не є вичерпним.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з наданням підтверджуючих документів (п. 8.2 договору).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документи, які видаються відповідним органом, уповноваженим на їх видачу згідно з діючим законодавством України (п. 8.3 договору).
Господарським судом взято до уваги той факт, що відповідачем, відповідно до п. 8.2 спірного договору, не було дотримано процедуру повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, протилежного відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.
В матеріалах справи наявний сертифікат Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати № 3500-24-2023 (а.с. 38) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий ФГ “Надія», яким засвідчено настання форс-мажорних обставин у період з 03.06.2024 по 23.07.2024, що унеможливили виконання договору поставки № 16-05 від 16.05.2024 укладеного між ФГ “Надія» та ФОП Калиновським В.В.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України “Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
Таким чином, долучений відповідачем до матеріалів справи сертифікат № 3500-24-2023 був виданий ФГ “Надія» та засвідчив настання форс-мажорних обставин саме за договором поставки № 16-05 від 16.05.2024 укладеним між ФГ “Надія» та ФОП Калиновським В.В., а не за договором купівлі-продажу № 163-К-24 від 13.05.2024, укладеним між Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" та Фізичною особою-підприємцем Калиновським Володимиром Володимировичем.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наданий відповідачем до матеріалів справи сертифікат не є належним доказом на підтвердження настання форс-мажорних обставин саме за спірним договором в межах цієї справи.
Крім цього, апеляційний суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.
Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили або ж випадком) не вважаються: недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника; відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 також зазначається, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Отже, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
З урахуванням викладеного сертифікат Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати № 3500-24-2023 про форс-мажорні обставини, як доказ існування форс-мажорних обставин у справі № 904/457/25 не є достатнім доказом існування таких обставин.
Щодо доводів апеляційної скарги про недостатність зменшення господарським судом штрафу.
В силу положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд зазначає, що інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 902/538/18 на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
У справі, що розглядається, розмір штрафних санкцій відповідає наведеним принципам, оскільки розмір пені, встановлений Договором не є надмірним і не перевищує подвійний розмір подвійної ставки НБУ, загальний розмір штрафних санкцій не перевищує ціну договору, штрафні санкції нараховані відповідачу за реальне порушення договірних зобов'язань.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 у справі №904/457/25 ухвалено - позов Генеральної дирекції ДКВС України задовольнити частково та вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 300 000 грн. штрафу, натомість Генеральною дирекцією ДКВС України у цій справі були заявлені позовні вимоги з ціною позову - 635 333,60 грн.
Відтак, вирішуючи питання про зменшення штрафу, колегія суддів оцінила доводи відповідача за первісним позовом та заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та для забезпечення балансу інтересів сторін, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до 20%.
Підсумовуючи викладене, судова колегія вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.
Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Інші доводи апеляційної скарги судом враховані, але вони не впливають на висновок за результатом розгляду апеляційної скарги у цій справі.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Калиновського Володимира Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 у справі №904/457/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 у справі №904/457/25 - залишити без змін.
Судові витрати Фізичної особи-підприємця Калиновського Володимира Володимировича за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 13.11.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд