12.11.2025 року м. Дніпро Справа № 904/941/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Верхогляд Т.А..
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Легка О.Ю.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 р.
( суддя Ліпинський О.В., м. Дніпро )
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Нікополь Техно Сервіс",
м. Нікополь
до
Комунального підприємства
«Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання
Жовтоводської міської ради»,
м. Жовті Води
про стягнення за порушення грошового зобов'язання у розмірі 240 443, 25 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
ТОВ "Нікополь Техно Сервіс" повторно звернулось із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 р. у справі № 904/941/20 визнано зловживанням процесуальними правами повторне подання Позивачем заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" про про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - залишено без розгляду.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025р. у справі № 904/941/20 та постановити нову ухвалу, якою прийняти та задовольнити заяву Товариства про встановлення сукдового контролю та зобов'язати кервіника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіс Дмитра Едуардовича подати до суду звіт про виконання ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 р. у справі № 904/941/20.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 р у справі № 904/941/20 та вважає, що вона була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування усіх обставин справи.
Водночас, на думку Скаржника, ухвала суду підлягає скасуванню та має бути прийнято нову ухвалу, оскільки Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 р. у справі 904/941/20, яка перебуває на виконанні в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах Дніпропетровської області. Органи Казначейства, у яких перебувають на виконанні виконавчі документи не виносять постанови про відкриття виконавчих проваджень. Таким чином, Заявник не міг зазначити у заяві про встановлення судового контролю номер виконавчого провадження та ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
При цьому Скаржник зазначає, що Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Водночас, враховуючи те, що боржником, який не виконує судове рішення, є орган місцевого самоврядування, беручи до уваги те, що інший, аніж передбачений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» порядок виконання рішення у даній ситуації застосувати неможливо, з урахуванням усіх, вжитих стягувачем заходів, спрямованих на швидке та повне виконання рішення, Скаржник вважає, що право ТОВ «Нікополь Техно Сервіс», як cтягувача, на доступ до правосуддя було б обмежене, у разі неможливості звернутися до суду із заявою про зобов'язання боржника подати звіт про виконання рішення суду.
Скаржник наголошує на тому, що при повторному зверненні до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, заява не була ідентичною, оскільки вона була доповнена, містила доповнене обґрунтування та зокрема містила посилання на ухвали суду прийняті при подібних обставинах. Однак, суд першої інстанції розцінив подану заяву як аналогічну та за своїм внутрішнім переконанням визначив що Позивач зловживає своїми процесуальними правами. Апелянт не може погодитись з зазначеним твердженням суду першої інстанції, оскільки у Апелянта наявні всі підстави для звернення до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, адже рішення суду тривалий час не виконується, що й стало підставою для звернення до суду.
На переконання Скаржника встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема у формі зобов'язання боржника подати до суду відповідний звіт сприяє забезпеченню реалізації принципу виконуваності судового рішення ( загальновідомо, що «рішення суду не має значення, якщо воно не виконується» ), запобігає можливому зловживанню з боку боржника (наприклад, у формі уникнення оперативного та повного виконання рішення), гарантує дотримання законності (як у вимогах стягувача, так і у діях боржника), а також підвищує довіру громадян до суду та держави, в цілому. Зазначене знаходить своє відображення в Ухвалі Верховного Суду від 07.05.2024 р. у справі №160/5259/20.
Відтак, на думку Скаржника, судом першої інстанції не було належним чином досліджено всіх обставин справи, зокрема те, що Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради є органом місцевого самоврядування, а примусове стягнення грошових коштів можливе лише через органи Державної казначейської служби України, оскільки органам Державної виконавчої служби України відповідні виконавчі документи не підвідомчі, та відповідно відсутня Постанова про відкриття виконавчого провадження та ідентифікатор для доступу до виконавчого провадження щодо виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 р. у справі 904/941/20 про звернення стягнення на грошові кошти Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, який має заборгованість перед Комунальним підприємством "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради відповідно до постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020 р. у справі № 904/3190/19 в розмірі 244 049,90 грн в рахунок погашення заборгованості за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 р. у справі № 904/941/20, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс".
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Верхогляд Т.А..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/941/20.
Матеріали справи № 904/941/20 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 12.11.2025 р..
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" до суду надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2025 р. судове засідання у справі № 904/941/20, призначене на 12.11.2025 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.
В судовому засіданні 12.11.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Суть спору викладена в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 р., яким позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" 181 327, 72 грн. інфляційних втрат, 59 115, 53 грн. 3 % річних, 3 606, 65 грн. витрат зі сплати судового збору.
28.08.2020 р. на виконання вказаного рішення видано наказ.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед Боржником. Звернуто стягнення на грошові кошти Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, який має заборгованість перед Комунальним підприємством "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міської ради відповідно до постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020 р. у справі № 904/3190/19 в розмірі 244 049,90 грн в рахунок погашення заборгованості за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 р. у справі № 904/941/20, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс".
04.08.2025 р. до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, за змістом якої зазначено, що ухвала господарського суду від 10.12.2020 р. у даній справі перебуває на виконанні в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах Дніпропетровської області та станом на дату звернення з цією заявою заборгованість залишається непогашеною.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025 р. в задоволенні заяви ТОВ "Нікополь Техно Сервіс" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено з підстав відсутності відкритого виконавчого провадження, наявність якого передбачена ч. 2 ст. 345-1 ГПК України.
03.09.2025 р. ТОВ "Нікополь Техно Сервіс" повторно звернулось із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, додатково посилаючись на судову практику з даного приводу, а також ухвали господарського суду, якими аналогічні заяви задоволені у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 р. у справі № 904/941/20 визнано зловживанням процесуальними правами повторне подання Позивачем заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - залишено без розгляду.
Судове рішення мотивоване тим, що подана суду 03.09.2025 р. заява Позивача не містить посилання на нові підстави або обставин щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, крім тих, які вже були зазначені ним в раніше поданій заяві ідентичного змісту, що розглянуто судом та відхилено в повному обсязі ухвалою від 01.09.2025 р., суд вважає дії Позивача щодо повторного звернення з аналогічною заявою зловживанням процесуальними правами та залишає таку заяву без розгляду з підстав передбачених ч. 3 ст. 43 ГПК України.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалу господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду про визнання зловживанням процесуальними правами повторне подання Позивачем заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та залишення її без розгляду.
Відповідно до ст. 345-1 ГПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру. Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження ( частина 2 ). У заяві обов'язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження ( частина 3 ). Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору ( частина 4 ).
Відповідно до частини 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Разом з цим, відповідно до положень статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно з пунктом 5 частини 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частина 1 ст. 43 ГПК України передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення ( пункт 1 ч 2 ст. 43 ГПК України).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Зловживання процесуальними правами може проявлятись у тому, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це недобросовісно, на шкоду іншим особам, з метою, яка суперечить завданням господарського судочинства, визначеним у ст. 2 ГПК України. Схожі правові висновки викладені в пунктах 65, 67 постанови КГС ВС від 24.01.2022 р. у справі № 911/2737/17.
Крім того, у пункті 102 постанови від 18.08.2022 р. у справі № 9901/388/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що саме з метою виконання завдання судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отож якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню судочинства. … Правова система має бути спроможною ефективно себе захистити від вияву цієї неповаги. На такий захист спрямовані, зокрема, заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами ( див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 р. у справі № 199/6713/14-ц (пункти 22, 23, 50, 52), від 14.03.2019 р. у справі № 9901/34/19, від 07.11.2019 р. у справі № 9901/324/19, від 07.04.2021 р. у справі № 9901/23/21 (пункти 1416)).
Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей ( для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту ) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним ( аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 р. у справі N 905/945/18, від 16.10.2019 р. у справі N 906/936/18 та від 06.05.2021 р. у справі N 910/6116/20 ).
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у ст. 2 ГПК України ( справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави ).
Верховний Суд зазначає, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково ( постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 р. у справі N 911/2737/17 ).
Обставин справи очевидно свідчать про те, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" з подання повторної заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі були спрямовані саме на захист ним свого права Стягувача у встановленій Господарським процесуальним кодексом України процесуальній формі, а не задля досягнення цілей, які виходять за межі дійсного змісту вказаного права, у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно визнав оскаржуваною ухвалою такі дії зловживанням правом та залишив відповідну заяву без розгляду.
Ураховуючи, що зловживання процесуальними правами є процесуальним правопорушенням, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу та з огляду на те, що Позивач, звертаючись до суду із другою заявою, вказав та обґрунтував додаткові підстави до неї, і враховуючи, що судом попередньої інстанції не встановлено, що Позивач звернувся з цією заявою не з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів Позивача та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а з іншою метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, висновки місцевого господарського суду про визнання дій Позивача зловживанням процесуальними правами є помилковим.
З огляду на зазначене вище, позиція суду першої інстанції, щодо залишення заяви без розгляду на підставі ч. 3 ст. 43 ГПК України, є помилковою. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство (неплатоспроможність) без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки вищенаведені порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали призвели до помилкового висновку про наявність підстав для визнання дій Стягувача щодо звернення із повторною заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду зловживанням процесуальними правами та залишення у зв'язку з цим її без розгляду, що в свою чергу перешкоджає провадженню з розгляду відповідної заяви, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справу слід передати для розгляду заяви до Господарського суду Дніпропетровської області.
Разом з цим, Скаржник у вимогах апеляційної скарги, окрім скасування оскаржуваної ухвали, всупереч наведеним положенням ст. 280 ГПК України, просить суд апеляційної інстанції замість направлення справи на розгляд суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у зв'язку з чим така вимога задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
9. Судові витрати.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду ним заяви, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" - задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 р. у справі № 904/941/20 - скасувати.
Справу № 904/941/20 передати на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.11.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя Т.А. Верхогляд